Ухвала суду № 82677534, 27.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

27 червня 2019 року м. Київ № 826/16545/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження заяву представника Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за позовом

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2018 року частково задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної служби геології та надр України, а саме: визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо нездійснення розгляду та неприйняття рішення у встановлений законодавством строк за заявою Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», поданою листом від 24 березня 2017 року №3/2-01-2558, щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі, дослідно - промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Пелчанської площі, розташованої в межах Млинівського, Дубенського та Радивилівського районів Рівненської області строком на 20 років; визнано протиправною відмову Державної служби геології та надр України, оформлену листом від 19 червня 2017 року №13630/03/12-17, в наданні Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно - промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Пелчанської площі, розташованої в межах Млинівського, Дубенського та Радивилівського районів Рівненської області строком дій на 20 років, за заявою, поданою листом від 24 березня 2017 року № 3/2-01-2558; зобов`язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» від 24 березня 2017 року №3/2-01-2558 про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно - промислову розробку родовищ, з подальшим видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ) Пелчанської площі, розташованої в межах Млинівського, Дубенського та Радивилівського районів Рівненської області строком дій на 20 років, разом з доданими до неї документами у строки та в порядку, визначені діючим, на момент подання такої заяви, законодавством України. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

21 червня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява представника Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2018 року шляхом встановлення Державній службі геології та надр України обов`язку в розумний строк подати звіт про виконання згадуваного рішення в частині зобов`язання повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» від 24 березня 2017 року №3/2-01-2558 про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно - промислову розробку родовищ, з подальшим видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ) Пелчанської площі, розташованої в межах Млинівського, Дубенського та Радивилівського районів Рівненської області строком дій на 20 років, разом з доданими до неї документами у строки та в порядку, визначені діючим, на момент подання такої заяви, законодавством України.

В обґрунтування заяви представник Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» вказує, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2018 року в частині зобов`язання вчинити дії не виконано станом на час подання заяви про встановлення судового контролю без поважних причин.

Розглянувши заяву представника Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про встановлення судового контролю, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Проте, судовий контроль при ухваленні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2018 року судом не встановлювався.

З матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14 листопада 2018 року відкрито виконавче провадження №57682424 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 14 листопада 2018 року по справі №826/16545/17.

Постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07 лютого 2019 року та від 12 березня 2019 року на Державну службу геології та надр України накладений штраф за невиконання рішення суду.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11 червня 2019 року закінчено виконавче провадження з надісланням повідомлення про вчинення боржником (Державною службою геології та надр України) кримінального правопорушення.

З системного аналізу викладеного вбачається, що Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», що не мало правовим наслідком вчинення Державною службою геології та надр України дій щодо виконання згадуваного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Керуючись статтею 382, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2018 року у даній справі задовольнити.

2. Зобов`язати Державну службу геології та надр України подати до Окружного адміністративного суду міста Києва у двомісячний строк з дня набрання даною ухвалою законної сили звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2018 року в частині зобов`язання повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» від 24 березня 2017 року №3/2-01-2558 про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно - промислову розробку родовищ, з подальшим видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ) Пелчанської площі, розташованої в межах Млинівського, Дубенського та Радивилівського районів Рівненської області строком дій на 20 років, разом з доданими до неї документами у строки та в порядку, визначені діючим, на момент подання такої заяви, законодавством України.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко