Рішення № 82670897, 18.06.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/68/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2019 Справа № 908/975/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромінвест 08" (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, пер. Матросова, буд. 22)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" (72520, Запорізька область, Якимівський район, с. Новоданилівка, вул. Поповича, буд. 4)

про стягнення грошових коштів

представники сторін:

від позивача: Гедіков С.Л., довіреність б/н від 02.01.2018, адвокат;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромінвест 08" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" про стягнення 5314545,60 грн., які складаються з: 4050000,00 грн. суми попередньої оплати, 1108759,30 грн. 23% річних та 155786,30 грн. пені.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на неналежне виконання зобов`язань за договором поставки №А78 від 17.01.2018 в частині поставки насіння соняшника у визначені в договорі строки. Приймаючи до уваги п. 6.3 договору відповідач повинен повернути отриману попередню плату, що перерахована позивачем в рамках договору №А78 від 17.01.2018. Враховуючи пункти 6.3 та 6.4 договору та приписи діючого законодавства нарахував та просить стягнути 23% річних і пеню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 28/68/19. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.05.2019.

Ухвалою від 23.05.2019 відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 10.06.2019 у зв`язку з відсутністю відомостей про направлення відповідачу ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

04.06.2019 до суду повернулася копія ухвали про відкриття провадження у справі, яка надсилалася відповідачу, з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи викладене, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Ухвалою від 10.06.2019 закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду по суті на 18.06.2019.

В судовому засіданні 18.06.2019 був присутній тільки представник позивача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Оберіг».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Також надав суду заяву, згідно з якою просить суд врахувати, що в позовній заяві допущено описку при зазначенні дати розрахунку процентів. Вказує, що розрахунок процентів фактично зроблено по 22.04.2019 (включно), враховуючи кількість днів, зазначених у розрахунку.

Нормами ГПК України не обмежено право позивача подати заяву про виправлення описки в позовній заяві, тому суд прийняв до розгляду зазначену заяву.

Крім того, позивач подав заяву відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України з повідомленням про те, що витрати позивача на правову допомогу адвоката склали 10000,00 грн. Відповідні докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач свого представника в судове засідання 18.06.2019 не направив, причин неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 18.06.2019 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія" (постачальник, відповідач) та товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромінвест 08" (покупець, позивач) уклали договір поставки №А78/№36.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього визначену договором грошову суму.

У п. 1.3 договору визначено, що товаром, купівля-продаж якого здійснюється згідно з даним договором, є соняшник врожаю 2018 року.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна кількість товару, поставка якого здійснюється згідно з умовами даного договору, складає 1000,00 тон.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що продавець зобов`язується поставити покупцю весь об`єм врожаю у кількості не нижче мінімального, зазначеного в п. 2.1 даного договору, який буде вирощено та зібрано в аграрний період (2018 рік) на земельних ділянках сільськогосподарського призначення продавця загальною посівною площею 752,73 га, засіяних соняшником, в подальшому «посівна площа», яка складається із наступних полів:

- поле №2ф2 – площа 14,0 га;

- поле №2ф3 – площа 27,0 га;

- поле №2ф4 – площа 19,0 га;

- поле №2ф5 – площа 13,0 га;

- поле №2ф6 – площа 20,0 га;

- поле №2ф7 – площа 14,0 га;

- поле №2ф8 – площа 77,0 га;

- поле №2ф9 – площа 77,0 га;

- поле №2ф11 – площа 75,0 га;

- поле №2ф10 – площа 87,0 га;

- поле №1ф8 – площа 84,0 га;

- поле №1ф9 – площа 56,9 га;

- поле №1 – площа 25,83 га;

- поле №1ф11 – площа 99,0 га;

- поле №1ф10 – площа 26,0 га;

- поле №3 – площа 38,0 га.

Земельні ділянки знаходяться на території: Запорізька область, Якимівський район, Новоданилівська сільська рада.

У пунктах 1.4, 1.5 договору сторони погодили умови передачі товару FCA – (склад продавця) – Запорізька область, Якимівський район, с. Новоданилівка, вул. Жовтнева, 2 (Садова, 2), або на інших умовах за домовленістю між сторонами (тлумачення ІНКОТЕРМС 2010).

Моментом виконання зобов`язання продавця з передачі товару є момент вручення товару покупцю, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на примірнику належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того, сторони погодили в п. 1.7 договору, що в забезпечення виконання зобов`язань продавця перед покупцем за даним договором, зокрема, непоставки товару, непоставки товару в передбачені строки та кількості тощо, продавець передає в забезпечення (заставу) майбутній врожай, що є товаром за даним договором. Продавець зобов`язується вжити всіх заходів та підготувати весь пакет документів, необхідний для укладення договору застави та його нотаріального посвідчення протягом трьох днів з моменту укладення даного договору. Витрати щодо укладення договору застави несе продавець.

Відповідно до п. 2.6 договору до моменту оплати за товар в мінімальній кількості згідно з п. 2.1 договору продавець зобов`язується передати в заставу весь обсяг майбутнього врожаю, який буде вирощено на посівній площі в порядку, визначеному пунктом 1.7 даного договору.

За умовами п. 3.1 договору покупець перераховує продавцю передоплату за весь об`єм товару, що підлягає поставці згідно умов даного договору (пункт 2.1) у розмірі 4050000,00 грн. протягом п`яти банківських днів з моменту укладення сторонами нотаріального договору застави майбутнього врожаю (згідно пункту 2.6 договору).

Відповідно до п. 3.1.1 договору в перерахунку на 1 тону товару, що підлягає поставці, передоплата складає 4050,00 грн. та еквівалентна 141,46 доларів США за міжбанківським курсом покупки долару США.

Сторони погодили в п. 3.2 договору, що до моменту здійснення відвантаження товару сторони зобов`язані підписати специфікацію, в якій погоджується остаточна ціна за 1 тону товару.

Згідно з п. 4.5 договору продавець зобов`язаний поставити кількість товару в об`ємі 1000 (одна тисяча) тон у строки, передбачені в специфікації, але не пізніше 30.11.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2018 сторони підписали договір застави в забезпечення виконання всіх зобов`язань продавця, що випливають з договору поставки №А78 від 17.01.2018.

На виконання договору №А78/№36 від 17.01.2018 відповідач виписав позивачу рахунок №3 від 05.02.2018 на оплату насіння соняшника в кількості 1000,00 тон за ціною 3375,00 грн. без ПДВ за тону, на загальну суму 4050000,00 грн. з ПДВ.

Протягом 07 – 16 лютого 2018 року позивач перерахував відповідачу згідно його рахунка повну суму передоплати (4050000,00 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями №1661 від 07.02.2018 на суму 1000200,00 грн., №1729 від 12.02.2018 на суму 1000200,00 грн. №832382 від 15.02.2018 на суму 500100,00 грн., №276 від 15.02.2018 на суму 500100,00 грн. та №832386 від 16.02.2018 на суму 1049400,00 грн.

01.12.2018 позивач звернувся до відповідача з листом вих. №957 від 29.11.2018, в якому просив повідомити, в який період та в якій кількості на добу (згідно із виробничими потужностями господарства) буде здійснюватися поставка насіння соняшника згідно договору. Також позивач просив відповідача завчасно прибути до офісу позивача з метою оформлення та підписання специфікації до договору в порядку, визначеному пунктами 3.2, 3.4, 5.1 договору.

На цей лист відповідач надав позивачу відповідь листом вих. №63 від 17.12.2018, в якому повідомив, що внаслідок недостатності обігових коштів відповідач не провів належні сільськогосподарські роботи та заходи для вирощування соняшника у 2018 році. Також на врожай мали вплив несприятливі погодні умови у 2018 році. Внаслідок викладених обставин відповідач не отримав врожай в очікуваній кількості та якості, тому не може виконати умов договору поставки щодо поставки товару, оскільки така продукція відсутня.

Листом вих. №974 від 10.01.2019, який надіслано відповідачу 1.01.2019, позивач вимагав від відповідача надати звітні документи на підтвердження зібраного наприкінці 2018 року врожаю соняшника.

У відповідь на це лист відповідач повідомив (лист вих. №9 від 28.01.2019), що з полів, які погоджені в договорі поставки, врожай не збирався. В рахунок погашення заборгованості відповідач пропонував передати сільськогосподарську продукцію врожаю 2019 року або повернути кошти в погодженій сторонами кількості та строки.

У зв`язку з тим, що товар не був поставлений позивачу, позивач 05.03.2019 надіслав відповідачу вимогу вих. №239 від 05.03.2019 про повернення коштів передоплати в сумі 4050000,00 грн. та сплату процентів за користування коштами в сумі 974386,62 грн.

Відповідач у відповідь на дану вимогу в листі вих. №22 від 12.03.2019 зазначив, що, на його думку, предмет застави не виник, оскільки обумовлений в договорі поставки врожай 2018 року не був зібраний. Крім того, відповідач повідомив, що на його думку, договір поставки має ознаки недійсного правочину, оскільки кошти позивача, отримані відповідачем як передоплата за договором поставки, в дійсності були направлені не на вирощування врожаю 2018 року, а були за вимогою позивачу перераховані відповідачем в погашення боргу за договором фінансової допомоги (позики) №А2446 від 18.12.2017. Внаслідок цього відповідач не мав можливості виконати договір поставки, оскільки кошти для проведення необхідних сільськогосподарських робіт були відсутні. Відповідач вважає, що позивач умисно перешкоджав відповідачу у виконанні договору поставки. Щодо сплати відсотків за користування коштами відповідач відзначив, що за своєю правовою природою вони є пенею, оскільки умова договору про їх сплату знаходиться в розділі «відповідальність сторін», а предметом договору не було користування грошовими коштами.

До вказаного листа відповідач додав проект договору про повернення коштів передоплати з розстрочкою згідно запропонованого графіку.

Позивач не підписав даний договір.

Оскільки відповідач не повернув кошти, позивач звернувся до відповідача з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 5314545,60 грн., які складаються з: 4050000,00 грн. суми попередньої оплати, 1108759,30 грн. 23% річних та 155786,30 грн. пені.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки №А78 від 17.01.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пунктів 1.4, 4.5 договору поставка товару мала бути здійснена зі складу постачальника не пізніше 30.11.2018.

У п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження.

Поставка товару не була здійснена відповідачем у встановлений строк (не пізніше 30.11.2018).

На вимогу позивача повідомити про строки та обсяги відвантаження товару (лист вих. №957 від 29.11.2018) відповідач повідомив про відсутність зібраного врожаю (лист вих. 363 від 17.12.2018).

Отже, на момент настання строку виконання зобов`язання поставка товару не була здійснена відповідачем.

З листування сторін, вбачається, що відповідач визнав факт невиконання зобов`язань з поставки товару за договором, однак вбачає в цьому вину позивача, яка полягає у вимозі погасити заборгованість за іншим договором (позики), внаслідок чого відповідач позбавився обігових коштів, не зміг належно провести посівну компанію та отримати врожай 2018 року.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи не вбачається, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що неможливість здійснення поставки була викликана простроченням кредитора (позивача).

Щодо викладених у листах відповідача посилань на відсутність обігових коштів на проведення сільськогосподарських робіт суд зазначає, що підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарська на власний ризик (ст. 42 Господарського кодексу України).

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями (ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України).

Отже, відсутність у відповідача обігових коштів на проведення посівних робіт не є відповідно до законодавства підставою для відстрочення поставки або звільнення відповідача від виконання зобов`язання з поставки товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Праву покупця вимагати повернення суми попередньої оплати кореспондує обов`язок продавця повернути попередню оплату на вимогу покупця.

Строк повернення передоплати ні законодавством, ні договором між сторонами не встановлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач отримав вимогу позивача (лист вих. №239 від 05.03.2019) про повернення коштів передоплати 07.03.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7252001066174.

Отже, відповідач повинен був повернути кошти в семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, тобто до 14.03.2019, а прострочення оплати виникло з 15.03.2019.

Відповідач не надав доказів повернення позивачу передоплати в сумі 4050000,00 грн.

Суд також зазначає, що позивач не зміг задовольнити свої вимоги про повернення коштів на підставі укладеного сторонами договору застави майбутнього врожаю. З листування сторін вбачається, що відповідач ухилявся від надання позивачу звітних документів щодо обсягів зібраного врожаю 2018 року та взагалі заперечив факт наявності такого врожаю.

Враховуючи зазначене, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача передоплати в сумі 4050000,00 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Наведеними нормами законодавства надано сторонами договору купівлі-продажу врегулювати свої відносини на випадок прострочення повернення попередньої оплати за договором, передбачивши право покупця нараховувати проценти за користування коштами передоплати.

У п. 6.3 договору сторони погодили, що при невиконанні продавцем зобов`язання з передачі товару на умовах, визначених сторонами у даному договорі, у тому числі у випадку непідписання продавцем специфікації з визначенням остаточної ціни товару згідно положень пунктів 3.3, 5.1 даного договору, продавець зобов`язаний повернути покупцю отриману передоплату в сумі, зазначеній у п. 3.1 договору, а також оплатити згідно ст. 536 Господарського кодексу України проценти за користування грошовими коштами в розмірі 23% річних з моменту отримання грошових коштів і до дати їх повернення в повному обсязі на розрахунковий рахунок покупця.

За користування коштами передоплати позивач нарахував на кошти передоплати проценти на підставі п. 6.3 договору за ставкою 23% річних за загальний період з 07.02.2018 по 22.04.2019 (з урахуванням заяви про виправлення описки в розрахунку) в сумі 1108759,30 грн.

Суд перевірив розрахунок позивача та визнав вимоги про стягнення процентів у сумі 1108759,30 грн. законними та обґрунтованими.

Крім того, за прострочення повернення передоплати в сумі 4050000,00 грн. позивач нарахував пеню на підставі п. 6.4 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 15.03.2019 по 22.04.2019 (39 днів) в сумі 155786,30 грн.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що за несвоєчасне повернення продавцем грошових коштів покупцю, у випадках, передбачених даним договором, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,2% від суми неповернутих коштів за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому суд враховує, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони не погодили в договорі періоду нарахування пені, тому нарахування пені може бути здійснено протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання.

Позивач здійснив розрахунок пені у встановлених законодавством межах.

Вимоги про стягнення пені в сумі 155786,30 грн. визнані судом законними та обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовних вимог покладаються на відповідача.

Так, відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за розгляд заявлених у даній справі майнових вимог про стягнення 5314545,60 грн. належить до сплати судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, що складає 79718,18 грн. Позивач оплатив судовий збір платіжним дорученням №834854 від 28.04.2019 у розмірі 79718,19 грн. Переплата складає 0,01 грн. Звідси з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 79718,18 грн., яка обґрунтовано сплачена за розгляд позовних вимог у даній справі.

Керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" (72520, Запорізька область, Якимівський район, с. Новоданилівка, вул. Поповича, буд. 4, ідентифікаційний код 03750612) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромінвест 08" (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, пер. Матросова, буд. 22, ідентифікаційний код 35834331) 4050000,00 грн. (чотири мільйони п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.) суми попередньої оплати, 1108759,30 грн. (один мільйон сто вісім тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять грн. 30 коп.) - 23% річних та 155786,30 грн. (сто п`ятдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят шість грн. 30 коп.) пені та 79718,18 грн. (сімдесят дев`ять тисяч сімсот вісімнадцять грн. 18 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.06.2019.

Суддя О.В.Федорова