Рішення № 8267049, 25.02.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2010 р.Справа № 13/2198           За позовом Дочірнього підприємства „Хадлер” с. Чайки                                          Києво-Святошинського району Київської області

           до Закритого акціонерного товариства „Хмельицька

                                                   кондитерська фабрика „Кондфіл” м. Хмельницький

про стягнення суми 20051,45 грн. з якої 14129,30 грн. основного боргу, 1717,48 грн. пені, 1412,93 грн. штрафу, 602,04 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 270,70 грн. 3% річних та1919 грн. збитків.

Суддя Матущак О.І.

За участю представників сторін:

позивача: не з’явився

відповідача: Козак О.П. по довіреності №4-01 від 21.05.2008 р.

Рішення приймається 25.02.2010 р. оскільки в судовому засіданні 24.02.2010 р. оголошувалася перерва.

Позивач у позові просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь суму 20051,45 грн., з якої 14129,30 грн. основного боргу за поставлений товар у відповідності до укладеного між сторонами договору № 03/2009 від 12.01.2009 р., 1717,48 грн. пені та 1412,93 грн. штрафу згідно п. п. 8.1 та 8.2 зазначеного договору, 602,04 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 270,70 грн. 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 1919 грн. збитків, понесених на здійснення правової допомоги у відповідності до договору про надання юридичних послуг № 26-р від 11.11.2009 р.

Представник позивача в попередніх судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному об’ємі, а також подав письмове пояснення щодо заявленої суми 1919 грн. збитків, понесених внаслідок отримання правової допомоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте відповідач у відзиві на позов, надісланому до господарського суду 24.02.2010 р., та його представник в судовому засіданні яке відбулося цього ж 24.02.2010 р. позовні вимоги визнав частково і лише у сумі 14 128,52 грн. основного боргу та просив задовольнити клопотання про відстрочення виконання рішення на 12 місяців, у зв’язку із важким фінансовим станом підприємства та наявністю значної заборгованості перед іншими кредиторами.

Враховуючи доводи та заперечення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

12.01.2009 р. між сторонами було укладено договір постачання харчової сировини №03/2009.

У відповідності до п. 1.1 вказаного договору позивач взяв на себе зобов’язання передавати у власність відповідача товар окремими партіями по цінам, в асортименті та кількості, які узгоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору, а відповідач зобов’язався приймати товар та оплачувати його вартість.

Згідно п.5.2 зазначеного договору, відповідач зобов’язаний проводити оплату протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки. Момент поставки встановлено у п. 4.2 договору і визначається датою підписання видаткової накладної.

Пунктом 8,2 договору також передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасне проведення розрахунків у вигляді пені у розмірі 0,2 % вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а за прострочення більше 60 днів додатково накладається штраф у розмірі 10% неоплаченого товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності згідно видаткових накладних № РН-0000130 від 22.04.2009 р. на суму 3 335,9 грн. та № РН-0000133 від 28.04.2009 р. на суму 3 478,2 грн. у яких містилося посилання на вказаний вище договір.

Проте, у інших двох накладних № РН-0000036 від 02.02.2009 р. на суму 6 398,4 грн. та № РН-0000048 від 13.02.2009 р. відсутнє посилання на договір, а лише на рахунки-фактури № СФ-0000042 від 02.02.2009 р. та № СФ-0000048 від 12.02.2009 р.

Товарно-матеріальні цінності, зазначені у вказаних вище усіх накладних отримав уповноважений представник відповідача на підставі довіреностей серії ЯПР№159278 від 29.01.2009 р. та ЯПР №460991 від 13.02.2009 р.

Відповідач своїх договірних зобов’язань щодо проведення розрахунків належним чином та в установлений термін не виконав, сплативши лише частково суму 5590,80 грн., тому заборгованість складає суму 14 129,3 грн.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що по перших двох накладних на яких існує посилання на договір, передача товарно-матеріальних цінностях здійснювалася саме на виконання вказаного вище договору від 12.01.2009 р., а по решта двох накладних згідно інших цивільно-правових зобов’язань не пов’язаних з договірними.

Приймаючи рішення, господарським судом враховується, що згідно ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 692, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, згідно ч.1 ст. 546 та ч.ч.1,2 ст. 547, ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, а правочин вчинений з недодержання письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення основного боргу по накладних № РН-0000130 від 22.04.2009 р. на суму 3 335,9 грн. та № РН-0000133 від 28.04.2009 р. на суму 3 478,2 грн. враховуючи строк виконання зобов’язання по договору та по накладних № РН-0000036 від 02.02.2009 р. на суму 6 398,4 грн. та № РН-0000048 від 13.02.2009 р. на суму 6 507,6 грн. враховуючи зобов’язання боржника провести розрахунок у день прийняття товаророзпорядчих документів, а також заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за період з 06.03.2009 р. по 20.11.2009 р. обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню у повному об’ємі з урахуванням того, що інфляційні втрати та 3% річних не є забезпеченням виконання зобов’язання і щодо них чинним законодавством не встановлено обов’язкової письмової процесуальної форми.

Що стосується пені та штрафу то враховуючи зазначене вище нормативно-правове обгрунтування господарський суд приходить до висновку що обґрунтованим буде нарахування та стягнення пені і штрафу лише по двох накладних, у яких робиться посилання на договір.

Тому, проведеним господарським судом розрахунком встановлено, що стягненню підлягає сума 707,5 грн. пені за період з 26.05.2009 р. по 20.11.2009 р. та 681,41 грн. штрафу по заборгованості яка виникла внаслідок неоплати накладних № РН-0000130 від 22.04.2009 р. на суму 3335,9 грн. та №РН-0000133 від 28.04.2009 р. на суму 3478,2 грн.

Крім цього, позивач у позові просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь суму 1919 грн. грн. збитків, отриманих у вигляді витрат на послуги по здійсненні правової допомоги.

Такі витрати підтверджується договором про надання юридичних послуг №26-р від 11.11.2009 р., а також платіжним дорученням №2185 від 20.11.2009 р. на суму 1919 грн. грн.

Загальними підставами для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Недоведеність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає можливість задоволення судом позовних вимог, заявлених у такий спосіб.

При цьому, належить відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Господарським кодексом України також передбачено такий вид відповідальності за порушення господарських зобов'язань як відшкодування збитків. Так, відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на викладене вище нормативне обґрунтування з урахуванням вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приходить до висновку, що позивачем не доведено причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача у вигляді порушення зобов’язання щодо оплати товарно-матеріальних цінностей та збитками у вигляді отриманої правової допомоги та її обґрунтованої ціни, тому у задоволенні позову в частині таких позовних вимог належить відмовити.

Крім цього, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців підлягає відхиленню, оскільки значні грошові зобов’язання відповідача перед іншими кредиторами у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, не є обставиною, що ускладнює виконання рішення або робить неможливим його виконання.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього належить покласти обов’язки по відшкодуванню державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно обґрунтовано заявленим та задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл” м. Хмельницький, вул. Шевченка, 69 (ідентифікаційний код 00382289) на користь дочірнього підприємства „Хадлер” с. Чайки, вул. Дачна, 1 оф. 407 Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код 31902329) суму 14129,30 (чотирнадцять тисяч сто двадцять дев’ять гривень 30 коп.) основного боргу, 707,50 (сімсот сім гривень 50 коп.) пені, 681,41 (шістсот вісімдесят одна гривня 41 коп.) штрафу, 602,04 (шістсот дві гривні 04 коп.) заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 270,70 (двісті сімдесят гривень 70 коп.) 3% річних, 163,91 (сто шістдесят три гривні 91 коп.) державного мита та 192,91 (сто дев’яносто дві гривні 91 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ

В решта сумі позовних вимог щодо стягнення суми 1009,98 грн. пені, 731,52 грн. штрафу та 1919,00 грн. збитків здійснених на отримання правової допомоги, відмовити.

Копії рішення надіслати в адреси позивача та відповідача.

                              Суддя