Рішення № 8266847, 02.03.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2010 р.Справа № 8/2007 за позовом відкритого акціонерного товариства „Катіон”, м. Хмельницький

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі його Хмельницької філії, м. Хмельницький; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю " Глобал-авто", м. Хмельницький

Суддя Смаровоз М.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 18.12.2009р.;

відовідача: ОСОБА_1;

третіх осіб: 1. не зявилися; 2. ОСОБА_3 - за довіреністю від 26.10.2009р.

В судовому засіданні 02.03.2010р. за погодженням з представниками сторін та третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі. Повний текст рішення підготовлено та підписано 09.03.2010р.

Позивач та його повноважний представник, з урахуванням прийнятої судом заяви про уточнення позовних вимог, просять суд вилучити у відповідача та повернути відкритому акціонерному товариству „Катіон” нежитлове приміщення площею 487,5 кв. м, розташоване у АДРЕСА_2.

В обгрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилається на те, що 11.05.2000 року головою правління ВАТ „Катіон”, із перевищенням своїх повноважень, в порушення вимог Статуту ВАТ „Катіон” було укладено із АКБ „Україна” угоду про передачу основних засобів з балансу на баланс, а саме модуля П-15, розташованого в м. Хмельницькому по вул. Тернопільській. Вищенаведена угода була визнана недійсною в судовому порядку. Таким чином, вказує позивач, спірне майно вибуло з володіння власника (відкритого акціонерного товариства „Катіон”) поза волею останнього, що підтверджується, з-поміж іншого, судовими рішеннями у справі № 8/12/11/1093. Позивачем також зазначається, що відповідачем, який є недобросовісним набувачем, спірне майно було придбано під час дії заборони на відчуження такого майна, введеної на підставі ухвали господарського суду Хмельницької області від 20.10.2003 року у справі № 4/5127, якою було накладено арешт на приміщення модуля П-15, загальною площею 1010 кв. м, розташованого у м. Хмельницькому по вул. Тернопільській, 19. Також представником позивача звертається увага суду на те, що факт укладення угоди від 30.10.2003 року між ТОВ „Глобал-Авто” та ОСОБА_1 як підприємцем встановлено ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16.06.2009р. у справі № 22ц-1171.

З приводу твердження відповідача про пропуск строків позовної давності представник позивача вказує, що з огляду на те, що той факт, що ОСОБА_1 придбав спірний модуль як підприємець, встановлено ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16.06.2009р. у справі № 22ц-1171, з дати винесення останньої слід обраховувати початок перебігу строку позовної давності. Крім того, вказує позивач, оскільки договір від 30.10.2003 року між ТОВ „Глобал Авто” і ОСОБА_4 було укладено без дотримання форми договору (без нотаріального посвідчення), зазначений договір (до набрання чинності рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13.06.2006 року), був нікчемним. Після постановлення Хмельницьким міськрайонним судом ухвали від 16.11.2009 року зазначений договір також є нікчемним. Представником позивача у своїх поясненнях також звертається увага суду і на те, що оскільки угода від 11.05.2000 року є недійсною, вона не породжує будь-яких наслідків, крім тих, що пов'язаних із її недійсністю.

Відповідач та товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал-авто" проти задоволення позову заперечують, вважаючи його безпідставним.

Зокрема, вказується на пропуск позивачем строку позовної давності, безпідставність звернення до господарського суду з даним позовом як до підприємця, оскільки майно придбавалось ОСОБА_1 як фізичною особою, що тягне припинення провадження у справі № 8/2007. Звертається увага на те, що безпідставним є посилання позивача на інші справи, де відповідачами є інші особи. Також зазначається, що 30 жовтня 2003 року між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Глобал-Авто” було укладено договір про передачу у власність ОСОБА_1 приміщення модуля П-15 з метою погашення боргу за договором безвідсоткової допомоги від 19.05.2000 р., в результаті чого сторони вважають виконаним рішення суду від 22.09.2003 р. Цей договір при підписанні нотаріально не посвідчувався, оскільки одна з сторін була юридичною особою. Після звернення з позовом до Хмельницького міського суду про визнання договору від 30 жовтня 2003 року дійсним зазначений позов було задоволено. Далі, як вказується, ОСОБА_1 було здійснено реконструкцію приміщення модуля П-15, в результаті чого змінились його істотні ознаки, що було зафіксовано експертною оцінкою, і далі рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26 березня 2007 року було визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення з відповідними істотними ознаками, що суттєво відрізнялись від ознак модуля П-15, а також було зобов'язано Хмельницьке БТІ зареєструвати за ОСОБА_1 дане приміщення. Відповідач вважає себе добросовісним набувачем і власником на даний момент нежитлового приміщення по АДРЕСА_2. Також відповідачем зазначається, що сфальсифіковано обгрунтування ВАТ „Катіон” про те, що голова правління ВАТ підписав договір про передачу модуля П-15 банку з перевищенням своїх повноважень.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.

Чинною на час розгляду справи постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. у справі № 8/12/11/1093 встановлено, що 07.10.1997 р. між АК АПБ "Україна" та ВАТ "Катіон" був укладений договір застави, згідно умов якого ВАТ "Катіон" передав банку в заставу, зокрема, приміщення модуля П-15 за адресою: АДРЕСА_3 заставною вартістю 356000,00 грн. в забезпечення повернення заставодержателем позики та відсотків згідно кредитних договорів №6 від 01.06.1995 р., №21,25,31 від 12.05.1994 р., від 22.08.1994 р., від 22.12.1994 р. Згідно п.5.5. зазначеного договору, у випадку непогашення заставодавцем у визначені в кредитному договорі строки заборгованості, заставодержатель вправі погашати її шляхом звернення стягнення на майно - предмет застави способом і в порядку, визначеному Законом України "Про заставу".

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що відчуження заставного майна (приміщення модуля П-15) заставодавцем (ВАТ "Катіон") заставодержателю (АК АПБ "Україна") відбулось саме за угодою від 11.05.2000 р., виходячи з наступного.

За умовами угоди від 11.05.2000 року про передачу основних засобів з балансу на баланс, ВАТ "Катіон" передав, а банк "Україна" прийняв на баланс "Модуль П-15" вартістю 154331 грн., право власності на який у банку виникло з моменту підписання акту про передачу майна з балансу на баланс. Окрім того, на звороті цієї Угоди є відмітка Хмельницького бюро технічної інвентаризації про реєстрацію приміщення "Модуля П-15" загальною площею 1041,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 на праві власності Акціонерного комерційного банку "Україна" за реєстровим номером №847. Наявний в матеріалах справи № 8/12/11/1093 лист Хмельницького БТІ від 25.02.05р. №389/01-15 підтвердив той факт, що АК АПБ "Україна" був власником приміщення модуля П-15 з 11.05.2000 року до моменту відчуження (купівлі-продажу) на користь інших осіб.

Угода від 11.05.2000 року про передачу основних засобів з балансу на баланс, укладена між ВАТ "Катіон" та АК АПБ "Україна в особі Хмельницької дирекції була правовою підставою набуття АК АПБ "Україна" приміщення "Модуля П-15" у власність з наступним відчуженням його частини на користь ТОВ "Глобал-Авто" за договором від 21.05.2001 року. Зі змісту п.6 договору №1 від 21.05. 2001 року, укладеного АК АПБ " Україна" в особі Хмельницької дирекції та ТОВ "Глобал-Авто", вбачається, що право власності АК АПБ "Україна" на приміщення модуля П-15 підтверджувалось угодою від 11.05.2000р. та актом прийому-передачі майна від 11.05.2000 р.

Суд апеляційної інстанції також вказав, що оскільки, юридичним фактом набуття АК АПБ "Україна" права власності на приміщення "Модуля П-15" слід вважати угоду від 11.05.2000 року про передачу основних засобів з балансу на баланс, та виходячи з розуміння того, що одна й та ж особа може лише на підставі одного правочину набути право власності на одне й те ж майно, суд апеляційної інстанції вважає, що вказівка у п.2 договору купівлі - продажу від 17.07.2001 року, укладеному між АК АПБ "Україна" та приватним підприємцем ОСОБА_7 про те, що частина приміщення "Модуля П-15" належить продавцю АК АПБ "Україна" на підставі договору відчуження від 28.11.2000 року, не несе правового навантаження, тим більше, коли зазначено, що в Хмельницькому МБТІ такий договір зареєстровано за №847. Тоді, як вже було зазначено вище, за цим реєстровим номером Хмельницьке БТІ зареєструвало право власності АК АПБ "Україна" на приміщення "Модуля П-15" згідно угоди від 11.05.2000 року. На час прийняття оскаржуваного рішення господарського суду Хмельницької області фактичним володільцем 47/100 частини модуля П-15 була фізична особа ОСОБА_1 У віндикаційному позові зазначена фізична особа повинна виступати в якості відповідача, однак, в силу приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу фізична особа не може бути стороною у господарському процесі.

Також Житомирським апеляційним господарським судом встановлено, що угода від 11.05.2000р. була укладена головою правління ВАТ "Катіон" М.І.Осацьким з перевищенням передбачених статутом товариства повноважень. Зазначене вище дає підстави вважати, що майно вибуло з власності ВАТ "Катіон" поза його волею.

Тому місцевий господарський суд правомірно вийшов за межі позовних вимог у даній справі, визнавши недійсною угоду від 11.05.2000р., а також договір купівлі-продажу від 17.07.04р., укладений між АК АПБ "Україна" та підприємцем ОСОБА_7 для захисту права власника з метою витребування його майна з чужого незаконного володіння.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном. Тому, у господарського суду Хмельницької області не було підстав для задоволення позову про витребування майна щодо АК АПБ "Україна", який продав набуте у ВАТ "Катіон" майно СПД ОСОБА_7 та ТОВ "Глобал-Авто".

Судом першої інстанції також не було враховано, що на час прийняття рішення фактичним володільцем 47/100 частин приміщення модуля П-15 була фізична особа ОСОБА_1, тому безпідставним було задоволення позову щодо вилучення майна у ТОВ "Глобал-Авто".

Суд першої інстанції обґрунтовано скористався належним йому правом, вийшовши за межі позовних вимог і визнавши недійсними договори відчуження, оскільки, якщо майно було відчужене поза волею власника особою, яка не мала на це відповідного права і за власником згідно зі ст.388 ЦК України (ст.145 ЦК УРСР, чинного на момент виникнення спірних відносин) зберігається право на витребування такого майна, добросовісний набувач не набуває права власності на таке майно.

Витребування власником майна, яке вибуло від нього поза його волею і в подальшому було відчужене його набувачем іншій особі, повинно відбуватись шляхом подання саме віндикаційного позову, про що свідчить і судова практика, зокрема правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 27.09.2005р. у справі №13/529 пд. При цьому власник не зобов'язаний дбати про захист прав та законних інтересів інших осіб, які були сторонами договорів, що укладалися з приводу належного йому майна, зауважив Житомирський апеляційний господарський суд.

Згідно з ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 16.06.2009р. у справі № 22ц-1171, договір про передачу у власність 47/100 приміщення модуля П-15 площею 487,5 кв. м, розташованого по АДРЕСА_3, від 30.10.2003р., укладений між суб'єктами підприємницької діяльності. В даний час, як і на час укладення зазначеного договору, ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності, означене приміщення придбавалось для підприємницької діяльності. Вказані обставини не заперечував ОСОБА_1 Тому справа, робить висновок апеляційний суд, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно з ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.10.03 р. про порушення провадження у справі №4/5127 за позовом відкритого акціонерного товариства "Катіон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал - Авто" до приватного підприємця ОСОБА_7, до Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" в особі Хмельницької обласної дирекції про визнання договорів купівлі - продажу недійсними та визнання права власності на майно, накладено арешт на приміщення модуля П-15 загальною площею 1010 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3. Ухвалою господарського суду області від 12.11.2009 р. у справі №4/5127 позов залишено без розгляду.

30 жовтня 2003 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю „Глобал-Авто” було укладено договір про передачу у власність ОСОБА_1 приміщення модуля П-15 площею 487,5 кв. м, розташованого у АДРЕСА_2, в рахунок погашення боргу за договором безвідсоткової допомоги від 19.05.2000 р., в результаті чого сторони вважають виконаним рішення суду від 22.09.2003 р.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 487,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, власником зазначеного приміщення зазначено ОСОБА_1

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем також надано суду повідомлення Хмельницького БТІ від 01.03.2010р., копії судових рішень у справі № 8/12/11/1093, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13.06.2006р. у справі № 2-4097, ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 13.10.2009р., ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 04.05.2007р., ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009р., реєстраційного посвідчення, витягу зі статуту ВАТ „Катіон”, угоди від 11.05.2000р.

Відповідачем на підтвердження своїх заперечень надано суду копії рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22.09.2003р. у справі № 2-10036/2003р., довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19.01.2006р., рішення господарського суду Хмельницької області від 07.08.2003р. у справі № 6/2911, протоколу засідання Ради акціонерного товариства „Катіон” від 29.05.2000р., технічного паспорту на приміщення, розташованого у АДРЕСА_2, постанови Хмельницького міськрайонного суду від 26.03.2007р., квитанцій про оплату, договору про надання безвідсоткової допомоги від 19.05.2000 р.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Як встановлено чинною на час розгляду справи постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. у справі № 8/12/11/1093, угода від 11.05.2000р., укладена між ВАТ "Катіон" та АК АПБ "Україна” в особі Хмельницької дирекції, яка стала правовою підставою набуття АК АПБ "Україна" приміщення "Модуля П-15" у власність, правомірно визнана недійсною рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.10.2006р. у даній справі. Вказана угода укладена головою правління ВАТ "Катіон" М.І.Осацьким з перевищенням передбачених статутом товариства повноважень. Зазначене вище дає підстави вважати, що спірне майно вибуло з власності ВАТ "Катіон" поза його волею.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.225 ЦК УРСР (чинного на час укладення вищезазначеної угоди від 11.05.2000р. та угоди від 30.10.2003 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю „Глобал-Авто”), право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 16 ЦК України, а права власності главою 29 цього Кодексу. Судом звертається увага на те, що при виборі способу захисту цивільного права необхідно врахувати специфіку права та характер його порушення.

Частиною 1 ст.388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Зважаючи на те, що той факт, що спірне майно, яке є власністю позивача, вибуло з володіння останнього поза його волею, встановлено судами при розгляді справи № 8/12/11/1093, позивач правомірно звернувся до суду з віндикаційним позовом.

Вищенаведений висновок підтверджується відповідними правовими позиціями Верховного Суду України. Зокрема, у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.01.2007р. (опубліковано в газеті „Юридичний вісник України”, 2008р., № 35) зазначається, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто з застосуванням правового механізму, встановленого частиною 2 ст.48 ЦК УРСР, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом предявлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 145 ЦК УРСР. Крім того, у Постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 10.10.2007р. (у справі № 21-1309 во 07) вказується на те, що при переході майна у володіння третіх осіб за договором про його відчуження право власника, який не є стороною цього договору, за змістом статей 216, 388 ЦК України може бути захищене лише шляхом предявлення позову про витребування майна від добросовісного набувача.

Судом також враховується, що станом на час розгляду даної справи відсутні судові рішення, якими було б визнано дійсною угоду від 30.10.2003 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю „Глобал-Авто”, згідно з якою передбачено перехід права власності на спірне майно до відповідача.

Той факт, що справа за даним позовом підвідомча господарському суду, підтверджено матеріалами справи, зокрема, змістом ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 16.06.2009р. у справі № 22ц-1171, якою встановлено, що договір про передачу у власність 47/100 приміщення модуля П-15 площею 487,5 кв. м, розташованого по АДРЕСА_3, від 30.10.2003р., укладений між суб'єктами підприємницької діяльності, означене приміщення придбавалось для підприємницької діяльності, що не заперечувалось ОСОБА_1

Крім того, факт володіння відповідачем спірним приміщенням підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

З приводу твердження відповідача про пропуск строку позовної давності позивачем судом звертається увага на наступне.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 5 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частинами 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на те, що той факт, що ОСОБА_1 придбав спірний модуль як підприємець, встановлено ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16.06.2009р. у справі № 22ц-1171, з дати винесення цієї ухвали і слід обраховувати початок перебігу строку позовної давності. Тому відсутні підстави вважати пропущеним строк позовної давності при зверненні відкритого акціонерного товариства „Катіон” з даним позовом.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи та підлягають задоволенню із стягненням з відповідача судових витрат по справі згідно зі ст. 49 ГПК України. Доводи відповідача тв третьої особи не можуть слугувати підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 44-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути відкритому акціонерному товариству „Катіон” (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код 05470288) нежитлове приміщення площею 487,5 кв. м, розташоване у АДРЕСА_2.

Видати наказ.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства „Катіон” (м. Хмельницький, вул.Тернопільська, 19, ідентифікаційний код 05470288) 764,77 грн. відшкодування сплаченого державного мита та 236 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя

Повний текст рішення підготовлено та підписано 09.03.2010р.

Віддрук. 5 прим.: 1- до матеріалів справи; 2-позивачу; 3 - відповідачу, 4,5 третім особам (закрите акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" в особі його Хмельницької філії, 29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська,19; товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал-Авто", 29000, АДРЕСА_1).