Рішення № 82676230, 25.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 р. Справа№200/6352/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. 04.07.2018 року позивач звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя в Донецькій області з проханням призначити пенсію за віком. Звернення ОСОБА_1 було обґрунтовано наступними фактами, а саме, відповідно до приписів (№ 3 та № 4) в наявній трудовій книжці позивача, він в період з 21.08.1975 року по 01.03.1980 року проходив навчання в Ворошиловградському (Луганському) машинобудівельному технікумі (денне навчання). За час навчання також проходив строкову службу. Загальний трудовий стаж становить 43 роки (у період з 1975 по 2018 рік). Факт навчання у ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) машинобудівельному технікумі підтверджується також дипломом від 22.02.1980 року (серія НОМЕР_1 , реєстраційний № 20). 23.07.2018 року позивачу було призначено пенсію за віком без урахування вищезазначеного періоду навчання у Ворошиловградському (Луганському) машинобудівельному технікумі (денне навчання). Листом Маріупольського об`єднаного УПФ України Донецької області № 4669/34- 1/02 та відповіддю на адвокатський запит від 15.04.2019 № 599/С-38-01-01 щодо обчислення стажу фактично було відмовлено у включенні строку навчання у Ворошиловградському (Луганському) машинобудівельному технікумі до загального стажу мотивуючи свою відмову тим, що в наданих документах відсутні відомості що підтверджують час навчання приймаються у зв`язку з тим що відсутня довідка про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови. Управління Пенсійного фонду зазначило для уточнення стажу необхідно додати довідку про період навчання. У зв`язку з тим, що навчальний заклад знаходиться на тимчасово окупованої території України, надати довідку про відомості навчання не має можливості. Крім того запис про навчання у ВНЗ підтверджується записом, що міститься в трудовій книжці, яка відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом, що підтверджує стаж роботи. При зверненні до відповідача, трудову книжку було подано. Проте, відповідачем порушуючи норми діючого законодавства не було зараховано цей стаж при обчисленні пенсії. Трудова книжка в силу ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Проте відповідачем не було вмотивовано та обґрунтовано законність відмови в зарахуванні стажу при обчислені пенсії спірного періоду роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу виключно при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Трудова книжка була надана, записи в ній про навчання наявні. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача та просить суд визнати неправомірним відмову Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області включити до обрахування стажу для обчислення та нарахування пенсійних виплат період навчання у Ворошиловградському (Луганському) машинобудівельному технікумі (денне навчання) відповідно до даних у трудовій книжці та диплому.

Ухвалою від 30 травня 2019 року суд відкрив провадження по справі, призначивши до розгляду на 25 червня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19 червня 2019 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував наступним. ОСОБА_1 , перебував на обліку в управлінні з 14.03.2013 року, як одержувач пенсії по інвалідності третьої групи загального захворювання, з 23.07.2018 року перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком, призначеної та обчисленої відповідно до ст. 26 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058. Розмір пенсії за віком ОСОБА_1 , обчислений з урахуванням загального стажу 29 років 11 міс. (стаж враховано по 22.07.2018) та заробітної плати, визначеної за період з 01.07.2000 по 31.07.2018 (96 місяців). Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Трудовий стаж до 01.01.2004 року обчислюється на підставі трудової книжки, або інших документів, які містять відомості про періоди роботи. Починаючи з 01.01.2004 року обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно записів 3-4 трудової книжки ОСОБА_1 , навчався в Ворошиловградському машинобудівному технікумі з 21.08.1975 року по 01.03.1980 року, але на підставі військового квитка з 10.11.1976 року по 16.11.1978 року ОСОБА_1 проходив військову службу. Так як період навчання згідно записів трудової книжки значно перевищує звичайний період навчання в технікумі та в трудовій книжці відсутні відомості про окремі періоди навчання у зв`язку з проходженням військової служби, ОСОБА_1 , було рекомендовано надати довідку про тривалість навчання в технікумі, з урахуванням перерви у зв`язку з проходженням військової служби. Ще при призначенні пенсії в 2013 році ОСОБА_1 , був попереджений

про необхідність підтвердження періоду навчання в технікумі довідкою, яка б

містила відомості про окремі періоди його навчання, про що в заяві №3353

від 31.05.2013 року ОСОБА_1 , засвідчив це своїм підписом. В цей період Луганський машинобудівний технікум знаходився на підконтрольній українській владі території , однак до теперішнього часу довідку, яка б підтверджувала навчання в технікумі, ОСОБА_1 так і не надав. Законні підстави для врахування до стажу періоду навчання ОСОБА_1 ,

за записами в трудовій книжці відсутні.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що в період з 21.08.1975 року по 01.03.1980 року він проходив навчання у Ворошиловградському машинобудівельному технікумі (денне навчання), також це підтверджується дипломом ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 .

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 зазначається, що ОСОБА_1 , з 17.11.1976 року по 16.11.1978 року проходив військову службу.

Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК № 447970 з 14 березня 2013 року у ОСОБА_1 , встановлена 3 група інвалідності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”) положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Суд зауважує, що в трудовій книжці позивача належно відображено, що він з 21.08.1975 року по 01.03.1980 року проходив навчання у Ворошиловградському (Луганському) машинобудівельному технікумі також це підтверджується копією диплому № 337570.

Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 передбачає, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Суд зазначає, що позивачем належним чином підтверджено навчання в Ворошиловградському (Луганському) машинобудівельному технікумі з 21.08.1975 року по 01.03.1980 року, про що зазначено в трудовій книжці та дипломі позивача, тому цей період має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати неправомірною відмову Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області включити до обрахування стажу для обчислення та нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 період навчання у Ворошиловградському (Луганському) машинобудівельному технікумі (денне навчання) відповідно до даних у трудовій книжці та диплому.

Стягнути з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 25 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков