Рішення № 82652779, 11.06.2019, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/148/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Зубчук І. В.,

за участю секретаря судового засідання Талавєр Т. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування обов`язкової частки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що є спадкоємцем за заповітом свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказав, що відповідач є усиновленим його батька та має другу групу інвалідності, тому відповідно до закону має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 . Однак, як повідомив позивач, відповідач не лише ухилявся від надання батьку необхідної допомоги а й робив усе можливе для скорішої смерті останнього, зокрема у 1994 році наніс батьку декілька ударів по обличчю, у листопаді 2007 року відрізав опалення від частини будинку, яка належала батьку, після чого останній захворів, у 2008 році спровокував конфлікт між ним та позивачем у тому числі для нанесення збитків батьку, постійно погрожував.

У зв`язку з наведеним позивач просить усунути ОСОБА_2 від права на спадкування обов`язкової частки після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що позивач має до нього особисту неприязнь, а також про те, що останній вводить суд в оману щодо фактичних обставин справи (а.с. 37-39).

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача є безпідставними, надуманими та не підтверджуються дійсними обставинами (а.с. 53).

Відповідач подав письмові заперечення, в яких зазначив, що померлий ОСОБА_3 не перебував у безпорадному стані, тяжкою хворобою не хворів, не був прикутий до ліжка, сам себе обслуговував та отримував пенсійне забезпечення, за допомогою не звертався, отже не потребував допомоги. У зв`язку з чим, на думку відповідача відсутні підстави для усунення його від права на обов`язкову частку у спадщині (а.с. а.с. 58-60).

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з підстав, зазначених у ньому.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач є сином ОСОБА_3 (а.с. 7), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21).

Відповідач є усиновленим ОСОБА_3 .

16 травня 2000 року ОСОБА_3 склав заповіт на ім`я ОСОБА_1 , яким заповів останньому всі свої права, які будуть належати йому на день смерті (а.с. 20).

Відповідач має інвалідність другої групи (а.с. 150), отже відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК має право на спадкування половини частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом.

Свідок ОСОБА_4 , яка є дочкою ОСОБА_3 , зазначила, що відносини між померлим та відповідачем були погані. Вказала, що ініціатором конфліктів був батько, а тому відповідач не цікавився здоров`ям батька. Зазначила, що померлий потребував допомоги, але життєві потреби забезпечував самостійно. Вказала, що вона особисто здійснювала догляд за батьком.

Свідок ОСОБА_5 повідомив, що йому відомо про неприязні стосунки відповідача та ОСОБА_3 . Вказав, що відповідач померлому допомоги не надавав. Зазначив, що ОСОБА_3 постійно надавали допомогу його дочка, а також позивач та дружина позивача, які проживали разом з померлим.

Свідок ОСОБА_6 , яка є дружиною позивача, вказала, що відповідач допомоги ОСОБА_3 не надавав. Зазначила, що допомогу померлому надавали вона особисто, позивач та сестра позивача.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК).

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) (абз. ч. 1 ст. 1241 ЦК).

Статтею 1224 ЦК визначені підстави для усунення від права на спадкування.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Частиною 5 ст. 1224 ЦК передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто, ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи можлива лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності.

Як зазначили допитані у судовому засіданні свідки, ОСОБА_3 постійно отримував допомогу від його дочки, а також позивача та його дружини, отже, на думку суду, і не потребував отримання допомоги від відповідача.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: 1) ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; 2) перебування спадкодавця в безпорадному стані; 3) потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Враховуючи вищевикладене, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, беручи той факт, що померлий ОСОБА_3 не перебував у безпорадному стані та не потребував отримання допомоги від усиновленого ОСОБА_2 , суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про усунення останнього від права на спадкування, у зв`язку з чим вважає за потрібне відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89 ЦПК, ст.ст. 1216, 1217, 1224, 1241 ЦК, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування обов`язкової частки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 червня 2019 року.

Суддя І. В. Зубчук