Рішення № 82671259, 27.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2019Справа № 910/5624/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56)

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" (03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, 14, корп. 1, оф. 3Б)

про здійснення страхового відшкодування 20 055,02 грн.

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02 травня 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" про здійснення страхового відшкодування у розмірі 20 055,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзДВ "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту CLAU №5574 від 15.07.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Volkswagen", державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Chevrolet", державний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ПАТ "Страхова компанія "Скайд", позивач просить суд стягнути з останнього 20 055,02 грн в якості виплати страхового відшкодування.

06 травня 2019 року, з урахування протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2019, було здійснено автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого позовна заява передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5624/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка станом на момент відкриття провадження у справі була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, 14, корп. 1, оф. 3Б), направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 08.05.2019.

Станом на 15.05.2019 вищевказана ухвала була повернута до суду із зазначенням причини повернення "за зазначеною адресою не проживає".

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

15 липня 2015 року за договором добровільного страхування наземного транспорту CLAU №5574 (надалі- договір страхування) ТзДВ "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (далі - позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки "Volkswagen", державний номер НОМЕР_1 , страхувальником за яким є ОСОБА_1 , вигодонабувачем - ПАТ КБ "Приватбанк".

14 червня 2016 року укладено Додатковий договір №1 до договору страхування, відповідно до якого сторони за взаємною згодою домовились змінити реєстраційний номер транспортного засобу "Volkswagen" з НОМЕР_1 на НОМЕР_3.

З довідки №93912393 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 16.06.2016 у м. Києві по вул. Боженка мала місце дорожньо-транспортна пригода, зіткнення за участю автомобіля "Chevrolet", державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , під його керуванням.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.08.2016 у справі №752/9653/16-п (провадження №3/752/4497/16) водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом "Chevrolet", державний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

15 вересня 2016 року внаслідок пошкодження у ДТП застрахованого транспортного засобу "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3 , страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування вх. №15/04/9.01/1427.16.

Відповідно до рахунку-фактури №Пе113/03/16 від 13.09.2016, виставленого СПД ФО Литвин В.В ., акту виконаних робіт №ВДИСА-014845 від 19.07.2016, вартість ремонту транспортного засобу "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3 , склала 20 055,02 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 16.06.2016 за участю застрахованого автомобіля "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3 , згідно складеного страхового акту № КР-011496 від 26.09.2019 позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 20 055,02 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням №2374 від 29.09.2016 та відомістю підтверджених переказів АТ «Укрсоцбанк» від 30.09.2016.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення визначеної позивачем суми витрат пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу у розмірі 20 055,02 грн, які відповідачем не відшкодовані.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Як вбачається з положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, шр в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Як встановлено судом, дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Chevrolet", державний номер НОМЕР_2 , який був застрахований згідно полісу №АЕ/6283181 Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Скайд", та транспортного засобу "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3 , який був застрахований у позивача згідно договору страхування № CLAU №5574 від 15.07.2015, сталась 16.06.2016.

За наслідками ДТП позивачем було визначено та виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 20 055,02 грн, про що свідчить страховий акт № КР-011496 від 26.09.2019, платіжне доручення №2374 від 29.09.2016 та відомість підтверджених переказів АТ «Укрсоцбанк» від 30.09.2016.

Пунктом 36.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з заявою про страхове відшкодування вих. № 15/04/8.04/309-16 від 08.11.2016, у якій просив останнього здійснити виплату страхового відшкодування в добровільному порядку. Дана заява направлялась на адресу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" (Київська обл., Вишгородський район, село Старі Петрівці, вул. Дніпровська, буд. 4-А, офіс 3), яка станом на 08.11.2016 була зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить відповідний Витяг від 27.06.2019, зроблений за запитом суду. Проте, з наданої позивачем до матеріалів справи копії конверту вбачається, що вищевказана заява була повернута відділення поштового зв`язку 15.11.2016 без вручення адресату.

Отже, з урахуванням пунктів 36.2 та 37.1.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач в межах річного строку, який переривався направленням відповідачу претензії, мав право звернутися до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування в судовому порядку.

При цьому судом встановлено, що з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" страхового відшкодування у розмірі 20 055,02 грн позивач звернувся до суду лише 26.04.2019, про що свідчить відбиток штемпеля Укрпошти на конверті №0319407793575.

Тобто, на момент звернення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" з позовом до суду, встановлений положеннями ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк для такого звернення, сплив.

Таким чином, враховуючи положення п. 37.1.4 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та порушення позивачем строку звернення щодо виплати страхового відшкодування, суд приходить до висновку про відмову у задовленні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування".

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також врахувавши положення п. 37.1.4 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.06.2019

Суддя Л. Г. Пукшин