Рішення № 82678389, 27.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року Справа № 160/3309/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2019 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, що полягає у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 від 11 лютого 2019 року, вхідний № А-184 стосовно його незгоди із висновками про обставини і причини настання нещасного випадку, що стався з ним 19 жовтня 2018 року о 10 год.20 хв. у Дніпровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код згідно з ЄДРПОУ 41802166, орган до сфери якого належить підприємство - Фонд соціального страхування України, а також щодо його незгоди із змістом акту форми Н-5 проведення розслідування зазначеного нещасного випадку, затвердженого начальником Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області 19.12.2018 р.;

- зобов`язати Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 11 лютого 2019 року, вхідний № А-184 стосовно його незгоди із висновками про обставини і причини настання нещасного випадку, що стався з ним 19 жовтня 2018 року о 10 год.20 хв. у Дніпровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код згідно з ЄДРПОУ 41802166, орган до сфери якого належить підприємство - Фонд соціального страхування України, а також щодо його незгоди із змістом акту форми Н-5 проведення розслідування зазначеного нещасного випадку, затвердженого начальником Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області 19.12.2018 року у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян" та з урахуванням висновків суду у даній справі.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа передана до розгляду судді Віхровій В.С.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відмовляючи позивачу в задоволенні його скарги, відповідач порушив вимоги ст. ст. 15, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», з огляду на те, що у відповіді відповідача відсутні посилання на Закон і викладення мотивів відмови та норм права, на підставі яких він відхилив доводи позивача про порушення комісією з розслідування нещасного випадку вимог законодавства та не навів мотивів та норм права, на підставі яких він дійшов до висновку про відсутність впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів під час нещасного випадку, що стався з позивачем під час виконання ним робочих обов`язків, а також відсутнє роз`яснення порядку оскарження прийнятого ним рішення. Тому вважає, що скарга позивача розглянута не всебічно та не об`єктивно, відповідачем не надано детальної письмової відповіді на скаргу позивача, а тому вважаю, що розгляд даної скарги потребує повторного розгляду з обов`язковою участю позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач – заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи на 10:40 год. 08.05.2019 р.

У судове засідання 08.05.2019 р. прибули уповноважені представники сторін.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого повідомлено суд про незгоду з вимогами позову, оскільки згідно висновку комісії, викладеному в акті проведення розслідування нещасного випадку, що стався 19 жовтня 2018 року о 10 год.20 хв. в Дніпровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (форма Н-5), будь-якого впливу шкідливих та небезпечних факторів або факторів важкості чи напруженості трудового процесу на потерпілого не було встановлено, медичний висновок щодо встановлення зв`язку раптового погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього психоемоційних причин лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого у формі рішення лікувально-експертної комісії не може бути наданий, тому що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 19 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018 року по загальному захворюванню, яке не підпадає під дію п. 7 Порядку № 1232, комісія дійшла до висновку, що цей випадок не підпадає під дію п. 15 Порядку № 1232 та не визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, не підлягає обліку, акт за формою Н-1 не складається. Таким чином, відповідно до листа від 21 лютого 2019 року №А-184-11/04, наданого у відповідь на скаргу позивача від 11 лютого 2019 року № А -184, Головним управлінням було встановлено, що розслідування причин та обставин настання нещасного випадку, що стався з позивачем ОСОБА_1 19 жовтня 2018 року о 10 год. 20 хв. в Дніпровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та враховуючи, що впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів не було, проведено відповідно до вимог чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо розгляду скарги позивача діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для надання представником позивача відповіді на відзив на позовну заяву розгляд справи відкладено на 27.05.2019 р. о 10:20 год.

13.05.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач підтримує позицію, викладену у позові.

23.05.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду представником позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

27.05.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду представником відповідача подано заяву, відповідно до якої останній залишає на розсуд суду питання щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд здійснив усі передбачені КАС України дії щодо належного повідомлення сторін у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючі визначені КАС України строки розгляду справи, гарантії додержання судом цих строків, дотримання принципу рівності сторін судового засідання та недопущення затягування судового процесу, зловживання процесуальними правами учасників процесу, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по суті справи та з огляду на положення ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України вирішив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що 11.02.2019 р. за вх.№А-184 ОСОБА_1 подано скаргу до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області стосовно своєї незгоди із висновками про обставини і причини настання нещасного випадку, що стався з ним 19 жовтня 2018 року о 10 год. 20 хв. у Дніпровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код згідно з ЄДРПОУ 41802166, орган до сфери якого належить підприємство - Фонд соціального страхування України, а також щодо його незгоди із змістом акту форми Н-5 проведення розслідування зазначеного нещасного випадку, затвердженого начальником Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області 19.12.2018 р.

У скарзі позивач, керуючись ст.ст. 7, 18, 20 Закону України «Про звернення громадян», абзацом 3 ст.22 Закону України «Про охорону праці» та п. 34 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України 30.11.2011 року №1232 (надалі - Порядок № 1232), просив відповідача:

1. Переглянути та скасувати затверджений начальником Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області 19.12.2018 року Акт за формою Н-5 від 18.12.2018 року про проведення розслідування нещасного випадку, що стався 19 жовтня 2018 року о 10 год. 20 хв. з ОСОБА_1 у Дніпровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код згідно з ЄДРПОУ 41802166, орган до сфери якого належить підприємство - Фонд соціального страхування України;

2. Визнати нещасний випадок, що стався 19 жовтня 2018 року о 10 год.20 хв. з ОСОБА_1 у Дніпровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код згідно з ЄДРПОУ 41802166, орган до сфери якого належить підприємство - Фонд соціального страхування України таким, що пов`язаний з виробництвом;

3. Скласти акт за формою Н-1;

4. За результатами перевірки притягти до відповідальності посадових осіб Фонду, які порушили вимоги порядку розслідування;

5. Витребувати завірені належним чином копії матеріалів розслідування, які комісія використовувала під час розслідування у повному обсязі;

6. Скаргу розглянути невідкладно, з урахуванням вимог ст. 7, 18, 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 р. № 393/96 ВР, а саме:

ст. 7 «Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються»,

ст. 18 «Громадянин, який звернувся із скаргою, має право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги».

13.03.2019 р. за вх. № А-310 позивач звернувся до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з заявою про надання відповіді на скаргу.

Листом 18.03.2019 р. за вих.№А-310-11/04 відповідач повідомив, що відповідь на скаргу була направлена канцелярією Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області поштою 22.02.2019 р.

Також, до листа повторно додано відповідь на скаргу позивача від 21.02.2019 р за вих.№А-184-11/04, відповідно до змісту якої розглянувши матеріали розслідування причин і обставин настання нещасного випадку, що стався та враховуючи, що впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів не було, керуючись Порядком №1232, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області вважає, що розслідування випадку, що стався 19.10.2018 р. о 10 год. 20 хв. З ОСОБА_1 проведено до вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з розглядом скарги відносно висновків про причини та обставини настання нещасного випадку ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Суд звертає увагу, що безпосередньо висновки про причини та обставини настання нещасного випадку, через які подано скаргу, в межах даної справи, не є предметом розгляду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

В силу статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно з положеннями частин 1, 4, 6 та 7 ст.5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

У відповідності до ч. 1 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Частинами 1, 3 та 4 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 07 лютого 2008 року №109/2008 постановлено Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов`язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України «Про звернення громадян», упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз`яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; з`ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків щодо розгляду звернень громадян.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Згідно ст.22 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-XII (надалі - Закон №2694-XII) роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця.

Положеннями ч.1 ст.39 Закону №2694-XII передбачені права і відповідальність посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, зокрема видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов`язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки.

Так, матеріали справи свідчать, що обставини звернення позивача зі скаргою до Держпраці виникли з трудових відносин.

Разом з тим, положення ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» свідчать, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження".

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах (далі - підприємства) передбачена Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232 (надалі - Порядок №1232).

Пунктом 7 Порядку №1232 визначено, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків.

Відповідно до підпункту 2 п.10 Порядку№1232 встановлено, що роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 37 цього Порядку),зобов`язаний: протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування.

Пунктом 14 Порядку №1232 передбачені обов`язки комісії, а саме: комісія зобов`язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення: обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з`ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); визначити, пов`язаний чи не пов`язаний нещасний випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти у п`яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (далі - акт за формою Н-5) згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1 (далі - акт за формою Н-1) згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження; скласти у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов`язаного з виробництвом, крім актів за формою Н-5 і Н-1, у шістьох примірниках картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (далі - картка за формою П-5) згідно з додатком 5. Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою та всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою Н-5 як його невід`ємну частину. У разі коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов`язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-5.

Відповідно до п.33 Порядку №1232: контроль за своєчасністю та об`єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції. Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати відповідно до компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку.

Відповідно до п.34 Порядку №1232 посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгода з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов`язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно) приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1.

Вирішуючи вказаний спір суд вказує, що підставою виникнення спірних правовідносин, передусім, стала незгода позивача висновками, складеними за результатами первинного розслідування вказаного нещасного випадку, з висновком про обставини і настання нещасного випадку, їх необґрунтованість, неповноту та упередженість, а тому, захищаючи свої права, звернувся до відповідача зі скаргою.

В даному випадку в межах звернення відповідач дійшов висновку, що розслідування нещасного випадку було проведено відповідно до вимог законодавства. Слід звернути увагу, що норма п. 34 Порядку №1232 не містить імперативних приписів щодо дій та/або рішень органу Держпраці.

Доводи позову фактично зводяться до незгоди з висновками матеріалів службового розслідування та/або висновку комісії з розслідування нещасного випадку, право на оскарження яких позивачу роз`яснено у відповіді на скаргу. Також у відповіді на скаргу вказано норму та обґрунтовано висновок за наслідками розгляду.

Підсумовуючи викладене, слідує висновок, що розгляд скарги позивача не входить до сфери застосування Закону України «Про звернення громадян», а передбачений окремим Порядком №1232, норми якого є спеціальними до спірних відносин. Суд вважає за необхідне зазначити, що задовольняючи позовні вимоги з підстав лише процедурних порушень під час розгляду скарги, як то не повідомлення (не запрошення) бути присутнім при розгляді звернення, не матимуть наслідком відновлення порушених прав позивача, навіть при повторному розгляді скарги. Позиція відповідача, яка ґрунтується на висновку Комісії, полягає в тому, що випадок який трапився з позивачем не є таким, що пов`язаний з виробництвом, тобто не підлягає обліку згідно Порядку №1232.

Разом з тим, суд зазначає, що питання правомірності віднесення/не віднесення нещасного випадку, який трапився з позивачем, до такого, який трапився на виробництві, та пов`язані з цим питання, не відноситься до компетенції окружного адміністративного суду з огляду на правила підсудності та юрисдикції.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглядаючи спір, суд має виходити з завдань та основних засад адміністративного судочинства, закріплених ст. 2 КАС України.

Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

При цьому, судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 27.05.19

Суддя В.С. Віхрова

З оригіналом згідно

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун