Рішення № 82676982, 30.05.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1058/19

30 травня 2019 року м. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Хрущ В.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Управління Державної казначейської служби України у Бережанському районі Тернопільської області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі – відповідач), в якій просить суд зобов`язати Бережанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у у Бережанському районі Тернопільської області подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4155,80 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 12.03.2019 року, на підставі договору купівлі-продажу він придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При укладенні договору позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4155,80 грн. Позивач придбав житло вперше, а тому вважає, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" - сплатив такий збір безпідставно. Також, позивач зазначає, що на своє звернення до Бережанського об`єднаного УПФУ Тернопільської області про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування він отримав відмову, у зв`язку з чим і звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року відкрито провадження у справі, та ухвалено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи. В наведеній ухвалі встановлено строк подання учасникам справи відзиву на позовну заяву та пояснень щодо позову.

У встановлений судом строк Бережанським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області, надіслано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог, мотивуючи тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а тому позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Крім того, зазначено, що подані позивачем до заяви про формування подання про повернення помилково зарахованого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування із операції купівлі - продажу нерухомого майна, документи не є достатніми для обґрунтування вимоги щодо повернення коштів, оскільки зазначені документи не підтверджують факт придбання позивачем житла вперше. Також зазначено, що позивач добровільно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 4155,80 грн., і об`єднане управління не вчиняло дій та не приймало рішень щодо зобов`язання позивача сплатити такий збір. Водночас, відповідач вважає, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Бережанського об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. є необґрунтованою, оскільки понесені ним фактичні витрати не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підстави для такої компенсації відсутні.

У цьому ж відзиві міститься клопотання Бережанського об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області про розгляд справи без участі представника управління.

30.05.2019 року представником позивача - адвокатом Фльорківим О.В. подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 30.05.2019 року, учасники справи - не з`явились.

До судового засідання, від третьої особи, Управління Державної казначейської служби України у Бережанському районі Тернопільської області, пояснень щодо позову - не надходило, причини неявки представника - не повідомлялись.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, враховуючи відповідні клопотання сторін про розгляд справи без їх участі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,- суд встановив наступні обставини.

12.03.2019 року між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким позивач придбав квартиру АДРЕСА_2 .

Вказаний договір купівлі-продажу від 12.03.2019 року посвідчений приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №381.

Відповідно до пункту 3 вказаного договору купівлі-продажу ціна квартири встановлена в розмірі 415577,00 грн.

Перед укладенням вищезазначеного договору позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла, тобто, 4155,80 грн., відповідно до квитанції №0000777 від 12.03.2018 року, як це передбачено пунктом 15.3 постанови КМУ від 03.11.1998 року №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" та пунктом 10 статті 4 "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Надалі, позивач звернувся до відповідача з заявою від 08.04.2019 року, в якій повідомив про придбання ним квартири і сплату при цьому збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 4155,80 грн., та просив подати до Управління Державної казначейської служби України у Бережанському районі Тернопільської області подання про повернення йому зазначеної суми безпідставно сплаченого збору відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду заяви відповідач листом №7/Б-н від 19.04.2019 року повідомив позивача про те, що для повернення вказаного збору немає підстав, оскільки подані ним документи не є достатніми для обґрунтування вимоги щодо повернення коштів, адже зазначені документи не підтверджують факт придбання позивачем житла вперше. Інших документів, які б засвідчували дане - не подано.

Не погоджуючи із вищезазначеною відмовою позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступних положень чинного законодавства.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі – Закон № 400/97-ВР) зі змінами та доповненнями.

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З системного аналізу наведених правових актів слід прийти до висновку, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до частини першої статті 211 КАС України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Враховуючи положення статті 77 КАС України щодо обов`язку доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, - суд при вирішенні даної справи виходить з доказів, які були надані сторонами.

Наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 08.04.2019 року, - підтверджується факт придбання позивачем, ОСОБА_1 , 1/1 частки квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна №381 від 12.03.2019 року.

Довідкою №56 від 25.04.2019 року, виданою Бережанським обласним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації, підтверджується, що станом на 01.01.2013 року за ОСОБА_1 зареєстровано 1/4 частки квартири, згідно свідоцтва про право власності на житло від 23.12.1998 року на підставі розпорядження виконкому Бережанської міської ради за №145 від 22.12.1998 року, яке зареєстровано за реєстром №1724.

Згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 23.12.1998 року позивачу дійсно на праві спільної часткової власності належить 1/4 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Водночас, суд звертає увагу на те, що 1/4 вказаної квартири була приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» - при безоплатній приватизації житлового фонду і зареєстрована за ним на підставі розпорядження органу приватизації. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 22.12.1998 року №143.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пнктом 8 статті 2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 частини1 статті 1 вказаного Закону є вартість нерухомого майна, зазначена у договорі купівлі-продажу.

Таким чином, законодавець ототожнює поняття «придбання» та «купівля-продаж», оскільки збір сплачується лише з придбаного майна (набутого лише шляхом укладення договору купівлі-продажу).

Таким чином, виходячи наведених положень Закону №400/97-ВР набуття права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду чи за результатами приватизації житла, в тому числі безоплатної приватизації житлового фонду на підставі розпорядження органу приватизації - не охоплюється терміном «придбання».

Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка міститися у постановах від 27.06.2018 року у справі № 819/1343/17 та 04.04.2019 року у справі №819/1553/17, від 03.07.2018 року у справі №819/33/17, та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка від 03.05.2019 року вих. №117.22-10/238, складена філією Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк", яка видана про те, що ОСОБА_1 у списки на приватизацію житла за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 - не включений. Житлові чеки не використовувались.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем житла вперше, чи свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, - відповідачем не надано, а судом на підставі наданих усіма учасниками справи матеріалів – не встановлено.

Суд, при вирішенні даної справи, звертає увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну “придбавають житло вперше”, що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування”, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Таким чином, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішеннях у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (PincovdandPine v. The Czech Republic), “Ґаші проти Хорватії” (Gashiv. Croatia), “Трго проти Хорватії” (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу “належного урядування”, ґрунтується на висновку, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Відтак, зважаючи на вищезазначене, відсутність можливостей в органів Пенсійного фонду України встановити факт придбання житла конкретною особою вперше - не може ставитись в провину особі, яка придбаває житло, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Тому, у випадку розгляду конкретної справи з приводу повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, в силу невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм, - саме на органи Пенсійного фонду України покладається тягар доведення того, що конкретні особи придбавають житло не вперше.

При цьому, суд звертає увагу на те, що саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника - сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

Таким чином, наведені у відзиві на позовну заяву твердження УПФУ (які, як звертає увагу суд, не були зазначені як підстави для відмови в задоволенні заяви позивача) стосовно того, що відповідно до чинного законодавства України не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно, що позбавляє можливості перевірити інформацію про те, чи вперше особа придбала нерухомість, та, відповідно, на відсутність через це підстав для повернення позивачеві збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, - не можуть бути прийняті судом до уваги.

Крім того, слід зазначити, що досліджені судом письмові докази по справі свідчать про відсутність у позивача раніше зареєстрованого права власності на житло, набутого саме внаслідок його придбання.

Доказами придбання ОСОБА_1 нерухомого майна вперше - є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.04.2019 року, згідно якої на підставі договору купівлі-продажу - позивач є власником лише квартири АДРЕСА_2 .

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено обов`язку ОСОБА_1 щодо сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 дійсно 12.03.2019 року вперше придбав житло за договором купівлі-продажу нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 , та при оформленні документів безпідставно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі – продажу нерухомого майна в розмірі 4155,80 грн.

Відтак, позивач має право на повернення суми сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування - як помилково сплаченого, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж.

При цьому, таке повернення коштів - може відбуватись лише за дотримання ряду умов, визначених чинним законодавством.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (зі змінами і доповненнями, внесеними, зокрема, згідно з наказом Міністерства фінансів України від 06.04.2017 року №415) (далі - Порядок № 787).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124.

У разі потреби в поверненні помилково або надміру зарахованих коштів у готівковій формі фізичним особам, які не мають рахунків у банках (більше ніж одному одержувачу), органом, що контролює справляння надходжень бюджету, в доповнення до подання до відповідного органу Казначейства подається реєстр одержувачів коштів, в якому зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові одержувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума, що підлягає поверненню, у двох примірниках.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року за №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 988/18283, - суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

З огляду на зазначене, - суд приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача сформувати та подати до органу Державної казначейської служби України відповідне подання про позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція вже висловлена в ряді рішень Верховного Суду за наслідками розгляду аналогічних правовідносин, зокрема, у постановах: від 30.01.2018 року (справа №819/1498/17), від 31.01.2018 року (справа №819/1667/17), від 03.07.2018 року (справа №819/33/17), від 31.10.2018 року (справа №819/595/17), від 01.11.2018 року (справа №819/1353/17).

Щодо розподілу судових витрат, - суд зазначає наступне.

Згідно з нормами статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, представник ОСОБА_1 адвокат - Фльорків О.В. у прохальній частині позовної заяви просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 768,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00грн. При цьому, на підтвердження наданих послуг суду надано копії: договору про надання правничої (правової) допомоги від 08.04.2019 року разом із додатком №1 та актом №1 обсягу надання правничої (правової) допомоги, а також квитанцію про оплату такої допомоги, яка підтверджує оплату та понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн .

Відповідно до п.п.1. п.1 вказаного договору від 08.04.2019 року адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів клієнта на умовах та в порядку передбаченому договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Підпунктом 4.5 пункту 4 договору встановлено, що здавання наданої правової (правничої) допомоги адвокатом та приймання їх результатів замовником оформлюється актом обсягу наданої правничої (правової) допомоги , який підписується сторонами.

Відповідно до додатку №1 від 08.04.2019 року до Договору про надання правової допомоги від 08.04.2019 року визначено перелік дій на виконання вказаного договору, які надає адвокат.

Між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням "Сила Права", адвокатом та керуючим партнером якого є Фльорків О.В., також складено акт №1 від 07.05.2019 року обсягу наданої правничої (правової) допомоги відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.04.2019 року, згідно якого адвокатом надано такі види правової допомоги, як: формування правової позиції та підготовка позовної заяви, складання додатків до позовної заяви, копіювання документів (2 год.) - 1000,00грн.; збір доказів (2 год.) - 1000,00грн; Разом - 2000,00грн.

ОСОБА_1 сплачено на користь Адвокатського об`єднання "Сила Права" за надання юридичних послуг згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.04.2019 року - 2000,00грн., що підтверджується квитанцією №9 від 08.04.2019 року.

Інших витрат на правову допомогу - позивачем не понесено.

Таким чином, гонорар за правову (правничу) допомогу, надану адвокатом Фльорківим О.В. позивачу у вказаній справі, склав 2000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідач у відзиві на позов вважає неспівмірними заявлені до стягнення витрати на правову допомогу, посилаючись на те, що зазначена справа відноситься до категорії справ незначної складності та слухається за правилами спрощеного позовного провадження; також, на думку відповідача, оскільки такі справи є типовими, то обсяг послуг до договору, на які адвокат витратив 4 години: на формування правової позиції та підготовку позовної заяви та збір доказів, на запити, здійснені Бережанського ОКМБТІ та до ТОУ АТ "Ощадбанк", є перебільшеними, а розмір витрат на оплату послуг адвоката має складати 24% від ціни позову.

Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України - обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, з даного приводу суд зазначає, що в даній справі відповідачем в повній мірі такий обов`язок не виконаний, оскільки окрім наведених міркувань та посилань на те, що: "....судова практика та законодавство щодо предмету спору у цих справах не змінюється уже роками", - позиція відповідача щодо прийнятності, на його думку, суми на оплату послуг адвоката у розмірі 24% ціни позову - не обґрунтована та не підтверджена.

Водночас, суд звертає увагу на те, що вищезазначені, наведені самим же відповідачем посилання на незмінність протягом тривалого час у судової практики, - свідчать про те, що відповідач безпосередньо знав як про наявність такої практики, так і про положення чинного законодавства, які регулюють відносини, що виникли між ним та позивачем щодо формування та подачі за ініціативою платника відповідного подання до органів державної казначейської служби.

Відтак, відповідачу, беззаперечно, було відомо про: те, які документи можуть подаватись в підтвердження факту придбання житла вперше; те, що набуття права власності на нерухоме майно за результатами безоплатної приватизації житлового фонду на підставі розпорядження органу приватизації - не охоплюється терміном «придбання»; те, що у випадку розгляду конкретної справи з приводу повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна - саме на органи Пенсійного фонду України покладається тягар доведення того, що конкретні особи придбавають житло не вперше.

І, безумовно, будучи суб`єктом владних повноважень, за відсутності будь-яких відомостей, які б на момент звернення свідчили про те, що майно відповідною особою-заявником придбавається не вперше, - зобов`язаний був врахувати всі вищенаведені положення законодавства та судову практику, не спричиняючи при цьому порушень прав позивача. Тобто, на підставі поданої позивачем заяви та за відсутності документів, які підтверджують протилежне (факт придбання майна не вперше), - відповідач повинен був сформувати та подати відповідне подання та документи до органу державної казначейської служби, не доводячи справу до суду або безпідставно розраховуючи на погодження заявника з наданою йому відмовою.

Однак, як свідчить надану позивачу відмова, - відповідач вказаної практики не врахував та визначених законом дій - не вчинив, що, в свою чергу, і призвело до необхідності звернення позивача до суду за участю та допомогою адвоката, та, відповідно, понесення ним додаткових судових витрат.

Суд звертає увагу на те, що положення статей 55-57 КАС України, - надають право особам, які звертаються до суду за захистом, - на власний розсуд і ризик обирати як спосіб захисту прав, так і те, яким чином вони захищатимуть у суді свої інтереси: самостійно, через представника, адвоката. При цьому, суд наголошує, що для кожної особи значення її справи - є, безумовно, важливим, в той час як чинне процесуальне законодавство - не ставить це право в залежність від визначеного цим кодексом порядку та виду провадження, у якому слухається конкретна справа (як про це зазначає відповідач), в тому числі, враховуючи й те, що за певних обставин справи суд може дійти висновку про необхідність переходу зі спрощеного провадження (з викликом сторін чи без виклику, в письмовому провадженні) в загальне провадження.

Відтак, укладаючи договір, сплачуючи відповідні кошти, діючи на власний ризик, фізична особа-позивач, не маючи обґрунтованої впевненості в результаті розгляду справи, вирішення якої залежить як від ряду обставин, так і від надання кваліфікованої правової допомоги, - вправі обирати той спосіб захисту, який вона вважає належним та достатнім для захисту своїх прав з боку суб`єкта владних повноважень, в тому числі, обирати адвоката, кваліфікація якого викликає довіру та потребує належної оплати.

В даному випадку суд приходить до висновку, що за встановлених судом обставин надання відповідачем відмови у підготовці документів за заявою позивача щодо повернення сплаченого ним збору, подані докази оплати послуг адвоката - є належними, достатніми та допустимими, співрозмірними із обсягом наданих послуг правової допомоги та заявленими позовними вимогами.

Враховуючи викладене, надані представником позивача докази, підтверджуючі здійснення відповідних витрат позивача за укладеним договором про надання (правничої) правової допомоги від 08.04.2019 року, опис наданих послуг, - суд вважає, що наявні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області суми витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 768,40 грн., про що свідчать квитанція №8 від 09.04.2019 року.

Таким чином, суд вважає за необхідне в порядку відшкодування стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 139, 205, 229, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Зобов`язати Бережанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до Державної казначейської служби України у Бережанському районі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4155,80 грн. (чотири тисячі сто п`ятдесят п`ять гривень 80 копійок).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 документально підтверджений судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок), сплачений згідно квитанції №8 від 09.04.2019 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень), сплачені згідно квитанції №9 від 08.04.2019 року.

Реквізити учасників справи:

- Позивач/Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_1 );

- Відповідач/Боржник: Бережанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (адреса: вул. Шевченка, 13а, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501, ЄДРПОУ: 40377362);

- Третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Бережанському районі Тернопільської області (адреса: вул. Шевченка, 15, м. Бережани, 47501, код ЄДРПОУ: 37737751).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 червня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.