Рішення № 82677804, 25.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2019 року № 640/2963/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., при секретарі судових засідань Ксендзов А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Київський бронетанковий завод»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення №0017404201 від 06.12.2018 року

за участі представників сторін:

від позивача: Демченко С.В.,

від відповідача: Мицак Д.М.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 червня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» (далі-позивач/ДП «Київський бронетанковий завод») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач/Офіс великих платників податків ДФС) в якій просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення №0017404201 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06.12.2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 23 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення прийняте відповідачем є протиправним та таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і містить інформацію про нарахування штрафу і пені, що не відповідає дійсності. Зокрема, зазначає що позивачу не зрозуміло яким чином нараховувалися штрафні санкції та пеня, оскільки жодної перевірки щодо правильності та обсягів сплати єдиного внеску на підприємстві не проводилося контролюючими органами, позивач ніякого акту чи іншого документа від контролюючого органу не отримувало.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, вважає, що рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України сформовано рішення №0017404201 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06.12.2018 року, яким застосовано до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» штраф у розмірі 1 170 447,65 грн. за період з 21.09.2018 року по 22.11.2018 року та нараховано пеню 93 727,68 грн., що в загальному розмірі становить 1 264 175,33 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ДП «Київський бронетанковий завод» звернулось до Державної фіскальної служби України з скаргою від 18.12.2018 року №2992/81, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення від 06.12.2018 року №0017404201.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.01.2019 року №3092/6/99-99-11-05-02-25 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 06.12.2018 року №0017404201 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Разом з тим, контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів, а саме органи доходів і зборів (пп. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191, п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6, абз. 1 та 2 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Також платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Тобто, платник податків зобов`язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Натомість, згідно з ч. 11 ст. 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, згідно ч. 10 ст. 25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Крім того, у випадку несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платника єдиного внеску орган доходів і зборів накладається штраф у розмірі 20 відсотків від своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464).

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд зазначає, що пеня та штрафні санкції є мірою відповідальності платників податків за порушення терміну сплати сум ЄСВ, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків. Тобто відповідальність обумовлюється винністю платника у порушенні норм вказаного Закону та невиконанні або неналежному виконанні покладених на них обов`язків.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб`єктів переказу, загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року N 2346-III(далі - Закон N 2346-III).

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року N 2346-III (далі - Закон N 2346-III) переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Пунктом 1.30 статті 1 цього Закону встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону N 2346-III банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до підпункту 16.5.2 пункту 16.2 статті 16 Закону N 2346-III днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону N 2346-III передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Вимоги пункту 22.4 статті 22 Закону N 2346-III узгоджуються з положеннями пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, згідно з яким за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом N 2346-III з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов`язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язано з моментом подання ним до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань та прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку платник податків не несе відповідальність.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в Постанові від 07.09.2018 р. № К/9901/50540/18.

Як встановлено судом, рішенням відповідача від 06 грудня 2018 року № 0017404201 до позивача за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.09.2018 до 22.11.2019 року застосовані штрафні санкції у сумі 1 170 447, 65 грн. та пеня у розмірі 93 727, 68 грн.

Як встановлено судом, згідно витягу з інтегрованої картки платника податку по єдиному соціальному внеску за 2018 рік в ДП «Київський бронетанковий завод» за період серпень-жовтень 2018 року обліковується недоїмка по єдиному внеску, на загальну суму якої контролюючим органом було нараховано пеню та штрафні санкції. При цьому, позивачем не заперечується несвоєчасна сплата/ несплата єдиного соціального внеску.

В спростування вказаних доводів контролюючого органу, як то передбачено ч.1 ст.77 КАС України, позивачем до матеріалів справи не надано платіжних доручень, що були б подані вчасно до банку та одночасно з відмітками про прийняття таких платіжних документів банківською установою, за якими б ДП «Київський бронетанковий завод» сплатило єдиний соціальний внесок.

Відповідно до частини 14 статті 25 Закону № 2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Згідно з частиною 16 статті 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Безпосередньо порядок формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015.

Зокрема, положеннями пункту 1 розділу 7 цієї Інструкції встановлено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

З наведених норм вбачається, що у випадку несвоєчасної сплати чи несплати (несвоєчасного перерахування чи неперерахування) єдиного внеску, така сума є недоїмкою і контролюючий орган приймає рішення про стягнення суми заборгованості застосовуючи штрафні санкції та пеню.

Таким чином проведення перевірки щодо своєчасності сплати узгодженої суми зобов`язання по єдиному соціальному внеску не передбачено законодавством як підставу для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату чи несплату (несвоєчасне перерахування чи неперерахування) єдиного внеску, а тому суд відхиляє доводи позивача щодо неотримання ним акту перевірки.

З огляду на вищевикладене суд погоджується з висновками контролюючого органу про те, що несвоєчасне перерахування ЄСВ є наслідком винних дій платника податку у даній справі, а тому до нього мають бути застосовані штрафні санкції та пеня за таке порушення.

Таким чином, враховуючи викладене у сукупності, а також зважаючи на те, що позивачем було несвоєчасно сплачено чи несплачено (несвоєчасно перераховано чи неперераховано) єдиного внеску, суд приходить до висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 06.12.2018 року №0017404201, є правомірним та таким що не підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 2,3, 6, 73-77, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-а, код ЄДРПОУ 14302667) відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Повний текс рішення складено та підписано 27.06.2019 р.