Рішення № 82675546, 20.06.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2097/2018 Справа № 490/3819/14-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

Іменем України

13 червня 2019 р. м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого – судді Гуденко О.А.,

із секретарем судового засідання – Дудник Г.С.,

представників відповідача Єрмакова А.М., Лисенко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , виконавчий комітет Миколаївської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2014 року позивач - ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» (далі – Банк) звернувся з позовом до відповідача, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43, 8 кв.м., що належить ОСОБА_3 і перебуває в іпотеці ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором іпотеки від 26 липня 2007 року № 1804, укладеним між філією Одеська обласне управління АТ «Ощадбанк» та іпотекодавцем ОСОБА_4 шляхом проведення публічних торгів і направлення коштів, отриманих від реалізації предмета застави на користь позивача в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 25.07.2007 р. № 1766-н в сумі 1 266 561, 62 грн., з яких строковий основний борг по кредиту в сумі 152 005,00 грн., прострочений основний борг по кредиту в сумі 272 195, 00 грн., прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.08.2007 року по 30.01.2014 року в сумі 457816,41 грн., пеня за прострочений основний борг по кредиту 145304,49 грн., пеня за прострочені проценти за користування кредитом 239240,72 грн. Також, позивач просив виселити відповідача з квартири та зняти з реєстрації.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2014 року позов задоволено частково, звернено стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 шляхом проведення публічних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок задоволення вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 1266561,62 грн.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2018 року за заявою відповідача заочне рішення скасоване та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.

Ухвалою суду від 05 квітня 2018 р. за клопотанням представника УДМС України в Миколаївській області замінено третю особу без самостійних вимог Державну міграційну службу України в Миколаївській області на виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Ухвалами суду від 25.06.2018 р. та від 05.03.2019 р. за клопотанням відповідача витребувані докази у Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, позивача та третьої особи – Щербак Н.П. про розмір погашеної ОСОБА_2 заборгованості добровільно та/або примусово в межах виконавчих проваджень № 49510508 та № 49510579, які були направлені на погашення заборгованості безпосередньо ПАТ «Державний ощадний банк України» за кредитним договором № 1766-н від 25.07.2007 р.

Проткольною ухвалою суду від 13.06.2019 р.відмовлено у задволенні клопотання представника відповідача про витребування у позивача доказів стосовно утриманих сум із ОСОБА_2 за квітень, травень, червень 2019 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1766-н від 25.07.2007 р.

В процесі розгляду справи відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим з посиланням на те, що рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26.02.2013 р. по справі №784/522/13 (провадження № 22-ц/784/777/13) із основного боржника ОСОБА_2 було достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором № 1766-н від 25.07.2007 р. в сумі 882 967, 99 грн., тобто в меншому розмірі ніж сума заявлена позивачем до стягнення із ОСОБА_6 1 226 561, 62 грн., як із майнового поручителя після припинення дії кредитного договору №1766-н від 25.07.2007 р. Із посиланням на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 р. по справі № 564/2199/15-ц відповідач зазначав, що після пред`явлення позову про повне дострокове стягнення заборгованості із ОСОБА_2 за кредитним договором №1766-н від 25.07.2007 р. вказаний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків, сум пені за кредитним договором, зокрема після 03.09.2012 р. (дата визначена в рішенні апеляційного суду Миколаївської області від 26.02.2013 р.). Одночасно, відповідач зазначав, що рішення апеляційного суду частково виконується боржником ОСОБА_2 в межах виконавчих проваджень ВП № 49510508 та № 49510579, що здійснюються Інгульським відділом ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, за якими здійснюється утримання сум із заробітної плати основного боржника в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 1766-н від 25.07.2007 р..

Також, із посиланням на правову позицію, викладену в п. 76, 77 постанови Великої палати Верховного суду від 13.06.2018 р. по справі № 548/981/15-ц відповідач зазначав, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац 2 частини першої статті 17 ЗУ «Про іпотеку»). Тому, на думку відповідача, розірвання кредитного договору має наслідком припинення на майбутнє зобов`язання кредитодавця та позичальника, а також припинення на майбутнє поруки і застави (іпотеки) за обов`язками позичальника, які можуть виникнути, зокрема, за статтею після такого розірвання.

Крім того, відповідач із посиланням на ст. ст. 257, 258, 267 ЦК України та позицію, яка викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 24.04.2019 р. по справі № 523/10225/15-ц заявиви про застосування строку позовної давності щоло стягнення суми в розмірі 690 092, 09 грн., зокрема основного боргу за період із 11.09.2007 р. по 19.03.2011р. в сумі 152 005, 00 грн., відсотків, нарахованих із 26.07.2007 р. до 19.03.2011 р. в сумі 247 111, 04 грн., пені по несплаченим в строк відсоткам за період з 01.09.2009 р. по 19.03.2013 р. в сумі 167 797, 00 грн., пені по несплаченому основному боргу за період з 01.09.2009 р. по 19.03.2013 р. в сумі 102 722, 49 грн.

Відповідач зазначив, що станом на 29.03.2019 р. з урахуванням стягнення із ОСОБА_2 суми боргу 882 967, 99 грн., яка визначена в рішенні апеляційного суду Миколаївської області від 26.02.2013 р. у справі № 22-ц/784/777/13, спливання строків позовної давності на вимоги щодо стягнення основного боргу 152 005, 00 грн., відсотків в розмірі 247 111, 04 грн. та пені повністю, а також з урахуванням сплати боржником ОСОБА_2 суми відсотків в розмірі 13 889, 68 грн., розмір вимог позивача про стягнення боргу за кредитним договором № 1766-н від 25.07.2007 р. за рахунок іпотечного майна може бути задоволений у сумі 389 962, 27 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив про розгляд справи у його відсутності.

Вислухавши пояснення представників відповідача, встановши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

25.07.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеське обласне управління, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі – Банк), та ОСОБА_2 , був укладений кредитний договір №1766-н, за умовами якого остання отримала кредит на споживчі цілі в сумі 424 200 грн. під 17, 5 % річних строком до 25.07.2017 року.

Відповідно до умов п. 1.5. Кредитного договору ОСОБА_2 зобов`язалась здійснювати погашення отриманого кредиту щомісяця до останнього числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення Кредиту рівними частинами в сумі 3 535, 00 грн. та сплачувати проценти, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 25 липня 2007 року. Останній платіж в рахунок погашення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом встановлено здійснити не пізніше 25 липня 2017 року. П. 5.2. Кредитного договору сторони встановили відповідальність у вигляді пені в розмірі 0, 05 % на день від суми несплаченого платежу за порушення взятих не себе зобов`язань по поверненню основної суми кредиту, процентів, комісійних винагород та інших платежів.

П. 2.1. Кредитного договору передбачено, що виконання позичальником зобов`язань за цим Договором забезпечується нотаріально посвідченим договором іпотеки нерухомого майна, що розташоване у АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3

У забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору від 25.07.2007 р. №1766-н між Банком та відповідачем - ОСОБА_7 (у наступному прізвище змінено на ОСОБА_8 , яка виступила майновим поручителем ОСОБА_2 , укладено іпотечний договір від 26.07.2007 р., відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира за АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2005 року №7474, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлевою Н.П.

Позивач виконав умови кредитного договору від 25.07.2007 р. № 1766-н шляхом надання кредиту ОСОБА_2 у розмірі 424 200, 00 грн.

Як встановлено рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26.02.2013 р. по справі № 784/522/13 провадження № 22-ц/784/777/13 боржник – ОСОБА_2 не виконувала умов кредитного договору, тому у листопаді 2011 року позивач – ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва про повне дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26.02.2013 р. по справі № 784/522/13 провадження № 22-ц/784/777/13 суд стягнув із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» достроково заборгованість за кредитним договором № 1766-н від 25 липня 2007 року станом на 3 вересня 2012 року в сумі 882 967, 99 грн., із яких:

-208 565 грн. строкова заборгованість по кредиту;

-215 635 грн. прострочена заборгованість по кредиту;

-378 767, 99 грн. прострочені відсотки за користування кредитом з 1 вересня 2009 року по 03 вересня 2012 року;

-30 000 грн. пені за прострочення по кредиту за період з 01.09.2009 року по 02.09.2012 р.

-50 000 грн. пені за прострочення по сплаті відсотків за період з 01.09.2009 року по 03.09.2012 року.

Вказане рішення набрало законної сили і до теперішнього часу його не скасовано.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Ч. 5 ст. 82 ЦПК України встановлює, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, судом враховуються обставини наявності боргу ОСОБА_2 в розмірі 882 967, 99 грн. за кредитним договором № 1766-н від 25.07.2007 р. станом на 03 вересня 2012 року, які встановлені рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26.02.2013р. по справі № 784/522/13 провадження № 22-ц/784/777/13, але приймаються до уваги спростування відповідача щодо розміру боргу з урахуванням того, що позивач звернувся із позовом до основного боржника ОСОБА_2 у листопаді 2011 року, і відповідач ОСОБА_6 не брала участі у вказаній справі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до пункту 3.4 Кредитного договору Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми Кредиту в цілому, або у визначеній Банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником за цим Договором або невиконання чи неналежного виконання Позичальником та/або Майновим поручителем будь-яких зобов`язань за ОСОБА_9 Договором. П. 4.3.3. Кредитного договору передбачає обов`язок позичальника у разі порушення умов Договору достроково повернути Кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами.

У зв`язку із тим, що Банк у листопаді 2011 року пред`явив позов про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №1766-н від 13.07.2007 р. позивач змінив строк виконання основного зобов`язання , внаслідок чого кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків та інших платежів за кредитним договором, зокрема після листопада 2011 року (дата пред`явлення позову зазначена в рішенні апеляційного суду). Вказана точка зору застосування норм матеріального права узгоджується із висновками, викладеними в поставі Верховного суду від 14.02.2018 р. по справі № 564/2199/15-ц, а також постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Великої Палати Верховного Суду, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Реалізація кредитором права на дострокову вимогу про повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, передбаченого частиною другоюстатті 1050 ЦК України, може реалізовуватись кредитором як шляхом пред`явлення позову до суду, так і шляхом направлення письмової вимоги боржнику, якщо договором не передбачено іншого порядку. Звернення банку до суду з позовом до позичальника про стягнення достроково усієї заборгованості у листопаді 2011 року є способом повідомлення позичальника про вимогу дострокового повернення усієї суми кредиту в порядку реалізації кредитором свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором та порушувала строки платежів. Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного суду від 20.02.2019 р. по справі № 372/3743/15-ц (реєстровий номер 80235199).

Таким чином, позивач мав право нараховувати передбачені договором відсотки або здійснювати нарахування пені, яка встановлена договором, лише до листопада 2011 року. Після цього строку кредитні правовідносини трансформуються в охоронні, де права та інтереси кредитора до основного боржника забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, які не забезпечені іпотекою.

Отже, визначення розміру заборгованості за кредитним договором, який забезпечується іпотекою та відповідно може бути стягнутий із майнового поручителя, має бути встановленим на листопад 2011 року.

Іпотека, це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. (ст.1 Закону України «Про іпотеку» N898-IV від 05.06.2003 р.)

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно у випадках порушення позичальником якого-небудь із зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору.

Відповідно до приписів ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема на підставі рішення суду.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що позичальником порушені умови договору і взяті на себе зобов`язання він не виконав їх належним чином, тому права позивача підлягають судовому захисту, в тому числі за рахунок іпотечного майна, в звязку з невиконанням зобов`язання.

Проте, відповідно до абзацу 2 частини першої ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.

Припинення (розірвання) кредитного договору має наслідком припинення на майбутнє зобов`язання кредитодавця та позичальника, а також припинення на майбутнє поруки і застави (іпотеки) за обов`язками позичальника, які можуть виникнути, зокрема, за статтею 625 ЦК України, після такого розірвання. Порука та застава (іпотека) не припиняються за обов`язками позичальника щодо заборгованості за кредитом, процентів і неустойки, які існували на момент розірвання кредитного договору. Тобто, розірвання кредитного договору не є підставою для припинення поруки та застави (іпотеки), які можуть забезпечувати виконання зобов`язання, що виникло до моменту такого розірвання. Саме така правова позиція викладена в п. 61, 76, 77 постанови Великої палати Верховного суду від 13.06.2018 р. по справі № 548/981/15-ц (реєстровий номер 75133502)

За такого, із відповідача, як з майнового поручителя за рахунок іпотечного майна може бути іпотекодержателем отримана лише сума заборгованості, яка існувала на момент звернення Банку до суду із позовом про повне дострокове стягнення заборгованості з основного боржника - Щербак Н.П.

Стаття 256 ЦК України встановлює, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки, а відповідно до вимог ст. 258 ЦК України встановлюється скорочена позовна давність (до вимог про стягнення пені) в один рік. Ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено п. 7.8. Кредитного договору та рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26.02.2013 р. провадження № 22-ц/784/777/13 сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, до 3 років для всіх грошових зобов`язань позичальника, в тому числі щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо. Отже, для стягнення пені за кредитним договором № 1766-н від 25.07.2007 р. встановлений строк позовної давності у три роки.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного суду, яка зазначена в постанові від 24.04.2019 р. по справі № 523/10225/15-ц позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Таким чином, пред`явлення позивачем у листопаді 2011 року позову до боржника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1766-н від 25.07.2007 р. не здійснило переривання строків позовної давності щодо вимог наявних до відповідача – ОСОБА_10 , як до майнового поручителя.

Одночасно, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу (пункт 92 постанови Великої палати Верховного суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12).

За статтею 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За такого, враховуючи дату пред`явлення позову 19.03.2014 р., приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності, встановлення судом необхідності здійснення погашення заборгованості частинами - періодичними щомісячними платежами, що встановлено п. 1.5. Кредитного договору, на підставі Розрахунків загальної заборгованості за договором, доданих позивачем до позову (додатки № 1, 2, 3 до Розрахунку загальної заборгованості за договором № 1766-н від 25.07.2007 р. станом на 30.01.2014 р.) суд вважає, що сплив строк позовної давності стосовно стягнення сум:

152 005, 00 грн. – основного боргу за кредитним договором, строк сплати, якої настав за період із 11.09.2007 р. по 19.03.2011 р. (вказана сума визначена позивачем в розрахунку пені за несвоєчасне погашення кредиту – додаток № 3 до Розрахунку загальної заборгованості за договором № 1766-н від 25.07.2007 р. станом на 30.01.2014 р., який є додатком до позову).

247 111, 04 грн. – відсотків нарахованих за період із 26.07.2007 р. по 19.03.2011 р (вказана сума визначена позивачем в розрахунку пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом – додаток № 2 до Розрахунку загальної заборгованості за договором № 1766-н від 25.07.2007 р. станом на 30.01.2014 р., який є додатком до позову).

З урахуванням спливання позовної давності до суми 152 005 грн. за рахунок іпотечного майна, переданого в забезпечення виконання основного зобов`язання майновим поручителем, банком може бути отримана сума основного боргу в розмірі 272 195, 00 (424200-152055=272195).

Враховуючи неможливість нарахування процентів за користування кредитом в розмірі, які встановлені договором (існує можливість лише нарахування за ст. 625 ЦК України, яка не забезпечується іпотекою відповідача) з моменту звернення до Ленінського районного суду м. Миколаєва із позовом до основного боржника – Щербак ОСОБА_11 . про повне дострокове погашення кредиту, що відбулось у листопаді 2011 р. та враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд самостійно здійснив обрахування процентів, які забезпечені іпотекою за період із 20 березня 2011 року до 30 листопада 2011 року (256 днів). При розрахунку до уваги було прийнято строк 256 днів, розмір процентної ставки 17,5 %, встановлених п. 1.1. Кредитного договору, суму заборгованості 424 200, 00 грн. та кількість календарних днів на рік 365.

Розмір відсотків за користування кредитом із 20.03.2011 р. по 30.11.2011 р., який мав сплатити основний боржник склав: 52 066, 19 грн. (424 200 х 17, 5 х 256/365/100 = 52 066, 19).

Що стосується розміру пені, яка може бути стягнута з майнового поручителя, то суд не погоджується із висновком відповідача, стосовно річного строку позовної давності до цих вимог, так як п. 7.8. Кредитного договору вказаний строк збільшено до трирічного, що було встановлено рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26.02.2013 р.

Враховуючи неможливість нарахування пені за умовами кредитного договору після звернення позивача до Ленінського районного суду м. Миколаєва із позовом до основного боржника – Щербак Н.П. про повне дострокове погашення кредиту, що відбулось у листопаді 2011 р (існує можливість лише нарахування за ст. 625 ЦК України, яка не забезпечується іпотекою відповідача), та враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд самостійно здійснив обрахування пені за порушення строків оплати по кредиту та по процентам, які забезпечені іпотекою за період із 20 березня 2011 року до 30 листопада 2011 року (256 днів).

Розмір пені за прострочення по кредиту за період з 20.03.2011 року по 30.11.2011 р. склав суму 21 321, 37 грн. При розрахунку до уваги було прийнято розмір пені 0, 05 % на день (п. 5.2. Кредитного договору), актуальну суму заборгованості та відповідний строк прострочки кожного окремого платежу з урахуванням розрахунку наданого позивачем (Розрахунку пені за несвоєчасне погашення кредиту – додаток № 3 до Розрахунку загальної заборгованості за договором № 1766-н від 25.07.2007 р. станом на 30.01.2014 р., який є додатком до позову), а саме за період:

-20.03.2011 р. по 31.03.2011 р. (11 днів) сума боргу 152 005 грн.

152005х11х0, 05/100=836, 03

-01.04.2011 р. по 30.04.2011 р. (30 днів) сума боргу 155 540 грн.

155540х30х0, 05/100=2 333, 10

-01.05.2011 р. по 31.05.2011 р. (31 день) сума боргу 159 075 грн.

159 075х31х0, 05/100= 2 465, 66

-01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. (30 днів) сума боргу 162 610 грн.

162610х30х0, 05/100= 2 439, 15

-01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. (31 день) сума боргу 166 145 грн.

166145х31х0, 05/100= 2 575, 25

-01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. (31 день) сума боргу 169 680 грн.

169 680х31х0, 05/100= 2 630, 04

-01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. (30 днів) сума боргу 173 215 грн.

173215х30х0, 05/100=2 598, 23

-01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. (31 день) сума боргу 176 750 грн.

176750х31х0, 05/100=2 739, 63

-01.11.2011 р. по 30.11.2011 р. (30 днів) сума боргу 180 285 грн.

180285х30х0, 05/100=2 704, 28

Розмір пені за прострочення по сплаті відсотків за період з 20.03.2011 року по 30.11.2011 р. склав суму 34 133, 78 грн. При розрахунку до уваги було прийнято розмір пені 0, 05 % на день п. 5.2. Кредитного договору, актуальну суму заборгованості та відповідний строк прострочки кожного окремого платежу з урахуванням розрахунку наданого позивачем (Розрахунку пені за несвоєчасне погашення процентів – додаток № 2 до Розрахунку загальної заборгованості за договором № 1766-н від 25.07.2007 р. станом на 30.01.2014 р., який є додатком до позову), а саме за період:

-20.03.2011 р. по 31.03.2011 р. (11 днів) сума боргу 241 416, 30 грн.

241416,30 х11х0, 05/100= 1 327, 79

-01.04.2011 р. по 30.04.2011 р. (30 днів) сума боргу 247 111, 04 грн.

247111,04х30х0, 05/100=3 706, 67

-01.05.2011 р. по 31.05.2011 р. (31 день) сума боргу 253 415, 93 грн.

253415,93х31х0, 05/100= 3 927, 95

-01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. (30 днів) сума боргу 259 517, 43 грн.

259517,43х30х0, 05/100= 3 892, 76

-01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. (31 день) сума боргу 265 822, 32 грн.

265822,32х31х0, 05/100= 4 120, 25

-01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. (31 день) сума боргу 271 923, 83 грн.

271923,83х31х0, 05/100= 4 214, 82

-01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. (30 днів) сума боргу 278 228, 72грн.

278228,72х30х0, 05/100=4 173, 43

-01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. (31 день) сума боргу 284 553,61 грн.

284553,61х31х0, 05/100=4 410, 58

-01.11.2011 р. по 30.11.2011 р. (30 днів) сума боргу 290 635,12 грн.

290635,12х30х0, 05/100=4 359, 53

За такого, із відповідача, як із майнового поручителя за рахунок іпотечного майна може бути стягнута сума боргу по кредитному договору № 1766-н від 25.07.2007 р: основного боргу - 272 195, 00 грн. строк сплати, яких настав із 19.03.2011 р.; відсотків 52 066, 19 грн. обрахованих із 20.03.2011 р. по 30.11.2011 р.; пені за прострочення по кредиту 21 321, 37 грн. нарахована із 20.03.2011 року по 30.11.2011 р.; пені за прострочення по сплаті відсотків 34 133, 78 грн. нарахована із 20.03.2011 року по 30.11.2011 р. Всього сума вимог позивача, яка може бути задоволена за рахунок іпотечного майна, належного відповідачу, складає 379 716, 34 грн.

Згідно ч.1 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 379 716, 34 грн. В іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Також, не підлягає задоволенню вимога щодо виселення відповідача.

Ч. 2 ст. 109 Житлового Кодексу УРСР передбачено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення. При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-1449цс15, № 6-2947цс15, від 25 листопада 2015 року № 6-1061цс15, від 16 грудня 2015 року № 6-1469цс15 та від 10 лютого 2016 року № 6-2830цс15, від 06 червня 2019 року № 554/11953/15-ц. Зазначену правову позицію підтвердила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц .

Крім того, згідно до ч. 1, 3 ст. 42 ЗУ «Про іпотеку» боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов`язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними. Майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов`язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов`язаний прийняти таке виконання.

За такого, вимога про виселення відповідача та зняття його з реєстрації є передчасною, а тому задоволенню не підлягає

На підставі ст. 141 ЦК України судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 095, 47 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 5, 12, 81, 141, 258, 259, 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 ), третя особа ОСОБА_2 та виконавчий комітет Миколаївської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки – задовільнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2005 року р. №7474, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлевою Н.П., що передана в іпотеку ПАТ Державний ощадний банк України» за договором іпотеки від 26.07.2007 року, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок задоволення вимог публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , які виникли за кредитним договором № 1766-н від 25.07.2007 р. у розмірі 379 716, 34 грн., що складається із заборгованості з основного боргу по кредиту в сумі 272 195, 00 грн., прострочені відсотки за період з 20.03.2011 року по 30.11.2011 року в сумі 52 066, 19 грн., пеня за прострочення сплати кредиту (основного боргу) в сумі 21 321, 37 грн., пеня за прострочення сплати відсотків в сумі 34 133,78 грн.

В іншій частині у задоволені позову - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 09328601) судові витрати у розмірі 1095, 47 грн.

Повний текст рішення суду складено 21 червня 2019 року

Реквізити сторін:

Позивач: публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 09328601, рахунок № НОМЕР_2 в Одеському облуправлінні АТ «Ощадбанк», адреса: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17

Відповідач: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4

Суддя О.А. Гуденко