
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/780/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, голови Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області Плохушко Віктора Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
15 квітня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (далі - відповідач-1, Щасливцевська сільська рада), голови Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області Плохушко Віктора Олександровича (далі - відповідач-2, голова Щасливцевської сільської ради Плохушко ОСОБА_2 ), у якому просить:
- визнати протиправною відмову Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1472 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення №-1557 від 29.03.2019 року, прийняте 89 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1472 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії голови Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області ОСОБА_3 , які виявились у підписанні протиправного рішення № 1557 від 29.03.2019 року Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області в частині відмови в задоволенні заяви- ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно)земельної ділянки орієнтовною площею 0,1472 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1472 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 22.04.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 20 травня 2019 р.
Протокольною ухвалою суду від 20.05.2019 р. вирішено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом. (п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України).
Відповідно до змісту позовної заяви, вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що Щасливцевською сільською радою безпідставно відмовлено ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1472 га. для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, оскільки підставами такої відмови є невідповідність графічних матеріалів бажаному місцю розташування земельної ділянки та неможливість вільного використання земельної ділянки, зазначеної у графічних матеріалах, за цільовим призначенням, що на думку позивача не відповідає вичерпному переліку підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України. При цьому, позивач вважає протиправними дії голови Щасливцевської сільської ради Плохушко В.О., які полягають у тому, що відповідно ч. 4 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" голова сільської ради має право зупинити рішення сільської ради, проте, не пересвідчившись у законності підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, голова сільради заздалегідь підписав протиправне рішення. З огляду на вказане, позивач вважає, що оскаржуване рішення Щасливцевської сільської ради №-1557 від 29.03.2019 року підлягає скасуванню, а єдиним можливим способом поновлення порушених прав позивача є зобов`язання Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) вказаної земельної ділянки.
17 травня 2019 року відповідач-1 надав суду відзив на позов, яким не визнає позовні вимоги, оскільки відповідно до Генерального плану села Генічеська Гірка, поєднаного з планами зонування з розвитком рекреаційної зони, відсутній вільний доступ до території, позначеної позивачем на графічних матеріалах, для використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а тому відмова ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1472 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області є законною. Щодо доводу позивача про першочергове право на заявлену земельну ділянку, то за твердженням Щасливцевської сільської ради усі бажаючі отримують відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на зазначену у графічних матеріалах позивача земельну ділянку з вищевказаних причин.
Відповідач-2 не скористався правом, передбаченим ст. 159 КАС України, не надав суду відзив на позовну заяву.
Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує наступне.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 27.10.1997 року Суворовським управлінням соціального захисту населення м. Херсона.
26 лютого 2019 року позивач засобами поштового зв`язку направила на адресу голови Щасливцевського сільського ради клопотання про надання у порядку першочерговості дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1472 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, які додаються до клопотання. До вказаного клопотання додано: копія паспорта громадянина України, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копія учасника війни, графічні матеріали.
За інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення №7350103174070, яким було відправлено дане клопотання, отримано особисто адресатом 06 березня 2019 року.
29 березня 2019 року рішенням 89 сесії 7 скликання Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області "Про розгляд заяв" за № 1557 розглянувши заяви громадян України та надані документи, з метою приведення у відповідність до земельного законодавства надання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, керуючись ст.ст. 12, 19, 38, 39, 118, 121 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішено відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяв у зв`язку з невідповідністю графічних матеріалів бажаному місцю розташування земельних ділянок та у зв`язку з неможливістю вільного використання земельної ділянки, зазначеній у графічних матеріалах орієнтовною площею 0,1472 га за цільовим призначенням.
Вважаючи вказану відмову Щасливцевської сільської ради протиправною, рішення Щасливцевської сільської ради таким, що прийнято всупереч ст. 118 Земельного кодексу України, а дії голови Щасливцевської сільської ради Плохушко В.О. протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (надалі Закон № 280/97-ВР).
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 , яка є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, не більше 0,25 га.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.
Відповідно до ч. 6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Отже, до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Будь-яких спеціальних вимог до графічних матеріалів у ст.118 ЗК України не встановлено, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.
З огляду на викладене, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Статтею 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, відповідно до приписів ст. 122 ЗК України та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", саме Щасливцевська сільська рада є уповноваженим органом місцевого самоврядування, до компетенції якого входить вирішення питань щодо надання у власність або користування земельних ділянок, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Цією ж статтею визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачка звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,1472 га., тобто в межах розміру 0,25 га. для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що відповідає положенням статей 118 та 121 ЗК України.
При цьому, за результатом розгляду вказаного клопотання відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні такого дозволу, мотивуючи невідповідністю графічних матеріалів бажаному місцю розташування земельних ділянок та неможливістю вільного використання земельної ділянки, зазначеній у графічних матеріалах орієнтовною площею 0,1472 га. за цільовим призначенням, що на думку суду, не узгоджується з переліком підстав такої відмови, визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Як встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, що при прийняті оскаржуваного рішення відповідач переслідував мету вільного доступу до території, позначеної позивачем на графічних матеріалах, для використання за цільовим призначенням, що підтверджується знімком з кадастрової карти, при цьому, посилаючись на ст.ст. 12, 19, 38, 39, 118, 121 Земельного кодексу України.
Проте, суд не погоджується з вказаним доводом відповідача, з таких підстав.
Так, оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у оскарженому рішенні Щасливцевської сільської ради № 1557 від 29 березня 2019 року, суд вказує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
Відповідно до статті 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.
Згідно зі статтею 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Згідно зі статтею 24 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) забудова земельної ділянки здійснюється у межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Частиною першою статті 17 Закону № 3038-VI передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Відповідно до положень статті 18 Закону № 3038-VI план зонування території розробляється на основі Генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.
План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
Проте, зі змісту оскаржуваного рішення та наданих пояснень представника відповідача у відзиві на позов, судом не встановлено, а відповідачем не спростовано наявність обмежень, установлених генеральним планом міста, або заборон, які б не узгоджувались із цільовим призначенням, визначеним в графічних матеріалах, на яких зазначено позивачем бажане місце розташування земельної ділянки, а також наявності прав інших громадян чи юридичних осіб на відповідну земельну ділянку.
При цьому, вказана в оскаржуваному рішенні відповідача підстава відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених у вичерпному переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, передбачений ч. 7 ст. 118 ЗК України, а тому суд вважає, що рішення відповідача не узгоджується з критеріями правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені ст. 2 КАС України.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 118 ЗК України, початковим етапом надання земельної ділянки у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, дозвіл на розроблення якого приймається відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана відмова Щасливцевської сільської ради у надані ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому є неправомірною, а оскаржуване рішення Щасливцевської сільської ради № 1557 від 29 березня 2019 р. протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд вважає необґрунтованим довід позивача про наявність у неї переваги на отримання земельної ділянки у власність, оскільки в межах розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства можуть бути розглянуті рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень на предмет їх узгодження з вимогами законодавства, тобто чи вчинені вони в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. При цьому, суд враховує, що питання передачі земельної ділянки у власність (користування) є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, в які суд не може втручатися, а тому адміністративним судом не може бути надана оцінка наявності переваг тієї чи іншої особи.
Щодо вимоги позивача зобов`язати Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1472 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 , то суд вказує наступне.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". При цьому дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16.
У межах розгляду даних спірних правовідносин, відповідач, на думку суду, протиправно надав позивачу формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством на етапі затвердження проекту землеустрою.
Оскільки процес надання позивачу відмов у затвердженні проекту землеустрою з формальних підстав може бути досить тривалим, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання Щасливцевську сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1472 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 .
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.
Щодо вимоги позивача про визнання дій сільського голови по підписанню спірного рішення протиправними, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту позову, вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що голова Щасливцевської сільської ради ОСОБА_3 не скорився правом, визначеним ч. 4 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в частині зупинення оскаржуваного рішення з підстав його незаконності.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень.
З огляду на вказану норму Закону, зупинення рішення сільської ради є дискреційним правом голови Щасливцевської сільської ради ОСОБА_3 , а тому суд не може надавати оцінку наявності такого права у голови сільської ради.
З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про подання Щасливцевською сільською радою звіту про виконання судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги предмет спору та обставини даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачами не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Щодо вимоги позивача про постановлення окремих ухвал про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності, передбаченої законом посадових осіб Щасливцевської сільської ради, дії чи бездіяльність яких, визнаються протиправними, а також стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення під час підписанням головою Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області ОСОБА_3 протиправного рішення № 1557 від 29.03.2019 р., слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Аналіз вказаної правової норми дає підстави вважати, що постановлення окремої ухвали у випадку виявлення під час розгляду справи порушень закону є правом суду, а не його обов`язком.
З урахуванням досліджених доказів та правових висновків за наслідками розгляду адміністративної справи, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали у відповідності до ст.249 КАС України.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що відповідач-1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій та рішення, а позивачем не доведено протиправність дій відповідача-2, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в загальній сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанціями № 0.0.1298044413.1 від 15.04.2019 року на суму 576,30 грн. та №0.0.1325365254.1 від 15.04.2019 року на суму 192,10 грн.
З огляду на викладене, суд вважає, що сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню зі Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області за рахунок її бюджетних асигнувань частково, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 384,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 139, 159-163 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (75580, Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Миру, 26, код ЄДРПОУ 26186462), Голови Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області Плохушко Віктора Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (75580, Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Миру, 26, код ЄДРПОУ 26186462) у наданні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1472 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення від 29.03.2019 року, прийняте 89 сесією Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (75580, Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Миру, 26, код ЄДРПОУ 26186462) 7 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1472 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 .
Зобов`язати Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області (75580, Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Миру, 26, код ЄДРПОУ 26186462) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1472 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (75580, Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Миру, 26, код ЄДРПОУ 26186462) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 109020100
Судове рішення № 82650107, Херсонський окружний адміністративний суд було прийнято 21.06.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 540/780/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: