Ухвала суду № 82676888, 27.06.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27 червня 2019 року м. Рівне №460/1032/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглядаючи в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Рівненської митниці ДФС, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується – позивач) до Державної фіскальної служби України (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відпустки начальнику Рівненської митниці ДФС Вавровському ОСОБА_2 ; зобов`язати відповідача надати начальнику Рівненської митниці ДФС ОСОБА_3 Анатолійовичу відпустку відповідно до поданої заяви від 25.03.2019.

Ухвалою суду від 27.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) осіб. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Рівненську митницю ДФС.

27 червня 2019 року до суду надійшло клопотання від Державної фіскальної служби України про закриття провадження у справі в порядку пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

Клопотання про закриття провадження у справі обґрунтоване тим, що Державною фіскальною службою України наказом від 12.06.2019 №276-В начальнику Рівненської митниці ДФС Вавровському О.А. надано основну щорічну відпустку з 18.06.2019 по 18.07.2019 тривалістю 30 календарних днів та щорічну додаткову оплачувану відпустку державного службовця з 19.07.2019 по 02.08.2019 тривалістю 15 календарних днів.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість клопотання про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до в.о. голови Державної фіскальної служби України О.Власова із заявою від 25.03.2019 про надання щорічної відпустки тривалістю 45 календарних днів з 08 квітня 2019 року (а.с. 11).

Позивач вказує, що відпустка не була йому надана у встановлений законодавством термін, що є грубим порушенням законодавства про працю та прав позивача. Протиправна бездіяльність відповідача порушила право позивача на відпочинок відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про відпустки» та Кодексу законів про працю України.

Відповідачем надано суду копію Наказу в.о. голови Державної фіскальної служби України О.Власова від 12.06.2019 №276-В «Про надання відпустки ОСОБА_1 », відповідно до якого позивачу надано основну щорічну відпустку з 18.06.2019 по 18.07.2019 тривалістю 30 календарних днів та щорічну додаткову оплачувану відпустку державного службовця з 19.07.2019 по 02.08.2019 тривалістю 15 календарних днів.

За приписами пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

На переконання суду, оскаржувані порушення відповідачем були виправлені шляхом винесення відповідного наказу про надання позивачу відпустки 30 + 15 = 45 календарних днів, починаючи з 18.06.2019 по 18.07.2019 та з 19.07.2019 по 02.08.2019.

При цьому, у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення, оскільки позивач вказує на порушення його суб`єктивного права на відпустку, яке відповідачем відновлене.

За правилами частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає, оскільки звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Враховуючи наведене, обов`язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних або юридичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем - фізичною (юридичною) особою та відповідачем - суб`єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Суд констатує, що відповідно до заяви позивача від 25.03.2019 останній просив відповідача надати відпустку починаючи з 08.04.2019. З матеріалів справи вбачається, що відпустка надана позивачу не з 08.04.2019, а з 18.06.2019. Дана обставина безумовно свідчить про протиправність бездіяльності відповідача щодо належного розгляду заяви від 25.03.2019 та щодо надання відпустки за такою заявою.

Проте, у даному випадку ефективний спосіб захисту прав та інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Тобто, порушене право позивача було відновлено шляхом надання йому відпустки.

Таким чином, клопотання Державної фіскальної служби України про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.

Питання щодо повернення позивачу суми судового збору може бути вирішене шляхом його звернення до суду з відповідною заявою в порядку Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи наведене та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання Державної фіскальної служби України про закриття провадження у справі – задовольнити.

Провадження в адміністративній справі №460/1032/19 – закрити.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу суду складено 27 червня 2019 року

Суддя Недашківська К.М.