Рішення № 8266750, 15.01.2010, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

№ 2-283/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 січня 2010 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

при секретарі - Чернікової Н.В.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську про відшкодування моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, просив стягнути з відповідача моральну шкоду посилаючись на те, що працював на вугільних підприємствах м. Дзержинська та був звільнений за власним бажанням, за досягненням пенсійного віку. Відповідно до висновку лікарняно – експертної комісії Донецької обласної кліничної лікарні профзахворювань у нього виявлене професійне захворювання – хронічна двостороння сенсоневральна туговухість з значним ступенем зниження слуху четвертої стадії. Висновком МСЕК від 25.10.2005 року йому було встановлено 25 % стійкої втрати працездатності по профзахворюванню, з 13.10.2005 року безстроково. У зв’язку з професійним захворюванням позивач відчуває моральні страждання, фізичний біль, який призвів до порушення нормальних життєвих зв’язків. Це полягає у постійному дискомфорті, пов’язаному із значним зниженням слуху. Він став погано чути, перепрошує декілька разів одне й те ж, що визиває у інших людей посмішки. Професійне захворювання позбавило позивача можливості своїх звичек та бажань. Все це потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач у судове засідання заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, позов не визнав, оскільки вважає, що позивач у судовому засіданні не обґрунтував та не довів свої вимоги.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності судом встановлено наступне.

Так, з 27.07.1972 р. по 22.10.2008 р. періодично позивач працював на вугільних підприємствах міста Дзержинська (а.с. 3-14). Висновком МСЕК від 20.09.2005 року (а.с. 16) позивачу з 13.10.2005 року було встановлено безстроково 25 % втрати професійної працездатності по професійному захворюванню – хронічна двостороння сенсоневральна туговухість з значним ступенем зниження слуху четвертої стадії.

Факт встановлення професійного захворювання підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання (а.с. 20), виписками із історії хвороби (а.с.18,19,26), довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (а.с.15).

Суд вважає, що сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість зробити висновок про те, що позивачу внаслідок ушкодження здоров’я заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.95 року зазначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Як встановлено судом право вимагати відшкодування моральної шкоди настало у позивача з моменту встановлення йому стійкої втрати працездатності від отриманого професійного захворювання, а саме з 13.10.2005 року, тобто під час дії зазначеного закону.

Отже, положення ст.ст. 21, 28, 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року, передбачали обов’язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-9/2004 в п. 4.1. надані роз’яснення положень ст. 34 Закону, що також передбачають обов’язок відповідача відшкодовувати працівникові моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, яка відшкодовується незалежно від втрати працівником працездатності і полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановленння їй такої стійкої втрати працездатності висновком МСЕК.

Відповідно до п.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку і при цьому не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати , встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду зробити висновок про те, що ушкодження здоров’я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці у останнього виникло професійне захворювання хронічна двостороння сенсоневральна туговухість з значним ступенем зниження слуху четвертої стадії. Позивач постійно знаходиться на лікуванні, йому встановлена стійка втрата працездатності 25 % , він відчуває інші неприємні відчуття від незадовільного стану здоров’я. Перелічені негативні явища дійсно не можуть не турбувати потерпілого, не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує порушення нормальних життєвих зв’язків позивача, неможливість ведення попереднього способу життя. Разом з тим, вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 гр. суд визнає збільшеною. З врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача 7 000 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Суд не може погодитися з доводами відповідача, наданих в своєму заперечені стосовно пропуску строку позовної давності, оскільки відповідно до пункту третього частини першої статі 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється, зокрема на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 58 Конституції України, ст.ст. 5 ЦК України, ст.ст. 10,11,60, 212 ЦПК України, ст.41 Конвенції про захист прав та основних свобод, ст. 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 року № 1-9/2004 , суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за моральну шкоду у розмірі 7000 (семи тисяч) гр.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 15 (п’ятнадцять) грн. (розрахунковий рахунок 31216259700004 ГУ ДКУ у Донецькій області код ЄДРПОУ 34686537, МФО банку 834016, отримувач УДК у м. Донецьк).

Рішення суду вступає в законну силу після спливу строків на його апеляційне оскарження.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області подається через Дзержинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: