Рішення № 82677891, 27.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2019 року № 640/5187/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03 жовтня 2017 року №100688-13, податкової вимоги від 07 листопада 2017 року №12520-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 09 жовтня 2018 року №218/06-30-53-17-07, акту опису майна від 06 листопада 2018 року №231/06-30-53-17-04,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач 1) та Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області, відповідач 2), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03 жовтня 2017 року №100688-13, винесене ГУ ДФС у м. Києві;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 07 листопада 2017 року №12520-17, винесену ГУ ДФС у Житомирській області;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 09 жовтня 2018 року №218/06-30-53-17-07, винесене ГУ ДФС у Житомирській області;

- визнати протиправним та скасувати акт опису майна від 06 листопада 2018 року №231/06-30-53-17-04, складений ГУ ДФС у Житомирській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ГУ ДФС у м. Києві було порушено строк надсилання податкового повідомлення - рішення, при цьому вказане рішення було направлено позивачу без розрахунку податкового зобов`язання. Також, позивач зазначив, що належний йому нежитловий комплекс, за яким оскаржуваним рішенням нараховано податкове зобов`язання, є будівлею, спорудою сільськогосподарських товаровиробників, які входять до належного йому на праві власності цілісного майнового комплексу, а тому згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, він не є об`єктом оподаткування. Крім того, позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було оскаржено ним в адміністративному порядку, внаслідок чого податковим органом його було двічі відкликано, а тому в порядку пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України податкове зобов`язання у позивача відсутнє.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення йому надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

06 травня 2019 року представником Головного управління ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що позивач не є сільськогосподарським виробником та перебуваючи у статусі ФОП, основним видом його діяльності є 55.30.2 - діяльність кафе. Станом на 05 травня 2019 року стан платника - «припинено», дата зняття з обліку - 16 листопада 2019 року.

Також, відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення не було відкликано, а в ІКП платника обліковується заборгованість у сумі 51 224, 39 грн.

13 травня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУ ДФС у Житомирській області, у якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що податкова вимога №12520-17 від 07 листопада 2017 року була сформована автоматично у системі АІС «Податковий блок» в момент виникнення податкового боргу відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України, та протягом 2018 року відмітка про скасування податкової вимоги не з`являлась. Також зазначив, що згідно з пунктом 5 статті 60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною у день набрання законної сили відповідним рішенням суду щодо скасування податкового повідомлення - рішення контролюючого органу або суми податкового боргу, визначеного у вимозі.

13 травня 2019 року позивач надав суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідно до підпункту 226.2.1 пункту 226.2 статті 226 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка, проте відповідачами у їх відзивах на позовну заяву повністю ігноруються ті обставини, що поняття платник податку не є тотожним поняттю об`єкт оподаткування, та те, що об`єктом оподаткування є об`єкт нерухомості, а не суб`єкт, як власник такої нерухомості.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачу на праві власності належить комплекс будівель та споруд за адресою: Житомирська область, Малинський район, с/р Дібрівська , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25651943 від 23 березня 2010 року, виданого Малинським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації Житомирської обласної ради.

03 жовтня 2017 року ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №100688-13, яким, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 51 224, 39 грн. за 2016 рік.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, 23 жовтня 2017 року позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України.

Також, 23 жовтня 2017 року позивачем було направлено до ГУ ДФС України у м. Києві повідомлення про оскарження податкового повідомлення - рішення від 03 жовтня 2017 року №100688-13.

Рішенням ДФС України листом від 26 листопада 2017 року №15358/Г/99-99-11-02-01-14 скаргу позивача залишено без розгляду на підставі пункту 4 розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року № 916, у зв`язку з тим, що платником податків до контролюючого органу раніше було подано скаргу з цього самого питання.

Враховуючи те, що скарга позивача від 23 жовтня 2017 року залишена ДФС України без розгляду, 07 листопада 2017 року Малинським управлінням ГУ ДФС у Житомирській області було сформовано податкову вимогу форми «Ф» №12520-17, згідно з якою станом на 06 листопада 2017 року позивачу визначено податковий борг у розмірі 51 224, 39 грн.

Зазначена податкова вимога була направлена позивачу та отримана останнім 27 листопада 2017 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

09 жовтня 2018 року ГУ ДФС у Житомирській області прийнято рішення №218/06-30-53-17-07 про опис майна у податкову заставу.

На підставі вказаного рішення, 06 листопада 2018 року ГУ ДФС у Житомирській області складено акт опису майна №231/06-30-53-17-04.

Незгода з вказаними рішеннями відповідачів обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування:

а) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;

ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;

д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину;

е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;

и) об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг.

Пунктом 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено базу оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якою є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (підпункт 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що належний йому комплекс будівель та споруд є будівлями та спорудами сільськогосподарських товаровиробників, які входять до належного йому на праві власності цілісного майнового комплексу за всіма своїми об`єктивними будівельно - технічними характеристиками, у зв`язку з чим він не є об`єктом оподаткування у розумінні податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення «виробники сільськогосподарської продукції», згідно зі змістом статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» є тотожним викладеному підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, та встановлює, що такими є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20 червня 2018 року у справі №814/2040/16 та від 04 грудня 2018 року у справі № 649/593/16-а.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) належить клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Таким чином, для вирішення спірних правовідносин, суд вважає, що у даному випадку важливим фактором є функціональне призначення належних позивачу на праві власності комплексу будівель та споруд.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №144538484 від 08 листопада 2018 року, на підставі рішення про опис майна у податкову заставу №218/06-30-53-17-07 від 09 жовтня 2018 року, винесеного ГУ ДФС у Житомирській області, акту опису майна №231/06-30-53-17-04 від 06 листопада 2018 року, складеного заступником начальника ГУ ДФС у Житомирській області, приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу у Житомирській області Тимошенко Н.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо майна позивача.

Щодо опису предмета обтяження у витязі зазначено, що це комплекс загальною площею 3 717, 30 кв.м., а саме: приміщення кормокухні - 239,1 кв.м.; приміщення корівника двухрядного, приміщення корівника двухрядного, приміщення корівника чотирьохрядного, приміщення корівника - 3 478, 2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Крім того, у матеріалах справи міститься договір позички нежилого приміщення №12/01-2015 від 12 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 (позичкодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум Плюс» (далі - ТОВ «Гранум Плюс») (користувачем), відповідно до пункту 1.1 якого позичкодавець передає у виключне строкове та безоплатне користування користувачу комплекс будівель та споруд №1, площею 3 717,3 кв.м., що розташований на території Дібрівської сільської ради Малинського району Житомирської області.

На виконання умов зазначеного договору, сторонами підписано акт прийому - передачі нежилого приміщення від 12 січня 2015 року.

У відповідності до змісту протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Гранум Плюс» №1/15 від 21 січня 2015 року, позивача вирішено призначити на посаду директора ТОВ «Гранум Плюс» за сумісництвом з 22 січня 2015 року.

Згідно з наказом ТОВ «Гранум Плюс» від 21 січня 2015 року «Про призначення директора ТОВ «Гранум Плюс» позивач з 22 січня 2015 року приступив до виконання обов`язків директора товариства.

У матеріалах справи також наявний статут ТОВ «Гранум Плюс», пунктом 4.2 якого визначено предмет діяльності товариства, зокрема: тваринництво.

Також, згідно з відомостями з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ТОВ «Гранум Плюс» зареєстровано наступні види діяльності за КВЕД-2010:

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів;

01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід;

01.46 Розведення свиней;

01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві;

01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві.

З огляду на викладене, суд зазначає, що за своїм функціональним призначенням об`єкт нерухомості, належний позивачу, згідно з ДК 018-2000 належить до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), а факт відповідності належного позивачу нерухомого майна до цього класу підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності позивачу не є об`єктом оподаткування у розумінні податкового законодавства, про що зазначено у пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Таким чином, спірне податкове повідомлення - рішення прийнято ГУ ДФС у м. Києві з порушенням норм податкового законодавства, а тому є таким що не ґрунтується на нормах закону, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Одночасно, приймаючи рішення про скасування податкового повідомлення - рішення від 03 жовтня 2017 року №100688-13 суд зазначає, що не може прийняти до уваги лист ГУ ДФС у м. Києві від 28 листопада 2017 року за вих. №42339/7/26-1513-1а14, на який посилається позивач, як на доказ відкликання спірного податкового повідомлення - рішення, з огляду на таке.

Так, відповідно до підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.

Пунктом 60.3 статті 60 Податкового кодексу України встановлено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Отже, аналізуючи зазначені норми податкового законодавства, суд зазначає, що для того, щоб податкове повідомлення - рішення вважалось відкликаним, податковим органом повинно бути прийнято рішення про його скасування.

У той же час, як вбачається з листа ГУ ДФС у м. Києві від 28 листопада 2017 року за вих. №42339/7/26-1513-1а14, він не містить у собі посилань на відповідне рішення контролюючого органу про скасування податкового повідомлення - рішення від 03 жовтня 2017 року №100688-13 та сам лист не є таким рішенням.

Одночасно, суд з урахуванням тієї обставини, що позивач на підставі інформації, зазначеної у наведеному листі, вважав відкликаним податкове повідомлення - рішення від 03 жовтня 2017 року №100688-13, а також зважаючи на те, що про наявність спірного податкового повідомлення - рішення позивачу стало відомо лише після прийняття ГУ ДФС у Житомирській області рішення №218/06-30-53-17-07 від 09 жовтня 2018 року про опис майна у податкову заставу, суд вважає, що позивач звернувся до адміністративного суду у межах строку звернення до суду з адміністративним позовом, а вказані обставини є поважними для обчислення цього строку.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 07 листопада 2017 року №12520-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 09 жовтня 2018 року №218/06-30-53-17-07 та акта опису майна від 06 листопада 2018 року №231/06-30-53-17-04, прийняті ГУ ДФС у Житомирській області, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з абзацами 1 та 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З огляду на викладене, податкова вимога від 07 листопада 2017 року №12520-17 та прийняті на підставі неї рішення про опис майна у податкову заставу від 09 жовтня 2018 року №218/06-30-53-17-07 та акт опису майна від 06 листопада 2018 року №231/06-30-53-17-04 також підлягають визнанню протиправними та скасуванню, оскільки податковий борг за спірним податковим повідомленням - рішенням є неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили у даній справі, тобто податковий борг відсутній.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, ГУ ДФС у м. Києві приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, а ГУ ДФС у Житомирській області приймаючи оскаржувану податкову вимогу від 07 листопада 2017 року №12520-17 та прийняті на підставі неї рішення про опис майна у податкову заставу від 09 жовтня 2018 року №218/06-30-53-17-07 та акт опису майна від 06 листопада 2018 року №231/06-30-53-17-04 діяли поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03 жовтня 2017 року №100688-13, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 07 листопада 2017 року №12520-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 09 жовтня 2018 року №218/06-30-53-17-07 та акт опису майна від 06 листопада 2018 року №231/06-30-53-17-04, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко