Рішення № 82663527, 20.06.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/7196/18

Провадження №2/639/710/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Кузнецової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовомАкціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2018 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник АТ КБ «Приватбанк» з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №SAMDN40000011273832 від 01.02.2007 року у розмірі 241 859,78 грн. та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору №SAMDN40000011273832 від 01.02.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 112 361,22 грн. на термін до 31.01.2014 року і зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особамскладає між ним та банком договір.

Відповідач зобов`язався погашати заборгованість у наступному порядку: щомісяця в період сплати надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, та іншими витратами.

Позивач зазначає, що відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість, яка станом на 08.11.2018 року складає 1 084 734,15 грн. і складається з: 52 752,01 грн. – заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 279 840 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 752 142,07 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. Разом з тим, позивач зазначає, що від вказаної суми віднімається сума, яка була задоволена рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15.11.2011 року, за яким з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» стягнуто грошові кошти, та різниця становить 957 541,06 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що заборгованість до стягнення становить 241 859,78 грн. і складається з 989,10 грн. – заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 240 870,68 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на норми ст.ст.525, 526, 530, 1054 ЦК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.01.2019 року прийнято позов до розгляду та відкритоспрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.Призначено судове засідання.

В судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у судове засідання повторно не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.06.2019 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, приєднані до матеріалів справи, приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимогнеобхідно відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.02.2007 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір №SAMDN40000011273832 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти «Авторозстрочка», а також додаткову угоду №2 до вказаного Договору, відповідно до умов яких відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 112 361,23 грн. строком користування до 31.01.2014 року (а.с.12-21).

В подальшому ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування, а отже, і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Також, ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, про те можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Цивільний кодекс України передбачає спеціальні способи,які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником і які є видами забезпечення виконання зобов`язань.

Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати окремо від основного.

Умовами договору передбачено, що ОСОБА_1 зобов`язався погашати заборгованість по кредитному ліміту, процентам за його використання, по перевитрачанню платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним Договором, Правилами користування платіжними картами та Тарифами Банку (п.6.5.Договору), порядок погашення заборгованості також передбачено п.1.2 додаткової угоди №2 від 01.02.2007 року.

Станом на 05.09.2011 року загальна заборгованість за кредитним договором склала 143 504,14 грн. та заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15.11.2011 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічногоакціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №SAMDN40000011273832 від 01.02.2007 року в розмірі 143 505,14 грн.

На підтвердження обставин щодо подальше невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань суду надано довідку про заборгованість за договором, в якій зазначено, що станом на 08.11.2018 року за відповідачем ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка складає 1 084 734,15 грн., та складається з: 52 752,01 грн. – заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 279 840 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 752 142,07 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором (а.с.11). Як зазначає позивач, від вказаної суми віднімається сума, яка була задоволена рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15.11.2011 року за яким з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» стягнуто грошові кошти, та різниця становить 957 541,06 грн. Отже, на підставі розрахунку заборгованості з відповідача на користь банку підлягає стягненнюзаборгованість у розмірі 241 859,78 грн., яка в свою чергу складається з 989,10 грн. – заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 240 870,68 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Разом з тим суд вважає вказану довідку неналежним доказом підтвердження заборгованості відповідача за кредитним договором, в тому числі за тілом кредиту, оскільки з довідки не вбачається рух коштів по картковому рахунку, в тому числі загальна сума вже сплаченого відповідачем кредиту (тіла кредиту).

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відсутність реального і своєчасного виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що банк, у зв`язку із допущеною заборгованістю зі сплати кредиту, скористався своїм правом на пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором. Так, рішеннямЛенінського районного суду м. Харкова від 15.11.2011 року вже було стягнуто з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №SAMDN40000011273832 від 01.02.2007 року в розмірі 143 505,14 грн. При цьому судом у вищезазначеному рішенні суду не встановлено, що з відповідача стягується лише частина заборгованості за кредитним договором.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився. У такому випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

У справі, яка є предметом розгляду, встановлено, що банк скористався своїм правом на пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, а також отримав судовий захист своїх прав.

Таким чином, положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк у листопаді 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» використав право вимагати дострокового повернення суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, ухваливши 15.11.2011 року у справі № 2-2319/11 рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

З огляду на викладене, необґрунтованими є посилання Банку на те, що на підставі статті 1048 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти та пеню, так як право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припинилося після пред`явлення до позичальника вимоги та ухвалення Ленінським районним судом м. Харкова рішення від 15.11.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №SAMDN40000011273832 від 01.02.2007 року в розмірі 143 505,14 грн.

Стосовно наявності заборгованості у відповідача за кредитом суду не надано належних доказів, що підтверджують як фактично сплачену відповідачем суму кредиту, так і розрахунок остаточної суми кредиту і суми наявної заборгованості, отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах – учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Таким чином, суд не знаходить передбачених законом та підтверджених доказами підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то судовий збір на користь позивача на підставі ст. 141 ЦПК України не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 23, 76-81, 82, 133, 141, 223, 247, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 553, 554, 559, 598, 610, 611, 625, 631, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківськогоапеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 , МФО №305299;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 26.03.2000 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 26.06.2019 року.

Суддя Н.В. Баркова