Рішення № 82678461, 21.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року Справа № 160/3472/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії, визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з дати звернення (з 12.10.2018 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, врахувавши період роботи з 21.10.1974 р. по 20.11.2001 р. на Державному підприємстві "Другий Дніпропетровський Авторемонтний завод".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після досягнення необхідного віку та стажу (25 років) позивач 12.10.2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії. Таке рішення позивач вважає протиправним з огляду на наявність документів, що свідчать про те, що позивач працював повний робочий день, без будь-яких прогалин у місяцях, має безперервний стаж у період з 21.10.1974 р. по 20.11.2001 р. на Державному підприємстві "Другий Дніпропетровський Авторемонтний завод". Вказує, що в трудовій книжці наявні записи перебування позивача у вказаний період у трудових відносинах з Державним підприємством "Другий Дніпропетровський Авторемонтний завод", що дає право на призначення пенсії за віком.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 10.05.2019 року подано відзив на позовну заяву (вх.. № 224575), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що 12.10.2018 року позивач звернувся з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058 від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви про призначення пенсії позивачем, зокрема було надано дублікат трудової книжки (дата заповнення 27.12.2001 р.); довідку Центрально - Чечелівського об`єднаного військового комісаріату від 13.07.2018 р. № 4/2040; ксерокопію профспілкового квитка № 34911848. На підставі профспілкового квитка до страхового стажу позивача зараховані періоди, за які є відмітки про сплату членських взносів: з 01.12.1974 року по 30.11.1975 рік; з 01.01.1976 року по 31.07.1976 рік; з 01.09.1976 року по 28.02.1977 рік; з 01.09.1979 року по 31.07.1982 рік. За даними наданого дублікату трудової книжки позивач працював в період з 21.10.1974 року по 20.12.2001 року на Державному підприємстві “Второй Днепропетровский Авторемонтній завод”(мовою оригіналу), а надана довідка Центрально-Чечелівського об`єднаного військового комісаріату від 13.07.2018 року № 4/2040 свідчить про проходження строкової служби позивачем в період з 20.04.1977 року по 12.05.1979 рік. Тобто період військової служби позивача співпадає з періодом роботи позивача на зазначеному підприємстві. Також відповідач зазначає, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування також відсутні дані за період роботи позивача з 01.07.2000 року по 31.12.2003 році на даному підприємстві. На підставі вищевикладеного, у зв`язку з тим, що позивачем до заяви про призначення пенсії було надано дублікат трудової книжки та у зв`язку з виявленими невідповідностями та розбіжностями, неможливо зарахувати період роботи позивача з 1982 року по 20.12.2001 року без підтвердження періоду роботи позивача уточнюючою довідкою. У зв`язку з тим, що на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивач не мав необхідного страхового стажу, протоколом Головного управління від 18.01.2019 року № 045650002612 правомірно на законних підставах було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , зокрема у періоди:

- 21.10.1974 року прийнятий на роботу в Державне підприємство "Другий Дніпропетровський Авторемонтний завод" монтажером зв`язку в ОГМ (наказ № 114 від 21.10.1974 року),

- 15.08.1983 року переведений на посаду інженера-електрика в ЕМО (наказ № 98 від 05.08.1983 року),

- 20.12.2001 року звільнений за власним бажанням (наказ № 150 від 14.12.2001 року).

Вказані періоди роботи підтверджені даними дубліката трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 № НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався 12.10.2018 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.

У зв`язку з відсутністю необхідного стажу 25 років протоколом від 18.01.2019 року № 045650002612 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії.

Також 22.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про надання роз`яснення щодо відмови у призначенні пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.02.2019 року № 1265/К-07 повідомлено позивача про відсутність права на призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу 25 років. Також вказаним листом зазначено, що до заяви про призначення пенсії від 12.10.2018 року, зокрема було надано дублікат трудової книжки (дата заповнення 27.12.2001 р.); довідку Центрально - Чечелівського об`єднаного військового комісаріату від 13.07.2018 р. № 4/2040; ксерокопію профспілкового квитка № 34911848. На підставі профспілкового квитка до страхового стажу позивача зараховані періоди, за які є відмітки про сплату членських взносів: з 01.12.1974 року по 30.11.1975 рік; з 01.01.1976 року по 31.07.1976 рік; з 01.09.1976 року по 28.02.1977 рік; з 01.09.1979 року по 31.07.1982 рік. За даними наданого дублікату трудової книжки позивач працював в період з 21.10.1974 року по 20.12.2001 року на Державному підприємстві “Второй Днепропетровский Авторемонтній завод”(мовою оригіналу), а надана довідка Центрально-Чечелівського об`єднаного військового комісаріату від 13.07.2018 року № 4/2040 свідчить про проходження строкової служби ОСОБА_1 в період з 20.04.1977 року по 12.05.1979 рік. Тобто період військової служби ОСОБА_1 співпадає з періодом роботи на зазначеному підприємстві. В реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування також відсутні дані за період роботи ОСОБА_1 з 01.07.2000 року по 31.12.2003 році на даному підприємстві. На підставі вищевикладеного, у зв`язку з тим, що до заяви про призначення пенсії було надано дублікат трудової книжки та у зв`язку з виявленими невідповідностями та розбіжностями, неможливо зарахувати період роботи позивача з 1982 року по 20.12.2001 року без підтвердження періоду роботи уточнюючою довідкою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом закріплене у статті 46 Конституції України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст.44 Закону № 1058-IV).

Пунктом другим частини першої статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку № 22-1).

Відповідач відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, посилався на відсутність страхового стажу, оскільки єдиний документ, яким підтверджується період роботи з 21.10.1974 р. по 20.11.2001 р. на Державному підприємстві "Другий Дніпропетровський Авторемонтний завод", є дублікат трудової книжки НОМЕР_3 заповненої 27.12.2001 року, після звільнення з Державного підприємства "Другий Дніпропетровський Авторемонтний завод", а також у зв`язку з виявленими невідповідностями та розбіжностями в частині проходження строкової служби в період з 20.04.1977 року по 12.05.1979 рік, тобто в період роботи на зазначеному підприємстві.

Досліджуючи копію дублікату трудової книжки, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, законодавством встановлено обовязок пенсійного органу щодо витребування документів в установ та організацій, які заявник з тих чи інших причин не може надати, з метою з`ясування певних обставин та фактів для призначення пенсії, про що й було заявлено клопотання позивача у поданій заяві про призначення пенсії.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 року), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 року № 412), (надалі - Інструкція № 162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений за згодою сторін", п.1 ст.29 КЗпП РСФСР".

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 року № 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 року № 412, не застосовується.

Відповідно до пункту 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за № 58 (далі-Інструкції № 58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не зарахував стаж роботи з 21.10.1974 р. по 20.11.2001 р. на Державному підприємстві "Другий Дніпропетровський Авторемонтний завод", оскільки дублікат трудової книжки видано 27.12.2001 року - після звільнення з Державного підприємства "Другий Дніпропетровський Авторемонтний завод", та у зв`язку з тим, що період проходження строкової служби з 20.04.1977 року по 12.05.1979 рік співпадає з періодом роботи на Державному підприємстві "Другий Дніпропетровський Авторемонтний завод".

Суд критично оцінює такі твердження відповідача, як підставу для відмову у призначенні позивачу пенсії, оскільки, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 не передбачає наслідків для особи щодо якої вона складена, порушення порядку ведення трудової книжки.

Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Як встановлено судом, листом відповідача від 01.02.2019 року № 1265/К-07 повідомлено позивача про те, що період роботи з 21.10.1974 р. по 20.11.2001 р. на Державному підприємстві "Другий Дніпропетровський Авторемонтний завод" не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1

Так, відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, відповідач посилався на відсутність страхового стажу для призначення пенсії, проте, аналізуючи наведені приписи чинного законодавства, зважаючи на встановлені обставини у даній справі, суд робить висновок, що жодних правових обґрунтувань або невідповідність якій нормі закону суперечать записи у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача з 21.10.1974 р. по 20.11.2001 р. на Державному підприємстві "Другий Дніпропетровський Авторемонтний завод" у своєму рішення не навів.

Суд зазначає, що такі дії відповідача є необґрунтованими, оскільки відповідач відповідно до вимог пункту 4.2 Порядку 22-1 не був обмежений правом вимагати від позивача дооформления у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих документів.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Поряд з тим, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень, з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене протоколом від 18.01.2019 року № 045650002612, про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, вимоги в частині визнання дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними не підлягають задоволенню, оскільки дії є складовими винесення відповідного рішення та не підлягають окремому оскарженню.

Зважаючи на висновки суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на зарахування стажу роботи у період з 21.10.1974 р. по 20.11.2001 р. на Державному підприємстві "Другий Дніпропетровський Авторемонтний завод", оскільки прийняття рішення щодо призначення пенсії за віком відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.10.2018 року про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1326558239.1 від 16.04.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 384,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене протоколом від 18.01.2019 року № 045650002612, про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 21.10.1974 р. по 20.11.2001 р. на Державному підприємстві "Другий Дніпропетровський Авторемонтний завод".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 12.10.2018 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок), сплачені згідно квитанції № 0.0.1326558239.1 від 16.04.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 21 червня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков