Ухвала суду № 82662494, 26.06.2019, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/807/19 Провадження № 2/613/395/19

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 червня 2019 року м.Богодухів

Суддя Богодухівського районного суду Харківської області Харченко С.М., розглянувши позовну заяву заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі ДП «Жовтневе лісове господарство» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі ДП «Жовтневе лісове господарство» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням за якою просить: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі ДП «Жовтневе лісове господарство» шкоду спричинену кримінальним правопорушенням в сумі 7724 грн. 48 коп.

Вивчивши позовну заяву вважаю, що вона підлягає залишенню без руху оскільки подана з порушенням ст.ст.175-177 ЦПК України, з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.

Так, позивачем не дотримано положень п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, оскільки позовна заява не містить поштовий індекс, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти відповідача (якщо такі відомі).

Також в порушення положень п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява не містить відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

В порушення п.7 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява не містить відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.175 ЦПК України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до ч.4 ст.56 ЦПК України, прокурор, який звертається в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.185 ЦПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), 5447/03 § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02§ 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені Законом.

Європейський суд з прав людини звужує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI «Про прокуратуру».

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду (а ніяк не одночасно) повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки зроблені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 911/360/17.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ч.3 та 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, прокурор звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва. Відповідно, наявність лише одного факту, що прокурором 24.06.2019 року направлено відповідне повідомлення особі, в інтересах якої подано позов (без надання відомостей на підтвердження його отримання, тим самим відомостей на підтвердження попереднього, до звернення до суду повідомлення ДП "Жовтневе лісове господарство" про це) та звернення на наступний день до суду з позовом, ніяк не є достатнім для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді. Таке право, в тому числі право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

Прокурором фактично не обґрунтовано та не доведено наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство», оскільки позовна заява не містить відомостей (даних) на підтвердження нездійснення або неналежним чином здійснення вказаним підприємством відповідних повноважень, віднесених до його компетенції.

Крім того слід зазначити, що ДП «Жовтневе лісове господарство» здатне самостійно представляти свої інтереси в суді (відомостей на підтвердження протилежного суду надано не було, наявні матеріали не містять).

Відтак, самого посилання в позовній заяві прокурора на те, що вказаним підприємством, як потерпілою стороною, не вжито заходів, спрямованих на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що свідчить про бездіяльність з вказаного питання, недостатньо для прийняття судом цієї позовної заяви, оскільки за змістом ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після встановлення судом правових підстав для представництва. Цей недолік необхідно усунути, прокурору необхідно обґрунтувати та зазначити підстави для представництва прокурором інтересів вказаного в позові Державного підприємства, в інтересах якого подано позов, оскільки прокурор здійснює представництво виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина перша статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Крім того, відповідно до ст.95 ЦПК України письмові докази подаються до суду в оригіналі або належним чином завіреній копії, учасник справи, який подає документи в копіях повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.

Слід зазначити, що до позовної заяви додано ксерокопію Ухвали Краснокутського районного суду Харківської області від 13.06.2019 року та копію Розрахунку шкоди №03-28/588 від 25.07.2018р., які належним чином не завірені. Крім того, копія вказаної вище ухвали не містить відомостей про набарання нею законної сили.

Дані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, провадження у справі не може бути відкрито, а тому відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України її слід залишити без руху з вказаних вище підстав та надати позивачеві строк для усунення недоліків, протягом п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

В разі невиконання вимог ухвали суду, позовна заява, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175-177, 185, 258-259, 260-261, 353 ЦПК України суддя,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі ДП «Жовтневе лісове господарство» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали суду. У спосіб на виконання даної ухвали суду позивачу подати відповідну заяву через канцелярію суду, або направити засобами поштового зв`язку протягом визначеного строку.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя