Рішення № 82671205, 26.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2019Справа № 910/4040/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд.3-5)

про стягнення 25 122,68 грн.

за участю представників сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача: Жила М.І.

В судовому засіданні 26.06.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 25 122,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не виконав належним чином зобов`язання з виплати позивачу як акціонеру Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивідендів за 2011-2014 роки у розмірі 11 765,88 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму невиплачених дивідендів. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем також нараховано 3% річних у загальному розмірі 1470,00 грн. та інфляційне збільшення у загальному розмірі 11 765,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/4040/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні 24.04.2019.

18.04.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов письмовий відзив Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", у якому відповідач зазначає, що зобов`язання по виплаті дивідендів слід вважати визначеними лише тоді, коли відповідачу відома сума грошових коштів, що підлягає сплаті на користь певного акціонера, а не з моменту прийняття уповноваженим органом управління емітента рішення про порядок розподілу прибутку та виплату дивідендів за 2011 - 2014 роки. Право на отримання частки прибутку - дивідендів має бути реалізоване акціонером, а зобов`язання емітента по виплаті частки прибутку - дивідендів акціонеру виникає під час реалізації акціонером наданого права.

Крім того, відповідач зазначив, що ним було здійснено нарахування відповідачу доходу у вигляді дивідендів за 2011 -2014 роки, з яких відповідно до положень Податкового кодексу України було утримано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що становить 5%, та військовий збір, що становить 1,5%. Тобто, при визначені суми дивідендів позивачем не було вирахувано вищевказані відсотки.

Також, у відзиві відповідач заперечував щодо стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат, оскільки положення ст. 625 ЦК України не регулюють зобов`язання учасників господарського товариства у майнових відносинах між ними та не поширюються на корпоративні відносини.

18.04.2019 через канцелярію суду відповідачем було подано заяви про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення дивідендів за 2011-2014 роки, а також інфляційних втрат та 3 % річних, які були нараховані на суму дивідендів за вищевказані роки.

Крім того, 18.04.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні, яке призначене на 24.04.2019, в режимі відеоконференції, оскільки представник позивача знаходиться у Львівській області смт. Східниця, яка територіально віддалена від м. Києва. Цією ж датою від позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2019 суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 24.04.2019 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 22.05.2019, встановивши позивачу 5 днів для надання відповіді на відзив.

22.05.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача, у якому останній заперечує щодо поданих відповідачем заяв про застосування строків позовної давності, оскільки строки встановлені рішенням загальних зборів, визначають період виплати дивідендів, а не період звернення акціонера з вимогою про таку виплату. Крім того, норми Закону України «Про акціонерні товариства» не містять положень щодо обов`язку акціонера звертатись до товариства з вимогою про виплату дивідендів. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 17.01.2018 у справ №910/11316/17. У клопотання позивач просить суд розглядати справу без їх участі.

У судовому засіданні 22.05.2019 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 12.06.2019.

11.06.2019 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача, у якому останній просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та захистити право позивача. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що про нарахування йому дивідендів стало відомо лише у 2018 році, жодних повідомлень від відповідача щодо результатів прийнятих ним рішень на відповідних зборах, в тому числі про порядок та строки виплати дивідендів до позивача не надходило. У поданому клопотанні позивач також просить суд здійснювати розгляд справи без їх участі.

У судовому засіданні 12.06.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача та відкласти розгляд справи на 26.06.2019.

20.06.2019 до канцелярії суду надійшло аналогічне клопотання позивача, яке було надіслано останнім на електронну пошту Господарського суду міста Києва 11.06.2019.

25.06.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла позиція відповідача щодо клопотання позивача щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, у якій останній зазначає, що в рамках даної справи має бути застосовано спеціальну норму - ч. 5 ст. 261 ЦК України, відповідно до якої за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Також, відповідач зауважує, що ним оприлюднювалось повідомлення про дату, розмір, порядок та строки виплати дивідендів в офіційному друкованому органі.

У судовому засіданні 26.06.2019 суд заслухав представника відповідача, який надав усні пояснення та заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (затверджений Протоколом № 21 від 22.03.2011 рішення Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"; державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 23.03.2011, номер запису 10741050026002352) Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Укрнафта" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 № 210/93. Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (розміщено на офіційному веб-сайті www.ukrnafta.com).

Відповідно до п. 3.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 3.3 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

Відповідно до п. 6.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства.

Згідно з п. 6.18 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" підтвердженням права власності на акції є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов`язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку в цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на акції.

Відповідно до виписки про стан рахунку у цінних паперах (вих. №1205/12774 від 12.05.2011) вбачається, що станом на 12.05.2011 Кричфалушій Надія Ярославівна є акціонером Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з кількістю акцій 126 штук.

Статтею 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У статті 116 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" закріплено, право учасника товариства, на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників, якщо він є учасником товариства на початок строку виплати дивідендів.

Дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства (ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства").

10 жовтня 2014 року вищим органом управління ПАТ "Укрнафта" - позачерговими Загальними зборами акціонерів серед іншого було прийнято рішення про розподіл прибутку Товариства за 2011-2013 роки, затвердження порядку та строків виплати дивідендів, оформлене протоколом № 22 від 10.10.2014 року.

Так, Загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта" постановили:

1. Затвердити наступний порядок розподілу прибутку Товариства за 2011 рік у сумі 2 181 892 000,00 грн. (сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати Товариства за 2011 рік, складеного за П(с)БО):

-2 181 612 957,30 грн., що складає 99,99% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.

Встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014 року.

Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014р. по 10.04.2015.

Виплату дивідендів акціонеру Товариства - Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» здійснити шляхом перерахування відповідної суми дивідендів до Державного бюджету України. Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства».

2. Затвердити наступний порядок розподілу прибутку Товариства за 2012 рік у сумі 1 428 110 724,00 грн. (сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати Товариства за 2012 рік, складеного за МСФЗ):

- 1427 836 668,30 грн., що складає 99,98% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн.;

решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.

Встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014 року.

Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014р. по 10.04.2015.

Виплату дивідендів акціонеру Товариства - Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» здійснити шляхом перерахування відповідної суми дивідендів до Державного бюджету України. Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства».

3. Затвердити наступний порядок розподілу прибутку Товариства за 2013 рік у сумі 189 886 355,00 грн. (сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати Товариства за 2013 рік, складеного за МСФЗ):

- 189 799 785,00 грн., що складає 99,95% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.

Встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014 року.

Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015.

Виплату дивідендів акціонеру Товариства - Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» здійснити шляхом перерахування відповідної суми дивідендів до Державного бюджету України. Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства».

Рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА", оформленим протоколом №23 від 22.07.2015, вирішено, зокрема, затвердити наступний порядок розподілу прибутку за 2014 рік:

- направити на виплату дивідендів акціонерам 100% або максимально наближений до 100 відсотків, але не менший ніж 99,9% розмір чистого прибутку Товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.

Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - у строк до 03.08.2015 року.

Виплату дивідендів здійснити у строк з 03 серпня 2015 р. по 03 жовтня 2015 р.

Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч.5 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Відповідно до п. 6.20 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 6.21 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку товариства пропорційно до загальної кількості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку у розмірі, встановленому рішенням загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам юридичним особам здійснюється шляхом перерахування коштів на їх банківський рахунок, а акціонерам фізичним особам - готівкою, поштовим переказом, банківським переказом. Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.

Згідно з п. 6.22 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів.

Пунктом 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 № 4 визначено, що статтею 30 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів АТ у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту АТ у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим частини другої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами. У разі прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення про виплату дивідендів за простими акціями у АТ виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у менший строк, визначений загальними зборами.

Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" для кожної виплати дивідендів наглядова рада АТ встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року.

Отже, право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує, що на дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, а саме станом на 20.10.2014 та на 03.08.2015, ОСОБА_1 була власником цінних паперів ПАТ "Укрнафта" у кількісті 126 штук.

Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що станом на 20.10.2014 та на 03.08.2015 емітентом цінних паперів - ПАТ "Укрнафта" було здійснено нарахування позивачу доходу у вигляді дивідендів:

- за 2011 рік у сумі - 5 068,98 грн (126 шт. х 40,23 грн);

- за 2012 рік у сумі - 3 317,58 грн (126 шт. х 26,33 грн);

- за 2013 рік у сумі - 441,00 грн (126 шт. х 3,50 грн);

- за 2012 рік у сумі - 2 938,32 грн (126 шт. х 23,32 грн).

При цьому, з вищевказаних сум у відповідності до положень Податкового кодексу України було утримано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що становить 5%, та військовий збір у розмірі 1,5%, зокрема:

- за 2011 рік у сумі - 253,45 грн (5%) та 76,03 грн (1,5%);

- за 2012 рік у сумі - 165,88 грн (5%) та 49,76 грн (1,5%);

- за 2013 рік у сумі - 22,05 грн (5%) та 6,62 грн (1,5%);

- за 2012 рік у сумі - 146,92 грн (5%) та 44,07 грн (1,5%).

В підтвердження сплати вищевказаного податку та військового збору відповідач долучив до матеріалів справи копії відповідних платіжних доручень, витягів з податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Так, відповідно до п. 168.1.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.5.2 Податкового кодексу України ставка податку у розмірі 5 відсотків встановлюється для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Відповідно до п. 168.1.5 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п. 16-1 розділу 10 Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно та обґрунтовано здійснено утримання та сплату до Державного бюджету України 5% податку з доходу фізичних осіб та 1,5% військового збору, розрахованого щодо загальної суми дивідендів, нарахованих акціонеру Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - Кричфалушій Надії Ярославівні за 2011-2014 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на визначений у Протоколах № 22 від 10.10.2014 року та № 23 від 22.07.2015 строк виплати Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" дивідендів за 2011 -2014 роки, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був виплатити позивачу дивіденди за 2011-2013 роки у розмірі 8 253,78 грн в строк до 10.04.2015, дивіденди за 2014 рік у розмірі 2 747,33 грн в строк до 03.10.2015.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів аукціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17.

Таким чином, приймаючи до уваги, що право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонером передбачено ст. 116 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" і з цього питання було прийнято рішення загальними зборами відповідача, яке оформлене протоколами № 22 від 10.10.2014 року та № 23 від 22.07.2015, однак останній виплату дивідендів не здійснив, чим порушив свої зобов`язання і права позивача, який є акціонером ПАТ "Укрнафта" з кількістю акцій 126 штук, на мирне володіння майном, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача невиплачених дивідендів за 2011-2014 роки у загальному розмірі 11 001,10 грн., у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач повинен був звернутись до товариства із заявою про виплату йому дивідендів, то вони є безпідставними, адже загальними зборами ПАТ "Укрнафта" було прийнято рішення про оголошення чистого прибутку дивідендом, що не заперечується відповідачем і підтверджується наявним в матеріалах справи протоколами. При цьому, ні в ст. 117 ЦК України, ні в ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", ст. 29 Закону України "Про акціонерні товариства" та Статуті ПАТ "Укрнафта" не закріплено такого обов`язку акціонера як звернення до товариства з вимогою про виплату йому дивідендів після прийняття зборами рішення про виплату цих дивідендів. Отже, з моменту прийняття рішення загальними зборами, виплата дивідендів акціонеру стає обов`язком цього товариства, належне виконання якого покладається саме на це товариство і не залежить від будь-яких дій акціонера. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа (акціонер) не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання з виплати дивідендів за 2011-2014 роки, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 1470,00 грн та інфляційних витрат у загальному розмірі 11 886,80 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши наданий до позовної заяви розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що у останньому позивачем було невірно визначено періоди прострочення, зокрема, за дивідендами за 2011-2013 року період прострочення необхідно обраховувати з 11.04.2015, а за дивідендами за 2014 рік з 04.10.2015.

Таким чином, за перерахунком суду, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме: 3% річних у розмірі 1 244,23 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 957,60 грн.

При цьому, що стосується тверджень відповідача про безпідставність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки виплата дивідендів не є грошовим зобов`язанням, суд вважає такі твердження позивача необгрунтованими, оскільки грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Судом встановлено, що в силу положень ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 152 Цивільного кодексу України та прийнятого відповідачем рішення про виплату акціонерам дивідендів у останнього виникло зобов`язання зі сплати на користь позивача грошових коштів - виплата дивідендів, а отже, зобов`язання відповідача зі сплати дивідендів є грошовим зобов`язанням.

Крім того, у п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 №4 зазначено, що невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов`язання, у зв`язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. ст. 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання щодо сплати коштів.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Cтаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книга 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання й поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути і рішення загальних зборів про виплату дивідендів.

Отже, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Таким чином, правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов`язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому до цих правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі №910/11316/17 (в аналогічних правовідносинах).

Відповідачем подано до суду заяви про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення дивідендів за 2011-2013 роки та за 2014 рік, в яких просив суд відмовити у задоволенні наведених позовних вимог з підстав пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що строки позовної давності за вимогою позивача про стягнення з відповідача дивідендів за 2011-2013 роки сплинули 10.04.2018, а за вимого про стягнення з відповідача дивідендів за 2014 рік - 03.10.2018. Натомість до суду із вказаними вимогами позивач звернувся у березні 2019 року, тобто, із пропуском строку позовної давності.

Позивач, посилаючись на те, що йому не було відомо про прийняття рішення про виплату дивідендів за вказані роки, у позовній заяві та у клопотанні про поновлення строків на подання позову до суду, наголошує на поважності причин порушення позивачем строку позовної давності.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Кабінет Міністрів України своєю постановою №155 від 11.02.2004 затвердив Основні концептуальні підходи до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави (надалі - Основні концептуальні підходи).

У розділі ІІ Основних концептуальних підходів зазначено, що залежно від ступеня корпоративного контролю держави за прийняттям рішень щодо діяльності господарських товариств корпоративні права держави поділяються відповідно до їх обсягу на такі, що забезпечують контроль держави над прийняттям рішень щодо діяльності господарських товариств (більше ніж 50 відсотків акцій), і такі, що неповною мірою забезпечують здійснення зазначеного контролю.

При цьому, основні концептуальні підходи визначають основні напрями удосконалення системи управління корпоративними правами держави, серед яких зокрема передбачено створення надійного механізму захисту інтересів держави у процесі управління цими правами без обмеження законних інтересів інших власників.

З аналізу законодавства, в тому числі положень Закону України "Про управління об`єктами державної власності", вбачається, що на суб`єктів управління корпоративними правами держави покладено обов`язок не лише забезпечувати ефективне, а й законне, управління державними корпоративними правами.

Більше того, було б легковажним вважати, що законне управління державою своїм майном може бути на шкоду або в дискримінації права власності інших власників (акціонерів).

Так, держава-акціонер має забезпечувати дотримання передбачених Конституцією України гарантій, в тому числі дотримання принципу непорушності власності та недопущення дискримінації, а тому таке управління корпоративними правами не може ні прямо, ні опосередковано приводити до обмеження прав інших суб`єктів (зокрема, порушенням ст. 13, 21, 22, 24, 41 Конституції України).

Відповідно до приписів частини 1 статті 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. В той же час, згідно статті 15 вказаного Закону прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Відтак, приписи статті 15 Закону України "Про господарські товариства" виключають правомірність відображення коштів, які підлягали виплаті в якості дивідендів, однак за вимогою про сплату яких сплив строк позовної давності, в якості доходу ПАТ "Укрнафта", оскільки нею передбачено, що товариство вправі розпоряджатись коштами, які залишаться після виплати дивідендів.

В той же час законодавством не передбачено обов`язку акціонера сплачувати на користь товариства інші, аніж вартість придбаних ним цінних паперів, коштів.

Отже, акціонерне товариство не може збагачуватися за рахунок акціонерів за рахунок залишення собі не виплачених дивідендів, оскільки це не передбачено законодавством, а також суперечить суті акціонерного товариства, акціонери якого володіють акціями з метою отримання дивідендів і приросту вартості їх акцій.

Виплата дивідендів є обов`язком товариства, проте як свідчать судова практика, навіть дотримання визначеної відповідачем процедури на одержання виплати дивідендів не призводить до їх фактичної виплати, а така виплата проводиться тільки за рішенням суду.

У клопотанні про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності позивач вказує, що про нарахування дивідендів йому стало відомо лише у 2018 році.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача, як акціонера ПАТ "Укрнафта", про прийняті загальними зборами Приватного акціонерного товариства "Укрнафта" рішення, за наслідками їх проведення 10.10.2014 та 22.07.2015

Судом відхиляються доводи відповідача, що останній повідомляв своїх міноритарних акціонерів щодо строків і порядку виплати дивідендів за 2011-2013 роки та 2014 рік шляхом розміщення повідомлення у друкованих виданнях, в той час як ползивач не був позбавлений можливості звернутись до ПАТ "Укрнафта" із запитом, щоб дізнатись про результати проведення загальних зборів, а тому позивач міг та повинен був знати про порядок та строки виплати дивідендів, з огляду на наступне.

У своїх поясненнях представник ПАТ "Укрнафта" вказує, що акціонери завчасно через офіційні друковані засоби масової інформації були належним чином повідомлені про проведення зборів відповідача та прийняті ним рішення.

Однак, відповідно до ст. 35 Закону України "Про акціонерні товариства", в редакції чинній станом на дати проведення таких зборів, повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів товариства здійснюється шляхом надсилання акціонерам персонально письмового повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядку денного, а також за 30 днів до дати проведення загальних зборів опубліковується в офіційному друкованому органі відповідне повідомлення.

Тобто, належним повідомленням відповідно до чинного станом на дату проведення спірних загальних зборів законодавства є направлення персонального повідомлення та публікація відповідного повідомлення в офіційному друкованому органі.

Однак, за поясненнями відповідача, останній повідомляв своїх акціонерів лише шляхом розміщення відповідного повідомлення в засобах масової інформації, а матеріали справи не містять доказів зворотного.

Відтак, суд вважає, необґрунтованими доводи ПАТ "Укрнафта" про те, що позивач міг дізнатись про результати проведення загальних зборів шляхом звернення до відповідача з відповідним запитом про надання інформації про результати проведення загальних зборів, про проведення яких відсутні докази його належного повідомлення в розумінні ст. 35 Закону України "Про акціонерні товариства".

Також матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення позивача про результати прийнятих рішень на відповідних зборах, в тому числі щодо порядку, розмірі та строків виплати дивідендів.

Посилання представників ПАТ "Укрнафта", що таке повідомлення передбачено рішенням загальних зборів відповідача судом відхиляються, оскільки представники не могли повідомити яким саме рішенням передбачений такий порядок повідомлення (зокрема, реквізити) та точний зміст такого рішення з врахуванням контексту рішення в цілому.

Отже, у суду відсутні належні та допустимі докази повідомлення позивача про порядок та строки виплати на його користь дивідендів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2018 року у справі №910/3350/18.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача спрямовані саме на невиплату дивідендів, тобто, вказують на зловживання правом, при цьому за відсутності належних доказів повідомлення позивача про проведення спірних загальних зборів та про порядок, розмір та строки виплати дивідендів (судом встановлено, що розміщене у засобах масової інформації повідомлення не може вважатись таким, що містить дані відомості), суд вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення дивідендів за 2007 та 2010 роки з поважних причин.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність поновлення строку позовної давності позивачу та часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) заборгованість по виплаті дивідендів у розмірі 11 001 (одинадцять тисяч одна) грн 10 коп., 3 % річних у розмірі 1 244 (одна тисяча двісті сорок чотири) грн 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 957 (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім) грн 60 коп. та судовий збір у розмірі 1 468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн 35 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.06.2019

Суддя Л. Г. Пукшин