Рішення № 82679033, 14.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 травня 2019 року 11:00Справа № 280/698/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О.

та представників:

позивача Клочкової К.О.

відповідача Цибулевського А.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області

до ОСОБА_1

про стягнення коштів за податковим боргом

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – позивач) до ОСОБА_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд: стягнути з відповідача податковий борг в сумі 62 924,19 грн., в тому числі з військового збору – 5 720,38 грн. та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування – 57 203,81 грн.

Ухвалою суду від 25.02.2019 позовну заяву Головного управління ДФС у Запорізькій області залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачем недоліки усунуто.

Ухвалою суду від 25.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №280/698/19 та призначено судове засідання на 18.04.2019.

Протокольною ухвалою суду від 18.04.2019 відкладено розгляд справи до 13.05.2019.

В судовому засіданні 13.05.2019 оголошено перерву до 14.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог контролюючий орган зазначає про наявність у відповідача податкового боргу, який виник внаслідок самостійного подання податкової декларації про майновий стан і доходи від 04.05.2016 №1600004456. Також у додаткових поясненнях зазначає, що за результатами аналізу баз даних встановлено, що відповідачем отримано дохід у вигляді додаткового блага від АТ «ПУМБ» у IV кварталі 2015 року на суму 381 358,75 грн. Посилаючись на норми Податкового кодексу України, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 18.04.2019 №15485), в якому зазначає, що не заповнював, не підписував та не подавав до податкового органу у травні 2016 року податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік. Крім того наголошує на пропущенні позивачем строку звернення до суду. За таких обставин, вважає позовні вимоги необґрунтованими та у задоволенні позову просить відмовити.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 14.05.2019 на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків та інформації про наявність/відсутність податкового боргу у платника за ОСОБА_1 обліковується заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 57 203,81 грн. та з військового збору у розмірі 5 720,38 грн.

Як зазначає позивач, податковий борг з податку на додану вартість виник у зв`язку із самостійним поданням відповідачем податкової декларації про майновий стан і доходи від 04.05.2016 №1600004456.

14.12.2017 позивачем сформовано та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу №7612-17/08 на суму 57 203,81 грн., яку вручено відповідачу 05.01.2018.

Відповідно до пункту 87.11. статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

У відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За правилами, встановленими підпунктом 48.5.2 пункту 48.5 статті 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана фізичною особою - платником податків або його представником.

Пунктом 49.3 статті 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

За правилами, встановленими п. 54.1 статті 54.1 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, самостійно задекларовані та не сплачені платником суми податкового зобов`язання вважаються узгодженими та набувають статусу податкового боргу.

Разом з тим, відповідач наполягає на тому, що ним не подавалася до контролюючого органу податкова декларація про майновий стан і доходи.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Представником позивача в судовому засіданні 14.05.2019 зазначено, що податкову декларацію про майновий стан і доходи від 04.05.2016 №1600004456 подано особисто відповідачем; підстави вважати, що її подано в електронному вигляді, відсутні.

Проте, з долученої до матеріалів справи копії спірної декларації вбачається, що вона не підписана відповідачем або його уповноваженим представником та взагалі не містить будь-якого підпису. Доказів того, що декларацію подано в електронному вигляді та підписано електронним підписом, суду не надано.

У відповідності до вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити як підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

При цьому, пункт 49.11 статті 49 ПК України прямо зобов`язує контролюючий орган, у разі подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Тобто, долучена до матеріалів справи копія декларації від 04.05.2016 №1600004456 не відповідає вимогам пункту 48.3 статті 48 ПК України, а тому, у відповідності до пункту 49.11 статті 49 ПК України, не могла бути прийнята податковим органом.

За таких обставин, контролюючим органом не доведено подання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, а отже суми з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 57 203,81 грн. та з військового збору у розмірі 5 720,38 грн. є неузгодженими, не набули статусу податкового боргу, а отже позовні вимоги контролюючого органу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При розгляді справи по суті суд не приймає посилання представника позивача на отримання відповідачем доходу у вигляді додаткового блага від АТ «ПУМБ» у IV кварталі 2015 року на суму 381 358,75 грн., оскільки норми пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України вимагають самостійного відображення сум доходу у річній податковій декларації, що позивачем не доведено.

Одночасно із цим суд не приймає і твердження представника відповідача про пропущення контролюючим органом строку звернення до суду, оскільки пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 16.05.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко