Ухвала суду № 82674010, 26.06.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/5102/19

Провадження №1-кп/523/876/19

УХВАЛА

про повернення обвинувального акту та

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

(повний текст)

26 червня 2019 року

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Шурупова В.В.

за участю: секретаря судового засідання – Нужної І.А.

прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 – Газієва А.Е.

захисника – Рудниченко М.С.

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт від 25.03.2019 року й додані до нього документи у кримінальному провадженні №12019160490000914, внесеному до ЄРДР 12.03.2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Брускинське Великоолександрівського району Херсонської області, українця за національністю, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, зі слів - перебуваючого у цивільному шлюбі, маючого малолітніх дітей 2012 і 2013 років народження та працюючого фасувальником-вантажником на ринку «Початок» за наймом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, у тому числі:

- 06.10.2016 року Приморським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 18.05.2018 року звільнений за відбуттям строку покарання,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а також цивільний директора ТОВ «АКС-ОДЕСА» ОСОБА_2 до вказаного обвинуваченого «Про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням», -

В С Т А Н О В И В:

27.03.2019 року до Суворовського районного суду м.Одеси з Одеської місцевої прокуратури №4 надійшли означені обвинувальний акт й додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, які ухвалою судді від 02.04.2019 року призначені до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

У зв`язку з неявкою в підготовче судове засідання представника потерпілого ТОВ «АКС-ОДЕСА», який належним чином повідомлявся про день, час й місце судового засідання, та з огляду на подану до суду заяву директора вказаного ТОВ Башли Г.Д. про розгляд кримінального провадження без його участі, суд за відсутністю заперечень інших учасників процесу та з метою дотримання розумності строків розгляду, вирішив провести підготовче провадження за відсутністю представника означеного потерпілого.

До того ж, до початку підготовчого судового засідання до суду від директора ТОВ «АКС-ОДЕСА» ОСОБА_2 надійшов цивільний позов «Про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням», заявлений до обвинуваченого ОСОБА_1 та копії якого вручені сторонам кримінального провадження.

З`ясувавши під час підготовчого судового засідання позицію прокурора Газієва А.Е. щодо можливості призначення до судового розгляду обвинувального акту, яким до того ж подано й підтримано письмове клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши з означених питань думку захисника Рудниченко М.С. та обвинуваченого, суд дослідивши надані до суду відповідні процесуальні документи, доходить наступних висновків.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має повернути прокурору обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ст.2 означеного Кодексу, завданнями кримінального провадження, наряду із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, застосування до них лише належної правової процедури, а за ст.7 цього Кодексу, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів, диспозитивність судового провадження.

З огляду на ч.ч.1, 2 ст.9 вказаного Кодексу, суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інша службова особа органів державної влади під час кримінального провадження зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а прокурору, керівнику органу досудового розслідування, слідчому належить всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, та обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Положення ст.ст.91, 92 КПК України встановлюють, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, наряду з іншим, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат та обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, обов`язок доведення яких покладається на слідчого та прокурора.

За ст.291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором, у випадку погодження з ним останнього, а у самому обвинувальному акті, наряду з іншим, повинні бути викладені: фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; дата та місце його складення та затвердження.

Зі змісту ч.1 ст.337 наведеного Кодексу, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а за приписами п.13 ч.1 ст.3 цього Кодексу, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленим цим Кодексом.

Проте, при складенні й погодженні наданого на розгляд суду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1 , ані слідчим СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Азар`євою І.М., ані прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 Газієвим А.Е., яким затверджувався зазначений акт, наведені вище вимоги закону дотримані не були, оскільки викладене у розглядуваному акті формулювання обвинувачення є суперечливим та уявляється незрозумілим навіть суду, що у свою чергу позбавляє суд у разі відання обвинуваченого до суду можливості роз`яснити останньому суть обвинувачення.

Так, при формулюванні обвинувачення у розглядуваному акті органом досудового розслідування невірно визначено загальний розмір заподіяної ТОВ «АКС-Одеса» матеріальної шкоди внаслідок таємного викрадення елементів холодильного обладнання, оскільки шляхом нескладних математичних підрахунків: 205,35?2+133,2?2 слід дійти висновку про те, що загальний розмір означеної матеріальної шкоди, за викладеним в акті обставинами, складає 677,10 гривень, а не 621,60 гривень.

Крім того, слід зауважити на тому, що аналіз визначеного в обвинувальному акті переліку і вартості викраденого майна ТОВ «АКС-Одеса» з викладеними у цивільному позові цього підприємства певними даними з цього ж питання, свідчить про суперечливість означених відомостей, зокрема в частині викрадення двох колін мідних, загальною вартістю 204,24 гривень, стосовно чого, як слідує з доданого до акту реєстру, органом досудового розслідування, з незрозумілих суду причин, відповідного процесуального рішення у встановленому КПК України порядку, прийнято не було.

Сукупність означених обставин беззаперечно свідчить про те, що протягом досудового розслідування, всупереч приписам ст.ст.9, 25 КПК України, стороною обвинувачення не було встановлено дійсного переліку і вартості викраденого у потерпілого ТОВ «АКС-Одеса» майна та у розглядуваному обвинувальному акті невірно визначений розмір заподіяної цьому потерпілому матеріальної шкоди, а відтак й у контексті роз`яснень ВССУ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (№223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 року, п.2), обумовлює висновок суду про необхідність повернення такого обвинувального акту.

Підсумовуючи викладене, слід наголосити на тому, що сукупність наведених вище обставин свідчать про невідповідність розглядуваного обвинувального акту відносно ОСОБА_1 загальним засадам кримінального провадження (законності, верховенства права і права на захист) та його завданням, приписам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до приписів ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, підлягає обов`язковому застосуванню у кримінальному провадженні.

Так, згідно зі ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави, а принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» №9783/82, п.79).

Крім того, Суд зазначає, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий розгляд, гарантоване п.1 цієї статі , та обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП) №25444/94, п.52; рішення від 25.07.2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» №23969/94, п.58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії» №42780/98, п.34).

До того ж, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначене рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП) №25444/94, п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47), а конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Наведені вище обставини невідповідності обвинувального акту від 25.03.2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 вимогам ч.2 ст.291 КПК України, у контексті приписів ст.ст.2-3, 7-9, 91-92 цього ж Кодексу, визнаються судом істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які фактично нівелюють принципи законності, верховенства права і права на захист, що за своєю сукупністю унеможливлює призначення до судового розгляду означеного обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні, а відтак єдиним можливим й законним судовим рішенням, уявляється повернення зазначеного акту прокурору Одеської місцевої прокуратури №4, для усунення протягом розумного строку виявлених судом недоліків.

Наряду з викладеним, при вирішенні внесеного прокурором Газієвим А.Е. клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з нижченаведеного.

За ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів розглядуваного клопотання, ухвалою суду від 16.05.2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в «ОУВП №21» Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, строком до 14.07.2019 року.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.

З огляду на ст.178 вказаного Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Пункт 5 ч.2 ст.183 означеного Кодексу встановлює, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

За обвинувальним актом, ОСОБА_1 висунуте обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, вчиненого повторно, за яке визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років.

Обґрунтовуючи необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор Газієв А.Е. у своєму клопотанні зазначає про наявність у вказаного обвинуваченого ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Як слідує з обвинувального акту та встановлено під час підготовчого провадження, незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 , зі слів, – працює фасувальником-вантажником на ринку «Початок» за наймом, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні двох малолітніх дітей та забезпечений місцем фактичного проживання в м.Одесі, останній місця реєстрації у Одеському регіоні не має, офіційно неодружений і непрацевлаштований, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та за відомостями УІТ МВС України є неодноразово судимою особою за вчинення аналогічних майнових злочинів, а на розгляді Суворовського районного суду м.Одеси знаходяться декілька інших обвинувальних актів за обвинуваченням вказаної особи у скоєнні корисливих злочинів (зокрема, за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України і за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України).

Оцінюючи ж доводи захисника Рудниченко М.С. щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на особисте зобов`язання, суд вважає їх недостатніми та безпідставними, з огляду на наведені вище факти незабезпеченості останнім місцем реєстрації на території Одеського регіону, його неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності, а також на неспростовані стороною захисту доводи прокурора щодо ухилення вказаного обвинуваченого від явки до суду в інших кримінальних провадженнях.

Разом із тим, наявні в розпорядженні суду матеріали підготовчого провадження не дозволяють суду пересвідчитись у достовірності доводів обвинуваченого ОСОБА_1 щодо наявності у нього відповідних захворювань, оскільки ані стороною захисту, ані вказаним обвинуваченим відповідні підтверджуючі документи з цього питання під час розгляду наведеного клопотання про обрання запобіжного заходу, до суду не надані.

Наведені обставини у своєї сукупності обумовлюють недостатню міцність соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_1 в місці його тимчасового проживання та його схильність до протиправної поведінки, що у контексті загрози призначення покарання в разі доведеності провини останнього у цьому кримінальному провадженні у виді позбавлення волі строком до шести років, частково підтверджують актуальність раніше встановлених в суді й передбачених ст.177 КПК України ризиків, а також об`єктивно доводять існування ризиків можливого ухилення обвинуваченого від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, внаслідок чого, станом на теперішній час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігти означеним ризикам.

Втім, виходячи з того, що за ухвалою суду від 16.05.2019 року, при обранні обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якості альтернативного запобіжного заходу, визначено розмір застави у відповідному розмірі, встановленому п.2 ч.5 ст.182 КПК України, а тому, в разі внесення вказаним обвинуваченим або заставодавцем наведеного в означеній ухвалі суду розміру застави, внаслідок чого обвинувачений має бути звільненим з-під варти, на останнього мають бути покладені відповідні обов`язки за ч.7 ст.42, ч.5 ст.194 цього ж Кодексу.

Отже, приймаючи до уваги викладене та виходячи із визначених в обвинувальному акті обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 злочину, а також зважаючи на заперечення захисника Рудниченко М.С. та вказаного обвинуваченого, суд доходить висновку про необґрунтованість станом на теперішній час заявлених стороною захисту доводів та їх непідтвердження будь-якими доказами, з огляду на що, на даному етапі провадження жоден із більш м`яких запобіжних заходів до означеного обвинуваченого не зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, із задоволенням клопотання прокурора Газієва А.Е.

Керуючись ст.ст.2-3, 7-9, 22, 26, 91-92, 177-178, 182-183, 291, 314-315, 369-372, ч.2 ст.376, Главою 18 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт від 25.03.2019 року й додатки до нього у кримінальному провадженні №12019160490000914, внесеному до ЄРДР 12.03.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а також цивільний позов представника потерпілого ТОВ «АКС-ОДЕСА» - Башли Г.Д. до вказаного обвинуваченого «Про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням», - повернути прокурору Одеської місцевої прокуратури №4, для усунення в розумні строки виявлених судом порушень вимог КПК України, викладених у мотивувальній частині ухвали.

Клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 Газієва А.Е. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, – задовольнити.

Обрати на час підготовчого провадження обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в «ОУВП №21» Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 24 серпня 2019 року.

У разі внесення застави у розмірі, визначеному за ухвалою суду від 16.05.2019 року, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 в порядку ч.7 ст.42, ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки: повідомити прокурора, суд про своє місце проживання та прибувати за кожним викликом до прокурора, суду; не відлучатися з міста Одеси без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками та іншим обвинуваченим.

Додатково роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що згідно зі ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків, а застава може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), після чого обвинувачений звільняється з-під варти.

В силу ч.ч.8, 10 ст.182 КПК України, роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до прокурора чи суду без поважних причин або не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а у разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ст.194 цього Кодексу.

Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладених на обвинуваченого обов`язків у разі внесення застави, закінчується 24.08.2019 року.

Копії ухвали направити для виконання до «ОУВП №21» Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України та до Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області, для контролю виконання – до Одеської місцевої прокуратури №4, а також надати іншим заінтересованим особам.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу набирає законної сили негайно після проголошення й оскарженню не підлягає, а в частині повернення обвинувального акту - після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 7 днів з дня проголошення.

С у д д я: В.В.Шурупов