Рішення № 82676192, 05.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року Справа № 804/808/403/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Горбалінського В.В. у м. Дніпро розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 40311343, вул. Гоголя, 105-А, м. Запоріжжя, 69002) до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Дмитра Іларіоновича, у якому просить стягнути з відповідача до державного бюджету штрафні санкції у розмірі 4 233, 00 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2018 року адміністративну справу № 808/403/18 передано на розгляд Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана справа передана на розгляд судді Царіковій О.В.

16.03.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області повернуто позивачеві.

Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області 04.04.2018 року звернулось до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року у справі № 804/808/403/18.

26 червня 2018 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області було задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

30.07.2018 року адміністративна справа № 804/808/403/18 повернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Горбалінському В.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду розрахункового документу (квитанції) на підтвердження направлення позовної заяви відповідачу.

27.09.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – повернуто позивачеві.

Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області 10.12.2018 року звернулось до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд із апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у справі № 804/808/403/18.

05 березня 2019 року Третім апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області було задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

20.03.2019 року адміністративна справа № 804/808/403/18 повернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та передана на розгляд судді Горбалінському В.В.

25.03.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі № 804/808/403/18 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 14.08.2017 на підставі матеріалів справи та протоколу засідання Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 14.08.2017 року, встановлено порушення вимог частини 2 ст. 26 та ч. 2, ч.7, ст 27 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 року, а саме – неподання на вимогу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, документів щодо вартості розповсюдження реклами та за порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами. Позивачем прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 14.08.2017 року № 000047 та № 000048, якими на Відповідача накладено штраф у розмірі 1700 грн. та 2533грн. відповідно. Штрафні санкції у добровільному порядку не сплачено. Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості до державного бюджету штрафні санкції у розмірі 4233 грн.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву. Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу ОСОБА_1 , зазначену у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте 21.05.2019 року конверт повернувся на адресу суду із відміткою поштового відділення зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 25.08.2015 року, про що свідчить безкоштовний запит з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

11.04.2017 року представниками Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради-робочого органу з питань розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжі складено акт № 209/17 про виявлення рекламних засобів, вивісок, табличок, що розміщені самовільно або з іншими порушеннями. В приписі до акту № 209/17 зазначено, що згідно проведеної перевірки стану розміщення зовнішньої реклами (вивісок табличок) виявлено:

- одну фасадну рекламну конструкцію за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 14, що розміщена без дозволу та є порушенням відповідно до ст. 16 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 року;

- відсутнє маркування, що є порушенням п. 10. 12 Порядку розміщення.

До акту № 209/17 від 11.04.2017 року додано фото рекламних конструкцій, тобто факт розміщення рекламних конструкцій зафіксовано.

Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради робочий орган з питань розміщення зовнішньої реклами в м. Запоріжжя повідомлено відповідача про необхідність демонтувати рекламні конструкції зі встановленого місця та надано час для виконання у строк п`яти днів.

Відповідний припис було направлено Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на адресу відповідача, проте на адресу Департаменту повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

29.05.2017 Головним спеціалістом управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області Меркуловою Вікторією Геннадієвною складено протокол про порушення законодавства про рекламу, а саме: розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 14 без дозволу Запорізької міської ради, чим порушено вимоги ч.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 року.

Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області в рамках розгляду листа Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради № 2754/01/01-07 від 24.05.2017 року щодо розповсюдження зовнішньої реклами без відповідної дозвільної документації за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, 14, викликало фізичну особу-підприємця Рудь Д ОСОБА_3 з`явитись для розгляду питання щодо розповсюдження зовнішньої реклами без відповідної дозвільної документації 03.07.2017 року о 10 год 00 хв. Вище зазначену вимогу направлено на адресу Відповідача 01.06.2017 року.

03.07.2017 року Головним спеціалістом управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області Меркуловою Вікторією Геннадіївною складено протокол про наявні ознаки порушення вимог ч.2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 року, а саме: на вимогу Головного управління, на яке згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, розповсюджувач не надав вартості розповсюдження реклами.

В повторній вимогі Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 03.07.2017 року за № 02312/3955 зазначено про те, що станом на 30.06.2017 року Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області не отримувало витребуваних документів у Відповідача.

Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області направило рекомендованим листом Рудь Дмитру Іларіоновичу повторну вимогу 05.07.2017 року з повідомленням щодо розгляду справи про порушення законодавства України про рекламу в частині ненадання витребуваної інформації, 14.08.2017 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області та зобов`язано Відповідача вдруге надати інформацію відповідно до вимог ч.2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» до 11.08.2017 року.

Відповідно до протоколів засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 14.08.2017 року Відповідач вимоги Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 30.05.2019 року № 02.3-12/3167 та від 03.07.2017 року № 02.3-12/3167 щодо надання належним чином завірених копій документів суб`єктом господарської діяльності проігноровано та не наданого жодного дозволу органу виконавчої влади на розміщення зовнішньої реклами.

Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 14.08.2017 року за № 000047 та № 000048 на Відповідача накладено штраф у розмірі 1700 грн. та 2533грн. відповідно.

Відповідно до матеріалів справи вище наведені рішення направлено на адресу Відповідача 17.08.2017 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996, який регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

За приписами ч. 1 ст. 26 Закону України №270/96-ВР від 03.07.1996 року, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

10 вересня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (далі - Постанова № 442), абз. 2 п. 1 якої передбачено утворити Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фіто санітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері (п. 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №667 від 02.09.2015).

Відповідно до п. 2 вказаного Положення Держпродспоживслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження (пп. 9 п. 4 Положення).

Вищезазначені повноваження знайшли своє відображення у Положенні про ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області, затверджене Наказом від 25.02.2016 №11 Держпродспоживслужби, відповідно до п. 1 якого воно є територіальним органом Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів вищого рівня та їй підпорядковане.

При цьому, Законом, який регулює відносини, які пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України є Закон №270/96-ВР, а нормативним документом, що регулює питання накладення уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальними органами в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав), є Постанова Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004, якою затверджений Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу.

Так, на підставі ч. 1 ст. 16 Закону №270/96-ВР, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил (2067-2003-п), що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Частиною 2 ст. 26 Закону №270/96-ВР визначено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону №270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 27 Закону №270/96-ВР передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема, на рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону №270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

Відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону №270/96-ВР за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 7 ст. 27 Закону №270/96-ВР у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України «Про рекламу», на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. п. 8-12, 14, 16, 18 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право ОСОБА_4 , його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції. Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк. За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи. Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках не пізніш як за один день.

За приписами п. 16, 18 згаданого Порядку № 693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи. За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення вимог ч.2 ст. 26 та ч.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 року до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за неподання вартості розповсюдження реклами та розміщення зовнішньої реклами без дозволу Запорізької міської ради застосовано штрафні санкції в розмірі 1 700,00 грн., про що прийнято рішення №000047, а також прийнято рішення №000048 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким до відповідача за розміщення зовнішньої реклами без дозволу Запорізької міської ради, застосовано штрафні санкції в розмірі 2533,00 грн.

При цьому, частиною 11 статті 27 Закону №270/96-ВР від 03.07.1996 року передбачено, що рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Крім того, у відповідності до п. 20 Порядку, накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ним здійснено оплату до державного бюджету штрафів на загальну суму 4233,00 грн., також відсутні докази оскарження до судових органів вищевказаних рішень про застосування штрафних санкцій, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій у розмірі 4233,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами, встановленими ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору на користь позивача - суб`єкта владних повноважень з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 40311343, вул. Гоголя, 105-А, м. Запоріжжя, 69002) до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення штрафних санкцій- задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ) до Державного бюджету України штрафні санкції у розмірі 4 233 (чотири тисячі двісті тридцять три) гривні 00 копійок на наступні реквізити: р/р 31110106700003, код платежу 21081100, МФО 813015, одержувач УДКСУ у Олександрівському районі м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 38025440.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський