Рішення № 82663582, 26.06.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1228/19

Номер провадження 2/623/434/2019

РІШЕННЯ

іменем України

26 червня 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого – судді: Бєссонової Т.Д.

з участю секретаря: Ноль С. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженняв місті Ізюмі цивільну справу № 623/1228/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» в особі: Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, -

в с т а н о в и в:

26.03.2019 року начальник відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області Кириченко С ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, посилаючись на те, що 09.05.2018р. на АЗС № 07/044, що належить ПАТ «УКРНАФТА» та розташована за адресою: Запорізька обл., Михайлівський р-н, с. Верхня Криниця, вул. Калинова, 1-6 сталася ДТП за участю транспортного засобу - автомобіля MERCEDES-BENZ (спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е), реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП пошкоджено елемент облицювання колони навісу, чим спричинено ЕІАТ «УКРНАФТА» матеріальні збитки на суму 14 283,82 грн. Автомобіль знаходився під керуванням ОСОБА_1 , (посвідчення водія НОМЕР_3 ). Факт завдання шкоди ПАТ «УКРНАФТА» ОСОБА_1 та його вина у завданні шкоди встановлено Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.06.2018 року по справі № 623/1368/18. Роботи із усунення заподіяного пошкодження ПАТ «УКРНАФТА» здійснювалися на підставі укладено з ТОВ «МІРА-Д» договору підряду № 246-18МД від 05.06.2018р. Факт виконання умов договору з боку ПАТ «Укрнафта» підтверджується платіжним дорученням № 3725 від 03.07.2018р. та № 6956 від 20.11.2018р. 06 серпня 2018 року ПАТ «УКРНАФТА» до страхової компанії ПрАТ «CK АСКО ДС» була направлена заява №01/01/12/01/03/15-1030 про страхове відшкодування шкоди, яка була заподіяна внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події. За результатом розгляду заяви про страхове відшкодування, ПрАТ «СК АСКО ДС» 20 грудня 2018 року було виплачено ПАТ «УКРНАФТА» страхове відшкодування в розмірі 13 783,82 грн., решта невідшкодованої суми у розмірі 500 грн. це сума франшизи згідно страхового полісу № АМ/2641386. З метою досудового врегулювання спірних відносин ПАТ «УКРНАФТА» була направлена 26.12.2018р. претензія на адресу ОСОБА_1 з вимогою сплатити у добровільному порядку франшизу у розмірі 500 (п`ятсот) грн., але ж лист повернуто з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

Просить стягнути з відповідача залишок несплаченої суми майнової шкоди в розмірі 500,00 гривень та судовий збір у розмірі 1921,00 гривень.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надав. На адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 02.05.2019 року та 30.05.2019 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд, незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено, 09 травня 2018 року, о 18 годині 50 хвилин громадянин ОСОБА_1 , керуючи вантажним автомобілем марки «Mercedes-Benz Аctros», державний номерний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Van Nool», державний номерний знак НОМЕР_2 в с. Верхня-Криниця Василівського району Запорізької області, при в`їзді на автозаправочну станцію та не обравши безпечного інтервалу, допустив наїзд напівпричепом на колонку дизельного палива, внаслідок чого обшивку колонки під № 3 було. Порушив п. 13.1 ПДР України. Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.(а.с. 8)

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ПАТ «Укрнафта» пошкоджено елемент облицювання колони навісу, внаслідок чого спричинено матеріальні збитки на загальну суму 14283,82 гривень.

В діях водія ОСОБА_1 мають правопорушення вимог п.13.1 Правил Дорожнього руху України, а саме: водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Водій дійсно порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України. Вказані обставини були встановлені постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 червня 2018 року, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340-00 (триста сорок) гривень на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 352 грн. 40 коп. Постанова набрала законної сили 30.06.2018 року (а.с.8).

У відповідності до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже висновки, викладені у постанові Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 червня 2018 року є обов`язковими для суду, що розглядає цивільну справу та не підлягають доказуванню.

Таким чином, суд вважає, що вина відповідача ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки Mercedes-Benz Аctros», державний номерний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Van Nool», державний номерний знак НОМЕР_2 , в завданні шкоди позивачу в результаті ДТП, яке відбулося 09 травня 2018 року, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні.

Згідно договору підряду № 246-18МД від 05 червня 2018 року укладеного між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Міра-Д» уклали договір підряду, згідно якого замовник доручає ОСОБА_3 , а Підрядник виконує на свій ризик власними силами, способами та методами ремонтні роботи по заміні облицювання колони навісу – 2шт. на АЗС за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Верхня Криниця, вул. Калинова, 1-б (АЗС № 07/044). Договірна ціна робіт становить 11903,18 грн. та ПДВ 2380,64 грн., всього загальна сума по договору становить 14283,82 грн. (а.с. 9-12).

06.08.2018 року ПАТ «Укрнафта» до страхової компанії ПрАТ «СК АСКО ДС» була направлена заява № 01/01/12/01/03/15-622 про страхове відшкодування шкоди в розмірі 14283,82 гривень, яка була заподіяна внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди. (а.с. 14)

За результатами розгляду заяви про страхове відшкодування, ПрАТ «СК АСКО ДС» 20 грудня 2018 року платіжним дорученням № 8137 було сплачено ПАТ «Укрнафта» страхове відшкодування в розмірі 13783,82 грн.(а.с. 15)

Крім того, з метою досудового врегулювання спірних відносин ПАТ «Укрнафта» була направлена 26.12.2018 року претензія на адресу ОСОБА_1 з вимогою сплатити у добровільному порядку франшизу у розмірі 500,00 грн.. Але на дату подання позовної заяви відповідь до ПАТ «Укрнафта» не надходила.(а.с. 16)

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частин 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоровя, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним обов`язкове (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961- (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-ІУ (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-ІУ). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20.01.2016.

Відповідно до пункту 3 Постанови №4 від 01.03.2013 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки позови, що виникають із відносин відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, пред`являються до суду за загальними правилами підсудності, визначеними главою 1 розділу III ЦПК України. При цьому суд має враховувати право позивача на пред`явлення позову про відшкодування шкоди також за його зареєстрованим місцем проживання чи перебування, або за місцем завдання шкоди (частини третя, статті 28 ЦПК).

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрнафта» підлягає стягненню матеріальна шкода: спричинена пошкодженням елементу облицювання колони навісу на АЗС за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Верхня Криниця, вул. Калинова, 1-б (АЗС № 07/044) в розмірі 500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в сумі 1921,00 грн. підлягає стягненню з відповідача згідно платіжного доручення № 1361від 06.03.2019 року на користь позивача.

Керуючись ст. ст.10, 11,12,13,19, 77,141, 258,263, 268, 273,274, 354 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» в особі: Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Селезнівка Перевальського району Луганської області, громадянина України, паспорт: НОМЕР_4 виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 08.05.2002 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», в особі відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, буд. Центральний, 9-а (р/р № НОМЕР_5 в АБ «Південний», МФО 328209, код ЄДРПОУ 00135390) залишок несплаченої суми майнової шкоди в розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Селезнівка Перевальського району Луганської області, громадянина України, паспорт: НОМЕР_4 виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 08.05.2002 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», в особі відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, буд. Центральний, 9-а (р/р № НОМЕР_5 в АБ «Південний», МФО 328209, код ЄДРПОУ 00135390) судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Т. Д. Бєссонова