Рішення № 82676499, 15.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 року м. Київ № 320/335/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Черниш А.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Криворучко Л.В.,

від відповідача – Обертас Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 18.10.2018 № 0012544001.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 23.10.2018 на її поштову адресу надійшло податкове повідомлення-рішення від 18.10.2018 № 0012544001, яке було нею оскаржено в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарга без задоволення. Із вказаним податковим повідомленням-рішення позивач не погоджується з наступних підстав. Позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення не містить чіткого формулювання, посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено, що виключає факт встановлення порушення ним вимог чинного законодавства та унеможливлює накладення визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 18.10.2018 № 0012544001 розміру фінансової санкції.

Таким чином, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву (вх. № 6395/18 від 13.03.2019), в якому зазначив, що на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, згідно з наказом ГУ ДФС у Київській області від 31.08.2018 № 1830 та направленнями на проведення фактичної перевірки від 27.09.2018 №94,№ 95 посадовими особами ГУ ДФС у Київській області 27.09.2018 проведена фактична перевірка кафе «Мрія» за адресою: АДРЕСА_1 Банний, 3.

Також відповідач вказав, що в ході проведення фактичної перевірки встановлено факт реалізації пляшки горілки «Житня сльоза» об`ємом 0,5 л., міцністю 40%об., виробництва ТОВ «Олександрійський лікеро-горілчаний завод» по ціні, нижчою за встановлену мінімальну роздрібну ціну, чим порушено вимоги ст.18 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та постанови КМУ від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», що відображено в акті фактичної перевірки від 28.09.2018 № 457/10-36-40/ НОМЕР_1 та податковому повідомленні-рішення, яке складено на підставі вказаного акта.

Тому, відповідач стверджує, що фахівці інспекції діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач, спростовуючи твердження відповідача наведені у відзиві на позов подав до суду відповідь на відзив (вх. № 9297/19 від 11.04.2019) та зазначив, що податкове повідомлення-рішення і акт перевірки за своєю правовою суттю є різними документами, оскільки податкове повідомлення-рішення – це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом, у свою чергу акт перевірки – службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки та є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб`єктами.

Позивач звертав увагу, що у відзиві на позов відповідач обґрунтовує правомірність складення актуа фактичної перевірки від 28.09.2018 (документу, що не є предметом спору), оскільки предметом спору є податкове повідомлення-рішення від 18.10.2018 № 0012544001.

Крім того, позивач наголосив, що відповідно до додатку 10 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, податкове повідомлення-рішення за формою «С» повинно містити чітке формулювання порушення (посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено), проте спірне податкове повідомлення-рішення не містить чіткого формулювання порушення. Зокрема, позивач зазначив, що постанова КМУ від 30.10.2008 № 957 містить три пункти, порушення жодного з яких ним не допускалось та податковим органом не підтверджувалось. Також, позивач вказав, що у податкового органу відсутні будь-які підтвердження здійснення позивачем порушень статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що вказує на безпідставність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вказане порушення.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 суд на підставі статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті на 23.04.2019.

У судовому засіданні, призначеному у справі на 23.04.2019, суд на підставі частини другої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України оголосив перерву до 15.05.2019.

У судове засідання, призначене у справі на 15.05.2019 з`явилися позивач та представник відповідача.

Позивач підтримала позов у повному обсязі, просила його задовольнити та додатково пояснила, що контролюючим органом неправомірно застосовано до неї фінансові санкції, оскільки на фотографіях, які є доказами при розгляді справи не має дати та числа, коли вони зроблені та у контролюючого органу відсутні докази того, що алкогольний напій було придбано у її магазині.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов та вказав, що рішення про застосування до позивача фінансових санкцій є правомірним, підстави для його скасування відсутні.

Судом також було допитано у судовому засіданні 15.05.2019 в якості свідка - посадову особу контролюючого органу – інспектора ГУ ДФС у Київській області Шимченко С.А., яким було здійснено фактичну перевірку суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 .

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін та показання свідка, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Наказом Головного управління ДФС у Київській області від 31.08.2018 № 1830 «Про проведення фактичних перевірок» (а.с. 46) визначено перелік суб`єктів господарювань, які підлягають фактичним перевіркам у вересні 2018 року.

Як вбачається з витягу додатку № 1 до наказу ГУ ДФС у Київській області від 31.08.2018 № 1830 до переліку суб`єктів господарювань, які підлягають фактичним перевіркам у вересні віднесено ФОП ОСОБА_1 , адреса об`єкта перевірки: АДРЕСА_2 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », посада та П.І ОСОБА_2 Б ОСОБА_2 перевіряючих – ГДРІ Шимченко ОСОБА_3 , ГДРІ ОСОБА_4 (а.с.47).

На підставі вказаного наказу та направлень на перевірку від 27.09.2018 № 945 та № 946 (а.с. 48, 49), з метою контролю за дотриманням суб`єктами господарювання вимог Податкового кодексу України, Законів України від 19.12.1995 № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання та транспортування підакцизних товарів, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_1 розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якої складений акт від 28.09.2018 № 457/10-36-40/2721807624 (а.с. 52-55).

У ході перевірки встановлено факт реалізації пляшки горілки «Житня сльоза» об`ємом 0,5 л., міцністю 40%об., виробництва ТОВ «Олександрійський лікеро-горілчаний завод» по ціні 71, 00 грн., в той час, коли Постановою КМУ від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (зі змінами та доповненнями) встановлено мінімальну ціну на такий алкогольний напій в такій тарі 79,55 грн., чим порушено вимоги ст. 18 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР зі змінами та доповненнями. Фіскальний чек на придбаний алкогольний напій не видавався.

Також у вказаному акті посадовими зафіксовано, що під час перевірки проводилася фото фіксація. Так, до акта перевірки долучено фотографію, на якій зображено ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, видану ГУ ДФС у Київській області фізичній особі-підприємця ОСОБА_1 на період з 13.03.2018 по 12.03.2018 та пляшку алкогольного напою «Житня сльоза» та відповідним маркуванням цінника на ній - 71 (а.с.56).

Як вбачається з акта відмови від підписання акта перевірки від 27.09.2019 , посадовими особами ГУ ДФС у Київській області, які проводили фактичну перевірку зафіксовано, що після ознайомлення з актом перевірки від 27.09.2019 платник податків ФОП ОСОБА_1 відмовилася від підписання акта перевірки (а.с. 58).

Актом ГУ ДФС у Київській області від 27.09.2018 підтверджується та обставина, що платник податків ФОП Криворучко Л.В., ознайомившись із актом перевірки від 27.09.2018 відмовилася від отримання примірника акта перевірки (а.с.59).

На підставі акта перевірки від 28.09.2018 № 457/10-36-40/2721807624, Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2018 № 012544001, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10000, 00 грн. (а.с. 60).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги, ДФС України рішенням від 26.12.2018 № К/99-99-11-06-01-28 повідомила про залишення податкового повідомлення-рішення від 18.10.2018 № 0012544001 без змін, а скарги – без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 18.10.2018 № 0012544001, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу (пункт 62.1 статті 62 ПК України).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно положень пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (підпункт 80.2.1); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2); письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3); неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт 80.2.4); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5); у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (підпункт 80.2.6); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перед перевіркою були вручені наказ на проведення перевірки, службові посвідчення перевіряючих та направлення на проведення перевірки, що підтверджується підписом позивача на копіях зазначених документів (а.с.48-51).

Як встановлено судом, відповідачем за наслідками фактичної перевірки позивача було складено Акт від 28.09.2018 № 457/10-36-40/2721807624 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції.

Судом встановлено, що між сторонами не існує спору щодо правомірності призначення та проведення відповідачем фактичної перевірки кафе позивача.

Водночас, спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок їх різних тверджень про наявність підстав для застосування до позивача фінансових санкцій та про наявність або відсутність факту реалізації позивачем пляшки алкогольного напою за ціною, меншою ніж законодавчо установлена мінімальна ціна для її реалізації.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України врегульовані Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до абзаців 30, 31 статті 1 Закону № 481/95-ВР, мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари, а мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої у розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень (абзац 13 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР).

З акта перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено:

«факт реалізації пляшки горілки «Житня сльоза» об`ємом о,5 л., міцністю 40%об., виробництва ТОВ «Олександрійський лікеро-горілчаний завод» по ціні 71, 00 грн., в той час, коли Постановою КМУ від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (зі змінами та доповненнями) встановлено мінімальну ціну на такий алкогольний напій в такій тарі 79,55 грн., чим порушено вимоги ст. 18 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР зі змінами та доповненнями. Фіскальний чек на придбаний алкогольний напій не видавався».

Так, згідно з Розмірами мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 "Про встановлення розділу мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту горілка та лікеро-горілчані вироби складала 397,76 грн.

При цьому, пунктом 1 Приміток визначено, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п`ять зірочок та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об`ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Таким чином, при роздрібній реалізації позивачем горілки місткістю 0,5 л, міцністю 40% об., її ціна не може бути нижчою 79,55 грн.

В той же час, з акта фактичної перевірки вбачається, що, пляшка горілки «Житня сльоза» об`ємом 0,5 л., міцністю 40%об., була реалізована за ціною 71 грн. та фіскальний чек виданий не був.

Допитаний в ході судового розгляду справи свідок – головний державний ревізор-інспектор ГУ ДФС у Київській області Шимченко С.А. вказав суду, що під час фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , його колегою – ОСОБА_4 була здійснена контрольна закупка пляшки горілки місткістю 0,5 л., міцністю 40 % об. у кафе за адресою: АДРЕСА_2 Банний АДРЕСА_3 3.

Зокрема свідок вказав, що бачив, як колега передавав продавцю гроші, а продавець у свою чергу надала їм товар пляшку горілки «Чиста сльоза» місткістю 0, 5 л., міцністю 40 %.

Також, свідок підтвердив, що фотофіксацію було здійснено саме в кафе ФОП ОСОБА_1 , та з приводу тверджень позивача про відсутність дати на фотознімках, долучених до акта перевірки пояснив, що фотофіксація була здійснена на мобільний телефон, у свою чергу, у ньому не відображається на знімках дата та час здійснення фотографування.

Натомість, спростовуючи твердження податкового органу, позивач посилається на відсутність факту реалізації зазначеної пляшки горілки, проте жодних доказів на підтвердження вказаного позивачем до суду не надано.

Щодо тверджень позивача, що відповідачем не надано доказів того, що пляшку горілки «Житня сльоза» місткістю 0,5 л., міцністю 40 % об. придбано у кафе за адресою: АДРЕСА_2 , останні не знайшли підтвердження у судовому засіданні та спростовані показаннями свідка ОСОБА_5 , який підтвердив, що зображена на фотознімку пляшка горілки, яка була сфотографована разом з ліцензією ФОП ОСОБА_1 була придбана саме у кафе позивача за вищевказаною адресою за ціною нижчою, ніж передбачено нормами чинного законодавства.

Крім того, слід зазначити, що позивач, відповідно до відомостей акта перевірки від 28.09.2018 № 457/10-36-40/2721807624 була присутньою при здійсненні перевірки, проте остання відмовилася від підписання та отримання вказаного акта та не зазначила жодних зауважень чи заперечень стосовно проведеної перевірки, хоча не була позбавлена цього права.

При цьому, суд відхиляє як безпідставні аргументи позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення, які ґрунтуються на порушенні податковим органом порядку складення податкового повідомлення-рішення та недотримання ним форми й змісту податкового повідомлення-рішення, оскільки таких фактів судом не встановлено. Фактична перевірка проведена у спосіб, передбачений статтею 80 Податкового кодексу України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення за змістом та формою відповідає вимогам Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254.

Таким чином, рішення відповідачем було прийнято з дотриманням компетенції, меж відповідальності згідно чинного законодавства, а тому підстав для визнання його протиправним та скасування не вбачається.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, відшкодуванню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 27 травня 2019 р.