Ухвала суду № 82650311, 26.06.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5247/16-к

Провадження № 1-кп/0203/473/2019

У Х В А Л А

26.06.2019 року м. Дніпро

Колегія суддів Кіровського районного суду м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Смольнякова О.О.,

суддів Католікян М.О., Казак С.Ю.

при секретарі - Сердягіній О.Ю.

за участю прокурора: Остапенко І.К.

захисника - Карчагіна С.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040680001573 від 18.05.2016 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, раніше несудимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_3 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться вищевказаний обвинувальний акт.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, наявні ризики передбачені ст.177 КПК України, обвинувачений зможе незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення та метою забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Захисник Карчагін С.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що в ухвалі апеляційної інстанції фактично зазначено, що вина його підзахисного не доведена, клопотання прокурора є формальним і ніяким чином необґрунтованим, ОСОБА_1 немає наміру впливати на свідків, оскільки свідки, на його думку, надають показання на користь його підзахисного, просив змінити підзахисному запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений підтримав доводи захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 13 липня 2019 року.

При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І. А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства (суду) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Суд приймає до уваги практику ЄСПЛ, а також той факт, що ОСОБА_1 перебуває під вартою тривалий час, а саме з 19.05.2016 року, прокурор у клопотанні посилається на одні й ті ж самі ризики, які фактично мають формальний характер та у зв`язку із тривалім розглядом справи втратили свою актуальність.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу з триманням під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331 КПК України, колегія суддів-

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – залишити без задоволення.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 2 місяці, тобто до 26 серпня 2019 року, звільнивши з під варти негайно в залі суду.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 протягом вказаного строку: прибувати до суду за першою вимогою; цілодобово не залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_3 , крім випадків звернення за медичною допомогою, запобігання надзвичайним ситуаціям, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Виконання ухвали покласти на відділення поліції за місцем проживання ОСОБА_1 .

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає і набирає законної сили в момент ухвалення.

Головуючий-суддя О.О.Смольняков

Судді М.О. Католікян

С.Ю. Казак