Ухвала суду № 82665775, 25.06.2019, Оболонський районний суд міста Києва

25.06.2019 Справа № 756/8124/19

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

20 червня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі: головуючого-судді - Дев`ятка В.В.,

за участю: секретаря - Мельника А.О.,

прокурора - Янчука Д.Л.,

захисника - Абрамчука Д.В.,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві підготовче судове засідання на підставі обвинувального акта стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 надійшов до Оболонського районного суду м. Києва 18 червня 2019 року.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, який просив призначити справу до судового розгляду, думку захисника, який просив повернути обвинувальний акт прокурору, як такий, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, думку обвинуваченого, який підтримав свого захисника, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору у зв`язку із наступним.

Відповідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт, зокрема, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) неодноразово зазначав, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції (далі - Конвенція) про захист прав людини та основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`яснено «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу.

Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79).

Крім того, Суд нагадував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісье та Сассі проти Франції» (ВП), № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47).

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Разом з цим, вказані вимоги закону слідчим та прокурором при зверненні до суду з обвинувальним актом стосовно ОСОБА_1 проігноровані.

Так, суду надано обвинувальний акт, який вцілому неможливо прочитати у зв`язку з вкрай низькою якістю відображення друку. Зокрема, деякі словосполучення, слова, склади та букви неможливо прочитати, а деякі піддаються прочитанню лише в контексті з іншими словами, складами та буквами.

Як було встановлено у судовому засіданні, аналогічної якості друку копії обвинувального акту вручені і стороні захисту.

Окрім цього, відповідно до ст. 121 КК України тяжким тілесним ушкодженням є тілесне ушкодження:

1)небезпечне для життя в момент заподіяння;

2)таке, що спричинило втрату будь-якого органа або його функцій;

3)каліцтво статевих органів;

4)психічну хворобу або інший розлад здоров`я, поєднаний із стійкою втратою працездатності не менше як на одну третину;

5)переривання вагітності;

6)непоправне знівечення обличчя.

Виконуючи вимоги ст. 291 КПК України прокурор та слідчий мали б зазначити кваліфікацію дій обвинуваченого в обвинувальному акті.

Однак, як вбачається з обвинувального акту стосовно ОСОБА_1 , останній не містить кваліфікації дій останнього з посиланням на будь-яку з вказаних ознак тяжкого тілесного ушкодження.

За встановлених обставин призначення судового розгляду унеможливить забезпечення судом права на захист ОСОБА_1 в частині надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення.

Крім того, з урахуванням того, що строк тримання під вартою ОСОБА_1 закінчується 22.06.2019, прокурор просив продовжити строк тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників процесу, зокрема захисника та обвинуваченого, які просили змінити запобіжний захід на непов`язаний з триманням під вартою, суд вважає що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24.04.2019, обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22.06.2019.

Оскільки строк тримання під вартою, визначений ст. 197 КПК України, стосовно ОСОБА_1 спливає 22.06.2019, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_1 злочину, за який, відповідно до ч. 2 ст. 121 КК України, передбачено покарання до 10 років позбавлення волі, а також особу останнього, вік та стан його здоров`я, сімейний та майновий стан, міцність соціальних зв`язків, суд не вбачає достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу, зокрема прокурором доведено, що перебуваючи на свободі ОСОБА_1 може переховуватись від суду. Дані про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора в матеріалах кримінального провадження відсутні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на думку суду, інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризику переховуватися від суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 197, 314, 291, 331, 372, 376, КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Повернути прокурору обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 , як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 2 місяці, тобто до 21.08.2019 включно.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом 7 днів з моменту її оголошення.

Суддя В.В. Дев`ятко