Рішення № 82671985, 19.06.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1163/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кришталь Д.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: Пирожок О.С. за довіреністю №21/р8-19-015 від 02.01.2019р.

Від відповідача: Дмитрієва Г.А. за довіреністю № 1 від 08.01.2019р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-постачання” до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про стягнення 65 836,05 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-постачання” (далі по тексту – ТОВ „Одесагаз-постачання”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі по тексту – 6 Державний пожежно-рятувальний загін) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 65 836,05 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 62 944,07 грн., пені у розмірі 2 669,52 грн., трьох відсотків річних у розмірі 222,46 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань прийнятих на себе за умовами договору на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) №000115-Б/15 від 20.02.2019р. в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу.

Ухвалою від 23.05.2019р. судом було відмовлено 6 Державному пожежно-рятувальному загону у задоволенні клопотання (вх. №10164/19 від 22.05.2019р.) про повернення позовної заяви ТОВ „Одесагаз-постачання”.

6 Державним пожежно-рятувальним загоном у відзиві на позовну заяву було визнано заборгованість у розмірі 62 944,07 грн., яка виникла з огляду на неналежне виконання зобов`язань за договором №000115-Б/15 від 20.02.2019р. При цьому, відповідачем було наголошено про відсутність підстав для задоволення решти заявлених ТОВ „Одесагаз-постачання” позовних вимог, оскільки стягнення штрафних санкцій матиме наслідком понесення невиправданих витрат із державного бюджету.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20.02.2019р. між ТОВ „Одесагаз-постачання” (Постачальник) та 6 Державним пожежно-рятувальним загоном (Споживач) було укладено договір на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) №000115-Б/15 (далі по тексту – договір №000115-Б/15 від 20.02.2019р.), у відповідності до п. п. 2.1, 2.3 якого Постачальник постачає Споживачеві наступний предмет закупівлі: природний газ, скраплений або в газоподібному стані – за кодом ДК 021:2015, код CPV-09120000-6 (далі – газ) в обсягах і порядку, передбачених цим договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених цим договором. Газ, що передається за договором, використовується виключно для власних потреб або в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу” від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.6 договору №000115-Б/15 від 20.02.2019р. місячний обсяг постачання природного газу до пунктів призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Приймання передача природного газу у звітному місяці оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі природного газу, що оформлюється на підставі даних кожного комерційного вузла обліку та є невід`ємними частинами цього договору і є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 3.10 договору №000115-Б/15 від 20.02.2019р. Постачальник здійснює постачання природного газу по місяцях: у січні – 2200,23 тис. м. куб., у лютому – 1700,23 тис. Добові планові обсяги визначають шляхом ділення місячного планового обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця.

Положеннями п. 5.5 договору №000115-Б/15 від 20.02.2019р. передбачено, що у разі оплати замовлених обсягів газу до початку місяця поставки, Споживач зобов`язується сплатити вартість запланованого обсягу природного газу (номінації) не пізніше ніж за 5 (п`ять) діб до початку розрахункового періоду. Оплата за природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку / рахунку-фактури. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунку та акту приймання передачі природного газу. У разі переплати вартості газу сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок Споживача протягом одного місяця з дня отримання вимоги. У разі наявності заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Згідно з п. 6.3 договору №000115-Б/15 від 20.02.2019р. Споживач зобов`язується виконувати умови договору а саме оплачувати Постачальнику вартість послуг згідно з умовами договору; дотримуватись дисципліни споживання природного газу в обсягах та на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 8.2.1 договору №000115-Б/15 від 20.02.2019р. у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V договору, Споживач зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань припиняється через 12 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 12.1, 12.2 договору №000115-Б/15 від 20.02.2019р. договір набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 28.02.2019р., а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення. Сторони домовились, що договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2019р. згідно з п. 3 ст. 631 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ „Одесагаз-постачання” та 6 Державним пожежно-рятувальним загоном на виконання умов договору №000115-Б/15 від 20.02.2019р. були складені наступні акти приймання передачі природного газу: акт від 28.02.2019р., акт від 28.02.2019р., акт від 28.02.2019р., акт від 28.02.2019р., акт від 28.02.2019р. Загалом на виконання умов договору №000115-Б/15 від 20.02.2019р. ТОВ „Одесагаз-постачання” було поставлено відповідачу 11 175 м. куб. газу, вартість якого становить 129 991,18 грн. Натомість, відповідачем на виконання зобов`язань за договором №000115-Б/15 від 20.02.2019р. було перераховано позивачеві грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. При цьому, грошові кошти у розмірі 17047,11 грн., які є залишком коштів за попереднім договором постачання природного газу, на підставі листа відповідача №16/138-88/02 від 25.02.2019р. були перераховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за договором №000115-Б/15 від 20.02.2019р.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до 6 Державного пожежно-рятувального загону про стягнення заборгованості у загальному розмірі 65 836,05 грн., позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором №000115-Б/15 від 20.02.2019р. не було у повному обсязі оплачено вартості природного газу, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем прийняті на себе за договором зобов`язання щодо постачання відповідачу природного газу у лютому 2019р. були виконанні у повному обсязі. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата вартості спожитого природного газу у повному обсязі здійснена не була, в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору за 6 Державним пожежно-рятувальним загоном рахується прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 62 944,07 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача, що має наслідком задоволення позовних вимог ТОВ „Одесагаз-постачання” у названій частині.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості природного газу, поставленого на виконання умов договору №000115-Б/15 від 20.02.2019р., позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано 6 Державному пожежно-рятувальному загону на суму основної заборгованості 3% річних у сумі 222,46 грн. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим, позовні вимоги ТОВ „Одесагаз-постачання” про стягнення із відповідача трьох відсотків річних в сумі 222,46 грн. підлягають задоволенню.

З посиланням на умови п. 8.2.1 договору №000115-Б/15 від 20.02.2019р., позивачем було нараховано відповідачеві пеню у розмірі 2 669,52 грн. за порушення строків внесення платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність, у зв`язку з чим, позовні вимоги ТОВ „Одесагаз-постачання” в частині стягнення із 6 Державного пожежно-рятувального загону пені у загальному розмірі 2 669,52 грн. підлягають задоволенню.

При цьому, господарський суд відхиляє клопотання 6 Державного пожежно-рятувального загону про зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі “Кечко проти України” (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18 жовтня 2005 року та у справі “Бакалов проти України” від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Господарський суд зауважує, що з наданих 6 Державним пожежно-рятувальним загоном документів не вбачається за можливе встановити існування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, що дозволяє суду дійти висновку про необґрунтованість заявленого відповідачем клопотання. При цьому, господарський суд зауважує, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання зі своєчасної сплати вартості придбаного у позивача природного газу.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-постачання” до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 62 944,07 грн., пені у розмірі 2 669,52 грн., трьох відсотків річних у розмірі 222,46 грн. відповідно до ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу”, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610 – 612, 615, 617, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ст.ст. 179, 193, 231, 232 Господарського кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області /65045, Одеська область, м. Одеса, вул. Буніна, 41, ідентифікаційний код 39010880/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-постачання” /65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, ідентифікаційний код 39525257/ суму основного боргу у розмірі 62944,07 грн. /шістдесят дві тисячі дев`ятсот сорок чотири грн. 07 коп./, пеню у розмірі 2 669,52 грн. /дві тисячі шістсот шістдесят дев`ять грн. 52 коп./, три відсотки річних у розмірі 222,46 грн. /двісті двадцять дві грн. 46 коп./, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.06.2019р.

Суддя С.П. Желєзна