Рішення № 8265873, 09.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2010 р. Справа № 61/146-09

вх. № 5336/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Баландін Л.Л., за довіреністю б/н від 01.07.2009р.;

відповідача - нез"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройпром Плюс", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс" м. Балаклія Харківської області

про стягнення 220000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Стройпром Плюс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Техсервіс" про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 220000,00 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань передбачених договором поставки , який було укладено між позивачем та відповідачем 24.10.08р. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Позивач разом з позовною заявою звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, в межах суми позову (220000,00грн.).

Оскільки клопотання позивача про забезпечення позову належним чином обґрунтовано не було, суд долучив до матеріалів справи зазначене клопотання та ухвалою від 22.07.2009р. зобов"язав позивача надати додаткове письмове обґрунтування доцільності вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Ретельно дослідивши підстави, викладені в заяві в обґрунтування необхідності забезпечення позову, зважаючи не те, що позивачем достатніх правових обґрунтувань необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову та можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду надано не було, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі викладеного суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2009р. провадження у справі 61/146-09 було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ТОВ "Техсервіс" на ухвалу господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 09.07.2009р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2009р.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2009р. касаційну скаргу ТОВ "Техсервіс" (відповідач по справі) залишено без задоволення, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2009р. у справі №61/146-09 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.02.2010р. провадження у справі №61/146-09 поновлено, розгляд справи призначено на 09.09.2010р. о 10:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні 09.03.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 09.03.2010р., не з"явився, ухвала суду від 22.02.2010р., направлена на адресу відповідача , зазначену в позовній заяві (64200, Харківська область, м.Балаклія, вул.Харківська,21), повернулась до господарського суду з довідкою поштового відділення зв"язку - за зазначеною адресою не проживає. З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження ТОВ "Техсервіс" є: 64200, Харківська область, м.Балаклія, вул.Харківська,21.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач ТОВ "Техсервіс" – належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 09.03.2010 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 22.02.2010 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

24.10.2008 року між ТОВ "Стройпром плюс" (позивач по справі) та ТОВ "Техсервіс" (відповідач по справі) було укладено договір поставки, відповідно до умов якого відповідач (постачальник) зобов’язався поставити та передати у власність, а позивач (покупець) прийняти та оплатити продукцію - пшеницю 6 кл. у кількості 367 тонн протягом 20 днів з моменту оплати.

Відповідно до п.5.1 , п.5.2 зазначеного договору позивач зобов"язаний здійснити 100% попередню оплату за продукцію, шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок відповідача.

Відповідно до п. 6.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення п.4.1 договору поставки , протягом 20 днів з моменту отримання грошових коштів, тобто в строк до 20.11.2008р., свої зобов"язання не виконав , пшеницю 6 кл. у кількості 367 тонн позивачу не передав.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням,а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

16.01.2009р. та 15.04.2009р. позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути на поточний рахунок позивача суму отриманої попередньої оплати за договором поставки від 24.10.2008р., а саме 220000,00грн.

Відповідач ніякої відповіді не надав, вимоги позивача викладені в претензії не виконав, суму боргу не перерахував.

Позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором поставки від 24.10.2008р., перерахувавши грошові кошти на рахунок відповідача, 24.10.2008р. в сумі 200000,00грн. та 31.10.2008р. в сумі 20000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №367 , №368 , №369.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач договірні зобов"язання не виконав, грошові кошти в розмірі 220000,00грн. у добровільному порядку не повернув та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 220000,00 грн., обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 20, 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України, статтями 11,15,16, 509, 525, 530, 598, 620, 612, 663, 665, 712 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс" (64200, Харківська область, м.Балаклія, вул.Харківська, 21, п/р №26007111741 в "Райффайзен Банк Аваль" у м.Києві МФО 380805, код ЄДРПОУ 31668688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройпром Плюс" (64200, Харківська область, м.Балаклія, вул.Куйбишева, 20А, п/р №26004201971900 в АКІБ "УкрСиббанк" м.Харків МФО 351005, код ЄДРПОУ 34923205)грошові кошти в розмірі 220000,00грн. , а також 2200,00грн. державного мита та 315,00грн витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 15.03.2010р.

Справа №61/146-09.