Рішення № 82678967, 27.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВОГО РІШЕННЯ ЗА ВИКЛЮЧНИМИ ОБСТАВИНАМИ

27 червня 2019 року Справа № 808/1282/18 Провадження Н/280/4/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Конишевої О.В.,

суддів Бойченко Ю.П., Прасова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами по справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72319, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Івана Алексєєва, буд.2; код ЄДРПОУ 37927773)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі № 808/1282/18, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовлено у повному обсязі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 залишено без змін.

21.05.2019 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заявник в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду заяви про перегляд рішення суду за виключними обставинами в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до положень ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалась.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, встановив наступні обставини.

06.04.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі – відповідач, Мелітопольське ОУПФУ), в якому позивач просив суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №62/Р-7 від 28.03.2018 про відмову у перерахунку і виплаті пенсії;

2) зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно п.3 ст.59 Закону України №796-12, постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15 жовтня 2017 року, п.«г» ст.3 Закону України №2262-XII від 09.04.1992 з 01 жовтня 2017 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі № 808/1282/18, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовлено у повному обсязі.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що об`єднаним управлінням правомірно відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, тому відсутні підстави у здійсненні перерахунку пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) вбачається, що словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнане неконституційним та втратило чинність з 25.04.2019, як того вимагає стаття 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Отже, як на час виникнення спірних правовідносин – відмови об`єднаного управління у проведені позивачу перерахунку пенсії виходячи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, так і на час ухвалення рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018, положення частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині словосполучення «дійсної строкової» були чинними та підлягали застосуванню відповідачем та судами.

За таких обставин, оскільки рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року не має зворотної дії у часі та не розповсюджується на правовідносини між сторонами, які виникли у березні 2018 року, у суду відсутні підстави для скасування рішення об`єднаного управління №62/Р-7 від 28.03.2018, яким позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії.

В свою чергу, передумовою для зобов`язання відповідача в судовому порядку вчинити певні дії є наявність протиправної поведінки (дій/бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, якому законом надано право приймати відповідні рішення, в даному випадку приймати рішення про перерахунок пенсії позивача має право Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Суд зазначає, що дискреційні повноваження – це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень-єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus №32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria №38780/02).

Отже, за відсутності на момент виникнення спірних правовідносин у діях/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, який реалізує надані законодавством дискреційні повноваження, протиправної поведінки, суд не наділений повноваженнями приймати рішення замість зазначеного органу, оскільки за таких умов порушується принцип розподілу влади.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідач діяв правомірно.

Натомість, фактичні обставини справи свідчать про те, що з 25.04.2019, з дати втрати чинності положеннями частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині словосполучення «дійсної строкової», позивач має право на звернення з заявою до територіального органу Пенсійного фонду, в якому позивач перебуває на обліку, для вирішення питання призначення пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У разі ж не виконання такого обов`язку Пенсійним фондом позивач має право звернутися до суду з відповідним позовом.

Також, суд звертає увагу на те, що обов`язковою умовою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, за пунктом 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, є те що рішення суду ще не виконано.

При розгляді заяви позивача про перегляд за виключними обставинами рішення суду, судом не встановлено в даній справі рішення, яке підлягало виконанню та не було виконано.

Суд звертає увагу на те, що перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме: лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п.п.51-52 рішення Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 у справі «Рябих проти Росії»).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, позиція щодо застосування пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України викладена Верховним Судом у постановах суду від 15 травня 2019 року у справі №640/20317/16-а, від 16 квітня 2019 року у справі №318/2132/14-а (2а/318/97/2014), яка враховуються судом під час прийняття судового рішення у даній справі.

За таких обставин, судом не встановлено підстав передбачених частиною 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду судового рішення за виключними обставинами, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 19, 238, 241, 248, 256, 361 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі №808/1282/18 за виключними обставинами – відмовити у повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Головуючий суддя О.В. Конишева

Суддя Ю.П.Бойченко

Суддя О.О.Прасов