Рішення № 82673966, 25.06.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/4051/19

Провадження №2-а/523/97/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Аліна С.С.

за участю секретаря судового засідання Вовкович І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 бат. 4 роти патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Кушнір Сергія Васильовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до інспектора 2 бат. 4 роти патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Кушнір Сергія Васильовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 031103 від 09.03.2019 року, якою було накладено на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., просив закрити провадження за вищевказаною справою про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначив наступне, 09.03.2019 року приблизно о 21.05 годин керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Одеса. Інспектором 2 бат. 4 роти патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Кушнір С.В. була винесена постанова про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 031103 від 09.03.2019 року, якою було накладено на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., за порушення ПДР, а саме: п.8.7.3 (е) ПДР України за що передбачена відповідальність ч. 2 ст.122 КУпАП. Пояснив, що закінчував маневр на регульованому перехресті на зелений сигнал світлофору, але виїхавши на перехрестя включився жовтий сигнал світлофору, і одразу червоний, однак був змушений закінчити розпочатий маневр.

Позивач, вважає, що постанова є протиправною та необґрунтованою, оскільки ним було дотримано Правила дорожнього руху України, жодного правопорушення він не вчиняв, а отже не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. Крім того, на його думку при винесені постанови відповідачем були допущенні порушення, а саме: інспектор поліції не роз`яснив права і обов`язки, відмовив у розгляді клопотання щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю скористуватися юридичною допомогою.

В судове засідання позивач з`явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх.

В судове засідання відповідач та третя особа не з`явилися, повідомлялися судом належним чином. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, згідно ч. 1 ст. 205 КАс України.

Від представника третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву в якій зазначено, що позовні вимоги безпідставними й необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно постанови серії ДП18 № 031103 від 09.03.2019 р., пояснень інспектора ОСОБА_2 , фото та відеозаписів з місця події, - 09.03.2019 р. приблизно о 21 год. 05 хв. у м. Одесі під час патрулювання поліцейськими було помічено та зафіксовано засобами відеозйомки (файл «відео правопорушення» час запису з 00 хв. 06 сек. по 00 хв. 13 сек.) як ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВА32107 н/з НОМЕР_1 рухався по вул. Миколаївська дорога в напрямку поселення Котовського та в районі буд. № 144/4 (вул. Миколаївська дорога) здійснив проїзд на заборонений (червоний) сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху та за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Пояснення ОСОБА_1 надані інспекторам та зазначені в позові з приводу того, що він не порушував Правил дорожнього руху при проїзді світлофора, так як нібито закінчував маневр на зелений сигнал (коли вже був на перехресті включився жовтий та відразу червоний), являються не достовірними та суперечать дійсним обставинам справи. Спростуванням цьому являється відеозапис на яких чітко видно, що автомобіль позивача з`являється в кадрі та не дивлячись на сигнал світлофора, який забороняє рух, все ж таки наближається до «стоп- лінії» та перетинає її.

Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками (п. 36 рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (п. 30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30 травня 2013 року, заява № 49069/11).

У статті 1 Конституції Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов`язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних і справедливих послуг у сфері юстиції та правосудця закріплено як основоположні принципи в Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянная проти Росії» (заява № 21851/03) констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже - порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, указавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони». ЄСПЛ також наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 62 Конституції Українивизначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 2 КАС України,завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкті ввладних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто зурахуванням усіхобставин,що мають значення для прийняття рішення (вчиненнядії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема здотриманням необхідногобалансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями ,на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно дост. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідност. 6 КАС України Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.и.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно дост. 90 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що 09.03.2019 року приблизно о 21.05 годин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Миколаївська дорога в напрямку поселення Котовського та в районі буд. № 144/4 (вул. Миколаївська дорога) та здійснив проїзд на заборонений (червоний) сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху та за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП. Працівниками поліції було складена постанова серії ДП18 № 031103 від 09.03.2019 року, про порушення п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху та за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП на підставі якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляду адміністративного штрафу 425 грн.

Не заслуговують на увагу посилання позивача на недотримання інспектором патрульної поліції процедури та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі -КУпАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію`поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію`визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Частиною 1ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Крім того, слід зазначити, що учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху (ч. 5ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»).

Порядок дорожнього руху на території України відповідно доЗакону України «Про дорожній рух`визначаєтьсяПравилами дорожнього руху, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306(із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.9.ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі - Правила, Правила дорожнього руху) передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: ... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху».

Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Розділом 8 Правил дорожнього руху встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, Х-подібні (п. 8.7).

Сигнали світлофора мають такі значення: «а) зелений дозволяє рух; в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; ... г) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух: є) поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу» (п. 8.7.3).

Згідно з п. 8.10 ПДР, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Пункт 8.11 ПДР в даному випадку не може бути застосований, так як водій був завчаснопопереджений про зміну сигналу світлофору (з часу ввімкнення мигаючого зеленого і до наближення до перехрестя пройшло 6-7 сек., світлофор добре проглядається зі значної відстані так як дана ділянка дороги пряма) та при дотриманні швидкісного режиму 50 км/год. позивач має змогу зупинитись у встановленому ПДР місці без застосування екстреного гальмування.

Так само не підлягає застосуванню в даному випадку й п. 16.8, оскільки в ньому йдеться щодо водіїв, які в`їхали на перехрестя відповідно до сигналу, який дозволяє рух (тобто на зелений), а позивач в в`їжджав на червоний.

Положенням ч.2 ст.122 КпАП України передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних ..стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними .технічними прищроями, лцо дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних; транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (в даному випадку відповідач) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуютцйг при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача інспектором патрульної поліції було винесено постанову, зі змістом якої позивача було ознайомлено та роз`яснено права та строки її оскарження.

Щодо правомірності дій відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції на момент виникнення спірних відносин) поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно п. 11 ч. 1 ст.23 цього ж закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За загальним правилом ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Разом з тим, ч.3 ст.254 КУпАП встановлено, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно вказаної норми ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно дозакону штраф, накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Пунктом 2.3 Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 р. «у справі за конституційним поданням Уповноваженого ВерховноїРади України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» встановлено, що законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАШ. в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.»

Таким чином, законодавством, як виключення, передбачено процедуру скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної відповідальності під час якої фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці ного вчинення.

В Рішенні Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 р. зазначено, що застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом. призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-УІІІ, який був прийнятий після винесення Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року по справі №25-рп/2015, внесено зміни до ст.258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол (навіть у разі заперечення порушника проти його вчинення) та. відповідно, можливість розглядати справи і накладати стягнення на місці вчинення правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Отже, в даному випадку закон дозволяє застосовувати процедуру скороченого провадження, тому, відповідно, дозволяється фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо па місці його вчинення. Протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14.03.18 по справі № 760/2846/17, висновки якого повинні враховуватись судами при виборі та застосуванні норм права (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Крім того, постановою Верховного Суду від 14.02.18 по справі № 536/583/17 зроблено висновок, що застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 1ст. 268 КУпАПнаділена наступними правами: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїНаказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Поліцейський в своїй діяльності керується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженоїНаказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395.Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постановою Верховного Суду від 14.03.18 у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

До суду працівниками поліції було наданий відеозапис з якого вбачається. що позивач – ОСОБА_1 здійснив проїзд на заборонений (червоний) сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху.

З відеозапису вбачається, (файл «відео правопорушення» час запису з 00 хв. 06 сек. по 00 хв. 13 сек.) та фото (файли «1_1», «1_2», «1_3», «1_4»), що:

- час запису 00 хв. 06 сек. - на світлофорі починає мигати зелене світло, авто позивача ще не видно в кадрі (фото «1_1»);

- час запису 00 хв. 09 сек. - на світлофорі після 3 сек. миготіння зеленого світла вмикається жовте, авто позивача не має в кадрі (фото «1_2»);

- час запису 00 хв. 12 сек. - на світлофорі після 3 сек. миготіння зеленого та 3 сек. горіння жовтого світла вмикається червоне (фото «1_3»);

- час запису 00 хв. 13 сек. (фото «1_4»); - на світлофорі вже 1 сек. горить червоне світло, йому передувало жовте (3 сек.) та миготливе зелене (фото «1_4»). Автомобіль позивача з`являється в кадрі та не дивлячись на сигнал світлофора, який забороняє рух, все ж таки наближається до «стоп- лінії» та перетинає її.

Таким чином, з моменту подання світлофором миготливого зеленого сигналу, потім жовтого та червоного і виїзду позивачем на перехрестя (на червоний сигнал) було достатньо часу (6-7 сек.) для зупинки транспортного засобу в передбаченому Правилами дорожнього руху місці без застосування екстреного гальмування, враховуючи, що дозволена швидкість руху в місті 50 км/год., а ділянка дороги перед свіпуюфором прямою (світлофор добре проглядався на значній відстані).

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд також констатує, що відповідач не вчинив будь-які неправомірні дії стосовно позивача при здійсненні зупинки автомобіля під керуванням позивача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Згідност. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд вважає, що позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, а постанову відповідача серії серії ДП18 № 031103 від 09.03.2019 р. необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.5, 9, 20, 46, 71, 77, 160, 161, 241, 243, 245, 288, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до інспектора патрульної поліції 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Руденко І.А., третя особа: Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 27.06.2019 року.

Суддя: Аліна С.С.