Рішення № 82666876, 21.06.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2494/19

Провадження № 2/761/3713/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Юзькової О.Л.

при секретарі Горюк В.А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осі б такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить 4/5 частини квартири АДРЕСА_1 , зокрема 1/5 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 травня 1996 р. № НОМЕР_1 та 3/5 частини на підставі договору дарування, зареєстрованого в Київському міському БТІ реєстраційне посвідчення № 004663 від 23 вересня 2005 р.). Згідно довідки про склад сім`ї, виданої ШРДА від 18.09.2018 р. № 109.109/ОПП/Ш-4275 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 (мати), ОСОБА_2 (сестра), ОСОБА_3 (племінник), ОСОБА_4 (племінник), ОСОБА_6 (батько). Проте, ОСОБА_2 та її сини ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не проживають за адресою реєстрації, не сплачують комунальні послуги, в утриманні житла не беруть, особистих їхніх речей у квартирі немає. Перешкод у користуванні житловим приміщенні ніхто не чинив. Крім того, відповідачі фактично проживають у Сполучених Штатах Америки. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є громадянами США із народження. З травня 2010 року відповідачі припинили спілкування з усіма родичами. У зв`язку із тривалою відсутністю за місцем реєстрації відповідачів, порушуються права власника квартири, зокрема у розпорядженні нерухомим майном, тому ОСОБА_1 просить визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 20 лютого 2019 у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

У встановлений судом строк, відповідачі будучи повідомленим належним чином, відзив на позов не подали, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від відповідачів також не надходило.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Встановлено , що позивач ОСОБА_1 на праві власності належить 4/5 частини квартири АДРЕСА_1 , зокрема, 1/5 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 травня 1996 р. № НОМЕР_1 та 3/5 частини на підставі договору дарування, зареєстрованого в Київському міському БТІ реєстраційне посвідчення № 004663 від 23 вересня 2005 р.).

Іншим співвласником 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 .

Згідно довідки про склад сім`ї, виданої ШРДА від 18.09.2018 р. № 109.109/ОПП/Ш-4275 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 (мати), ОСОБА_2 (сестра), ОСОБА_3 (племінник), ОСОБА_4 (племінник), ОСОБА_6 (батько).

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ч. 1 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Окрім того, положеннями ст. 391 ЦК України регламентовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Постановою Верховного Суду України у справі № 6-57цс11 від 16.01.2012р. визначено, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а положення статті 7 цього Закону застосовуються до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Пунктами 33, 34 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року передбачено, що відповідно до положень ст.391,396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Як зазначає позивач, відповідачі тривалий час не проживають за адресою реєстрації, не цікавляться житлом, не беруть участі в утриманні квартири та з травня 2010 р. не виходять на зв`язок із родиною, проживають в Сполучених Штатах Америки.

Під час розгляду справи доказів, які б свідчили про те, що відповідачі приймають участь у сплаті комунальних та інших послуг на утримання квартири отримано не було.

Таким чином, з огляду на вказані положення закону, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що факт реєстрації відповідачів порушує права позивача, як співвласника квартири, оскільки це створює відповідні перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні власником своїм майном, суд вважає за можливе задовольнити позов та визнати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265, 280-283, 287 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 317,319, 321, 391 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такими що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 червня 2019 року.

Суддя: