Ухвала суду № 82671155, 27.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

27.06.2019Справа № 910/8161/19

Суддя Селівон А.М., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САКЦЕНТ ПЛЮС" (04205, м.Київ, ПРОСПЕКТ ОБОЛОНСЬКИЙ, будинок 14-Г)

до 1. Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04205, м.Київ, ВУЛИЦЯ МАРШАЛА ТИМОШЕНКА, будинок 16)

2. Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві (01001, м.Київ, ПРОВУЛОК МУЗЕЙНИЙ, будинок 2-Д, код 34691374; 03151, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15)

про визнання права спільної часткової власності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САКЦЕНТ ПЛЮС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві про визнання права спільної часткової власності на індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення площею 130,10 кв.м на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , розподілення частки співвласників та зобов`язання відповідача 2 здійснити державну реєстрацію права спільної часткової власності позивача на 8779/10000 частки на нежитлові приміщення площею 130,10 кв.м на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення товариством реконструкції спірного майна, витрати на проведення якої складають 91390,80 грн., внаслідок чого площа останнього була збільшена на 7,3 кв.м, в зв`язку з чим позивач на підставі ст. 778 ЦК України зазначає про набуття ним права спільної часткової власності на 87,79% майна: нежитлових приміщень площею 130,10 кв.м на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1

Суд зазначає, що за приписами ч.2 ст.44 ГПК України процесуальною дієздатністю (здатністю особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді) наділені фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Частиною 1 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

В силу статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви закріплені у статті 162 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Натомість у поданій до суду позовній заяві позивачем не зазначено ідентифікаційні коди юридичних осіб - відповідачів 1 та 2 в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості встановлення процесуальної дієздатності відповідачів у справі.

Окрім цього позивачем також не зазначено офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача та відповідачів; не зауважено, що такі відомості щодо учасників справи позивачу не відомі.

Також відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Дослідивши матеріали позовної заяви судом встановлено, що в порушення приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України позивачем не виконано зобов`язання додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме позивачем на надано жодних доказів на підтвердження розміру понесених витрат на реконструкцію спірного приміщення, залишкової вартості майна до проведення реконструкції; копії наказу Департаменту комунальної власності № 2/2-116 від 29.01.2013 року (надано копію наказу № 2/2-ПР від 29.01.2013 року).

В свою чергу повідомлення про неможливість надання відповідних доказів та/або клопотань про витребування останніх матеріали позовної заяви не містять.

Окрім цього суд зазначає, що згідно п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; згідно п. 5 ч. 3 - виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Суд зазначає, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Дослідивши позовні матеріали справи судом встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання права спільної часткової власності позивача на нежитлові приміщення площею 130,10 кв.м на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, позовна заява не містить належного нормативно - правого обґрунтування заявлених вимог та детального викладення фактичних обставин, на які як на підставу позову має посилатись особа, звертаючись до суду з позовною заявою.

Натомість в позовній заяві наведено узагальнене викладення фактів, зокрема, щодо здійснення реконструкції спірного майна, обставин розробки проектно - кошторисної документації та реєстрації права власності на нього, а також зазначається про факт відмови в реєстрації права власності територіальної громади міста Києва на майно, без надання жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Суд наголошує, що формулювання позовних вимог відноситься до виключної компетенції позивача у справі.

Натомість незазначення позивачем в позовній заяві чіткого змісту самих позовних вимог, підстав позову та нормативно - правового обгрунтування останнього нівелює можливість дотримання судом вказаних принципів та унеможливлює правильне і своєчасне вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

При цьому, вказані правові норми не ставлять обов`язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів в залежність від того чи є у відповідача в наявності ці документи, а містять імперативну норму щодо обов`язковості надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку від 05.03.2009 року № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв`язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Таким чином, належним доказом відправлення іншим учасникам справи копії заяви і доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.

Як встановлено судом, позивачем в якості доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви б/н від 21.06.2019 року та доданих до неї документів надано копії фіскальних чеків від 24.06.2019 року, жодним чином не засвідчені.

При цьому жодних описів вкладення в листи, направлені на адресу відповідачів 1 та 2, позивачем суду не надано.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Отже, виходячи зі змісту наявних у матеріалах позовної заяви фіскальних чеків від 24.06.2019 року суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про надсилання на адресу відповідачів 1 та 2 копій даної позовної заяви та всіх доданих до позовної заяви документів, що, в свою чергу, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє відповідачів можливості своєчасно ознайомитись з відповідними позовними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Нормами статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Аналогічні вимоги містить п. 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, згідно якого судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на приписах частини п`ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, предметом даного позову є вимоги позивача про визнання прав спільної часткової власності на нежитлові приміщення, судовий збір за яку визначається як за вимогу майнового характеру, проте жодних доказів на підтвердження вартості спірного майна позивачем суду не надано.

Будь - яких пояснень щодо неможливості надання зазначеної інформації та/або відповідного клопотання про витребування доказів позовна заява також не містить.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

За наведених обставин, оскільки подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс" без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання до суду письмової заяви із зазначенням офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача та відповідачів; чи обґрунтованими доводами про те, що такі відомості щодо учасників справи позивачу не відомі;

- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту надсилання на адресу місцезнаходження відповідачів 1 та 2 позовної заяви б/н від 21.06.2019 року та всіх додатків до неї;

- подання до суду письмових пояснень із зазначенням інформації щодо ідентифікаційних кодів юридичних осіб - відповідачів 1 та 2 в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України

- подання до суду письмових пояснень з викладенням нормативного правового - обґрунтування заявлених позовних вимог та детальних підстав позову, з посиланням на чинне законодавство України та практику Верховного Суду;

- подання до суду письмових доказів на підтвердження вартості спірного майна - нежитлових приміщень площею 130,10 кв.м на першому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 34;

- подання до суду належним чином засвідченої копії наказу Департаменту комунальної власності № 2/2-116 від 29.01.2013 року.

Надати суду докази направлення копій вказаних доказів відповідачам 1 та 2.

4. Ухвала набрала законної сили 27.06.2019 року та оскарженню не підлягає.

Суддя А.М.Селівон