Рішення № 82676181, 27.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Справа №160/847/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши в місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Ігнатівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Криворізька північна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

28.01.2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі – відповідач, ФОП Бурда Т.В.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Криворізька північна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – третя особа), в якій позивач просить стягнути суму податкового боргу в розмірі 150 054,50 грн. з платника податків фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю несплаченого податкового боргу що утворився внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань донарахованих контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2019 року адміністративну справу №160/847/19 передано на розгляд судді Віхровій В.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 року позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання на 18.02.2019 року.

Згідно з ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач – заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідачем відзив на позовну заяву не надано у строк визначений в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 року.

Частиною 1 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

18.02.2019 року у зв`язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено до 27.03.2019 року.

27.03.2019 року сторони в судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває на обліку в Криворізькій північній об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та має податковий борг по земельному податку на загальну суму 150 054,50 грн., який утворився внаслідок несплати у встановлені термін суми узгоджених грошових зобов`язань донарахованих контролюючим органом, відповідно до податкового повідомлення-рішення «Ф» №10621-1303 від 16.06.2016 року в сумі 16 454,20 грн., податкового повідомлення-рішення «Ф» №23605-1303 від 25.06.2017 року в сумі 17 441,45 грн., податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №855048-1318-0483 від 25.04.2018 року в сумі 113 427,64 грн. та пені 2 731,21 грн.

З метою погашення податкового боргу контролюючим органом була виставлена податкова вимога форми «Ф» від 04.08.2015 року №1772-25, отже, вжиті податковим органом заходи не призвели до сплати податкового боргу платником податків.

Таким чином, узгоджені суми грошових зобов`язань відповідачем своєчасно не були сплачені та набули статусу податкового боргу.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень №10621-1303 від 16.06.2016 року та №23605-1303 від 25.06.2017 року чи податкової вимоги форми «Ф» від 04.08.2015 року №1772-25 матеріали справи не містять,

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Відповідно до п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю)разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, згідно п.287.3 ст.287 ПК України, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

В силу п.54.1. ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України притягується до відповідальності у вигляді штрафу у визначених цією статтею розмірах.

Відповідно до п.п.16.1.4. п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.п.58.2, 58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з п.14.1.175 ст.14 ПК України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.60 ПК України, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними.

Пунктом 60.6 ст.60 ПК України визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення вручення податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В даному випадку окрема податкова вимога на податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №10621-1303 від 16.06.2016 року в сумі 16 454,20 грн., №23605-1303 від 25.06.2017 року в сумі 17 441,45 грн. та №855048-1318-0483 від 25.04.2018 року в сумі 113 427,64 грн. податковим органом не надсилалася.

Вищенаведені податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №10621-1303 від 16.06.2016 року в сумі 16 454,20 грн., №23605-1303 від 25.06.2017 року в сумі 17 441,45 грн. та №855048-1318-0483 від 25.04.2018 року в сумі 113 427,64 грн. у відповідності до ст.42 ПК України були надіслані відповідачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується наданими позивачем до справи доказами.

Таким чином, суд вважає, що податковим органом було з дотриманням норм ПК України направлено відповідачу вищевказані податкові-повідомлення рішення та у строк визначений законодавством поданий до суду позов про стягнення суми заборгованості.

Відповідно до п. п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК України).

Відповідно до п.87.1 та 87.2 ст.87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.87.11 ст.87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Судом встановлено, що податковий борг по земельному податку на загальну суму 150 054,50 грн. утворився внаслідок несплати у встановлені термін суми узгоджених грошових зобов`язань донарахованих контролюючим органом, відповідно до податкових повідомлень-рішень форми «Ф» №10621-1303 від 16.06.2016 року в сумі 16 454,20 грн., №23605-1303 від 25.06.2017 року в сумі 17 441,45 грн., №855048-1318-0483 від 25.04.2018 року в сумі 113 427,64 грн. та пеня 2 731,21 грн.

Матеріалами справи підтверджено направлення відповідачу копій податкових повідомлень-рішень №10621-1303 від 16.06.2016 року, №23605-1303 від 25.06.2017 року та №855048-1318-0483 від 25.04.2018 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Криворізька північна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу в розмірі 150 054,50 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У висновку викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідач не спростував доводи позовної заяви, не надав доказів про сплату податкового боргу, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, при цьому позивач у межах повноважень, обґрунтовано звернувся до суду, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 150 054,50 грн.

У разі ухвалення судового рішення на користь позивача – суб`єкта владних повноважень судові витрати, понесені ним під час вирішення справи, з відповідача – фізичної або юридичної особи не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Ігнатівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Криворізька північна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути суму податкового боргу в розмірі 150 054,50 грн. з платника податків фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили

станом на 27.03.2019 р.

Суддя В.С. Віхрова

З оригіналом згідно

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун