Рішення № 82676173, 27.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1515/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів № 1617 від 07.05.2019 «Про проведення фактичної перевірки» та №1618 від 07.05.2019 «Про проведення фактичної перевірки».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винесені ГУ ДФС у Волинській області накази № 1617 від 07.05.2019 «Про проведення фактичної перевірки» та №1618 від 07.05.2019 «Про проведення фактичної перевірки», є протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки у них відсутні конкретні підстави для проведення фактичної перевірки позивача, що визначені п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (далі – ПК України), з посиланням на відповідні докази. Також, зі змісту наказів слідує, що в них взагалі не зазначено, яку саме інформацію та від кого отримало ГУ ДФС у Волинській області, що стала у подальшому підставою для прийняття оскаржуваних наказів. При цьому як зазначає представник позивача, наявність таких відомостей є обов`язковою для наказу про проведення фактичної перевірки.

Також звертає увагу на те, що у період з 12.02.2019 року по 04.03.2019 року проходила у неї документальна планова виїзна перевірка за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, предметом якої було в тому числі і виконання вимог валютного та іншого законодавства. За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 12.03.2019 року №4306/03-20-13-02/3077306367, яким жодних порушень з питань регулювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) встановлено не було.

Крім того, у період 16.04.2019 у відповідності до наказів ГУ ДФС у Волинській області від 15.04.2019 № 1365 та № 1366 «Про проведення фактичної перевірки» було розпочато фактичну перевірку з аналогічних підстав, що й в оскаржуваних наказах. Перевірка тривала 10 діб. 25.04.2019 відповідачем було прийнято накази № 1549 та № 1550 «Про продовження строку проведення фактичної перевірки», якими продовжено строк фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 на 5 діб з 26.04.2019 по 07.05.2019 включно. Позивачем було недопущено працівників відповідача до проведення фактичної перевірки, у зв`язку зі спливом 5 діб, на які було продовжено перевірку.

За результатами даної фактичної перевірки було складено Довідку № 9566/03-20-13- 02/3077306367 від 07.05.2019 «Про проведення фактичної перевірки з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Законів України та нормативно-правових актів. Згідно даної Довідки, під час перевірки не встановлено порушень: вимог Податкового кодексу України, Законів України та нормативно-правових актів.

Відтак, враховуючи ту обставину, що відповідачем вже проводилася фактична перевірка з тих самих підстав, а також те, що чинним законодавством не передбачено прав контролюючого органу проводити повторну фактичну перевірку з тих самих підстав, з яких вона вже була проведена і порушень не встановлено, вважаємо, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних наказів.

На підставі вищенаведеного позивач просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані накази.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.1).

У відзиві на позовну заяву вх. №9068 від 03.06.2016 (а.с.28-29) представник ГУ ДФС у Волинській області позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та таким, що не підлягають до задоволенню. Зазначає, що 16.04.2019 року на підставі наказів від 15.04.2019 року №1365, №1366 та направлень від 15.04.2019 року №№ 1181, 1182, 1183, 1184, 1185, 1186, 1187, 1188, 1189, 1190, 1191, 1192, 1193, 1194, 1195, 1196, 1197, 1198, 1199, 1200, 1201, 1202, 1203, 1204, 1205, 1206, 1207, 1208, 1209, 1210 було розпочато фактичну перевірку ФОП Мельничук І.В. за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Вказує на те, що підставою для проведення перевірки є підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. На підставі пп.20.1.6, 20.1.9 п.20.1 ст.20, п.85.2 ст.85 ПК України ФОП ОСОБА_1 19.04.2019 року було вручено запит №4064/ФОП/03-20-13-02-06 від 19.04.2019 року про надання документів, що становлять предмет перевірки та інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 19.04.2019 року, в термін до 15 год. 00 хв. 22.04.2019 року. Однак, листом від 22.04.2019 року №67 підприємцем було відмовлено у задоволенні даного запиту. На підтвердження зазначених обставин складено акт від 23.04.2019 року №226/13-02 про ненадання документів для проведення перевірки підприємця Мельничук І.В. Вказує на те, що ненадання для дослідження та формування висновків контролюючого органу витребовуваних документів унеможливлює проведення перевірки як такої та свідчить про відмову платника податків від проведення перевірки.

Представник відповідача також посилається на те, що в ГУ ДФС у Волинській області наявна інформація про можливе здійснення готівкових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій. Дані обставини стали відомі внаслідок проведення ГУ ДФС у Волинській області документальної планової перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року. В ході проведення перевірки встановлено, що протягом 2017-2018 років покупцями-громадянами у СПД ОСОБА_1 було придбано м`яса та м`ясопродуктів у 2017 року на суму 12478800,48 грн. та в 2018 року на суму 23487205,74 грн. Розрахунки за придбаний товар були проведені шляхом внесення готівкових коштів за придбані ТМЦ (товарно-матеріальні цінності) на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 . Дані кошти вносились на розрахунковий рахунок підприємця в один проміжок часу, однаковими сумами (до 15 тис. грн.), внаслідок чого виникає сумнів в реалізації даних ТМЦ фізичним особам та наявний ризик здійснення готівкових операцій без застосування РРО (реєстратора розрахункових операцій).

Додатково зазначає, що перевіркою також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 при здійсненні господарської діяльності не вела книгу обліку доходів і витрат та неоприбутковувала готівкові кошти при реалізації ТМЦ покупцям (фізичним особам - громадянам) на суму 27.5 млн. грн., чим порушила п.11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 року.

Зважаючи на вищевказані факти, контролюючим органом забезпечено здійснення податкового контролю в межах наданих повноважень шляхом встановлення фактів відповідності здійснення фінансово-господарської діяльності позивача вимогам податкового законодавства. Оскільки контролюючим органом дотримано всіх законодавчо визначених умов для призначення та проведення перевірки, тому накази від №1617 та №11618 від 07.05.2019 «Про проведення фактичної перевірки» є законними та обґрунтованими, прийнятими за наявності визначених законодавством підстав та у межах компетенції, у зв`язку з чим підстави для скасування наказу відсутні. У зв`язку з цим представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю.

14.06.2019 за вх. №9817/19 надійшла до суду відповідь на відзив (а.с.39-40) у якій представник позивача вказав, що відповідачем по справі не надано чітких пояснень та належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Також додатково зазначив, що службова записка на яку посилається у своєму відзиві представник відповідача вичерпала свою дію, оскільки 16.04.2019 у ФОП ОСОБА_1 була проведена фактична перевірка на підставі даної службової записки та наказів №1565 та №1566 від 15.04.2019, За результатами якої було складено відповідну довідку про відсутність будь яких порушень.

З приводу не надання документів на запит №4064/ФОП/03-20-13-02-06 від 19.04.2019 року, як на підставу для проведення фактичної перевірки, представник відповідача зазначає наступне.

Враховуючи зміст наказів на перевірку ФОП ОСОБА_1 , предметом перевірки є саме контроль здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Так, згідно п. 80.8 ст. 80 ПК України, під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Проаналізувавши вищевказані норми ПК України, представник відповідача, що витребовування від платника податків під час фактичної перевірки таких документів, як банківські виписки та платіжні доручення; договори про інкасацію грошових коштів; підтверджуючі документи на виплату готівкових коштів з каси; видаткові накладні, ТТН, ВМД, СМК; та перевірка залишків товарно-матеріальних цінностей, забороняється, оскільки дані документи, жодним чином не стосуються предмету фактичної перевірки. Позивачем було надано відповідь на запит, в якій зазначено, що запит в частині надання вищевказаних документів є безпідставним та не підлягає до задоволення. Відтак, ненадання документів на безпідставний та незаконний запит не може бути підставною для проведення фактичної перевірки.

Сторони скористались своїм правом, щодо подачі заяв по суті справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 07.05.2019 року на підставі пп.20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, п. 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 35 Закону України «Про оплату праці» з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) начальником ГУ ДФС у Волинській області С.Савчук винесено наказ №1617 «Про проведення фактичної перевірки» господарської одиниці ФОП ОСОБА_2 І ОСОБА_3 . офісу за адресою: м. Луцьк, вул. Перемоги, 15, а також наказ №1618 «Про проведення фактичної перевірки» господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 склад (холодильна камера) за адресою: АДРЕСА_1 , з питань дотримання вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Законів України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», від 02.03.2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII, із наступними змінами та доповненнями (а.с.6-7). У зазначених наказах вказано, що перевірку необхідно провести протягом 10 діб, починаючи з 08.05.2019, за період діяльності відповідно до вимог статті 102 ПК України.

Отримавши 08.05.2019 ФОП Мельничук ОСОБА_4 В., вважає вищевказані накази протиправними, а тому звернулася з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями пункту 75.1 статті 75 та підпунктами 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України, при чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом ГУ ДФС у Волинській області, як контролюючого органу.

Як передбачено підпунктами 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів;

Відповідно до п. 75.1.3 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями ст.80 ПК України.

В основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки. В той же час, така інформація та фактичний контроль не може бути безмежним у часі її призначення та проведення.

Як встановлено судом, підставою для прийняття спірних наказів стала службова записка начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Волинській області №627/03-20-13-02-10 від 12.04.2019 (а.с.30).

У даній службовій записці зазначено, що управлінням податків і зборів з фізичних осіб проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2017 по 31.12.2018. В ході проведення перевірки встановлено, що протягом 2017-2018 років покупцями-громадянами у СПД ОСОБА_1 було придбано м`яса та м`ясопродуктів в 2017 році на суму 12 478 800,48 грн. (без ПДВ) та в 2018 році на суму 23 487 205,74 грн. Розрахунки за придбаний товар були проведені шляхом внесення готівкових коштів за придбані ТМЦ на розрахунковий рахунок СПД-ФО ОСОБА_1 . Дані кошти вносились на розрахунковий рахунок підприємця в один проміжок часу, однаковими сумами (до 15 тис. грн.), внаслідок чого виникає сумнів в реалізації даних ТМЦ фізичним особам та наявний ризик здійснення готівкових операцій без застосування РРО. Враховуючи вищевикладене, та з метою недопущення втрат бюджету (імовірного заниження вартості реалізованих ТМЦ), управління просило організувати фактичну перевірку СПД-ФО ОСОБА_1 з проведенням хронометражних спостережень.

Суд вважає, що прийняті відповідачем спірні накази №1617 та 1618 від 07.05.2019 про проведення фактичної перевірки, передумовою для прийняття яких була вищенаведена службова записка, не можна вважати законними з огляду на недоведеності з боку відповідача, що підставою для прийняття наказів була саме ця записка, оскільки в самих спірних наказах відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки. Крім того, суд звертає увагу на те, що дана службова записка на яку покладається відповідач є неприйнятними з огляду на положення абзацу 2 частини другої статті 77 КАС України, якою встановлені обмеження щодо можливості посилання на такий доказ, які не були покладений в основу оскаржуваного наказу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що службова записка, як підстава, яка підпадає під дію підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18 травня 2018 року у справі № 813/3977/16, від 18 грудня 2018 року у справі №820/4895/18, від 05 березня 2019 року у справі №820/4893/18 та від 27 березня 2019 року у справі №2040/8252/18, і відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Спірні накази не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів ГУ ДФС у Волинській області встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.

Також суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на службову записку начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Волинській області від 12.04.2019 року, як на підставу проведення перевірки, зі змісту якої слідує, що внаслідок проведення контролюючим органом документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_5 за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року в податкового органу виник сумнів в реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей фізичним особам та наявний ризик здійснення готівкових операцій без застосування реєстратора-розрахункових операцій. Однак зі змісту акта ГУ ДФС у Волинській області №4306/03-20-13-02/3077306367 від 12.03.2019 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки СПД ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , з питань дослідження своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р.» (а.с.8-23) не вбачається інформація про те, що в ході проведення перевірки встановлено, що протягом 2017-2018 років покупцями-громадянами у СПД ОСОБА_1 було придбано м`яса та м`ясопродуктів в 2017 році на суму 12 478 800,48 грн. (без ПДВ) та в 2018 році на суму 23 487 205,74 грн.; розрахунки за придбаний товар були проведені шляхом внесення готівкових коштів за придбані ТМЦ на розрахунковий рахунок СПД-ФО ОСОБА_1 , а дані кошти вносились на розрахунковий рахунок підприємця в один проміжок часу, однаковими сумами (до 15 тис. грн.), внаслідок чого виник у відповідача сумнів в реалізації даних ТМЦ фізичним особам та наявний ризик здійснення готівкових операцій без застосування РРО. Інших джерел отримання такої інформації відповідачем не наведено.

Крім того, суд зазначає, що у період 16.04.2019 у відповідності до наказів ГУ ДФС у Волинській області від 15.04.2019 № 1365 та № 1366 «Про проведення фактичної перевірки» було розпочато фактичну перевірку з аналогічних підстав, що й в оскаржуваних наказах. Перевірка тривала 10 діб. 25.04.2019 відповідачем було прийнято накази № 1549 та № 1550 «Про продовження строку проведення фактичної перевірки», якими продовжено строк фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 на 5 діб з 26.04.2019 по 07.05.2019 включно. Позивачем було недопущено працівників відповідача до проведення фактичної перевірки, у зв`язку зі спливом 5 діб, на які було продовжено перевірку.

За результатами даної фактичної перевірки було складено Довідку № 9566/03-20-13- 02/3077306367 від 07.05.2019 «Про проведення фактичної перевірки з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Законів України та нормативно-правових актів. Згідно даної Довідки, під час перевірки не встановлено порушень: вимог Податкового кодексу України, Законів України та нормативно-правових актів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази винесені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме за відсутності належним чином вказаних та обґрунтованих підстав для проведення фактичної перевірки позивача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятих наказів.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів №1617 від 07.05.2019 «Про проведення фактичної перевірки» та №1618 від 07.05.2019 «Про проведення фактичної перевірки» підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив судовий збір у загальній сумі 3 842,00 грн., та що підтверджується платіжним дорученням від 08.05.2019 №257 (а.с.2), а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.44).

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 3 842,00 грн., сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення від 08.05.2019 №257.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 139, 159, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління ДФС у Волинській області №1617 від 07.05.2019 «Про проведення фактичної перевірки» та №1618 від 07.05.2019 «Про проведення фактичної перевірки».

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859) судовий збір у сумі 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський