Рішення № 82671576, 24.06.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2019 Справа № 914/573/19

м.Львів

за позовною заявою: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вагонна Компанія", м.Дубляни Жовківського району Львівської області

про стягнення заборгованості по орендній платі. Ціна позову 123839,88 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання: Зарицька О.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області поступила справа за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вагонна Компанія", м.Дубляни Жовківського району Львівської області про стягнення заборгованості по орендній платі за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року (включно) в сумі 123839,88 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2019р. позов залишено без руху та надано позивачу строк у 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків.

16.04.2019р. позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 22.04.2019р. відкрито провадження у справі №914/573/19 за даним позовом, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 22.05.2019р.

Ухвалою суду від 22.05.2019р. підготовче засідання відкладено на 12.06.2019р. з підстав викладених в ній.

Ухвалою суду від 12.06.2019р. закрито підготовче провадження та призначити справу №914/666/19 до судового розгляду по суті на 19.06.2019р.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 24.06.2019р. не забезпечив, заяви, клопотання (в тому числі про відмову від позову повністю чи частково) від позивача до суду не надходили.

В судове засідання 24.06.2019р., як і в засідання 22.05.2019р., 12.06.2019р, відповідач явки повноважного представника не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконано, письмового відзиву не подано. Причини неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомлено, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення вх.№19407/19 від 14.05.2019, вх.№22944/19 від 03.06.2019р, вх.№25910/19 від 21.06.2019, надісланими відповідачу на адресу зазначену в позовній заяві та витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ: 80381, Львівська область, м.Дубляни, Жовківський район, м.Дубляни, вул.Данила Галицького, буд.158.

Крім цього, сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті (оскільки позивач не відмовився від заявлених позовних вимог, а відповідач не спростував наявність заборгованості), суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.11.2014р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Вагонна Компанія" (орендар) укладено договір №57/2014/КЕВ оренди нерухомого військового майна, розташованого в Львівському гарнізоні за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Театральна, 22, військове містечко №55, буд.№1 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення підвалу загальною площею 296,4 кв.м., в будівлі №1 військового містечка №55 (далі - майно), що знаходяться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, розташоване за адресою: м.Львів, вул.Театральна, 22, вартість якого визначена на 31.10.2014р. за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки - 460800,00грн. (без ПДВ), та відповідно до актуалізованого висновку станом на 31.05.2014р. - 578700,00грн. (без ПДВ).

За умовами п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 (три) роки і більше - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

06.03.2018 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова га ТзОВ «Українська Вагонна Компанія», було укладено додаткову угоду №57-1/2018/КНВ до договору №57/2014/КЕВ від 11.11.2014 року згідно ст. якої Орендарю під розміщення складу було передано в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу загальною площею 293.4 кв.м. в будівлі №1, в/м №55, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Театральна , 22 , на строк по 04.11.2020 року.

На умовах зазначеного Договору згідно розділу 3 Договору Орендар зобов`язаний своєчасно (не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним) та в повному обсязі сплачувати орендну плату у розмірі 18 953.35 грн. (базовий місяць за грудень 2017 року), що корегується на індекс інфляції кожного наступного місяця та визначається згідно Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженою Постановою КМУ №786 від 04.10.1995 року (надалі - Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2017 року) 18 451,43 грн.

Всупереч зазначеному, станом на момент подачі позовної заяви у ТзОВ «Українська Вагонна Компанія» виникла заборгованість по орендній платі та ПДВ перед КЕВ м. Львова у розмірі 123 839,88 грн.

Згідно до п. 3.3 договору сторони визначили, що орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до положень п. 3.6 договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця у територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

За умовами п.5.3. та 5.15. договору оренди орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

До матеріалів справи позивачем надано претензії до відповідача щодо існування заборгованості зі сплати орендної плати, які залишені останнім без відповіді; рахунки, які виставлялися відповідачу, залишені ним без оплати.

Станом на день подання позову, на думку позивача, у відповідача існує заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 123839,88 грн. за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 Господарського кодексу України, об`єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не своєчасно та не в повному обсязі здійснювалися орендні платежів за Договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість за Договором за період з жовтня 2018р. по лютий 2019р. в сумі 123 839,88 грн.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, допустимих доказів спростування наявності боргу чи його розміру не надав. Доказів проведення часткової чи повної оплати орендної плати не надав.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі за Договором в сумі 123839,88 грн., оскільки така обґрунтована та підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на оплату судового збору покладається на відповідача у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 14, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вагонна Компанія" (80381, Львівська область, Жовківський район, м.Дубляни, вул.Данила Галицького, буд.158, ідентифікаційний код 34809964) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (79009, м.Львів, вул.Батуринська, буд.2, ідентифікаційний код 07638027) 123 839,88 грн. заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року (включно) з ПДВ та 1921,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 27.06.2019р.

Суддя Кітаєва С.Б.