Окрема думка судді № 82676413, 27.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Запорізького окружного адміністративного суду Конишевої О.В.

27 червня 2019 року Справа № 808/1282/18 Провадження Н/280/4/19 м. Запоріжжя

27.06.2019 колегією суддів Запорізького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Конишевої О.В., суддів Бойченко Ю.П., Прасова О.О., розглянуто в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами по справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72319, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Івана Алексєєва, буд.2; код ЄДРПОУ 37927773)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

Із висновками колегії суддів не погоджуюсь, та відповідно до ст.34 Кодексу адміністративного судочинства України висловлюю окрему думку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі № 808/1282/18, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовлено у повному обсязі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 залишено без змін.

21.05.2019 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заявник в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що об`єднаним управлінням правомірно відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, тому відсутні підстави у здійсненні перерахунку пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XIIзі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у позові відмовлено з підстав того, що на час ухвалення рішення, положення частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині словосполучення «дійсної строкової» були чинними та підлягали застосуванню відповідачем та судами.

За таких обставин, оскільки рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року не має зворотної дії у часі та не розповсюджується на правовідносини між сторонами, які виникли у березні 2018 року, у суду відсутні підстави для скасування рішення об`єднаного управління від 28.03.2018 №62/Р-7, яким позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії. В свою чергу, передумовою для зобов`язання відповідача в судовому порядку вчинити певні дії є наявність протиправної поведінки (дій/бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, якому законом надано право приймати відповідні рішення, в даному випадку приймати рішення про перерахунок пенсії позивача має право Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За відсутності на момент виникнення спірних правовідносин у діях/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, який реалізує надані законодавством дискреційні повноваження, протиправної поведінки, суд не наділений повноваженнями приймати рішення замість зазначеного органу, оскільки за таких умов порушується принцип розподілу влади. За таких обставин, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідач діяв правомірно.

Не погоджуюсь з рішенням суду та заявляю окрему думку.

Мотивація незгоди з рішенням суду.

Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, застосованій Запорізьким окружним адміністративним судом при винесенні рішення у справі) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року у справі № 3-14/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до частини 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Отже, підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами в даному випадку є сукупність таких умов: 1) встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення; 2) на підставі такого правового акту чи його окремого положення суд вирішив справу; 3) рішення суду ще не виконано.

Норма пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлює обмежень щодо можливості звернення до суду з заявою про перегляд за виключними обставинами тільки рішень, якими позовні вимоги задоволено та зобов`язано відповідача вчинити певні дії або щодо стягнення коштів, отже особа, звертаючись до суду з даною вимогою має правомірні очікування на те, що прийняте у відношенні неї судове рішення, навіть і відмовного характеру, може бути переглянуто, інакше, це безпідставно звужує зміст даної норми, та як наслідок зміст права особи на перегляд судового рішення з підстав неконституційності закону.

За таких обставин справи вбачається, що дане рішення суду, яким було відмовлено у задоволенні позову та яке не підлягало виконанню, може бути переглянуто за виключними обставинами, що відповідає вимогам пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статтею 6 КАС України, встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому, встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення як підстава для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, означає існування на момент розгляду справи та прийняття судового рішення, про перегляд якого подається заява, факту протиправного втручання законодавця у право позивача на його майно.

Відмова суду у задоволенні позовних вимог спрямованих на захист права на мирне володіння майном, на підставі норми яка визнана не конституційною, свідчить про помилку суду, і така помилка підлягає виправленню.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності дотримання принципу res judicata, зміст якого становить повага до остаточного судового рішення. При цьому Суд визнає прийнятним перегляд остаточного судового рішення для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27–28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46).

Вважаю, що інститут перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, у тому числі у зв`язку з застосуванням судом при вирішенні справи норм закону, які суперечать Конституції України, має на меті саме виправлення судової помилки.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Однак, у випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акта чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість застосувати наслідки такого рішення Конституційного Суду України до правовідносин, що виникли до його ухвалення з метою виправлення судової помилки.

За інших умов особа за будь-яких обставин не змогла б реалізувати своє право на перегляд справи у зв`язку з встановленням Конституційним Судом України неконституційності (конституційність) правового акта чи його окремого положення.

Також вважаю неможливим задоволення позовних вимог з моменту набрання рішенням Конституційного Суду України чинності, оскільки спірні правовідносини у даній справі виникли з 01.10.2017 та завершились з прийняттям судового рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим для Пенсійного фонду України (далі Фонд) і його територіальних підрозділів, і з 25 квітня 2019 року у територіальних підрозділів Фонду виник обов`язок врахувати рішення Конституційного Суду України та провести перерахунок за період з 25 квітня 2019 року, отже у судовому втручанні в даному випадку не має необхідності до тих пір, поки не буде порушене право особи у зв`язку з невиконанням такого обов`язку пенсійними органами, що буде підставою для звернення до суду з новим позовом, зазначено в рішенні суду.

Однак, даний аргумент використовується мною ні як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог, а з метою обґрунтування того, що задоволення позовних вимог з 25.04.2019 буде свідчити про те, що суд виходить за межі позовних вимог, що є недопустиме під час перегляду судового рішення за виключними обставинами.

Саме тому, задовольняти необхідно в межах тих вимог які були заявлені під час подання позовної заяви.

Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, я вважаю, що відмова пенсійного фонду є не обґрунтованою, тобто прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому не може у повній мірі відповідати критеріям правомірності, визначених у ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим, враховуючи приписи ст. 9 КАС України, керуючись принципом верховенства права, вважаю необхідним визнати протиправним та скасувати вказане рішення та зобов`язати відповідача 2 відповідно до ст. 59 Закону № 796-ХІІ, здійснити з 01.10.2017 перерахунок та виплату позивачу пенсії з інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

При цьому, щодо строку, з якого виникло право на перерахунок пенсії, слід виходити з того, що пунктами 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України №851 визначено, що Пенсійному фонду України забезпечити проведення перерахунків пенсій, призначених особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за матеріалами пенсійних справ, а також, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 жовтня 2017 року.

Згідно із статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Тобто, перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України № 851, повинен був бути проведений Пенсійним фондом України з 01.10.2017 самостійно за матеріалами пенсійної справи позивача.

Оскільки відповідачем перерахунок зроблено не було, а позивач є такою особою, що має право на перерахунок пенсії, що було встановлено судом вище, то вказаний перерахунок має бути проведений починаючи з 01.10.2017.

Підсумовуючи викладене, вважаю, що заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі №808/1282/18 слід задовольнити.

Суддя О.В. Конишева