Рішення № 82676474, 24.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2019 р. справа № 300/972/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Прос Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_2

до Івано-Франківської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2019/00510, а також рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2019/000473/2 від 09.04.2019, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі, також – позивач, ОСОБА_2 ), 06.05.2019 звернувся в суд з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі, також – відповідач, митниця, митний орган) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2019/00510, а також рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2019/000473/2 від 09.04.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки «BMW» Х5, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна – 2993 см. куб., 2006 року випуску та обраного методу визначення митної вартості товару - основний (за ціною договору (контракту)) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2019/00510, а також рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2019/000473/2 від 09.04.2019.

Відповідно до тверджень позивача, на підставі договору купівлі-продажу вживаного транспортного засобу від 03.04.2019 позивач придбав у «DG Auto’s» за ціною 5 150,00 Євро (EUR) вищевказаний автомобіль. При декларуванні визначено митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи та застосував резервний метод для визначення митної вартості товару, а тому, ОСОБА_2 просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товару.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) та призначено судовий розгляд справи на 03.06.2019 о 10:00 год (а.с.1-2). Пунктами 6 та 7 резолютивної частини вказаної ухвали зобов`язано Федорака М.М. надати суду: - належним чином засвідчені письмові докази, що містять інформацію стосовно дати та форми (способу) здійсненої оплати за придбаний автомобіль у розмірі 5 150 Євро. Зобов`язано Івано-Франківську митницю ДФС надати суду: - належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують правомірність коригування митної вартості автомобіля ОСОБА_2 ; - письмові докази, що підтверджують проведення консультації та витребування у ОСОБА_2 додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до вимог Митного кодексу України; - письмові пояснення із належним обґрунтуванням неможливості укладення наданої позивачем форми цивільно-правової угоди, із посиланням на відповідні норми законодавства Королівства Нідерланди.

На адресу суду 29.05.2019 від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов №537/09-70-10-24 від 27.05.2019 (а.с.26-31). У відзиві представник відповідача не погодилася з позовними вимогами, доводами позивача та в обґрунтування своїх заперечень зазначила, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки «BMW» Х5, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна – 2993 см. куб., 2006 року випуску, на вимогу відповідача не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, не надано банківського платіжного документа, чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. За вказаних обставин, та враховуючи застосування системи аналізу та управління ризиками, згідно із якою визначено, що визначена декларантом митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів, відповідачем прийнято оскаржені картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена за резервним методом у розмірі 8302,00 EUR. Додатково, представник звернула увагу на те, що декларанту позивача направлявся електронний лист із повідомленням про необхідність надання додаткових документів, проте декларант позивача відповіла, що інші документи надаватися не будуть. З огляду на наведене, враховуючи те, що надані позивачем документи до митного оформлення не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, представник відповідача вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими, а тому, просила в задоволенні позову відмовити.

Позивачем, 31.05.2019, подано в суд відповідь на відзив (а.с.81-84), у якій із твердженнями представника відповідача у відзиві на позов не погодився, вказав на відсутність обов`язку подання додаткових документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Зазначив, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст договору, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Нідерландів чи Польщі інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем вжитого автомобіля, та отримання чи не отримання від позивача коштів в сумі 5 150 EUR або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб. При цьому, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, оскільки в документах у митного органу Республіки Польща, яка видавала експортну декларацію. Також, позивач зазначив, що спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадової особи органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою в митному оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Представником відповідача в судовому засідання, що відбулося 03.06.2019 подано письмові пояснення №560/09-70-10-24 від 31.05.2019 (а.с.96-97) щодо визначення методу розмитнення транспортного засобу позивача. В обґрунтування застосування резервного методу розмитнення уповноважений представник відповідача вказала, що в основу обрахунку митної вартості взято каталог Schwacke №315314/S.01., який не заборонений та не суперечить Генеральній угоді тарифів і торгівлі (GATT), інформацію з витягу даного каталогу внесена в систему АСАУР, що зазначено в коді ризику 105-2. Також пояснила, що метод розмитнення щодо ідентичних товарів у випадку розмитнення транспортного засобу, який був у використанні неможливо застосувати у зв`язку із різними показниками одометру, різними пошкодженнями і ін. Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів у даному випадку не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних стосовно схожих складових компонентів товару.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.06.2019, у зв`язку із витребуванням додаткових доказів, оголошено перерву до 24.06.2019 о 14 год 00 хв.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 24.06.2019 вимоги, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю. Додатково зазначив, що вартість автомобіля, зазначена в договорі купівлі-продажу підтверджується відомостями декларації країни відправлення, а тому цього документу достатньо для розмитнення автомобіля за першим методом.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві та письмових поясненнях, просила в задоволенні позову відмовити. Додатково вказала, що у спірних правовідносинах митниця керувалася приписами спеціальної статті 368 Митного кодексу України, якою передбачається визначення фактурної вартості на підставі касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Також, при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

Суд, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові заяви по суті спору та долучені докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив такі обставини.

Декларантом – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Іриною Петрівною, в інтересах ОСОБА_2 , 09.04.2019 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206020/2019/403574, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль марки «BMW» Х5, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна – 2993 см. куб., 2006 року випуску. У вказаній митній декларації декларантом позивача самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 5 150 EUR - графа "42" митної декларації (а.с.76).

Із митною декларацією митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення, зокрема:

1. Договір купівлі-продажу від 03.04.2019 за яким позивач «MYKHAILO FEDORAK» придбав у «DG Auto’s» автомобіль: «BMW» Х5, 2006, НОМЕР_1 за 5150 EUR (а.с.19);

2. Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/23563 від 07.04.2019 (а.с.74-75);

3. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 (а.с.65-66);

4. Паспорт громадянина України на ім`я: ОСОБА_4 від 09.02.2009 (а.с.61-62);

5. Паспорт громадянина України на ім`я: ОСОБА_2 від 28.04.2009 (а.с.57-59);

6. Довіреність №796 від 26.03.2019, якою уповноважено ОСОБА_4 придбати автомобіль для ОСОБА_2 (а.с.56);

7. Документ із характеристиками транспортного засобу від 03.04.2019 (а.с.68);

8. Касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №N0SGC55592 від 04.04.2019 (а.с.52);

9. Копія митної декларації країни відправлення №19PL412020E195222 від 04.04.2019 (а.с.51);

10. Сертифікат відповідності колісного транспортного засобу UA/005/002777-19 від 09.04.2019 (а.с.48-50)

Івано-Франківською митницею ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, 09.04.2019 розпочато процедуру консультації із декларантом, шляхом направлення двох електронних повідомлень:

1) про надання копій або оригіналів документів, зазначених у пункті 44 митної декларації (а.с.73);

2) про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до частини 2 статті 53 МК України (а.с.72).

Враховуючи відповідь декларанта від 09.04.2019 про відсутність додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (а.с.47), митним органом 09.04.2019 відмовлено у митному оформленні транспортного засобу у відповідності до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206020/2019/00510.

Згідно із даною карткою відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціального підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість – 8302,00 (а.с.74).

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та 09.04.2019 прийнято рішення №206020/2019/000473/2, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 8 302,00 EUR (а.с.37).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у митному оформленні транспортного засобу та із рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).

Згідно із частиною 1 статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Наведене встановлено частинами 1, 2 статті 51 МК України.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У відповідності до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України.

Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Щодо наявності сумнівів з приводу заявленої митної вартості товару, з огляду на подані позивачем до митного оформлення документи, суд зважає на таке.

За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.

Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації додано документ, який на переконання позивача, у повному обсязі підтверджує заявлені відомості про митну вартість товару за ціною договору.

Згідно із поясненнями представника відповідача, коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку із неподанням декларантом на вимогу контролюючого органу банківського платіжного документа чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Водночас представник відзначила, що поданий до митного оформлення договір купівлі-продажу від 03.04.2019 (а.с.19) не може бути належним підтвердженням митної вартості оскільки він не містить обов`язкових реквізитів, необхідних для належної ідентифікації продавця і покупця, виконаний в письмовій формі (від руки), без зазначення ідентифікаційних номерів сторін договору, не вказано особу, яка від імені продавця підписувала вказаний договір та не засвідчений нотаріально. Окрім цього будь яких інших документів, засвідчуючих витрати на придбання автомобіля до митного оформлення не надавалося.

Як уже зазначалось судом, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено копії повідомлень, направлених декларанту позивача 09.04.2019 (а.с.72,73) про необхідність подання оригіналів чи копій документів, зазначених в графі 44 декларації та додаткових документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

У зв`язку із відповіддю декларанта про неможливість направлення додаткових документів, надання якої не заперечувалось представником позивача, відповідачем прийнято оскаржені рішення про коригування митної вартості та картку відмови.

На переконання суду, такі дії контролюючого органу є обґрунтованими, а подані позивачем до митного оформлення документи не можуть вважатися належними доказами, що в повному обсязі підтверджують фактичну вартість транспортного засобу, з огляду на таке.

Позивачем у підтвердження заявленої митної вартості автомобіля марки «BMW» Х5, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна – 2993 см. куб., 2006 року випуску в сумі 5150 EUR до митного оформлення подано один документи – «RDW Koopovereenkoms» від 03.04.2019, в колонці «Verkoper:» зазначено «DG Auto’s De Nord НОМЕР_3 6001 НОМЕР_4 Weert», в графі «Koper:» зазначено «MYKHAILO FEDORAK Ivano-Frankivsk 76000 Mazepy 3/27», у рядках: «Merk/model: BMW X5»; «Bouwjaar: 2006»; «Konteken 85-SR-GF»; «Chassinummer: WBAFB71060LX64457»; «Kleur: ZWART»; «Verkoopprijs: 5150 E» та проставлено два не ідентифіковані підписи в двох рядках під назвою «verkoper handtekening», «koper handtekening» (а.с.19). Інших відомостей, окрім відтиску штампів митного органу України на документі немає.

Оцінюючи вищевказаний документ на предмет достовірності, тобто на підставі відомостей якого можна встановити дійсні обставини, суд зазначає, що зазначений документ не містить необхідних відомостей, які б дали можливість суду це зробити. Зокрема документ не містить ідентифікаційних номерів сторін договору, відсутні банківські реквізити продавця та відомості стосовно форми оплати за придбаний автомобіль, відсутнє засвідчення факту передачі грошових коштів (готівкової або ж шляхом переказу коштів на банківський рахунок продавця), відсутня печатка продавця на зазначеному документі, відсутня ідентифікація осіб, які підписували зазначений документ. Таким чином, на переконання суду вказаних документ викликає сумніви в його достовірності, а тому відповідачем правомірно зобов`язано декларанта позивача надати будь які інші документи в підтвердження витрати на придбання автомобіля.

В контексті вказаного, суд звертає увагу на положення підпункту “б” пункту 2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118 (надалі, також – Правила), згідно з яким, документи, що підтверджують право власності на транспортні засоби придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна транспортного засобу, його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано транспортний засіб.

Відтак, в силу приписів МК України та вищезазначених Правил, зазначений документ не може слугувати належним підтвердженням фактично сплачених або таких, що підлягали сплаті за придбаний транспортний засіб коштів.

Окрім цього декларантом позивача не надано жодного іншого документа, підтверджуючого витрати на придбання, транспортування та страхування вищевказаного транспортного засобу. Суд відхиляє твердження позивача про те, що підтвердженням достовірності суми, визначеної договором купівлі-продажу від 03.04.2019 є відображення вказаної суми у митній декларації країни відправлення №19PL41202E0195222 - 22 075 польських злотих (а.с.16), так як зазначена конвертована сума – 5 150 EUR взята саме з зазначеного договору купівлі-продажу б/н від 03.04.2019.

Як висновок, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання ним усіх документів, які підтверджують митну вартість товару, на переконання суду, є обґрунтованими.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості та відсутність можливості у відповідача на підставі таких документів встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

У відповідності до статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Суд також зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду відповідає у висновкам Верховного Суду України, зазначеним у постанові від 02.06.2015 по справі №21-498а15.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, підставою для відмови в здійсненні розмитнення автомобіля за першим методом слугувало спрацювання системи АСАУР.

Відповідно до частини другої статті 246 Митного кодексу України, з метою визначення порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, що подається органу доходів і зборів на паперовому носії або як електронний документ розроблено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затверджений Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631 (надалі, також – Порядок №631).

Згідно з підпунктом 4.5.4 Порядку №631, при здійсненні митного оформлення МД, зокрема, виконуються такі митні формальності як контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР.

Відповідно до пункту 4.9.1 Порядку №631, під час завершення митного оформлення посадовими особами проводиться перевірка відомостей про виконання митних формальностей, сформованих за результатами оцінки ризику за МД із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі за допомогою АСАУР.

Підпунктом 5.6 Порядку №631 передбачено, що у разі коли під час виконання відповідно до пункту 5.4 цього розділу за попередньою МД митних формальностей, визначених пунктом 4.5 розділу IV цього Порядку, у тому числі за результатами спрацювання АСАУР, встановлено необхідність надання додаткових документів та/або відомостей про товари, проведення митного огляду товарів, взяття їх проб (зразків), посадова особа ПМО органу доходів і зборів у строк, визначений частиною п`ятою статті 259 Кодексу, за допомогою АСМО надсилає зазначену інформацію Декларанту на відповідну електронну адресу.

Водночас, розроблено методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, що затверджені Наказом ДФС 11 вересня 2015 року №689 (надалі, також - Методичні рекомендації).

Згідно з частиною 8 розділу 2 Методичних рекомендацій, у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 затверджено Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками (а.с.100). Відповідно до оскаржуваної картки відмови система АСАУР спрацювала, визначивши код класифікатора 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (а.с.78), що вказує на наявність обґрунтованого сумніву митниці щодо правильності визначеної декларантом митної вартості автомобіля марки «BMW» Х5, номер кузова НОМЕР_1 .

Як зазначалося судом, відповідач з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів письмово витребував у декларанта документи, передбачені статтею 53 МК України. Однак, декларантом жодних додаткових документів не подано.

Враховуючи наведене, та наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості, відповідач, на виконання вимог МК України, визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Представником відповідача обґрунтовано неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення та у відзиві на позовну заяву зазначено:

- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснювався через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо критерії, які зазначені дуже різняться;

- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не використані у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.

На підтвердження неможливості застосування вищевказаних методів розмитнення товару, представником відповідача вказано, що метод розмитнення щодо ідентичних товарів у випадку розмитнення транспортного засобу, який був у використанні неможливо застосувати у зв`язку із різними показниками одометру, різними пошкодженнями і ін. Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів у даному випадку не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних стосовно схожих складових компонентів товару. Вищенаведені пояснення представника відповідача позивачем не спростовані.

З огляду на наведені положення, а також враховуючи висновок суду про не підтвердження позивачем, на підставі поданих документів, фактичної вартості придбаного транспортного засобу, на переконання суду, сумніви відповідача стосовно достовірності заявленої вартості є у повній мірі обґрунтованими, а відтак підстав для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2019/00510 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2019/000473/2 від 09.04.2019, суд не вбачає, а тому, позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Зважаючи на висновок суду про безпідставність позовних вимог, в силу норм статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295, 297 підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_5 ;

відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, адреса: вул. Короля Данила, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ – 39640261.

Рішення складене в повному обсязі 27 червня 2019 р.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.