Рішення № 82663131, 21.06.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16693/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Рівненській області про визнання процедури поновлення на посаді такою, що проведена з порушенням вимог чинного законодавства, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді з попередніми умовами праці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення понесених судових витрат по справі,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про визнання процедури поновлення на посаді такою, що проведена з порушенням вимог чинного законодавства, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді з попередніми умовами праці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану частину щорічної основної та додаткової відпусток, стягнення понесених судових витрат по справі звернувся ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 , та представники позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримали, просили суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнала та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

У поданому відзиві на позовну заяву, відповідач не погоджується з позовними вимогами з підстав, що викладені в ньому.

07.11.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивачем наведено свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення та підтримано заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідачем було подано до суду заперечення на відповідь на відзив в яких відповідач виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу президії П – 13-1 від 19.08.1987 позивач призначений на посаду завідуючого відділу по державному соціальному страхуванню Рівненської облпрофради. Наказом № 12 – к/д від 30.08.2001 р. був призначений на посаду заступника директора виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на якій пропрацював із серпня 2001 року по липень 2017 року.

Внаслідок проведеної реорганізації виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, наказом № 321-к від 26.07.2017 позивач був звільнений з роботи в порядку переведення до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області та у подальшому, наказом від 28.07.2017 № 140-п, 01.08.2017 прийнятий на роботу на посаду заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області в порядку переведення.

29.12.2017 наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області № 327-к від 22.12.2017 позивача було звільнено на підставі та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату, який, у подальшому, було визнано незаконним та скасовано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області 05.06.2018 по справі № 569/1402/18 з одночасним поновленням позивача на посаді заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду у Рівненській області з поновленням попередніх умов праці з 29 грудня 2017 року та стягненням з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 104 106,45 грн. Вказане рішення набрало законної сили 21.11.2018.

05.06.2018 наказом № 137-к від 05.06.2018 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » позивача поновлено на роботі шляхом зміни штатного розпису управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області та введенням додаткової посади заступника начальника управління з посадовим окладом у розмірі 19 010,00 грн. Унаслідок чого видано нову посадову інструкцію, якою визначено нові напрями роботи від 05.06.2018 та встановлено посадовий оклад у розмірі – 19 010, 00 грн. на підставі наказу № 138-к «Про встановлення посадового окладу та надбавки за вислугу років ОСОБА_1 ».

Судом встановлено, що процедура поновлення позивача на посаді здійснювалась всупереч вимог цивільного та трудового законодавства України, адже відповідачем не було забезпечено поновлення на посаді з попередніми умовами праці з 29.12.2017 та поновлення відбувалось з недотриманням вимог ст. 235 КЗпП України, адже позивача було прийнято на нововведену в штатному розписі управління посаду з 05.06.2018 заступника начальника управління з посадовим окладом 19 010,00 грн., з іншими правами та обов`язками.

Судом встановлено на підставі належних, достовірних, допустимих, достатніх доказів, що відповідачем не було дотримано п. 5.4. Типового положення про Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 24.01.2017 № 6 (із змінами від 14.12.2017). Адже Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області не погодило з правлінням Фонду соціального страхування України створення третьої посади заступника начальника управління в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Рівненській області, на яку позивача було призначено.

Судом встановлено, а відповідачем під час судового розгляду не було спростовано та ненадано жодного доказу, яким би підтверджувалося, що 05.06.2018 відбулося засідання правління Фонду соціального страхування України на засіданні, якого для управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області було винесено постанову про погодження створення додаткової посади заступника начальника управління як те передбачено п. 5.4 Типового положення та п. 5.4 Положення про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (затверджено наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 25.07.2018 № 57-ОД). Таким чином, посада заступника начальника управління з посадовим окладом 19010,00 грн. була введена у порушення вищезазначених вимог.

У поданому відзиві на позовну заяву, відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, зазначає, що 05.06.2018 на виконання вимог рішення суду, наказом начальника управління № 137-к позивача поновлено на посаді заступника начальника управління зі збереженням попередніх умов праці.

Однак, суд не може погодитись з таким висновком відповідача як вбачається з матеріалів справи, позивача 05 червня 2018 року було поновлено на роботі на підставі наказу № 137-к від 05.06.2018 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », шляхом зміни штатного розпису управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області від 11.05.2018 (а.с. 40) на штатний розпис від 05.06.2018 (а.с. 41) і відбулося введення третьої посади заступника начальника управління з посадовим окладом у розмірі 19010,00 грн., тоді коли на момент поновлення на роботі згідно штатного розпису від 11.05.2018 (а.с. 40) було дві посади заступника начальника з посадовими окладами 19 400,00 грн. та 19000,00 грн.

На підставі досліджених судом матеріалів справи встановлено та позивачем доведено, що відповідач видав позивачу нову посадову інструкцію якою визначено нові напрями його роботи з 05.06.2018 (а.с. 36, а.с. 109), з якою він був ознайомлений 06.06.2018 про, що є відмітка позивача, яка є відмінною від посадової інструкції від 01.01.2017 (а.с. 38 –39). В тому числі управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області було прийнято наказ № 138-к «Про встановлення посадового окладу та надбавки за вислугу років ОСОБА_1 », яким позивачу було встановлено новий посадовий оклад у розмірі – 19010, 00 грн.

Судом встановлено, що у поданні № 04-23-1683 від 16.07.2018 зазначається наступне: «у зв`язку з виконанням рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05.06.2018 по справі № 569/1402/18 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Рівненській області відбулися кадрові зміни: в штатному розписі управління з 05.06.2018 було введено посаду заступника начальника управління з посадовим окладом 19010,00 грн. взамін посади головно спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності управління».

Судом було досліджено матеріали справи, а також взято до уваги твердження позивача, які не були спростовані відповідачем під час судового розгляду справи, що посада заступника начальника управління, яку займав ОСОБА_1 до 29.12.2017 не була скорочена. Належними та дослідженими доказами встановлено, а саме штатним розписом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (затверджений наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 15.05.2017 № 14-ос) станом на 01.08.2017 в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області було: 1 посада – першого заступника начальника управління, 3 посади – заступника начальника управління. Це було підтверджено відповідачем під час дачі пояснень у судовому засіданні від 10.05.2019. А з 01.01.2018, згідно штатного розпису від 31.10.2017, залишилося 2 посади заступника начальника управління. Під час дачі пояснень представником відповідача у судовому засіданні 10.05.2019 було вказано на запитання суду, що по функціональним обов`язкам, обов`язки ОСОБА_1 були передані тій особі, яка була переведена із посади першого заступника.

Судом встановлено та підтверджено представником відповідача ОСОБА_2 , що посада фактично залишилася, а змінилася тільки людина. Тобто відповідач мав звичайних три посади заступника. Фактично після вручення попереджень, одна посада конкретно була зайнята одним заступником ОСОБА_3 , дві інших посади фактично готувалися до вивільнення це посада ОСОБА_1 та посада ОСОБА_4 ОСОБА_4 запропонували переведення на іншу посаду, відповідно він погодився.

В тому числі судом, на підставі наданих відповідачем доказів, а саме записом № 38 від 01.01.2018 трудової книжки ОСОБА_5 , встановлено, що першого заступника начальника управління з 01.01.2018 було переведено на посаду заступника начальника управління відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України.

Судом в тому числі на підставі посадової інструкції ОСОБА_5 від 02.01.2018 (а.с. 136 – 137) встановлено, що функціональні обов`язки, щодо розгляду матеріалів ревізій та перевірок страхувальників, прийняття відповідних рішень щодо застосування фінансових санкцій та адміністративних штрафів (п. 2.15); організації та забезпечення роботи по наданню медико-соціальних послуг, що здійснюються за рахунок коштів Фонду (п. 2.17); координації питання підготовки та забезпечення здійснення заходів по відновленню здоров`я застрахованих осіб, потерпілих на виробництві та членів їх сімей – належали позивачу згідно посадової інструкції від 01.08.2017.

Таким чином, на підставі пояснень позивача та відповідача, досліджених доказів, суд приходить до висновку, що посада заступника начальника управління, яку займав ОСОБА_1 до 29.12.2017 відповідачем не була скорочена, а на його посаду був переведений ОСОБА_5 . Отже, рішення суду від 05.06.2018 по справі № 569/1402/18 в частині поновлення позивача відповідачем не було виконано, а поновлення позивача на посаду заступника начальника управління 05.06.2018 не відбулося, а відбулося прийняття на нову посаду із зміненими істотними умовами праці.

Відповідач у відзиві зазначає, що у зв`язку зі змінами в організації роботи Фонду, 26.10.2017 за № 02-01/1031-3 ОСОБА_1 було вручено попередження про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема, про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру його посадового окладу, зміну його найменування посади, які вступлять в дію 01.01.2018. Позивач повідомлення отримав 27.10.2017. Також відповідач вказує, що на зміну істотних умов праці позивач погодився, про що свідчить відзив на апеляційну скаргу в справі № 569/1402/18, підпис у наказі від 05.06.2018 № 138-к про встановлення посадового окладу в розмірі 19010,00 грн., замість 7440,00 грн., а також підпис на посадовій інструкції заступника начальника управління». Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує позивач був повідомлений про зміну істотних умов праці не менше як за 2 місяці та погодився продовжувати роботу на нових умовах праці.

Однак, відповідно до ст. 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Суд зауважує, що для зміни умов трудового договору необхідна згода роботодавця і працівника.

Частиною третьою ст. 32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

При зміні істотних умов праці роботодавець повинен дотримуватися такого порядку. Правовим документом про таку зміну повинен бути наказ про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Матеріалами справи підтверджується, що у судовому рішенні від 05.06.2018 по справі № 569/1402/18 було встановлено, що відповідачем не було видано наказу про скорочення чисельності та штату працівників. А також не видавалося наказу про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, що являється прямим порушенням процедури звільнення працівників, яка встановлена КЗпП України.

16.11.2017 виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України було прийнято наказ № 244-ос, яким було затверджено «Інструкцією з діловодства у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України, її робочих органах та їх відділеннях» відповідно до п. 78 цієї інструкції встановлено, що накази, розпорядження, окреме доручення видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності виконавчої дирекції Фонду, її робочих органів та відділень, адміністративно-господарських та кадрових питань.

Згідно примірного розподілу наказів за групами, з основної діяльності, для прикладу обов`язково видаються накази з організації праці, зміни графіка роботи, зміни істотних умов праці в цілому або для окремих категорій працівників у зв`язку зі змінами в організації праці.

Судом встановлено, що відповідачем не видавалися та не надавалися до суду накази про зміну істотних умов праці в цілому або для окремої категорії працівників, а також не видавалися та не надавалися до суду накази про затвердження штатного розпису і внесення змін до нього (у т.ч. у разі приведення штатного розпису у відповідність до Класифікатора професій).

Таким чином, відповідач як і під час поновлення його на роботі, діяв всупереч чинних норм трудового законодавства та внутрішніх нормативних-правових актів.

Відповідно до ст. 32 КЗпП України передбачено, що працівники, істотні умови праці яких у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про дату таких змін (не пізніше ніж за два місяці до змін). Попередження — це письмова пропозиція працівникові продовжити роботу після того, як власник з дотриманням установленого двомісячного строку змінить істотні умови праці. Працівник може прийняти цю пропозицію та продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, або може відмовитися від продовження роботи у зв`язку зі змінами істотних умов праці з наслідками, що випливають. Двомісячний строк передбачений для того, щоб працівник міг знайти собі іншу роботу, якщо його не влаштовує зміна істотних умов праці.

Попередження № 02-01/1031-3 від 26.10.2017 не містить істотних умов праці, які змінювалися відносно позивача. У доданому до матеріалів справи попередженні зазначено наступне: «попереджаємо, Вас про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять в дію 01.01.2018 та про можливе майбутнє звільнення».

У рішенні по справі № 569/1402/18 від 05.06.2018 судом встановлено, що позивачу не було повідомлено, які саме істотні умови праці у нього змінюються при продовженні його роботи за його спеціальністю, кваліфікацією, посадою. Тобто твердження відповідача, що позивач був повідомлений про зміну істотних умов праці не менше як за два місяці не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи. Про зміни істотних умов праці позивач був повідомлений після 05.06.2018 року, а відповідно, самого попередження які самі істотні умови праці щодо позивача змінюються саме з 05.06.2018 не видавалося. Таким чином, строк який був встановлений ст. 32 КЗпП України не було дотримано.

Твердження відповідача, що з 01.01.2018 у штатному розписі управління відділу експертизи тимчасової непрацездатності немає, а створено сектор експертизи тимчасової непрацездатності у складі відділу фінансового контролю та аудиту, а відділ медичних та соціальних введено 2 посади лікарів є необґрунтованими, оскільки у порівняльній характеристиці якісних та кваліфікаційних показників працівників, які працюють на посадах заступників начальника управління від 11.06.2018, що додано до відзиву на позовну заяву вказано, що після 01.01.2018 у ОСОБА_5 у підпорядкуванні наступні підрозділи: відділ профілактики страхових виплат; відділ страхових виплат та матеріального забезпечення (сектор обліку страхувальників); відділ експертизи тимчасової непрацездатності, а у підпорядкуванні ОСОБА_3 : відділ інформаційного забезпечення; відділ контрольно-ревізійної роботи та аудиту (сектор тимчасової непрацездатності), а отже у наданій порівняльній характеристиці від 11.06.2018 такий відділ знаходиться у підпорядкуванню Присяжнюка М.В. Таким чином, судом встановлено та не заперечувалося відповідачем під час судового розгляду, що відділ (сектор) експертизи тимчасової непрацездатності (а.с. 119) знаходиться у підпорядкуванні двох заступників.

У штатних розписах від 11.05.2018, 05.06.2018 та 07.06.2018 відділ медичних та соціальних послуг функціонує, і всього по відділу працює 6 працівників, що спростовує позицію відповідача з приводу функціонування цих відділів.

Відповідачем зазначено, що діюче законодавство, не визначає яким чином роботодавець має виконати рішення суду, лише зобов`язує поновити незаконно звільненого працівника.

Однак, ч.ч. 1, 7 ст. 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. У самому рішенні від 05.06.2018 по справі № 569/1402/18 вказано наступне: поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду у Рівненській області з поновленням попередніх умов праці, з 29 грудня 2017 року.

Суд критично сприймає твердження відповідача, що у 2017 році, після вивчення продуктивності праці та кваліфікації працівників, посади яких скорочувалися, роботодавець визначив, що правом на залишенні на посаді заступника начальника управління користується ОСОБА_3 та скористався правом наданим йому п. 19 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 та провів в межах однорідних посад перестановку (перегрупування) працівників і перевів більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується ОСОБА_5 (обіймав посаду першого заступника начальника управління) на посаду заступника начальника управління.

Дані твердження відповідача спростовуються наступним: судом по справі № 569/1402/18 у рішенні від 05.06.2018 встановлено, що відповідачем було видано наказ №237-К від 02.10.2017 року. «Про створення комісії». Даним наказом зобов`язано комісію визначити переважне право на залишені на роботі працівників у разі вивільнення.

У рішенні від 05.06.2018 по справі № 569/1402/18 встановлено, що начальник відділу кадрів І. Давидюк, готувала інформацію на комісію із визначення працівників управління, які мають переважне право на залишенні на посаді. Така інформація містить лише прізвище та ініціали працівника, дата нагородження, чим нагороджено та подія до якої приурочено нагородження. Однак, не вбачається із наданої комісії інформації та з інших доказів доданих до матеріалів справи про те, яку кваліфікацію мають працівники, між якими визначається переважне право на залишенні на роботі та чи порівнювалася кваліфікація таких працівників, а також чи було враховано інші переваги при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, передбачені ч.2 ст.42 КЗпП України. Тому, суд із наявних у матеріалах справи доказів не може дійти висновку щодо правильності проведення порівняльного аналізу за сукупністю кваліфікації та продуктивності праці працівників, а також з інших підстав у відповідності до ст.42 КЗпП України, між якими визначалося переважне право на залишені на роботі.

Отже, вивчення продуктивності праці та кваліфікації працівників за даними фактами відповідачем не проводилося. Даний факт був підтверджений, свідком ОСОБА_6 , головою первинної профспілкової організації та членом комісії із визначення працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області та його відділень, які мають переважне право на залишення на роботі у разі вивільнення або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, під час її допиту. Свідок ОСОБА_6 повідомила, що комісією із визначення переважного права залишення на роботі не проводилося порівняння продуктивності праці та кваліфікації заступників начальника Управління.

На підставі вище зазначеного, суд зазначає, що надана до відзиву на позовну заяву у якості доказу копія порівняльної характеристики якісних та кваліфікаційних показників працівників, які працюють на посадах заступників начальника управління 2017 рік являється неналежним, недопустимим та недостовірним у розумінні ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

07.06.2018 начальником управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області затверджено штатний розпис управління з 20.08.2018, у якому відсутня посада заступника начальника управління з посадовим окладом 19 010,00 грн.

13.06.2018, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області було повідомлено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та введенням в дію нового штатного розпису управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, відповідно до статті 49 з позначкою 2 КЗпП України посада заступника начальника управління з посадовим окладом 19 010,00 грн. в штатному розписі, який введеться в дію 20.08.2018 відсутня та одночасно було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з посадовим окладом 7 200,00 грн., на яку, в разі згоди, позивач буде переведений з 20.08.2018 року. Додатково було попереджено, що вразі не згоди позивача та не отримання його відповіді у термін, визначений у листі від 13.06.2018, який становив до 26.06.2019 щодо запропонованої посади, останній підлягав звільненню на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України (відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці).

17.08.2018 на підставі наказу № 193-к позивача було звільнено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату через відсутність згоди на переведення на іншу роботу.

Суд на підставі досліджених доказів, а також пояснень сторін вважає, що наказ № 193-к від 17 серпня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 » виданий в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Рівненській області О.К. Колесником є незаконним та підлягає скасуванню на підставі наступного:

П. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказав що штатні розписи управління з 05.06.2018 та 20.08.2018, які підтверджують зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату без зміни кількості штатних одиниць, що відповідає вимогам ст. 64 ГК України та повноваженням директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Суд критично оцінює твердження відповідача, оскільки на підставі наявних матеріалів справи, відповідачем не було надано та не обґрунтовано підстав та причин скорочення чисельності працівників як того вимагає трудове законодавство. Судом встановлено шляхом аналізу штатних розписів від 11.05.2018, 05.06.2018, 07.06.2018, що штат у в кількості 53 штатних одиниць не змінювався, тільки відбулася 05.06.2018 заміна посади головного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності з посадовим окладом 7200,00 грн. на посаду заступника начальника управління 19010,00, а 07.06.2018 – навпаки. Таким чином, у відповідача не мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності або штату працівників.

Крім того, відповідачем не було видано наказів про скорочення чисельності або штату працівників, що являється порушенням п. 78 Інструкції з діловодства у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України, її робочих органах та їх відділеннях (наказ № 244-ос від 16.11.2017).

У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказав з метою визначення працівника, який підлягає звільненню було проведено аналіз якісних та кількісних показників усіх працівників, які займали посади заступників начальника управління і за результатами якого 11.06.2018 визначено особу, яка підлягає звільненню.

Суд критично ставиться до даної позиції відповідача та вважає, що ним 11.06.2018 не могло бути визначено особу, яка підлягає звільненню, оскільки станом на 07.06.2018 згідно штатного розпису від 07.06.2018 відповідачем уже було визначено, що посада з посадовим окладом 19010,00 грн., яку займає ОСОБА_1 відсутня у штатному розписі з 20.08.2018.

Тому суд з наявних у матеріалах справи доказів, не може дійти висновку щодо правильності проведення аналізу якісних та кількісних показників працівників, які займали посади заступників начальника управління, а також з інших підстав, які передбачені ст. 42 КЗпП України, між якими визначалося переважне право на залишенні на роботі. Оскільки з наданої інформації начальника відділу по роботі з персоналом ОСОБА_7 . ОСОБА_8 (а.с. 117 – 121) не вбачається, яку кваліфікацію мають працівники, між якими визначалося переважне право на залишення на роботі; чи та коли до 07.06.2018 або 11.06.2018 порівнювалася кваліфікація цих працівників; з даної інформації не зрозуміло яка продуктивність праці трьох заступників; чи відповідачем було враховано інші переваги при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, які передбачені ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем у супереч ст. 42 КЗпП України не було здійснено та проведено аналізу якісних та кількісних показників працівників, які займали посади заступників начальника управління, оскільки станом на 07.06.2018 згідно штатного розпису відповідач уже прийняв рішення про скорочення посади заступника начальника управління з посадовим окладом 19010,00 грн. яку займав ОСОБА_1 , а не щодо інших заступників.

Суд ставить під сумнів погодження виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 25.07.2018 № 11-41-2422 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області виходячи з того, що в матеріалах справи відсутня постанова правління Фонду соціального страхування про погодження створення додаткової посади заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області.

Щодо пропонування позивачу посад на підставі листа-попередження від 13.06.2018, листа від 16.07.2018, а саме посад: головного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності управління з посадовим окладом 7200,00 грн. та посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та консолідованої звітності. Суд приходить до висновку, що такі посади за своїми кваліфікаційними вимогами не відповідають кваліфікації позивача та набутому досвіду роботи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не було запропоновано позивачу посади згідно з його основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а отже, при звільненні за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України відповідачем не дотримано вимог ст.49-2 КЗпП України.

Верховний Суд України (постанова від 09.08.2017 у справі № 6-1264цс17) зазначив, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Крім того судом встановлено, що згідно постанови правління Фонду соціального страхування від 10.10.2017 № 50 «Про затвердження структури органів Фонду», постанови правління Фонду соціального страхування від 08.02.2017 № 13 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України, структури органів Фонду та створення робочих органів», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Рівненській області – це юридична особа, яка має у своєму складі 9 відділень.

Відповідно до службових записок від 16.08.2018, 01.08.2018, 02.07.2018 вказано, що саме в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області відсутні вакантні посади, які відповідають освіті, спеціальності, кваліфікації, досвіду роботи Цислінського ОСОБА_9 . Судом крім того згідно з матеріалів справи встановлено, що позивачу не пропонувалися вакантні посади у 9 відділеннях.

У постанові Верховного Суду України від 01.04.2015, справа №6-40цс15 , зазначено, що власник або уповноважений орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до свої кваліфікації в цій же установі, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичній особі.

Відповідачем в обґрунтування заперечень на позов також зазначалося, що жодний наказ щодо поновлення позивача не роботі не були оскаржені та не скасовано в межах тримісячного строку, а це накази № 137-к від 05.06.2018 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » та № 138-к «Про встановлення посадового окладу та надбавки за вислугу років ОСОБА_1 », однак суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки позивачем оскаржувались не окремі внутрішні акти відповідача, а він оскаржував процедуру поновлення позивача на посаді заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з посадовим окладом 19010, 00 грн. як таку, що проведена із порушенням вимог чинного законодавства.

Однак, у відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст. 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Статтею 9 ЦК України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Про факт того, що позивача не було поновлено на посаді з попередніми умовами йому стало відомо 21.08.2018 року, коли було вручено лист № 04-23-1683 від 21.08.2018 з копіями документів, а саме поданням № 04-23-1421 від 16.07.2018 щодо надання згоди на розірвання трудового договору 17.08.2018 з ОСОБА_1 та протоколом № 40 засідання профспілкового комітету від 25.07.2018: «у зв`язку з виконанням рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05.06.2018 по справі № 569/1402/18 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Рівненській області відбулися кадрові зміни: в штатному розписі управління з 05.06.2018 було введено посаду заступника начальника управління з посадовим окладом 19010,00 грн. взамін посади головно спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності управління».

З цього моменту позивач дізнався, що його не поновили на займаній посаді із попередніми умовами праці з 29.12.2017, а прийняли на нововведену в штатному розписі управління посаду з 05.06.2018, посаду заступника начальника управління з посадовим окладом 19010,00 грн.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведення, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати №100, який затверджений Постановою КМ України від 08 лютого 1995р., передбачено що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п.8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на число календарних днів за цей період.

Для розрахунку середнього заробітку суд бере до уваги розрахунок, що здійснений позивачем та наданий у судове засідання 21.06.2019року. Наданий розрахунок позивачем відповідачем не спростований та представником відповідача не заперечувався в судовому засіданні, а тому він приймається судом, як достовірний. Отже, вимушений прогул на час розгляду справи у суді з 20.08.2018 по 21.06.2019 складає 210 робочих днів (кількість робочих днів у серпні 2018 року – 9 днів, у вересні 2018 року – 20 днів, у жовтні 2018 року – 22 дні, у листопаді 2018 року – 22 дні, у грудні 2018 року – 20 днів, у січні 2019 року – 21 день, у лютому 2019 року – 20 днів, у березні 2019 року – 20 днів, у квітні 2019 року – 20 днів, у травні 2019 року – 22 дні, червні 2019 року – 14 днів). Таким чином розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи довідку від 20.08.2018 № 02-21-1679, становить 238 606,20 грн. (1136,22 грн. * 210 робочих днів).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, підлягають стягненню з відповідача. Отже, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 2114,40 грн. покладається на відповідача. Судовий збір в розмірі 704,80 грн. потрібно стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,137,141,263,264,265,268,

273,354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Рівненській області про визнання процедури поновлення на посаді такою, що проведена з порушенням вимог чинного законодавства, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді з попередніми умовами праці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення понесених судових витрат по справі – задоволити.

Визнати процедуру поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з посадовим окладом 19010,00 грн. як таку, що проведена із порушенням вимог чинного законодавства.

Визнати незаконним та скасувати наказ №193-к від 17 серпня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 » виданий в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Рівненській області О.К. Колесником.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду у Рівненській області з попередніми умовами праці, які були станом на 29 грудня 2017 року з 17 серпня 2018 року.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2018 року по день ухвалення рішення судом в розмірі 238 606,20 грн. (двісті тридцять вісім тисяч шістсот шість грн. 20 коп.).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з попередніми умовами праці та стягнути грошове забезпечення в межах одного місяця.

Стягнути з управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Рівненській області, м.Рівне, вул.Кавказька, 2, код ЄДРПОУ 41313357 на користь ОСОБА_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2114,40 грн.

Стягнути з управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Рівненській області, м.Рівне, вул.Кавказька, 2, код ЄДРПОУ 41313357 судовий збір в розмірі 704,80 грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційногоперегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 .

Відповідач: управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Рівненській області, м.Рівне, вул.Кавказька, 2, код ЄДРПОУ 41313357 .

Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2019 року.

Суддя :