Рішення № 82676427, 24.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 червня 2019 року о/об 17 год. 15 хв.Справа № 334/1946/18 провадження №ЗП/280/66/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

Ніколаєва Ігоря Юрійовича (69089 АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , буд.135-А; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69002, м.Запоріжжя, вул.Олександрівська, буд.84; код ЄДРПОУ 40302133)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 )

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (надалі – позивач, ОСОБА_2 ) до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (надалі – відповідач, Департамент реєстраційних послуг ЗМР), в якому позивач просить суд зобов`язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (Дніпровський відділ реєстрації) вчинити дії щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

У позові зазначено, що 1/3 частина буд АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22.08.2003, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тарасовою А.П., де вона зареєстрована, а на 1/6 частину будинку право власності зареєстроване ЗМБТІ за ОСОБА_3 та на 1/2 за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що померли. Позивач мешкає за вказаною адресою - вселився до своєї матері ОСОБА_1 . У зв`язку з продажем квартири йому необхідно знятись з реєстрації за попереднім містом реєстрації та він бажає зареєструватись за своїм місцем проживання, через що позивач з матір`ю звернулись з заявою про реєстрацію до Дніпровського відділу реєстрації фізичних осіб. Але в реєстрації позивачу було відмовлено листом від 15.02.2018 за №Н-0046 та повідомлено, що реєстрація можлива за згодою співвласників житлового будинку. На теперішній час, будинок за адресою: АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , буд. АДРЕСА_5 , є єдиним місцем проживання позивача. Будь-якого іншого житла або власності позивач не має, тому вважає за необхідне у судовому порядку вирішити питання про реєстрацію його за адресою: АДРЕСА_5 . Позивач зазначає, що 1/3 частини будинку належить на праві власності ОСОБА_1 , а інші співвласники померли. Про оформлення спадкоємцями спадщини йому не відомо. Таким чином, на момент звернення позивача до Дніпровського відділу реєстрації фізичних осіб із заявою про реєстрацію місця проживання інші співвласники житла були відсутні, що унеможливлює надання ними відповідної згоди.

Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано до суду відзив на позов (а.с.56-57), в якому зазначено, що позивач із належно оформленою заявою про реєстрацію місця проживання до відділу реєстрації фізичних осіб по Дніпровському району управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради не звертався, а отже і відмову у реєстрації місця проживання не отримував. 02.02.2018 до Департаменту реєстраційних послуг ЗМР надійшло звернення громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 з проханням зареєструвати його місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 . Дане звернення було зареєстровано відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Відповідачем на зазначене звернення було надано відповідь №Н-0046 від 15.02.2018, в якій було роз`яснено порядок реєстрації місця проживання встановлений чинним законодавством та повідомлено, що у разі надання необхідних документів питання щодо реєстрації буде вирішено. Таким чином, твердження позивача про відмову відповідача у реєстрації місця проживання не відповідає дійсності. У позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що 1/3 частина буд АДРЕСА_5 належить ОСОБА_1 , що підтверджується і даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Щодо 2/3 частини відомості у вищевказаному реєстрі відсутні. Відповідно до ст.356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до ст.358 Цивільного кодексу України володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності проводиться за згодою всіх учасників. Заявником зазначено, що власники 2/3 частини зазначеного дому померли. Відповідно до Цивільного кодексу України у власників 2/3 частини можуть бути спадкоємці, які в свою чергу стають співвласниками вищевказаних часток. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна (ст.1277 Цивільного кодексу України). Але відповідач не наділений правом та не має своїм обов`язком займатися розшуком співвласників житлових приміщень. Відповідач наголошує, що позивач не надав відповідачу документи передбачені ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання». До відповідача надійшов поштовий конверт із заявою, в якій ОСОБА_2 просить зареєструвати його місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , у двох примірниках не встановленого зразка.

Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача письмових пояснень не надавала.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 25.03.2019 справу №334/1946/18 передано за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.

Справа автоматизованою системою документообігу суду 24.05.2019 передана на розгляд судді Прасову О.О.

Ухвалою судді від 28.05.2019 адміністративна справа прийнята до провадження та призначено судове засідання на 24.06.2019 за правилами спрощеного позовного без виклику сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

02.02.2018 до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради надійшла Заява позивача про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.10) без надання документів передбачених ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».

У Витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.09.2003 зазначено наступне: «… Тип об`єкта: будинок, жилий. Адреса об`єкта: АДРЕСА_5 . … Власники: ОСОБА_1 . … Форма власності: приватна. Частка: 1/3. …» (а.с.8).

Судом з`ясовано, що будинок 135-А по АДРЕСА_3 (в якому має намір зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 ) належить на підставі спільної часткової власності ОСОБА_1 (1/3 частини) та 1/6 частини ОСОБА_3 , 1/2 частини ОСОБА_4 , що зазначено в Технічному паспорті на житловий будинок індивідуального житлового фонду, інвентарний номер 880 (а.с.11-а).

Суд погоджується з відповідачем про те, що до зазначеної Заяви про реєстрацію місця проживання від 02.02.2018, поданої ОСОБА_2 : не додано документів передбачених ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»; відсутні відомості про надання згоди власників/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання особи.

Позивачем у Заяві про реєстрацію місця проживання від 02.02.2018 записані лише данні ОСОБА_1 (1/3 частин). Відомості про інших співвласників будинку: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Заяви про реєстрацію місця проживання – не внесено.

Директором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради 15.02.2018 відмовлено ОСОБА_2 у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_5 , у листі №71-0046 (а.с.6).

Позов не підлягає задоволенню враховуючи вище викладене та виходячи з нижче зазначеного.

Згідно з ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: вільний вибір місця проживання чи перебування – право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання – житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація – внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що адміністративно-територіальна одиниця – це область, район, місто, район у місті, селище, село.

Як зазначено у ч.1-ч.3 ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник). Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст.10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Відповідно до п.18 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених 02.03.2016 постановою Кабінету Міністрів України №207 (надалі – «Правила реєстрації місця проживання»), для реєстрації місця проживання особа або її представник подає: 1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8; 2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу); 4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників); право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах); проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби); 5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); 6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання) (…).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч.1 ст.356 Цивільного кодексу України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч.1 ст.358 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_2 разом із Заявою про реєстрацію місця проживання від 02.02.2018 не подавав до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради документів, що підтверджують його право на проживання в житлі.

Відтак, тільки за згодою власника/співвласників житла можливо було зареєструвати місце проживання позивача у будинку АДРЕСА_5 .

У той же час, Заява про реєстрацію місця проживання від 02.02.2018 не містить жодних ознак волевиявлення співвласників будинку: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на здійснення такої реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

У ч.2 ст.9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зазначено, що рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Як зазначено у п.23 «Правил реєстрації місця проживання», працівник органу реєстрації в день звернення особи або її представника чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку, органів державної реєстрації актів цивільного стану або даних від органу соціального захисту населення: приймає рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації місця проживання особи (…).

На думку суду, відповідачем обґрунтовано надано відповідь про відмову ОСОБА_2 у реєстрації місця проживання особи.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що відсутні підстави зобов`язати відповідача зареєструвати місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 буд. АДРЕСА_5 .

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У стягненні на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Рішення виготовлено у повному обсязі 24.06.2018.

Суддя О.О. Прасов