Рішення № 82666279, 11.06.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/9881/18

Провадження№2/760/2146/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Кушнір С.І.

за участю секретаря - Гаєвської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Солом`янська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 16.04.2018 р. звернувся до суду з даним позовом, у якому просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та третя особа по справі ОСОБА_3 є рідними братами.

Спірне житлове приміщення - квартира АДРЕСА_1 , була надана в користування їхній матері ОСОБА_4 на сім`ю з чотирьох осіб, а саме: на неї ОСОБА_4 , на третю особу ОСОБА_3 , на відповідача ОСОБА_2 та на позивача ОСОБА_1 , що підтверджується Ордером № 01335 серії Б від 03 червня 2003 р.

В подальшому, як зазначає позивач, ОСОБА_4 змінила своє місце проживання та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Дана квартира АДРЕСА_1 площею 26,30 кв.м., складається з однієї кімнати житловою площею 14,90 кв.м. та розташована на першому поверсі в будинку, що обслуговується Житлово-експлуатаційною дільницею № 905 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва».

На сьогоднішній день в квартирі залишилося зареєстровано троє осіб, а саме: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та третя особа по справі ОСОБА_3 .

В спірному житловому приміщенні відповідач був зареєстрований 08.06.2000 р. для отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні та для подальшого набуття громадянства України, однак жодного дня в даній квартирі не мешкав.

З 2012 р., як вказує позивач, відповідач припинив відвідувати його та третю особу на спірній житловій площі, обірвав всі зв`язки з близькими людьми та на зв`язок не виходить. Таким чином, відповідач самовільно переїхав жити в інше місце проживання, адреса якого невідома.

Відповідач в даному житловому приміщенні не проживає за власним бажанням, не маючи перешкод в користуванні квартирою, своїх речей в ній не зберігає, житловою площею не цікавиться, витрат по її утриманню не несе та кореспонденцію не отримує.

Відповідачу не вчинялося жодних перешкод у користуванні ним спірною житловою площею. Замок на вхідних дверях в квартирі не змінювався, а ключ від нього залишився у відповідача.

Дій, які б свідчили про намір та бажання зберегти за собою право користування жилим приміщенням, відповідач не вчиняв, з заявами про вселення на дану житлову площу не звертався.

Реєстрація позивача призводить до понесення додаткових витрат на оплату за житлово-комунальні послуги, що нараховуються в залежності від кількості зареєстрованих в квартирі осіб. Також позивач та третя особа не можуть в повній мірі скористатися своїм правом на призначення житлової субсидії на сплату за житлово-комунальні послуги, оскільки в розрахунок береться дохід відповідача, який, за відсутності інформації про його розмір, умовно обчислюється на рівні двох прожиткових мінімуми для працездатних осіб (3524 грн.), що значно знижує розмір можливої компенсації від держави.

Крім того, позивач та третя особа позбавлені можливості реалізувати своє право на приватизацію даної квартири, у зв`язку з формальною реєстрацією в ній іноземного громадянина.

Таким чином, реєстрація відповідача в квартирі перешкоджає позивачу в повній мірі реалізувати своє право власності і розпорядитись житлом.

На підставі викладеного, зважаючи на ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 в спірному житловому приміщенні без поважних причин не мешкає вже понад п`ять років, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням для подальшого зняття його з реєстраційного обліку за адресою даної квартири.

Ухвалою суду від 04.05.2018 р., відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13.09.2018 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи Солом`янську району в м. Києві державну адміністрацію, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані докази, просили позов задовольнити. Позивач пояснив суду, що відповідач ОСОБА_2 є його рідним братом. У квартирі АДРЕСА_1 , відповідач не проживає вже понад п`ять років, квартирою не цікавиться, не несе витрат по її утриманню. При цьому, будь-яких перешкод у користуванні спірною квартирою відповідачу не чинилося.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень/відзиву від відповідача до суду не надходило.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечували позивач та представник позивача в судовому засіданні.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи третю особу було повідомлено належним чином. 25.10.2018 р. до суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до яких представник просить розглянути справу без участі представника Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що нез`явлення відповідача та представника третьої особи не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів, проти чого не заперечували позивач та представник позивача в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, пояснення третьої особи, врахувавши їх доводи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що спірне житлове приміщення - квартира АДРЕСА_1 , було надано в користування гр. ОСОБА_4 на сім`ю з чотирьох осіб, а саме: на неї - ОСОБА_4 , на третю особу - ОСОБА_3 (син), на відповідача - ОСОБА_2 (син) та на позивача - ОСОБА_1 (син), що підтверджується Ордером № 01335 серії Б від 03 червня 2003 р.

ОСОБА_4 змінила своє місце проживання та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою з місця проживання та реєстрації (Форма №3), виданою Спеціалізованим будинком для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 13.11.2017 р. за № 95.

Квартира АДРЕСА_1 площею 26,30 кв.м., неприватизована, складається з однієї кімнати житловою площею 14,90 кв.м. та розташована на першому поверсі в будинку, що обслуговується Житлово-експлуатаційною дільницею № 905 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», що підтверджується довідкою про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги (Форма ЖС-2), виданою Центром обслуговування споживачів №2 КП «Дирекція з управління та обслуговування жилого фонду» 11.08.2014 р. № 2187, та довідкою про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (однокімнатного будинку) та займані ними приміщення (Форма №4), виданою Центром обслуговування споживачів №2 КП «Дирекція з управління та обслуговування жилого фонду» 25.04.2014 р. № 11.

Згідно Витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 34262587 від 22.10.2018 р., вбачається, що станом на 22.10.2018 р. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані троє осіб, а саме: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та третя особа по справі ОСОБА_3 .

Позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що відповідач вже понад п`ять років у даній квартирі не проживає, квартирою не цікавиться, квартплату та комунальні послуги не сплачує, його особистих речей в квартирі немає, реєстрація відповідача у зазначеній квартирі призводить до додаткових витрат на утримання квартири та сплату комунальних послуг.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ордер це по суті правоустановчий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить прийняття рішення про надання житла та видача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім`єю у жиле приміщення.

Відповідно до ст. 61 ЖК користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано відповідно до діючого законодавства ордер.

Як встановлено судом, що на підставі ордеру № 01335 серія Б, виданого 03.06.2003 р. на підставі розпорядження Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 20.05.2003 р. № 546, наймачем квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 . Однак, остання змінила своє місце проживання та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи,які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Положеннями ч. 2 ст. 64 ЖК визначено, що до членів сім`ї належать дружина наймача (власника), їхні діти, батьки та інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є рідним братом позивача та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - з 08.06.2000 р.

Відповідно до ст.ст. 71,72 ЖК при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї жиле приміщення зберігається за ними протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Якщо особа не проживає в жилому приміщенні без поважних на те причин понад встановлені законом строки, вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу (понад п`ять років, з 2012 р.) не проживає у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт не проживання відповідача в спірній квартирі підтверджується Актом Житлово-експлуатаційної дільниці № 905 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» від 21.03.2018 р.

Відповідачу не вчинялося жодних перешкод у користуванні ним спірною житловою площею.

Даний факт підтверджується відповіддю Житлово-експлуатаційної дільниці № 905 від 30.03.2018 р. №905-426, з якої вбачається, що від гр. ОСОБА_2 не надходило заяв, повідомлень або скарг на перешкоджання йому у проживанні в квартирі АДРЕСА_1 за період з 01.05.2015 р. по теперішній час. А також підтверджується листом Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 02.04.2018 р. № вх114113/125/55/02-18, яким повідомлено, що згідно бази даних ІІПС «АРМОР» в період з 01.01.2012 р. по теперішній час ОСОБА_2 не звертався із заявами, повідомленнями або скаргами на перешкоджання йому у проживання в спірній квартирі.

Відповідач не несе витрат по утриманню житла, квартирою не цікавиться. Будь-яких доказів про те, що у відповідача існують перешкоди у користуванні спірною квартирою суду не надано.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи наявність достатніх доказів не проживання відповідача ОСОБА_2 у кв. АДРЕСА_1 , протягом тривалого періоду (понад п`ять років), суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням.

Отже, на підставі зазначених судом норм чинного законодавства, що регулюють даний вид правовідносин, беручи до уваги всі зібрані і досліджені судом докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, обставини, зазначені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 41 Конституції України , ст.ст. 61, 64, 71, 72, 150, 156 ЖК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 273, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Солом`янська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Кушнір