Рішення № 82675254, 27.06.2019, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 591/849/19

2/152/208/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 червня 2019 року м. Шаргород

Справа №591/849/19

Провадження №2/152/208/19

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді – Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання – Бабиної І.Д.,

розглянувши в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою військової частини А1476 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди,

встановив:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача

1.Виклад позиції позивача.

11.02.2019 року військова частина А1476 звернулася до Зарічного районного суду м. Суми з означеним позовом, який за підсудністю направлено до Шаргородського районного суду та залишено без руху, встановлено строк для виправлення недоліків позовної заяви.

У позовній заяві із виправленими недоліками позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь військової частини А1476 матеріальну шкоду в сумі 4187,77 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом 2015-2016 років ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині – польова пошта В1060 та, згідно з наказом командира частини, зарахований до списків особового складу і призначений на посаду командира відділення технічного обслуговування ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти та на період проходження служби був забезпечений державою всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі речовим майном.

ОСОБА_1 Міністерством оборони України в особі командира військової частини – польова пошта В1060 (на даний час військова частина А1476) в особисте користування було видано утеплені польові штани нового зразку, костюм для захисту від води, утеплену куртку нового зразку, брючний ремінь.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України Габрик І ОСОБА_2 С ОСОБА_2 , відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту ЗСУ, зобов`язаний, в тому числі, берегти державне майно.

Згідно із вимогами ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Положення про порядок обліку збереження, списання і використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого Постановою КМУ №1225 від 04.08.2000 року, ОСОБА_1 відповідав за утримання в готовності до застосування і збереження державного майна, його комплектність, наявність та якісний стан, недопущення псування і нестач, вжиття необхідних заходів для боротьби з нераціональним витрачанням, втратою, нестачею, псуванням і розкраданням.

ОСОБА_1 вчинив втрату (розкрадання) державного військового майна (речового майна), яке було видане військовослужбовцю у користування, чим заподіяв матеріальну шкоду державі в особі військової частини А1476.

Згідно з довідкою-розрахунком про утримання коштів з військовослужбовця військової частини – польова пошта В1060 солдата ОСОБА_1 за втрату інвентарного речового майна №15 від 14.03.2016 року, за останнім не здано інвентарне речове майно на суму 729,60, при цьому вартість майна з врахуванням кратності в цілому становить 3648 грн.

Відповідно до наказу командира військової частини №59 від 15.03.2016 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за п.п «е» п.1 ч.8 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», виключений зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення і направлений на військовий облік до ОСОБА_3 РВК.

На момент виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення за ОСОБА_1 рахувалося речове майно, термін носіння якого не закінчився: утеплена польова куртка нового зразка – 1 шт. та брючний ремінь – 1 шт. на загальну суму 534,77 грн.

Зважаючи, що ОСОБА_1 звільнений з військової частини – польова пошта В1060 (А1476) у зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків (вживанням алкогольних напоїв), військова частина зобов`язана утримати з нього вартість предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися. Загальна сума матеріальної шкоди, заподіяної відповідачем державі в особі військової частини станом на 11.02.2019 року складає 4187,77 грн.

02.05.2019 року та 19.06.2019 року представник позивача – командир військової частини А1476 Храпач Д.О. надіслав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити (а.с.7, 93).

2.Виклад позиції відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом подати відзив на позов та не подав до суду відзиву із викладенням своїх заперечень щодо позовних вимог військової частини А1476, не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 16.04.2019 року.

ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача

1. Представник позивача – командир військової частини А1476 Храпач Д.О., згідно із клопотаннями від 22.04.2019 року та від 12.06.2019 року просить про розгляд справи у відсутності представника позивача, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с.79, 93).

2. Відповідач ОСОБА_1 заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи, до суду не подавав.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

1. Відповідно до ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 21.02.2019 року, цивільну справу за позовом військової частини А1476 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди передано за підсудністю на розгляд до Шаргородського районного суду Вінницької області, мотивуючи тим, що зареєстроване місце проживання відповідача у даній справі значиться у Шаргородському районі, а посилання позивача про те, що справа підсудна Зарічному районному суду м. Суми з підстави, що місцем заподіяння шкоди є територія Зарічного району м. Суми, суд не бере до уваги через відсутність доказів (а.с.34).

2. 19.03.2019 року зазначена справа за позовом військової частини А1476 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди надійшла до Шаргородського районного суду (а.с.36) та проведено її автоматизований розподіл.

Після проведення автоматизованого розподілу вказана цивільна справа за позовом військової частини А1476 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди передана в провадження судді Шаргородського районного суду Славінської Н.Л. (а.с.37).

3. Ухвалою судді від 20.03.2019 року позовну заяву військової частини А1476 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди та клопотання про відстрочення сплати судового збору залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків позовної заяви (а.с.38-40).

4. 03.04.2019 року позивачем подано до Шаргородського районного суду на виконання ухвали від 20.03.2019 року позовну заяву із виправленими недоліками, у зв`язку із чим, відповідно до ухвали суду від 16.04.2019 року прийнято до провадження Шаргородського районного суду позовну заяву військової частини А1476 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, перше судове засідання призначено на 14 травня 2019 року, запропоновано відповідачеві у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву (а.с.75-76).

5. 14.05.2019 року відкладено судове засідання на 04.06.2019 року через неприбуття відповідача ОСОБА_1 (а.с.81).

6. 04.06.2019 року відкладено судове засідання на 27.06.2019 року через неприбуття відповідача ОСОБА_1 (а.с.90).

7. 27.06.2019 року судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи за позовом військової частини А1476 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди і про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.125).

8. За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

9. Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування завданої майнової шкоди, які регулюються ЦК України.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Вирішуючи спір, суд встановив, що наказом командира військової частини польова пошта В1060 ОСОБА_4 (на даний час військова частина А1476) від 06.03.2015 р. за №71 молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано з 06.03.2015 року до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, а з обіду 06.03.2015 року – на котлове забезпечення і призначено на посаду командира відділення технічного обслуговування ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти, ВОС 899182А, шпк «молодший сержант», встановлено посадовий оклад 685 грн. на місяць, 6 тарифний розряд (а.с.8).

Відповідно до картки обліку матеріальних цінностей особистого користування №1020зв від 06.03.2015 року, атестату №31 військовослужбовця, роздавальної відомості №2560 від 08.10.2015 року, роздавальної відомості №2893 від 02.02.2016 року, а також накладної за №61 від 14.03.2016 року, відповідача ОСОБА_1 забезпечено речовим майном, серед іншого, зокрема, штанами утепленими польовими нового зразка у кількості 1 штуки, костюмом для захисту від води – 1 штука, курткою утепленою нового зразка у кількості 1 штуки, ременя брючного – 1 штука (а.с.9-13).

Відповідач ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту ЗСУ, зобов`язувався берегти державне майно, зокрема, згідно з вимогами ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Положення про порядок обліку збереження, списання і використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого Постановою КМУ №1225 від 04.08.2000 року, відповідав за утримання в готовності до застосування і збереження державного майна, його комплектність, наявність та якісний стан, недопущення його псування і нестач, вжиття необхідних заходів для боротьби з нераціональним його витрачанням, втратою, нестачею, псуванням і розкраданням.

З довідки-розрахунку №15 утримання коштів з військовослужбовця військової частини п/п В1060 при звільненні за втрату інвентарного речового майна від 14.03.2016 року вбачається, що вказаним військовослужбовцем не здано інвентарне речове майно, зокрема утеплені польові штани н/з, костюм для захисту від води на суму 729,60 грн., сума вартості вказаного майна з урахуванням кратності в цілому становить 3648 грн. (а.с.14).

Крім того, судом встановлено, що наказом командира військової частини польова пошта В1060 (по стройовій частині) від 15.03.2016 року за №59 молодшого сержанта ОСОБА_1 , майстра відділення технічного обслуговування ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти військової частини польова пошта В1060, звільнено наказом командира 27 реактивної артилерійської бригади від 04.03.2016 року №27-РС (по особовому складу) з військової служби у запас за підпунктом «е» (через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського складу у разі невиконання службових обов`язків пункту 1 ч.8 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», з 15 березня 2016 року виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення, а з котлового – з 16 березня 2016 року; направлено на військовий облік до Шаргородського РВК Вінницької області (а.с.15).

Як вбачається із довідки-розрахунку №15 утримання коштів з військовослужбовця військової частини п/п В1060 при звільнені , за речове майно, термін носіння якого не закінчився від 14.03.2016 року, за солдатом ОСОБА_1 рахувалося речове майно, а саме утеплена польова куртка нового зразку – 1 шт. та брючний ремінь – 1 шт. на загальну суму 534,77 грн. (а.с.16).

Загальна сума матеріальної шкоди, нанесеної відповідачем – солдатом ОСОБА_1 державі в особі військової частини А1476 станом на час звернення до суду – 11.02.2019 року становила 4182,77 грн.

Вказаний факт підтверджується витягом із книги обліку грошових стягнень і нарахувань військової частини А1476 від 08.02.2019 року (а.с.17).

Оскільки факт відшкодування завданої матеріальної шкоди чи повернення речового майна відповідачем ОСОБА_1 не доведено, то право позивача – військової частини А1476 з боку відповідача вказаними діями порушено і підлягає судовому захисту.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини щодо відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюються Конституцією України, ЦК України.

Так, відповідно до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу… Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, за змістом ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про відшкодування майнової шкоди.

За загальними правилами, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Частиною 1 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, в тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст.22 ЦК України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК України).

Згідно з п.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, до обов`язків військовослужбовця, серед іншого, належить збереження державного майна.

Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України №243 від 23 червня 1995 року визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов`язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Згідно з пунктом 2 цього Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі – військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Військове майно – це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов`язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.

Відповідно до п.п.3, 4 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, що затверджене постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року №243/95-ВР, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності. Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду. У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов`язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв`язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну

відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна.

Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого

відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його

вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України (п.14 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, що затверджене постановою ВРУ від 23.06.1995 року №243/95-ВР).

Відповідно до пунктів 3, 32, 29 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМУ від 28.10.2004 року за №1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням – на майно особистого користування та інвентарне майно. До інвентарного майна належать теплі та постільні речі, табірні та спеціальні намети, спеціальний одяг і льотно-технічне обмундирування, засоби індивідуального захисту, санітарно-господарське майно, спортивний інвентар та музичні інструменти. Інвентарне майно видається тільки у тимчасове користування (експлуатацію). У разі звільнення військовослужбовців за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеження волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися утримується з урахуванням зносу.

Згідно з «Переліком військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості», затвердженим постановою КМУ від 02.11.1995 року за №880 «Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості», шкода за нестачу або розкрадання військового інвентарного майна відшкодовується винними особами у п`ятикратному розмірі до

його вартості.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

VІ. Висновки суду

Аналізуючи норми наведеного законодавства та досліджені судом докази, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позивач має право на звернення до суду з означеним позовом.

Також, у суду склалася достатня переконаність у тому, що позов підлягає задоволенню з наведених у ньому підстав, які підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, проаналізованими судом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін – одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, суд, проаналізувавши та оцінивши представлені докази, констатує той факт, що відповідачем заподіяно позивачеві матеріальної шкоди шляхом втрати державного військового майна (речового – інвентарного майна), ввіреного ОСОБА_1 у користування, що виявилося у тому, що після звільнення з військової служби через службову невідповідність та невиконання службових обов`язків відповідач не повернув інвентарне майно, зокрема, обмундирування, термін носіння якого не закінчився.

Заподіяна матеріальна шкода позивачеві відповідачем в сумі 4182,77 грн., не відшкодована останнім.

Отже, позивачем доведено факт порушення його прав з боку відповідача невиконанням обов`язку щодо збереження і використання військового майна та щодо відшкодування матеріальної шкоди у зв`язку із втратою майна в сумі 4182,77 грн.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач був звільнений з військової служби з військової частини А1476 у запас за пунктом «е» пункту 1 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (через службову невідповідність), позивач має право на утримання з відповідача вартості за втрату інвентарного речового майна та предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися.

Згідно з «Переліком військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості», затвердженим постановою КМУ від 02.11.1995 року за №880 «Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості», шкода за нестачу або розкрадання військового інвентарного майна відшкодовується винними особами у п`ятикратному розмірі до

його вартості.

З довідок-рахунків №15 (а.с.14, 16) вбачається, що відповідач при звільненні не здав інвентарного речового майна на суму 729,60 грн. (а.с.14), тому шкода в п`ятикратному розмірі становить 3648 грн., а також не здав речове майно, термін носіння якого не закінчився, на суму 534,77 грн., у зв`язку із чим сума шкоди, заподіяної позивачеві, становить 4182,77 грн.

Вказаний розрахунок розміру шкоди наведений позивачем у позовній заяві, поданій на виконання ухвали суду про виправлення недоліків позовної заяви.

Заперечень щодо вказаного розрахунку розміру заподіяної позивачеві шкоди відповідач ОСОБА_1 до суду не подав.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, але такими, що підлягають частковому задоволенню, зокрема, на суму 4182,77 грн., оскільки вказана сума відповідає ціні позову, витягу з книги обліку грошових стягнень і нарахувань військової частини А1476 (а.с.17), а також наведеному позивачем у позовній заяві розрахунку стягнення.

Проте, позивач у прохальній частині позову просить стягнути з відповідача шкоду в сумі 4187,77 грн., тоді як вказана сума суперечить наведеному в позові розрахунку, у зав`язку із чим позовні вимоги в розмірі 5 (п`яти ) гривень задоволенню не підлягають.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь військової частини А1476 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. (а.с.50).

Інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, позивачем не заявлено.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 76-81, 83, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 22, 1166, 1212 ЦК України, суд,

вирішив:

Позов військової частини А1476 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А1476 матеріальну шкоду в сумі 4182 (чотири тисячі сто вісімдесят дві) гривні 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А1476 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

В решті позовних вимог військової частини А1476 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 5 (п`яти) гривень – відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шаргородський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Відповідачу, який не з`явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому ст.272 ЦПК України (ст.283 ЦПК України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ст.284 ЦПК України).

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі (ч.1 ст.285 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач – військова частина А1476, місцезнаходження – м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд.165, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ – 24983349;

- відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , дані паспорта громадянина України – не відомі, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Повне заочне рішення складено та підписано суддею 27.06.2019 року.

Суддя: