Ухвала суду № 82669047, 26.06.2019, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/751/19

УХВАЛА

про відвід судді

26.06.2019 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі головуючого – судді Туржанського В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці заяву про відвід судді Туржанському В.В. за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Форінт” на дії заступника начальника Кельменецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управлінь юстиції у Чернівецькій області, -

ВСТАНОВИВ:

Директор ТзОВ „Фінансова компанія „Форінт” В.А. Островський заявив відвід судді Туржанському В.В. по справі за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Форінт” на дії заступника начальника Кельменецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управлінь юстиції у Чернівецькій області, у зв`язку з тим, що ТзОВ „Фінансова компанія „Форінт” В.А. має сумніви у неупередженості та об`єктивності судді Туржанського В.В. оскільки під головуванням цього судді було розглянуто значну кількість справ за участю ОСОБА_1 07 грудня 2018 року Кельменецьким районним судом під головування Туржанського В.В. було розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. В подальшому рішення суду по цій справі було скасовано.

Крім того, у інших справах за участю ОСОБА_1 суддя Туржанський В.В. заявляв самовідвід.

Суд вважає, що суддю Туржанського В.В. слід відвести від розгляду скарги ТзОВ „Форінт” виходячи із наступного.

22 травня 2014 Кельменецьким районним судом Чернівецької області під головуванням судді Туржанського В.В. було розглянуто цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” було задоволено повністю. 19 грудня 2014 року Кельменецьким районним судом Чернівецької області під головуванням Туржанського В.В. було розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про визнання кредитного договору недійсним. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. 23 червня 2015 року Кельменецьким районним судом Чернівецької області під головуванням ОСОБА_3 було розглянуто заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Пастуху ОСОБА_4 було відмовлено у скасуванні заходів забезпечення позову. Всі ці рішення суду були оскаржені ОСОБА_1 та залишені в силі Апеляційним судом Чернівецької області та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. ОСОБА_1 заявляв ОСОБА_3 відвід по цивільній справі за його скаргою про часткове скасування постанови начальника відділу державної виконавчої служби Кельменецького районного управління юстиції та зняття арешту з майна і його заяву про відвід було задоволено. 07 грудня 2018 року Кельменецьким районним судом під головування Туржанського В.В. було розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. В подальшому рішення суду по цій справі було скасовано.

Суд вважає, що та обставина, що під головуванням судді Туржанського В.В. було розглянуто значну кількість справ за участю ОСОБА_1 , а також скасування Чернівецьким апеляційним судом рішення Кельменецького районного суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя винесеного під головуванням судді Туржанського В.В., може викликати сумнів у неупередженості судді Туржанського В.В. під час розгляду скарги ТзОВ „Фінансова компанія „Форінт” на дії заступника начальника Кельменецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управлінь юстиції у Чернівецькій області.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожній людині гарантується право на справедливий суд, тобто на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі (Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п.66 рішення Європейського суду з прав людини в справі „Мироненко і Мартенко проти України”, яке набуло статусу остаточного 10.03.2010 року, згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності . У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Відповідно до п.67 даного рішення Суду особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Відповідно до п.69 даного рішення Суду, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими. Згідно п.70 даного рішення Суду у цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, „має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється”. Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 22.04.1994 року у справі Сайрава ді Карвальо судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду. Будь – який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Враховуюче викладене вище, керуючись ст.ст. 36,39,40 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відвести суддю Туржанського Володимира Васильовича від розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Форінт” на дії заступника начальника Кельменецького районного відділу на дії начальника Кельменецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управлінь юстиції у Чернівецькій області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: