Рішення № 82671621, 20.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2019Справа № 910/3828/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група"

до Акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 551 992,49 грн.

Представники:

від позивача: Кубрак О.О.;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київенерго" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 551 992, 49 грн., з яких: 452 795, 64 грн. - основний борг, 39 672, 29 грн. - пеня, 13 248, 91 грн. - 3 % річних та 46 275, 65 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду № 101/2017 від 13.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду: докази сплати судового збору у розмірі 8 279, 89 грн. - оригінал платіжного доручення про перерахування судового збору.

10.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 16.05.2019.

13.05.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства "Київенерго" надійшло клопотання, в якому відповідач відповідач повідомляє про нове місцезнаходження Акціонерного товариства "Київенерго": 85612, Донецька обл., м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, у зв`язку з чим просить суд дану справу передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.

16.05.2019 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивачем систематично порушувалися строки виконання робіт, у зв`язку з чим відповідач набув право нарахування пені та штрафу за порушення термінів виконання робіт. Крім того, відповідач просив суд витребувати у позивача оригінали документів доданих до позовної заяви.

У судовому засіданні 16.05.2019 розглянувши подане відповідачем клопотання про передачу справи до іншого суду, суд відзначив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формуваль» місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Суд зазначає, що згідно інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наразі місцезнаходженням Акціонерного товариства "Київенерго" є: 85612, Донецька обл., м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, відповідні зміни внесені 15.04.2019, тобто в день відкриття провадження у даній справі.

При цьому, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.03.2019 (дату надходження позовної заяви) місцезнаходженням Акціонерного товариства "Київенерго" було: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 31.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Таким чином, враховуючи що відомості про зміну місцезнаходження відповідача внесені в день відкриття провадження у даній справі, приймаючи до уваги, що місце виконання договору № 101/2017 від 13.10.2017 є місто Київ, суд приходить до висновку що відсутні підстави для передання справи за територіальною підсудністю до іншого суду, тому клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Також, у судовому засіданні 16.05.2019 оголошено перерву до 20.06.2019.

18.06.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 13.10.2017 до договору якою змінено строки виконання робіт та визначено кінцевий строк - 15.03.2018.

У даному судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлені позовні вимоги та надав оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з участю адвоката в іншому судовому засіданні призначеному у Львівському окружному адміністративному суді.

Розглянувши клопотання відповідача суд відзначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тож, у разі неможливості взяти участь у судовому засіданні одного представника відповідача може вжити інших заходів щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме направити у судове засідання директора товариства, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.06.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" (далі - підрядник) укладено договір підряду № 101/2017, умовами якого передбачено, що підрядник зобов`язується на свій ризик та своїми силами виконати «Реконструкцію покрівлі головного та адміністративно-побутового корпусу» (43.91) на філіалі «Завод «Енергія» ПАТ "Київенерго" (далі - об`єкт) за завданням замовника відповідно складу та обсягів робіт зазначених у технічному завданні (ТЗ) додаток 1, на підставі якого складено кошторисну документацію та розраховано договірну ціну до неї, в визначений термін (п. 5.1.) встановлений цим договором, а замовник зобов`язується надати підряднику ремонтний майданчик, забезпечити прийняття закінченого ремонту об`єкта в експлуатацію та здійснювати оплату на умовах визначених договором.

Підрядник виконує роботи на об`єкті згідно технічного завдання, дефектного акту та проектно-кошторисною документацією (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість договору дорівнює вартості робіт за об`єктом зазначеним у п.1.1. договору, відповідно до розрахунку договірної та кошторисної документації до неї, передбаченої п.2.1 (додаток 2), що є невід`ємною частиною цього договору, та становить:

2.1.1 Загальна ціна за договором - 1 067 453,16 грн. крім того ПДВ 20% - 213 490, 63 грн., що усього становить - 1 280 943, 79 грн.;

2.1.2 Ціна придбання матеріалів становить - 714 517, 21 грн., крім того, ПДВ 20% - 142 903, 44 грн. Загальна сума придбання обладнання з врахуванням ПДВ становить - 857 420, 65 грн.;

2.1.3 Ціна виконання будівельно монтажних робіт - 352 935, 95 грн., крім того, ПДВ 20 % - 70 587, 19 грн. Загальна сума з врахуванням ПДВ становить - 423 523, 14 грн.

Згідно п. 3.2. договору, замовник перераховує підряднику авансовий платіж у розмірі 30% від вартості договору, що становить - 320 235, 95 грн., крім того ПДВ 20 % - 64 047, 19 грн., що разом становить - 384 283, 14 грн.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що остаточний розрахунок вартості обладнання та послуг, який здійснюється на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі послуг за формою № КБ -2а , до 20 числа звітного місяця та довідки про вартість наданих послуг за формою № КБ-3 з відтермінуванням платежу 30 календарних дні з моменту підписання сторонами відповідних актів, у розмірі 80 % від суми.

Кошти у розмірі 20 % від суми, зазначеної у Довідці КБ- за звітний місяць, утримуються замовником під час оплати за виконані роботи у звітному місяці та перераховуються підряднику у строк до 30 календарних днів після здавання замовнику завершених робіт в експлуатацію та підписання замовником документів, що свідчить про приймання об`єкта в експлуатацію.

За умовами п. 4.1. договору, після виконання робіт, підрядник до 25 числа звітного місяця передає замовнику акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за формою № КБ-2в.

Довідку про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт та витрат сторони зобов`язуються підписувати при виконані всіх робіт, вартість яких зазначена в них, згідно з умовами цього договору (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, підрядник зобов`язується виконати роботи до 25.12.2017 року, відповідно до технічного завдання та п. 3.3 цього Договору. У випадку затримання авансових платежів строк закінчення робіт буде подовжено на строк затримання перерахування авансу.

Згідно пп. 8.2.1., 8.2.4. п. 8.2. договору, замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи на підставі підписаних сторонами Акту за формою № КБ-2в приймання виконаних монтажних робіт та довідки про вартість виконаних ремонтних робіт за формою № КБ-3 та витрат на умовах визначених у розділі 4 цього Договору. Забезпечити прийняття закінчених робіт на об`єкті та вводу його в експлуатацію за умови відсутності претензій до виконаних підрядником робіт за цим Договором.

Цей договір набуває чинності з моменту (дати) підписання кожною стороною та діє до 31.12.2017 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення (п. 19.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані підрядні роботи згідно договору на загальну суму 837 537, 18 грн., а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт від 19.01.2018 та від 01.03.2018 та актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 19.01.2018 на суму 384 741, 54 грн., № 2 від 01.03.2018 на суму 452 795, 54 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств (копії у матеріалах справи).

Однак, як зазначає позивач, відповідач за виконані підрядні роботи розрахувався частково, внаслідок чого за Акціонерним товариством "Київенерго" утворилась заборгованість у сумі 452 795, 54 грн. за актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 01.03.2018.

Позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії № 55-79, № 55-80 від 05.04.2018, № 55-302, 55-304 від 10.07.2018, № 55-309 від 11.07.2018, № 55-302 від 10.07.2018, № 31/01-01 від 31.01.2019 в яких позивач просив відповідача сплатити заборгованість що виникла за договором підряду № 101/2017 від 13.10.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень та описами вкладення у цінний лист.

В свою чергу, відповідач листами від 11.02.2019 № 42АУ/181/247, від 31.07.2018 № 42АУ/23/1752 та від 12.09.2018 № 42АУ/23/2067 надав відповідь на вищевказані претензії позивача, в яких повідомив, що взяті на себе зобов`язання відповідач виконає у повному обсязі та кошти будуть перераховані в максимально стислі терміни.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов`язання щодо оплати виконаних підрядних робіт, зокрема погашення заборгованості у розмірі 452 795, 54 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 39 672, 29 грн. - пені за період з 31.03.2018 по 01.10.2018, 13 248, 91 грн. - 3 % річних за період з 31.03.2018 по 21.03.2019 та 46 275, 65 грн. - інфляційних втрат за квітень 2018 по лютий 2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 101/2017 від 13.10.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до умов договору підряду № 101/2017 від 13.10.2017 були виконані підрядні роботи на загальну суму 837 537, 18 грн., а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт від 19.01.2018 та від 01.03.2018 та актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 19.01.2018 на суму 384 741, 54 грн., № 2 від 01.03.2018 на суму 452 795, 54 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств (копії у матеріалах справи).

Відповідач за виконані роботи у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за Акціонерним товариством "Київенерго" утворилась заборгованість у сумі 452 795, 64 грн. за виконані роботи згідно акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 01.03.2018. Доказів зворотного суду не надано.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо порушення позивачем строків виконання робіт, оскільки додатковою угодою № 1 від 26.12.2017 до договору підряду № 101/217 від 13.10.2017 сторони продовжили строк виконання робіт до 15.03.2018.

Крім того, суд зазначає, що між позивачем та відповідачем було підписано Акт робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об`єкта «Реконструкція покрівлі головного та адміністративно-побутового корпусів» за інвестиційними проектом ЗЕ-17014 «Реконструкція покрівлі головного та адміністративно-побутового корпусів» від 01.03.2018.

Між тим, згідно пп. 8.2.1., 8.2.4. п. 8.2. договору, замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи на підставі підписаних сторонами Акту за формою № КБ-2в приймання виконаних монтажних робіт та довідки про вартість виконаних ремонтних робіт формою № КБ-3 та витрат на умовах визначених у розділі 4 цього Договору. Забезпечити прийняття закінчених робіт на об`єкті та вводу його в експлуатацію за умови відсутності претензій до виконаних підрядником робіт за цим Договором.

Тобто саме на відповідача покладено обов`язок введення об`єкта в експлуатацію, при цьому жодних доказів наявності претензій до виконаних підрядником робіт відповідач не надав, натомість надіслання листів про готовність здійснити оплату свідчить при приймання відповідачем результатів робіт.

Відповідно до п. 3.5. договору, остаточний розрахунок вартості обладнання та послуг, який здійснюється на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі послуг за формою № КБ -2а, до 20 числа звітного місяця та довідки про вартість наданих послуг за формою № КБ-3 з відтермінуванням платежу 30 календарних дні з моменту підписання сторонами відповідних актів

Суд зазначає, що довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 19.01.2018 та від 01.03.2018 та акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 19.01.2018 на суму 384 741, 54 грн., № 2 від 01.03.2018 на суму 452 795, 54 грн. підписані відповідачем без зауважень і заперечень та є підставою для здійснення розрахунків за виконані позивачем підрядні роботи.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, враховуючи п. 3.5. договору, суд відзначає, що відповідач зобов`язаний був оплатити виконані роботи протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних ремонтних робіт і довідки про вартість виконаних ремонтних робіт та витрат, тобто починаючи з 01.04.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання за актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 01.03.2018 на суму 452 795, 54 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору підряду підряду № 101/2017 від 13.10.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 452 795, 64 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 39 672, 29 грн. - пені за період з 31.03.2018 по 01.10.2018, 13 248, 91 грн. - 3 % річних за період з 31.03.2018 по 21.03.2019 та 46 275, 65 грн. - інфляційних втрат за квітень 2018 по лютий 2019.

Так, статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов`язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Оскільки між сторонами угода щодо стягнення пені не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 39 672, 29 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 248, 91 грн. - 3 % річних за період з 31.03.2018 по 21.03.2019 та 46 275, 65 грн. - інфляційних втрат за квітень 2018 по лютий 2019, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду нарахування 3 % річних та розміру нарахування інфляційних втрат, оскільки як зазначено судом вище прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося починаючи з 01.04.2019, при цьому сума 3 % річних вирахувана позивачем вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума інфляційних втрат у розмірі 34 500, 00 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.04.2018 по 28.02.2019 нарахована на суму боргу 452 795, 64 грн. та сума 3 % річних у розмірі 13 248, 91 грн. за періоди з 01.04.2018 по 21.03.2019 нарахована на суму боргу 452 795, 64 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правовою допомогою.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Так, 08.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" та Адвокатським об`єднанням «Романцова, Бончева і Партнери», в особі адвоката Романцової Т.В. укладено договір про надання правової допомоги № 8/10-18-1, відповідно до якого адвокатське об`єднання на підставі звернення (доручення) клієнта на професійній та платній основі вирішує юридичні питання та надає правову допомогу в обсязі та на умовах, що визначені додатковими угодами до цього договору, зокрема щодо представництва у встановленому порядку інтересів клієнта, складання та подання до суду документів правового характеру, з правом підпису таких документів, звернення з адвокатськими запитами.

31.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" та Адвокатським об`єднанням «Романцова, Бончева і Партнери», в особі адвоката Романцової Т.В. складено та підписано акт надання послуг № 31/05 від 31.05.2019 до договору про надання правової допомоги № 8/10-18-1 від 08.10.2018 та звіт про надання правової допомоги від 31.05.2019, відповідно до яких вартість послуг складає 30 000, 00 грн..

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги № 8/10-18-1 від 08.10.2018, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням на суму 30 000, 00 грн.

На підтвердження того, що Романцова Т.В. є адвокатом надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2593 від 15.02.2018.

Однак, з огляду на те, що такі витрати у сумі 30 000, 00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченими ними часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 15 000, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Київенерго" (85612, Донецька обл., м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, ідентифікаційний код - 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" (01601, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 5, кв. 109, ідентифікаційний код - 40051731) 452 795 (чотириста п`ятдесят дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять) грн. 64 коп. - заборгованості, 13 248 (тринадцять тисяч двісті сорок вісім) грн. 91 коп. - 3% річних, 34 500 (тридцять чотири тисячі п`ятсот) грн. 62 коп. - інфляційних втрат, 7 508 (сім тисяч п`ятсот вісім) грн. 18 коп. - судового збору та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу адвоката.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 27.06.2019

Суддя С. О. Щербаков