Рішення № 82675304, 26.06.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7236/19

Провадження № 2/127/1001/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

26 червня 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Воробйова В.В.,

за участю секретаря Кравчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 04.07.2017 року у справі № 127/3934/17, який набрав законної сили 04.10.2017 року, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 19.07.2016 року біля 19 год. 00 хв., не маючи посвідченя водія, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Рено Лагуна», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по тротуару на площі Привокзальній, перед входом до ринку «Привокзальний» в м. Вінниці, не переконався, що це не створить небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, з необережності допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який рухався в попутному з автомобілем напрямку та знаходився спиною до вищезазначеного транспортного засобу. Внаслідок даної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи №1684 від 14.11.2016 року, у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я.

У зв`язку з отриманими внаслідок вищевказаного злочину тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_2 з 20.07.2016 року по 11.08.2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Вінницької міської клінічної лікарні швидкої допомоги, що підтверджується відповідною довідкою Вінницької міської клінічної лікарні швидкої допомоги за № 01-26/1243 від 25.08.2016 року.

Згідно із зазначеною довідкою середня вартість одного ліжко-дня за вказаний період в нейрохірургічному відділенні складала 229,90 грн. Фактично в даному відділенні ОСОБА_3 О ОСОБА_4 провів 22 ліжко-дня.

Таким чином, вартість лікування ОСОБА_2 в нейрохірургічному відділенні Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги склала 5057,80 грн.

З часу набрання законної сили вироком суду Вінницька міська рада не вживала заходів щодо стягнення вказаних вище витрат, а тому з позовом звертається прокурор.

В судове засідання прокурор не з`явився, подав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, справу просив розглянути за відсутності представника Вінницької місцевої прокуратури та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Представник позивача Вінницької міської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв та заперечень від відповідача до суду не надходило.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 04.07.2017 у справі № 127/3934/17, який набрав законної сили 04.10.2017, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки (а.с. 5-9).

Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 19.07.2016 року біля 19 год. 00 хв., не маючи посвідченя водія, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Рено Лагуна», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по тротуару на площі Привокзальній, перед входом до ринку «Привокзальний» в м. Вінниці, не переконався, що це не створить небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, з необережності допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який рухався в попутному з автомобілем напрямку та знаходився спиною до вищезазначеного транспортного засобу. Внаслідок даної пригоди, згідно з висновку судово-медичної експертизи №1684 від 14.11.2016 року, у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження: закрита хребетно-спинномозкова травма - компресійний перелом тіла 4-го поперекового хребця, перелом верхніх суглобових відростків 2-го і 3-го поперекових хребців зліва з незначним зміщенням без порушення функції спинного мозку; забій (травматичний набряк) м`яких тканин потиличної ділянки, які не являлися небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувала загрозливими для життя явищами, за ступенем тяжкості належать до середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (більше 21дня) розлад здоров`я.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Суд вважає, що відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини щодо протиправності діянь і винуватості ОСОБА_1 доказуванню не підлягають у зв`язку з набуттям законної сили вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 04.07.2017 року у справі № 127/3934/17.

У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_2 , з 20.07.2016 року по 11.08.2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Вінницької міської клінічної лікарні швидкої допомоги, що підтверджується відповідною довідкою Вінницької міської клінічної лікарні швидкої допомоги за № 01-26/1243 від 25.08.2016 року (а.с. 10).

Згідно із зазначеною довідкою середня вартість одного ліжко-дня за вказаний період в нейрохірургічному відділенні складала 229,90 грн. Фактично в даному відділенні ОСОБА_2 провів 22 ліжко-днів. Виходячи з середньої вартості одного ліжко-дня, вартість лікування хворого складає 5057,80 грн.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», у кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду (у тому числі без призначення покарання, із звільненням від покарання, про умовне засудження чи засудження з відстрочкою виконання вироку). В усіх інших випадках, передбачених ч.4 ст.93-1 КПК ( 1001-05 ), таке відшкодування провадиться в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно із ч. 2 ст. 1191 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Враховуючи наведені норми, суд вважає, що вони є спеціальними нормами та конкретизують межі застосування вказаної статті саме у випадку надання медичної допомоги особі, яка потерпіла від злочину та, як наслідок, ними встановлено обов`язок особи, яка вчинила злочин, відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 року №545 затверджено Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

З урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи принцип розумності, достатності та справедливості суд вважає, що вимоги позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача в розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1191, 1206 ЦК України, постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року «Про затвердження порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», ст.ст. 10 12, 13, 76-82, 89, 141, 211, 259, 263-265, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради кошти на відшкодування витрат Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, в сумі 5057,80 грн. (п`ять тисяч п`ятдесят сім гривень 80 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури, місцезнаходження: пров. Цегельний, 8, м. Вінниця.

Позивач: Вінницька міська рада, місцезнаходження: вул. Соборна, 59, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 25512617.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складений 26.06.2019 року.

Суддя: