Рішення № 82674962, 18.06.2019, Новоодеський районний суд Миколаївської області

18.06.2019

Справа № 482/1171/18

Номер провадження 2/482/141/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м.Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Баранкевич В.О.

секретаря судових засідань - Шведової Я.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , СТ "Підлісне", Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та садибним будинком, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом в якому вказала, що вона є членом садового товариства «Підлісне» більше тридцяти років. Потягом тривалого часу позивач користувалася у даному товаристві садибним будинком та земельною ділянкою, який розташований по АДРЕСА_1 на території СТ «Підлісне». Товариство діє на підставі Статуту Садівничого товариства «Підлісне», згідно якого прийом громадян у члени товариства проводиться за письмовою заявою особи, що вступає, до голови товариства, та має у власності чи землекористуванні земельну ділянку у цьому товаристві. Рішення про прийом у члени товариства приймається Правлінням і набуває чинності після затвердження його загальними зборами членів Товариства.

В 2011 році між позивачем та цивільною дружиною покійного сина позивача ОСОБА_5 був укладений договір дарування 5/6 частин квартири АДРЕСА_2 . Оскільки при укладенні цього договору позивач була у дуже тяжкому душевному стані у зв`язку із особистими сімейними обставинами (смертю синів), вона мала на меті укладення договору довічного утримання, однак помилилася щодо його природи та фактичних обставин.

Даний договір рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва, залишеного без змін судами вищих інстанцій, було визнано недійсним.

В рішенні зазначено, що особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнано недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Під час слухання даної справи про визнання договору дарування недійсним позивачу стало відомо, що її невістка, цивільна дружина сина, без дозволу позивача розпорядилася майном - садовим будинком та ділянкою в СТ «Підлісне».

З огляду на вимоги Статуту, яким керується в своїй діяльності СТ «Підлісне», жодних документів та дозволу щодо передачі спірної земельної ділянки цивільній дружині сина позивач не давала. Вона не писала ніяких заяв на ім`я голови Правління СТ «Підлісне» щодо виходу із членів СТ «Підлісне» та прийняття на її місце ОСОБА_5

В заяві, яка датована 07.05.2011 року вказано: «прошу виключити мене із членів СТ «Підлісне» у зв`язку із продажем дачної ділянки із всіма будівлями по АДРЕСА_1 »

Цією заявою позивач уповноважувала ОСОБА_5 приватизувати земельну ділянку та садибний будинок на своє ім`я, оскільки в подальшому мала на меті розпорядитися своєю власністю в майбутньому.

В заяві ОСОБА_5 від 07.05.2011 року вказано, що вона просить прийняти іі в члени СВТ «Підлісне», у зв`язку із купівлею дачної ділянки у ОСОБА_6 Дана заява не відповідає дійсності, оскільки позивач ОСОБА_5 нічого не продавала, оскільки на той час були відсутні правовстановлюючі документи, ніяких грошей від ОСОБА_5 позивач не отримувала.

Згідно п. п. 23,24,27 Статуту Садівничого товариства, яке зареєстровано Баловненською сільською радою Новоодеського району Миколаївської області 08.09.1999 року членами товариства може бути кожний громадянин, що досяг 18 річного віку, що виявив бажання приймати участь в здійсненні мети та завдань товариства. Член товариства може добровільно за письмовою заявою вийти із членів товариства.

Позивач вважає, що її заяву, зумовлену необхідністю продажу дачної ділянки в майбутньому, не можна вважати добровільною письмовою заявою про вихід із членів товариства.

Згідно п.30 Статуту виключення із членів товариства може здійснюватися у випадках добровільного відмовлення від земельної ділянки.

Відповідно змісту викладених положень Статуту вбачається, що позивач добровільно від земельної ділянки не відмовлялася і такої заяви на адресу Правління не подавала. Згідно п. 31 Статуту СВТ «Підлісне» рішення про виключення із числа членів садівничого товариства виноситься правлінням і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів товариства, доводиться до громадянина у письмовому вигляді поштовим заказним повідомленням. Такого рішення позивач не отримувала.

В рішенні № 43 від 02.07.2011 року вказано, що поступили заяви від ОСОБА_1 , в якій вона вказала, що вона продала свою земельну ділянку разом із будівлями по АДРЕСА_1 та просить у зв`язку із цим виключити її із членів СВТ. ОСОБА_5 , подала заяву про прийняття її в члени СВТ у зв`язку із придбанням даної земельної ділянки. Рішення про прийом в члени затвердити на загальних зборах.

Позивач вважає, що прийняте рішення незаконне, таке що підлягає скасуванню, оскільки виключати із членів СВТ в час коли договір купівлі-продажу не був укладений немає законних підстав.

В належний спосіб на запит адвоката від СТ «Підлісне» було отримано копію Протоколу № 44 Загальних зборів СТ «Підлісне» від 12 травня 2012 року. В матеріалах же справи Відповідачем надано Протокол № 44 від 12 травня 2012 року Загальних зборів СТ «Підлісне», який повністю не відповідає змісту Протоколу, що наданий Адміністрацією СТ «Підлісне» на адвокатський запит. Так, в Протоколі, що наданий відповідачем вказано - 1. ОСОБА_1 виключити із числа членів товариства згідно її заяви. 2. Прийняти в члени твариства ОСОБА_5 . В даному Протоколі відсутні питання № 1 Звіт голови правління (Кулачинського А.С.), 2 - Звіт ревізійної комісії , 3 - Вибори голови правління, секретаря правління, старших вулиць, ревізійної комісії, затвердження кошторису на 2012 рік ,4- ОСОБА_7 . Дані питання обговорювалися на Загальних зборах, які дійсно проводилися 12.05.2012 року та зазаначені в Протоколі, який зберігався в СТ «Підлісне».

Протокол № 44 від 12.05.2012 року наданий відповідачем підписувала голова зборів Кулачинська та секретар Коч Т.Н. Протокол № 44 від 12.05.2012 року, що наданий СТ «Підлісне» підписував голова - ОСОБА_8 та секретар -Кулачинська 71.1".

В повному Протоколі № 44 від 12.05.2012 року, що наданий СТ «Підлісне» названі нові члени товариства, зокрема і ОСОБА_9 .

За період між 02.07.2011 коли проводилося засідання Правлінням до 12.05.2012 року жодних загальних зборів не проводилося. Тому позивач стверджує, що за цей час не проведено жодних загальних зборів членів СТ «Підлісне», на яких би вирішувалося питання про виключення із членів СТ «Підлісне» ОСОБА_1 та прийняття до членів СТ ОСОБА_5 .

При розгляді справи № 482/1875/17 Відпвідачкою Тюкаєвою ІП. та її представником надавався як доказ Протокол № 43 агальних зборів від 12.05.2012 року. Екземпляр вказаного протоколу відрізняється від такого самого протоколу, який позивачу видано в Садовому товаристві. В наданому позивачу протоколі відсутні будь-які дані про прийом до членів СТ «Підлісне» Авраменко Л.В. В наданому Відповідачкою Тюкаєвою протоколі вже містяться дані про прийом ОСОБА_5 в члени СТ «Підлісне».

Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не виходила із членів СТ «Підлісне».

Згідно протоколу № 46 Загальних зборів членів СТ «Підлісне», ОСОБА_10 обрано головою СТ «Підлісне». Дані збори реально не відбувалися. Це підтверджується Протоклом дострокових звітно-перевиборних зборів садоводів СТ «Підлісне» № 2 від 22.08.2015 року. В даному протоколі зазначено, що 13.08.2012 року по висновкам загальних зборів, яких ніколи не було ОСОБА_10 був сфальсифікований Протокол № 46, яким не тільки був затверджений Статут Товариства, але і ніби-то була обрана головою садівництва ОСОБА_10 . В якості секретаря підписала його ОСОБА_11 , котра в цей час знаходилася в Португалії. Згідно Статуту бути головою СТ «Підлісне» ОСОБА_10 ніяк не могла, тому що не має документу на право власності на землю або будинок. Вона є членом сім`ї ОСОБА_8 Цим же Протоколом встановлено, що Правління в 2014 року як самостійний орган не працювало, все робилося як хотіла ОСОБА_10

Згідно акту прийому-передачі у переліку переданих документів відсутні протоколи Загальних зборів правління, зборів ревізійної комісії за весь час існування садівництва. Ці обставини підтверджують, що всі рішення які приймалися за участю ОСОБА_10 незаконні, внаслідок відсутності в неї повноважень на прийняття відповідних рішень.

Чергові загальні звітні збори СТ «Підлісне», оформлені протоколом № 52 від 14.11.2014 року не проводилися взагалі є сфальсифікованими, оскільки чергові збори проводяться постійно в травні - червні кожного року (весняний-літній період). Тому і рішення про виключення із складу товариства ОСОБА_12 , а прийняття ОСОБА_3 на підставі заяви в члени товариства не приймалися.

В СТ «Підлісне» відсутні заяви ОСОБА_5 про вихід, та заява ОСОБА_3 про прийняття до членів товариства.

ОСОБА_3 отримано свідоцтво про право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , яке зареєстроване 24.03.2015 року Реєстраційною службою Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області за номером № 35381146. Так, підставою для видачі даного свідоцтва було рішення реєстраційного органу, яке приймалося на підставі пакету документів із якого вбачається, що ОСОБА_3 є членом ОСОБА_13 товариства, що повністю не відповідає дійсності.

Дане свідоцтво видане безпідставно, всупереч діючого законодавства, що суперечить вимогам ст. 203, 215,216 ЦК України.

Так, 05.12.2014 року ОСОБА_3 звернулася в Головне управління Держземагенства Миколаївської області із заявою про надання дозволу на виготовлення документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у складі СТ «Підлісне» по АДРЕСА_1 31. До заяви вона додала довідку, яка видана головою СТ «Підлісне» ОСОБА_14 , в якій зазначено, що ОСОБА_3 є дійсно членом СТ «Підлісне», довідку-згоду СТ «Підлісне», в якій зазначено, що голова правління ОСОБА_15 .Т. не має заперечень щодо передачі у приватну власність спірної земельної ділянки. На підставі вказаних документів сільський голова Баловненської сільської ради Миколаївської області ОСОБА_16 надав лист-згоду, в якій зазначено, що Баловненська сільська рада не має заперечень до передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Згідно них документів Головне управління Держземагенства Миколаївської області видало наказ № 331-ц від 22.01.2015 року про надання дозволу на розробку документації з землеустрою ОСОБА_3 . На розробку проекту землеустрою щодовідведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва у межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Після виготовлення проектної документації Головне управління Держземагенства в Миколаївській області видає наказ № 1373-ц від 12.03.2015 року, яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,0459 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для колективного садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

За такого, рішення про реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_3 є також незаконним.

Згідно довідки від 12.10.2017 року позивач дійсно була членом садівничого товариства «Підлісне» та користувалася земельною ділянкою площею 0,0424 га по АДРЕСА_1 . Дана земельна ділянка була надана позивачу в користування в 1986 році. Також їй надано в користування і садовий будинок по АДРЕСА_1 . На даний час будинком і земельною ділянкою користується ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що вона позбавлена права користуватися своєю земельною ділянкою та дачним будинком та не має доступу ні до ділянки, ні до будинку, оскільки там змінено замки та постійно користується цим майном відповідач, яка перешкоджає позивачу в доступі.

Позивач зверталася до Правління СТ «Підлісне» з вимогами надати рішення про виключення її із членів СТ «Підлісне» та прийом до членів СТ «Підлісне» Тюкаєвої ОСОБА_17 . Позивачу було повідомлено, що таких рішень Правлінням не приймалося.

За таких обставин позивач просить:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Миколаївській області № 331-п від 22 січня 2015 року.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Миколаївській області № 1373-ц від 12 березня 2015 року.

3. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , яке зареєстроване 24.03.2015 року Реєстраційною службою Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області за номером № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 та скасувати реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_3 .

4. Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та садибним будинком, які розташовані по АДРЕСА_1 Новоодеського району Миколаївської області шляхом звільнення земельної ділянки і будинку від майна, що належить ОСОБА_3 та надання ключів від будинку позивачеві.

5. Зобов`язати Садове товариство «Підлісне» поновити ОСОБА_1 в членах ОСОБА_13 товариства «Підлісне» із закріпленням за нею земельної ділянки АДРЕСА_1 садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в межах території Баловненської сільської ради.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2018 року відкрито провадження по справі.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві просили позов задовольнити.

Представником Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на те, що клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,0424 га багаторічних насаджень із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Баловненьської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області надійшло до Головного управління Держземагентства у Миколаївській області 11.12.2014.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (у редакції станом на 04.04.2014) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно Методичних рекомендацій щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на без конкурентних засадах) для всіх потреб, доведених Наказом Держземагентства від 09.04.2013 № 142, (які були чинними на момент подання клопотання ОСОБА_3 ) при надходженні до територіального органу клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації, або клопотання особи, зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності відповідному територіальному органу безпосередньо в момент звернення рекомендується здійснити реєстрацію такого клопотання у відповідності до вимог Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1242, а також рекомендується вносити відомості про реєстрацію клопотання (дату реєстрації та вхідний номер) до програмного забезпечення.

Після реєстрації клопотання відповідний територіальний орган зобов`язаний у строк, що не перевищує двадцяти днів, перевірити:

У разі якщо земельна ділянка передається у власність у межах норм безоплатної приватизації:

- наявність викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (частина шоста статті 118 Земельного кодексу України);

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта (п`ята) статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- чи не порушуватиме бажане місце розташування земельної ділянки вимог раціональної організації території (шляхом створення черезсмужжя) та компактності землекористування (у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) (частина друга статті 29 Земельного кодексу України).

Для отримання додаткової інформації, необхідної для перевірки вимог, зазначених у пункті 2.2 цих Методичних рекомендацій, територіальні органи можуть звертатися до відповідних управлінь (відділів) Держземагентства у районах (містах), міжрайонних, міжміських, міськрайонних управлінь (відділах) Держземагентства.

Згідно Інформації щодо земельної ділянки, яку планувалося передати у власність ОСОБА_3 , наданої Відділом Держземагентства у Новоодеському районі Миколаївської області, правовий статус земельної ділянки згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель по формі 6 - зем. станом на 01.01.2014 року обліковуються - як землі державної власності сільськогосподарського призначення під багаторічними насадженнями для ведення садівництва.

За таких обставин у Головного управління не було жодної підстави для відмови у наданні дозволу ОСОБА_3 , тому наказом Головного управління від 22.01.2015 № 331 - сг надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до викладеного та в межах власних повноважень Головним управлінням був прийнятий наказ від 12.03.2015 № 1373-сг, про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 .

Позов, предметом якого є визнання недійсним розпорядження органу, яким вирішено питання про передачу в оренду або у приватну власність земельних ділянок, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів не може бути задоволено, оскільки таке розпорядження вичерпало своюдію в наслідок його виконання (постанови Верховного суду України від 06.07.2016 у справі №3-514гс16; від 19.10.2016 у справі №3-806гс 16).

За змістом вказаної правової позиції Верховного Суду України накази Головного управління Держземагентства у Миколаївській області від 22.01.2015 № 331-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та від 12.03.2015 №1373-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» вичерпали свою дію і у відповідача ОСОБА_3 виникло право власності на земельну ділянку площею 0,0459 га багаторічних насаджень з кадастровим номером НОМЕР_1 для колективного садівництва.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №3-108гс16, відповідно до якої у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема рішення про передачу земельних ділянок у власність), позов предметом якого є спірне рішення органу, неповинен розглядатися, оскільки обраний спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Таким чином накази про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 12.01.2015 та затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 12.03.2015 вичерпали свою дію внаслідок вчинення дій Головного управління Держземагенства у Миколаївській області та ОСОБА_3 пов`язаних з набуттям права власності останньою, на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності не наданих у власність та користування.

До того ж ст. 140 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельні ділянки і не містить таких підстав припинення права власності, як визнання недійсним наказів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на основі яких було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0.0459 га багаторічних насаджень за ОСОБА_3 .

Будь-які заходи щодо припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку Головним управлінням не вживались і не могли вживатися, оскільки будь - яке право на цю земельну ділянку позивачка у встановленому законом порядку не зареєструвала.

Також слід зазначити, що ОСОБА_3 набула права власності на земельну ділянку на підставах, які не заборонені законом. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Згідно правової позиції Верховного суду України від 16.11.2016 у справі №6-2469цс16 порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що міститься в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію /можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який Позивач не знала про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач навпаки мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі №6-2070цс16, від 12.04.2017 у справі №6-1852цс16 та від 19.04.2017 у справі №6-237цс16, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень у порядку у порядку гл. З ЦПК, у редакції на момент їх винесення.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.

Відповідно до вимог частин 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене Головне управління заявляє про сплив позовної давності до вимог позивачки щодо визнання незаконними та скасування наказів.

Представник відповідача СТ "Підлісне" в судове засідання не з`явився, але надав до суду свої заперечення, в яких вказав, що з 2011 рік по 2015 рік головою правління СТ "Підлісне" був ОСОБА_8 та ОСОБА_10 Після їх переобрання СТ "Підлісне" не було передано жодного оригіналу рішень загальних зборів чи рішень правління за указаний період. Тому інформацію точну відповідач надати суду не може. Просить суд постановити рішення у відпрвідності до вимог чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомила. Справу розглянуто за відсутності відповідача ОСОБА_5 .

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала в повному обсязі та суду пояснила, що ОСОБА_3 є власником спірної земельної ділянки. Свідоцтво про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 отримала на підставі пакету документів, які були надані для реєстрації, зокрема і надані документи із СТ "Підлісне". Тому вважає, що право власності у ОСОБА_3 виникло на підставі законодавства, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В 1986 році позивачу ОСОБА_1 була передана в користування замельна ділянка площею 0,0424 га по АДРЕСА_1 , яке знаходиться на території Баловненсткої сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

07.05.2011 року позивач подала до правління СТ "Підлісне" заяву, в якій просила виключити її із членів СТ "Підлісне" у зв`язку із продажем дачної ділянки із всіма будівлями.

В той же день 07.05.2011 року відповідач ОСОБА_5 подала правлінню заяву про прийняття її в члени СТ "Підлісне".

Вказані обставини сторонами не оскаржуються. Позивач в судовому засіданні підтвердила факт написання нею власноручно вказаної заяви.

Згідно протоколу № 44 Загальних зборів СТ "Підлісне" від 12.05.2012 року заяву ОСОБА_1 про виключення її із членів СТ "Підлісне" та заяву ОСОБА_5 про прийняття її до членів С Т "Підлісне" розглянуто та рішенням загальних зборів задоволено.

Відповідно до протоколу № 52 від 14.11.2014 року Загальних зборів СТ "Підлісне" рішенням загальних зборів прийнято рішення про виключення із членів СТ "Підлісне" ОСОБА_5 та про прийняття в члени СТ "Підлісне" ОСОБА_3 на підставі їх заяв.

Вказані обставини були підтвердженні в судовому засіданні як копіями вказаних протоколів та заяв, так і показаннями свідка ОСОБА_10

Твердження в судовому засіданні позивача про те, що написавши заяву про виключення її із членів садовничого товариства, позивач надала відповідачу ОСОБА_5 повноваження щодо приватизації вказаної земельної ділянки, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він з 2012 року є членом СТ "Підлісне". Його знайомі Тюкаєви мали намір купити дачу. В 2014 році ОСОБА_18 почув, що ділянка за адресою АДРЕСА_1 зв`язалися з ОСОБА_5 та приїхали подивитися дачну ділянку. В той час там також була і позивач, яка показувала Тюкаєвим і ОСОБА_18 де в неї, що посаджено, які є будівлі. Розмова тоді була про покупку Тюкаєвими вказаної дачної ділянки. Вказані обставини, надані в судовому засіданні свідком ОСОБА_18 , позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувала.

Після прийяття до членів СТ "Підлісне" Тюкаєва І.П. 05.12.2014 року звернулася до Головного управління Держземагентства Миколаївської області із заявою про надання дозволу на виготовлення документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у складі СТ " АДРЕСА_1 . На той час позивач ОСОБА_1 не була членом СТ "Підлісне" і не користувалася спірною земельною ділянкою з 07.05.2011 року.

22.01.2015 року Головне управління Держземагентства Миколаївскої області видало наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та 12.03.2015 року наказном Головного управління вказаний проект був затверджений та земельну ділянку було передано відповідачу ОСОБА_3 у власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Конституцією України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Законом України «Про землеустрій» (у редакції станом на 20.05.2014) визначено, що проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років.

Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується:

у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;

в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

Відповідно до ст.186-1 ЗК України (в редакції станом на час затвердження прокту землеустрою) проект зекмлеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реаізацію лержавної політики у сфері земельних відносин .

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 був розроблений землевпорядною організацією, яка несе відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією, та погоджена Управлінням Держземагентства у Новоодеському районі Миколаївської області, що свідчить про її відповідність вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів.

За змістом ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, жодним доказом не підтверджено та судом не встановлено, що Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області були видані незаконні накази, тобто відповідач діяв в межах своїх повноважень, передбачених законодавством України та видавав накази на підставі поданих відповідачем ОСОБА_3 документів.

Крім того судом встановлено, що позивач вважає незаконними саме рішення загальних зборів, вважає загальні збори такими, що не відбулися, але вимог щодо незаконності таких рішень загальних зборів позивач не висуває. Крім того, позивач та її представник в позовній заяві вказали саме на те, що ОСОБА_3 надала до Головного управління Держземагентства в Миколаївській області відповідні документи, які і стали підставою для видання відповідачем оспорюваних наказів.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства в Миколаївській області № 331-п від 22 січня 2015 року, визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства в Миколаївській області № 1373-ц від 12 березня 2015 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , яке зареєстроване 24.03.2015 року Реєстраційною службою Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області за номером № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 та скасування реєстрації права власності на ім`я ОСОБА_3 задоволенню не підлягають як заявленні безпідставно.

Щодо позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та садибним будинком, які розташовані по АДРЕСА_1 території АДРЕСА_4 Новоодеського району Миколаївської області шляхом звільнення земельної ділянки і будинку від майна, що належить ОСОБА_3 та надання ключів від будинку позивачеві та зобов`язання Садового товариства «Підлісне» поновити ОСОБА_1 в членах ОСОБА_13 товариства «Підлісне» із закріпленням за нею земельної ділянки АДРЕСА_1 садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в межах території Баловненської сільської ради, то вказанні вимоги також не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що позивач на день звернення до суду не користувалася вказаною земельною ділянкою, не є її власником. В судовому засідання не встановлено, що позивач ОСОБА_1 зверталася до СТ "Підлісне" з заявою про поновлення її членства в СТ "Підлісне". Вирішення питання щодо членства в СТ "Підлісне" належить саме загальним зборам товариства, але такої заяви на розгляд не надходило.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 82, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , СТ АДРЕСА_5 Підлісне", Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та садибним будинком - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_6 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Баранкевич В.О