Рішення № 82670894, 20.06.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/84/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2019 Справа № 908/1003/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” (69035 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В, ідентифікаційний код юридичної особи 41279924)

про стягнення 27 195 грн. 85 коп.

представники сторін

від позивача: Сарібекян Н.А., дов. № 316 від 02.05.2019

від відповідача: Василенко В.О., дов. б/н від 02.04.2019

СУТЬ СПОРУ:

25.04.2019 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” 2 913 грн. 34 коп. 3 % річних, 24 282 грн. 51 коп. пені.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2019 р., позовні матеріали № 908/1003/19 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 26.04.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1003/19, присвоєно справі номер провадження 27/84/19.

Справа № 908/1003/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 27.05.2019 р.

Ухвалою суду від 27.05.2019, відповідно до ст. 216 ГПК України оголошувалася перерва в судовому засіданні до 20.06.2019.

У судовому засіданні 20.06.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 20.06.2019 відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

20.06.2019 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 2 913 грн. 34 коп. 3 % річних та 24 282 грн. 51 коп. пені.

20.06.2019 представник відповідача в засіданні суду заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вих. № 19/00548 від 23.05.2019), відповідно до якого зазначив, що відповідач жодним чином не наніс збитки/ втрати позивачу у результаті несвоєчасної оплати за постачання електричної енергії.

Позивач надав відповідь на відзив (№ 162 від 31.05.2019).

Крім того, відповідач усно у судовому засіданні зазначив про необхідність подання нового відзиву та поновлення судом строку для пред`явлення такого відзиву.

Судом відмовлено у задоволенні даного клопотання, на підставі наступного.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву.

Згідно зі ст. 118 ГПК:

1. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

2. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 26.04.2019 відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву до 23.05.2019.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Аналогічні приписи закріплено у ст.ст. 7, 11 ГПК України.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України).

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 ГПК спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у справі № 908/1003/19 відкрито 26.04.2019 р.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Тобто, поновлення пропущеного процесуального строку відбувається виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відповідач скористався своїм правом та з порушенням строку (1 календарний день) надав суду відзив (вих. № 19/00548 від 23.05.2019) – 24.05.2019 р. вх. № 08-08/10795/19.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

01.11.2017 між Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (постачальник електричної енергії) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 14418.

Відповідно до розділу 1 договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно додатка № 5 з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 "Точки продажу електричної енергії споживачу".

Пунктом 2.1 договору визначено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно із п. 2.3.4 договору споживач зобов`язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та додатка № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.

Пунктом 4.2.1 договору визначено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію”) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов`язання по сплаті, в розмірі 0, 5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

На суму нарахованої пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань споживачу представляється претензія або вимога.

Відповідно до п. 9.5 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань. умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін постачальник має право в односторонньому порядку розірвати договір, належно повідомивши споживача за 20 днів до дати розірвання договору (п. 9.5 договору).

Додатком № 4 до договору “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” передбачено наступне:

Розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний в п. 10 Договору.

За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника електричної енергії.

За умови наявності у Споживача погодженої в установленому порядку екологічної та/або аварійної броні, Споживач зобов`язаний протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснити платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття екологічної та/або аварійної броні в наступному розрахунковому періоді.

Сума платежу розраховується виходячи із тарифів, які діють на день здійснення платежу і обсягу електричної енергії на покриття аварійної броні протягом, що становить - кВт год.

У разі використання споживачем зарезервованого обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічно) броні, Постачальником електричної енергії здійснюється перерахунок його вартості відповідно до тарифів, які діяли в період використання зарезервованого обсягу електричної енергії.

Згідно п. 6.6 ПКЕЕ оплата електричної енергії споживачем здійснюється один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку розрахункового періоду, наступного за розрахунковим відповідно до умов Договору.

Споживач не пізніше 14-00 годин 3-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою:

- “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” за формою додатка № 5.1.;

- “Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою Додатка № 5.4 (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу);

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає споживачу.

За підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу – доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електричну енергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

Рахунки направляються постачальником споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою постачальника журналі.

Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка вважається:

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджується відправленням, з урахуванням поштового перебігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);

- у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі;

- при направленні нарочним - датою вручення споживачу.

Доказів припинення дії договору від 01.11.2017р. про постачання електричної енергії № 14445 або визнання його недійним позивачем до матеріалів справи не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що, позивачем виконані умови договору від 01.11.2017 № 14418 про постачання електричної енергії у заявленому періоді та виставлено відповідачу рахунки: від 30.11.2017 за № 14418/11а на суму 804 142 грн. 08 коп., від 31.12.2017 за № 14418/12а, на суму 561 582 грн. 00 коп., від 31.03.2018 за № 14418/3а на суму 561 501 грн. 36 коп., від 30.04.2018 за № 14418/4а на суму 528 489 грн. 36 коп., від 31.05.2018 за № 14418/5а на суму 471 514 грн. 32 коп., від 30.06.2018 за № 14418/6а на суму 443 812 грн. 26 коп., від 31.07.2018 за № 14418/7а на суму 430 043 грн. 32 коп., від 31.08.2018 за № 14418/8а на суму 375 090 грн. 50 коп. (разом з ПДВ).

Вказані рахунки були отримані відповідачем про що свідчить підписи представників відповідача у журналі видачі рахунків за відповідний місяць.

З матеріалів справи не вбачається листування з боку відповідача щодо незгоди зі здійсненими позивачем нарахуваннями за спожиту відповідачем електроенергію щодо рахунків, які покладені у підставу позову.

Відповідач свої зобов`язання по оплаті виставлених рахунків за спожиту електроенергію виконував з порушення строку, визначеного у п. 10 Додатку № 4 до договору “Порядок розрахунків за активну електричну енергію”, що підтверджує банківськими виписками по особовому рахунку ПАТ “Запоріжжяобленерго” (містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 3 ст. 626 ЦК України, договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч. 2 зазначеної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положеннями ч. 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також за умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Пунктом 4 ст. 181 ГК України передбачено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним

договором.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, договір про постачання електричної енергії № 14418 від 01.11.2017 укладений сторонами за власним бажанням. Сторони при підписанні договору досягли всіх істотних умов, будь-яких зауважень до договору сторонами не зазначались. Зі сторони Відповідача протоколу розбіжностей не надсилалось, окремі пункти договору у судовому порядку не оспорювались.

Відповідач погодився з умовами договору та зобов`язаний їх виконувати згідно з нормами чинного законодавства, а саме п. 4.2.1 договору.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором, а відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань по оплаті виставлених рахунків за спожиту електроенергію у строк, визначений у п. 10 Додатку № 4 до договору “Порядок розрахунків за активну електричну енергію”, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 24 282 грн. 51 коп. за період з 20.04.2018 по 26.09.2018 та 3 % річних в розмірі 2 913 грн. 34 коп. за період з 16.12.2017 по 26.09.2018.

Відповідно до ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що при порушенні зобов`язання настають правові наслідки, які встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2.1 договору за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію”) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов`язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені та 3 % річних за допомогою за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що заявлені до стягнення суми пені та 3 % є обґрунтованими і тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в межах розміру заявлених позовних вимог.

Відповідач, оплату рахунків здійснив з порушенням строків оплати. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 24 282 грн. 51 коп. за період з 20.04.2018 по 26.09.2018 та 3 % річних у розмірі 2 913 грн. 34 коп. за період з 16.12.2017 по 26.09.2018.

Факт порушення відповідачем грошових зобов`язань доведено.

На підставі вищевикладеного, позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” 2 913 грн. 34 коп. 3 % річних, 24 282 грн. 51 коп. пені підлягає задоволенню у заявленій сумі.

Крім того, відповідач у відзиві визнав, що належним чином виконував умови договору, частково неналежним лише в частині своєчасних розрахунків за постачання електричної енергії.

Посилання відповідача у відзиві на надмірно великі штрафні санкції, які просить суд стягнути позивач з відповідача та клопотання відповідача про їх зменшення, не приймаються судом, на підставі наступного.

Позивач заперечив щодо зменшення розміру штрафних санкцій, зазначивши, що зменшення розміру пені або взагалі відмова суду щодо стягнення її з відповідача негативно вплине на здійснення своєї господарської діяльності позивачем.

Відповідачем, в обґрунтування своєї позиції щодо відмови у сплаті пені, не надано належних доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставою для відмови у стягнення пені.

Відповідач не надав жодного документу з якого б вбачався його скрутний фінансовий стан, зокрема, звітів встановленої форми, які подаються до державних органів про фінансові результати діяльності відповідача, а також доказів відсутності майна, на яке не можливо звернути стягнення.

Тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов`язань перед кредитором, тим більш, що з боку відповідача, як вже зазначалось, ступінь тяжкості фінансового стану Відповідачем належним чином не доведено.

Крім того, відповідач не надав контррозрахунку заявленої до стягнення суми пені

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що сума штрафних санкцій не є надмірною у порівнянні зі збитками кредитора, розрахована з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 1 921 грн. 00 коп. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя”, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” (69035 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В, ідентифікаційний код юридичної особи 41279924) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) 2 913 (дві тисячі дев`ятсот тринадцять) грн. 34 коп. 3 % річних, 24 282 (тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 51 коп. пені, 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн.00коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 26.06.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова