YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Одеська область

/

Приморський районний суд м. Одеси

Рішення № 82674344, 19.06.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Дата ухвалення

19.06.2019

Номер справи

522/8035/18

Номер документу

82674344

Форма судочинства

Цивільне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1)

Провадження № 2/522/4309/19

Справа № 522/8035/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л. В.

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2011 року по справі №2-3018/11 було вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 273932 гривні, судові витрати, а саме витрати на сплату державного мита в розмірі 1277 грн. 73 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30 грн. та витрати на проведення судово-будівельної експертизи у розмірі 1502 грн. 40 коп. Загальна сума боргу складає 276 742 гривні 13 коп. Від виконання даного зобов`язання боржник ухиляється.

Зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає, за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Враховуючи зазначення, позивач вважає, що є підстави для стягнення з ОСОБА_2 3 % річних у сумі 24930 гривень та інфляційні витрати у сумі 105726,55 в період з 4 травня 2015 року по 4 травня 2018 року.

Ухвалою суду від 17.07.2018 року її прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

В підготовче судове засідання 10.12.2018 року з`явились два представники позивача, які надали суду заяву про збільшення позовних вимог та позов підтримали у повному обсязі.

До суду також з`явилась представник відповідачки, яка позов не визнавала.

Жодних клопотань з боку як позивача, так й відповідача суду не заявлені. В матеріалах справи є відзив від 03.09.2018 року, а також відповідь на нього від 25.09.2018 року.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву поданого представником відповідача адвокатом Голенєвою О.І. зазначено, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть, застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

З наданої відповіді на відзив на позовну заяву поданою представником позивача ОСОБА_3 . 25.09.2018 вбачається, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на неправильне застосування позивачем ст. 625 ЦК України, виходячи з того, що нарахування індексу інфляції на суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, а не на випадки невиконання судового рішення. Даний висновок відповідача є помилковим враховуючи, те що грошові зобов`язання можуть виникати із рішення суду з огляду на правовий висновок викладений в Постанові Верховного суду України від 30.03.2016 року №6-2168цс15 де зазначено, що: відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 ЦК України. Так, у частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду. З огляду на вищенаведене, ОСОБА_2 належним чином не виконує зобов`язання, що дає підстави для стягнення на користь позивачки інфляційних витрат за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання, оскільки боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми. Дані постанови Верховного суду України, які надав відповідач в обґрунтування своєї позиції, не можуть бути враховані при розгляді даної справи відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК оскільки в них встановленні різні фактичні обставини.

В підготовче судове засідання 10.12.2018 року з`явились представники сторін по справі, суду надано заяву про збільшення вимог з новим розрахунком заборгованості. Ухвалою суду від 10.12.2018 року закрито підготовче засідання по цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті на 13.03.2019 року.

В судове засідання 13.03.2019 року з`явився представник позивача, від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з першою неявкою в судове засідання розгляд справи відкладено на 24.04.2019 року.

Розгляд справи 24.04.2019 року було відкладено на 19.06.2019 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

В судове засідання 19.06.2019 року з`явились представник позивача та представник відповідача, представник позивача підтримав позовну заяву просив задовольнити позовні вимогу з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві проти позову, додатково надала квитанцію про часткову оплату боргу від 08.12.2018 року на суму 3000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, вислухавши пояснення учасників справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2011 року по справі №2-3018/11 було вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 273932 гривні, судові витрати, а саме витрати на сплату державного мита в розмірі 1277 грн. 73 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30 грн. та витрати на проведення судово-будівельної експертизи у розмірі 1502 грн. 40 коп. Загальна сума боргу складає 276 742 гривні 13 коп.

Відповідно довідки щодо перерахування коштів на примусовому виконанні Другого ВДВС ОМУЮ перебував виконавчий лист №2-3018/11 від 05.07.2012, виданий Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення боргу з ОСОБА_2 на Користь Рубан І.В.. Згідно даних книг обліку депозитних сум за 2015, 2016, 2017, 2018 років, стягнуто боргу на суму 19075,20 грн., стягнуто виконавчого збору 1907,52 грн.

Отже, зобов`язання боржник не виконав.

Проте, в обумовлений строк позичальник кошти у повному обсязі не повернула, чим взяті на себе зобов`язання не виконала.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, загальна сума 3% річних становить 28519,06 грн., з них за період

04.05.2015-04.06.2015=705,12 грн.;

04.06.2015-19.06.2015=329,39 грн.;

19.06.2015-16.09.2016=9942,01 грн.;

16.09.2016-05.03.2018=11571,32 грн.;

05.03.2018-14.05.2018=1506,31 грн.;

14.05.2018-27.07.2018=1584,09 грн.;

27.07.2018-10.12.2018=2880,82 грн.

Загальна сума інфляційних витрат становить 103415,18 грн., з них за період:

04.05.2015-04.06.2015=7219,65 грн.;

04.06.2015-19.06.2015=1068,70 грн.;

19.06.2015-16.09.2016=18319,17 грн.;

16.09.2016-05.03.2018=66141,73 грн.;

05.03.2018-14.05.2018=4997,46 грн.;

14.05.2018-27.07.2018=-1823,13

27.07.2018-10.12.2018=7491,60.

Загалом сума штрафних санкцій складає 131934 гривні 24 копійки.

Проте суд перевіривши розрахунок боргу прийшов до слідуючих розрахунків: