Рішення № 8265039, 18.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2010 р. Справа № 16/43-09

вх. № 1787/6-16

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Новікова О.М., довіреність від 08.01.09 р.;

відповідача - не з’явився;

3-ї особи – не з’явився;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Люботинський сад" м. Люботин

до Люботинської міської ради Харківської області м. Люботин,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Харківській області

про зобов'язання прийняти до власності

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні 09.02.2010р. оголошувалась перерва до 11:00 год. 18.02.2010р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Люботинську міську раду Харківської області прийняти до комунальної власності об'єкти житлового фонду та об'єкти комунальної інфраструктури.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що згідно частини 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. З початку ліквідаційної процедури ліквідатор у межах своїх повноважень, передбачених ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неодноразово намагався передати вищезазначені об'єкти житлового фонду та об'єкти комунальної інфраструктури у комунальну власність Люботинській міській раді Харківської області, але Люботинська міська рада Харківської області безпідставно ухиляється від прийняття зазначених об'єктів.

27.04.2009р. представник 3-і особи надав до канцелярії господарського суду пояснення в якому вказує, що враховуючи ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

27.04.2009р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду відзив на позовну заяву в якому вказує, що виконкомом Люботинської міської ради прийнято рішення №210 від 20.03.2007р. "Про затвердження складу комісії по прийняттю-передачі в комунальну власність територіальної громади міста житлового фонду та об’єктів інфраструктури ВАТ "Люботинський сад". При обстежені комісією було встановлено, що більша частина об'єктів, зазначених у позовній заяві не має технічної та правовстановлюючої документації, що в свою чергу унеможливлює їх передачу, а також те, що значна кількість об'єктів взагалі не існує (повністю зруйнована), або знаходиться в напівзруйнованому стані.

24.06.2009р. представник позивача надав до канцелярії господарського суду пояснення в яких вказує, що зазначені у позовній заяві підвали, вбиральні та сараї не є об’єктами комунальної інфраструктури, а є складовою частиною об’єктів житлового фонду та повинні передаватись разом із житловим фондом.

06.10.2009 р. представник відповідача надав акт обстеження технічного стану житлового фонду і об’єктів інфраструктури, які знаходяться на балансі ВАТ "Люботинський сад" та підлягають передачі до комунальної власності Люботинської міської ради.

17.11.2009р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду пояснення в яких вказав перелік житлового фонду ВАТ "Люботинський сад", який відповідач вважає за можливе прийняти до комунальної власності територіальної громади міста ( т.2, а.с. 5 – 59).

17.11.2009р. представник 3-ї особи надав до канцелярії господарського суду пояснення в яких зазначає, що в процесі приватизації радгоспу "Люботинський" були складено інвентаризаційний опис №2 основних засобів, згідно п. 4 плану приватизації радгоспу "Люботинський", за наслідками приватизації зазначеного радгоспу житлові будинки приватизовані не були, зміни власника не відбулось, ним залишилася держава.

21.01.2010 р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду для залучення до матеріалів справи копію листа від 27.11.2009 р. №03-15/3647, копію листа від 12.01.2010 р. №03-15/43 та копію рішення Люботинської міської ради від 09.12.2009 р. за №875, яким надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста житлового фонду ВАТ "Люботинський сад" за адресою: м. Люботин, вул. Курортна №№2, 8-а, 5, 9, 12-а, 18, 24, 20, 25; контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну депутатську комісію з питань житлово - комунального господарства, транспорту та зв'язку, енергетичних питань та заступника міського голови з комунальних питань.

Суд, вислухавши представників сторін та 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, надані докази, встановив наступне.

Наказом Регіонального відділення по Харківській області Фонду Державного майна України №1704-п від 28.12.1999 р. радгосп "Люботинський" перетворено у відкрите акціонерне товариство "Люботинський сад", яке визнано правонаступником радгоспу "Люботинський"; затверджено статут ВАТ "Люботинський сад".

Як вбачається з матеріалів справи, плану приватизації державного сільськогосподарського підприємства радгосп "Люботинський" та додатків до нього, затвердженого розпорядженням Регіонального відділення по Харківській області Фонду Державного майна України № 1619(т. 1 а.с. 25-38) за ВАТ "Люботинський сад" обліковується державне майно, яке не увійшло до статутного фонду акціонерного товариства під час проведеної приватизації, а саме об'єкти житлового фонду та об'єкти комунальної інфраструктури зазначені у позовній заяві за порядковим номером 1-43.

Актом передачі № 345 від 08.11.2000 р. державним органом приватизації передано у власність позивача нерухоме майно.

Постановою господарського суду Харківської області від 07.02.2007р. по справі №Б-39/105-04 Відкрите акціонерне товариство "Люботинський сад" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ВАТ "Люботинський сад" Панасюка Івана Вікторовича, зобов’язано ліквідатора в строк до 07.02.2008 р. виконати ліквідаційну процедуру, та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс, а також всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що в частині спірних будинків на сьогоднішній день проживають мешканці, які внаслідок невизначеності долі цих будинків можуть опинитися в складній ситуації з отриманням комунальних послуг. Ліквідаційна процедура завершується, коштів на виготовлення технічної документації на будинки, які підлягають передачі, немає, виготовити технічну документацію на будинки неможливо. За таких умов порушуються як права проживаючих у цих будинках членів територіальної громади, так і вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо строків проведення ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає:

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

- жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

- жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

- квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих Рад народних депутатів у порядку і в строки, що визначаються Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР( ст. 5 Житлового кодексу УРСР).

Згідно до ст. 6 Житлового кодексу УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Таким чином, відповідно до статей 4 - 6 Житлового кодексу УРСР державний житловий фонд включає в себе жилі будинки (закінчені будівництвом і здані в експлуатацію) та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно до пункту 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

У разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 р. за № 891 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 26.05.2004 р. № 695) затверджено Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (надалі - Положення).

У пункті 1 Положення вказано, що воно визначає порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій.

Згідно п.7 Положення, якщо підприємства, установи чи організації передають відомчий житловий фонд у комунальну власність протягом фінансового року, утримання його забезпечується на договірних засадах з підприємствами, а в разі їх банкрутства –за рахунок наявних коштів виконкомів відповідних рад. У разі потреби порушується питання про вишукання коштів з державного бюджету.

Відповідно п.8 Положення, передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інше), а також документами, що встановлюють право на нього.

У разі відсутності необхідної технічної документації вона відновлюється за рахунок підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд у комунальну власність.

Суд зазначає, що відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а відповідно до ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Враховуючи те, що строки ліквідаційної процедури закінчені та проведені всі заходи, направлені на здійснення ліквідаційної процедури, виготовити документацію на будинки, що пропонуються для передачі відповідачу неможливо у зв’язку з повним припиненням діяльності підприємства та відсутністю коштів; Законом України "Про відновлення платоспроможності і боржника або визнання його банкрутом" передбачена обов’язкова передача об’єктів житлового фонду до комунальної власності відповідних територіальних громад, а подальше не передання житлових будинків до комунальної власності спричинить суттєве порушення прав громадян, які в них мешкають; виходячи з принципу верховенства права, суд приходить до висновку про необхідність передачі спірних житлових будинків до комунальної власності відповідної територіальної громади навіть за відсутності всієї передбаченої “Положенням порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій” технічної документації на будинки.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням обставин справи, суд вважає належним позовні вимоги задовольнити частково та зобов’язати відповідача прийняти від позивача до комунальної власності територіальної громади м. Лозова наступне майно.

Зазначене, не суперечить приписам ст. 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності і боржника або визнання його банкрутом”, яка передбачає передання об’єктів житлового фонду та об'єктів комунальної інфраструктури до комунальної власності без додаткових умов.

Стосовно зобов’язання прийняття до комунальної власності іншого майна, зазначеного у позовній заяві, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 50 Житлового кодексу УРСР встановлені вимоги, що ставляться до жилих приміщень, а саме жиле приміщення має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Статтями 127 - 131 Житлового кодексу УРСР та пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 N 208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки.

Відповідно до додаток Б (обов'язковий) Терміни та визначення понять Державних будівельних норм України "Будинки і споруди" Житлові будинки". Основні положення ДБН В. 2.2.-15-2005 (чинні з 01.01.2006 р.) житлове приміщення - опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання.

Житловий осередок гуртожитку - група житлових кімнат, об'єднаних підсобними приміщеннями загального користування.

Як вбачається з матеріалів справи майно, фізично зношене, відбудова вищезазначених об’єктів економічно недоцільна, житлові будівлі не відповідають встановленим для житлових приміщень санітарним і технічним вимогам, не використовується як житловий фонд та непридатні для подальшого використання, спірні об’єкти є фактично зруйнованими (знищеними); зазначене підтверджується актом № 464 перевірки забезпечення збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Люботинський сад" ( т. 1 а.с. 40 – 44) та акт обстеження технічного стану житлового фонду і об’єктів інфраструктури, які знаходяться на балансі ВАТ "Люботинський сад" та підлягають передачі до комунальної власності Люботинської міської ради ( т. 2 а.с. 5 – 55). Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позову в частині зобов’язання прийняти до комунальної власності вищезазначеного майна .

Також суд зазначає, що сарай на 20 відділень, інв. номер 467а має лише 8 діючих відділень, які підлягають передачі до комунальної власності , інші 12 – зруйновані, які не використовуються та не підлягають передачі до комунальної власності територіальної громади м. Люботина. Сарай інв. номер 474 а має лише 8 діючих відділень, які підлягають передачі до комунальної власності територіальної громади м. Люботина.

Житловий будинок інв. номер 663 має 4 квартири, в яких проживають мешканці, які підлягають передачі до комунальної власності , інші 13 зруйновані , не використовуються та не підлягають передачі до комунальної власності територіальної громади м. Люботина.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись статтями статтями 1- 4-5, 12, 22, 32, 33, 43, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов’язати Люботинську міську раду Харківської області (62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Радянська, 41, код ЄДРПОУ 04058717) прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Люботина від ВАТ "Люботинський сад" ( 62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Курортна, 1, код ЄДРПОУ 00412412 ) майно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2010 р.