Рішення № 8264988, 22.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2010 р. Справа № 06-5-40/1200-61/292-

вх. № 8816/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Корецька Л.В., за довіреністю №01-2/3672 від 02.12.2009р.; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Сатурн", м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком", м. Харків

про стягнення 177081,44 грн.

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком", м. Харків

до

Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Сатурн", м. Київ

про визнання договору розірваним

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ВАТ "НВП "Сатурн", звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до ТОВ "Автоком" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди у розмірі 177081,44грн., з яких : 151325,80грн. - сума основного боргу; 8353,18грн. - пені; 17402,46грн - інфляційні витрати. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 02.10.2009р. справу №06-5-40/1200 передано за підсудністю на розгляд господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.11.2009р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2009р.

09.12.2009р. позивач через канцелярію суду надав заяву про збільшення позовних вимог , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 178104,57 грн., з яких : 151325,80грн. - сума основного боргу, 13022,97 грн. - пені, 3216,06 грн. - три відсотки річних , 10539,74 грн. - інфляційні витрати. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2009р. прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду судом.

13.01.2010р. представник позивача звернувся до суду з заявами про відшкодування послуг адвоката в сумі 4000,00грн. та про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 367719,38грн., з яких: 151325,80 грн. сума основного боргу, 192255,00 грн. суму збитків, 13670,84 грн. пені, 3302,46 грн.- 3% річних та 10539,74 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2010р. прийнято заяви позивача про збільшення позовних вимог до розгляду судом.

Також 13.01.2010р. представник позивача заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача:

1.          ВАЗ 11183 (2006), зелений , № дв. 211141735519; № кузова ХТА 11183070078712; держ. № АХ 3714 АХ;

2.          ВАЗ 11183 (2006), зелений , № дв. 211141736398; № кузова ХТА 11183070076001; держ. № АХ 3448 АХ;

3.          ВАЗ 11183 (2006), зелений , № дв. 11183,1735471; № кузова ХТА 11183070078762; держ. № АХ 9243 ВА.

Вирішуючи це клопотання суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Роз’яснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову ”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі до заяви про забезпечення позову позивачем не додано доказів того, що відповідне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а також доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини щодо відповідного майна, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому правових підстав для її задоволення немає.

12.01.2010р. відповідач - ТОВ "Автоком", звернувся до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до ВАТ "НВП "Сатурн" про визнання договору оренди №1199ОУ.07 від 01.10.2007р., укладеного між ВАТ "НВП "Сатурн" та ТОВ "Автоком" розірваним з 05.05.2009р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2010р. прийнято зустрічний позов до розгляду спільно із первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 22.02.2010р. позовні вимоги підтримав з урахуванням збільшень позовних вимог та просив їх задовольнити, проти вимог зустрічного позову заперечував, з підстав , викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву, надав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які долучаються судом до матеріалів справи.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання, призначене на 22.02.2010р., не з"явився через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просив надати йому час для вирішення спірного питання між сторонами по справі.

Представник позивача за первісним позовом заперечував проти клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянув клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, враховуючи заперечення проти даного клопотання позивача за первісним позовом, з урахуванням того, що у сторін було достатньо часу для добровільного врегулювання спору, вважає його необгрунтованим та таким , що не підлягає задоволенню.

Присутній в судовому засіданні 22.02.2010 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача за первісним позовом.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 10.02.2010 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі відповідача за первісним позовом.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

01.10.2007 року між ВАТ "НВП "Сатурн" (позивач за первісним позовом) та ТОВ "Автоком" (відповідач за первісним позовом) , було укладено договір № 11990У.07 , відповідно до умов якого позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв у тимчасове платне користування нежилі приміщення, які знаходяться на території підприємства орендодавця, за адресою: м. Київ, пр. 50-річчя Жовтня, 2-Б, загальною площею 40,9 кв. м. у головному корпусі на першому поверсі , що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі приміщень та майна від 01.10.2007 року (арк.спр.15) та підписаною сторонами схемою наданих в оренду приміщень (арк.спр. 16).

Пунктом 2.1. Договору за право користування орендованими площами та/або обладнанням орендар (відповідач за первісним позовом) щомісяця перераховує на рахунок орендодавця (позивача за первісним позовом) орендні платежі шляхом та в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.3. договору визначено, що орендна плата за передані на використання площі та/або майно нараховуються з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, та перераховуються незалежно від фактичного використання та результатів фінансово-господарської діяльності відповідача до 15 числа місяця, що слідує за поточним, згідно встановленого рахунку та акту виконаних робіт.

Згідно з п. 3.2.1. договору відповідач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі перераховувати орендні платежі на рахунок позивача.

Відповідно до ч. 2 п. 2.2. спірного договору до складу орендних платежів відносяться орендна плата та плата за утримання та обслуговування приміщень.

Відповідно до п.3.3. додаткової угоди від 01.07.2008 р. до Договору плата за утримання та обслуговування орендованих площ провадиться щомісячно одночасно з внесенням орендної плати в терміни, що встановлені договором оренди згідно встановленого рахунку та розрахунку розміру орендних платежів.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач за первісним позовом виконав свої обов'язки у повному обсязі, надавши відповідачу за первісним позовом в тимчасове платне користування орендовані приміщення та обладнання, та інші обов’язки, передбачені розділом 3 спірного договору, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, з вересня 2008 року порушив зобов’язання щодо сплати орендної плати.

У зв'язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за спірним договором в розмірі 151325,80 грн. за період з серпня 2008р. по квітень 2009р. (включно).

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 151325,80 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

          Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати за договором оренди нежилих приміщень та майна №11990У.07 , який був укладений між сторонами по справі 01.10.2007р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди нежилих приміщень та майна №11990У.07 від 01.10.2007р. у сумі 151325,80грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 151325,80грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 6.2 договору оренди нежилих приміщень та майна №11990У.07 від 01.10.2007р. , за невиконання або несвоєчасне виконання будь - яких грошових зобов"язань, що передбачені цим договором , тягне зобов"язання орендаря сплатити на користь орендодавця пеню , що нараховується у розмірі 0,2% суми наявного боргу за кожний день прострочення платежу, а також збитки у відповідності до чинного Цивільного законодавства України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ,наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача за первісним позовом пені у сумі 13670,84 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3302,46 грн. та 10539,74 грн. інфляційних витрат, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком" до Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Сатурн" про розірвання договору оренди №11990У.07 з 05.05.2009р., який було укладено між сторонами по справі 01.10.2007р., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

05.05.2009р. ТОВ "Автоком" , звернувся до ВАТ НВП "Сатурн" з пропозицією про розірвання договору оренди.

В своїх зустрічних позовних вимогах позивач за зустрічним позовом посилається на те, що починаючи з 01.12.2008р. розмір орендованих площ і відповідно розмір орендної плати був збільшений відповідно до акту приймання- передачі від 01.12.2008р. та протоколу узгодження договірної ціни №2294 від 30.12.2008р. Глибокі кризові процеси у світовій та українській економіці негативно вплинули на господарську діяльність товариства, тому позивач за зустрічним позовом вважав за необхідне розірвати договір оренди, оскільки виконання умов договору було вкрай невигідним та таким, що порушує інтереси товариства. Зазначені вище обставини не могли бути передбачені сторонами під час укладання договору.

                    Як посилається позивач за зустрічним позовом в своєму позові з 05.05.2009р. фактично припинив користування майном відповідача за зустрічним позовом на умовах оренди, майно позивача за зустрічним позовом відсутнє в приміщенні, співробітники також.

26.05.2009р. ВАТ НВП "Сатурн" у відповідь на пропозицію ТОВ "Автоком", щодо розірвання договору оренди №11990У.07 від 01.10.2007р., направив на адресу ТОВ "Автоком" лист, в якому зазначив про наявну заборгованість ТОВ "Автоком" перед ВАТ НВП "Сатурн" у розмірі 151325,80грн., яку просив терміново погасити, заперечень щодо розірвання договору оренди №11990У.07 від 01.10.2007р., не висловив.

Згідно з розділом 4 договору , він діє до 01.10.2008р., якщо за один місяць до закінчення терміну дії даного договору одна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії договору , то даний договір вважається автоматично продовженим на один рік , якщо не буде інших домовленостей між сторонами.

Відповідно до ч.1 та 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін , якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Стаття 188 Господарського кодексу України, визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів , відповідно до якого сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір , повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору , яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

З вищевказаного вбачається , що відповідач за зустрічним позовом не надав письмових заперечень щодо розірвання договору з 05.05.2009р., у зв"язку з чим сторони дійшли згоди про розірвання договору оренди №1199ОУ.07 з 05.05.2009р., про що також свідчить позовна вимога ВАТ НВП "Сатурн" про стягнення спричинених йому збитків за 5 місяців , починаючи з травня 2009 р.

Враховуючи вищевикладене , суд вважає вимогу зустрічного позову про розірвання договору оренди №11990У.07 з 05.05.2009р. обгрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою , що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом збитків у розмірі 192255,00грн. суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище сторони погодили дострокове розірвання договору оренди з 05.05.2009р.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Проте, відповідач за первісним позовом (ТОВ "Автоком") доказів на підтвердження виконання свого обов"язку щодо повернення орендованого майна після розірвання договору (05.05.2009р.) суду не надав; доказів які б свідчили про направлення ТОВ "Автоком" акту повернення майна, для підписання позивачу (ВАТ "НВП "Сатурн") відповідно до п.7.2 договору оренди №1199ОУ.07 в матеріалах справи, не міститься.

Отже , суд визнає ТОВ "Автоком" винним в невиконанні свого обов"язку щодо своєчасного повернення орендованого майна.

ВАТ "НВП "Сатурн" , обгрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення збитків . посилається на те, що починаючи з червня 2009р. між ним та ПП "Квантум - 1" велись переговори щодо передачі в оренду спірних приміщень площею 40,9 кв. м., за адресою: м. Київ, пр. 50-річчя Жовтня, 2-Б. В підтвердження чого позивачем за первісним позовом було надано суду переписку з ПП "Квантум-1".

Проте, у зв"язку з неповерненням ТОВ "Автоком" орендованих приміщень ВАТ "НВП "Сатурн" був позбавлений можливості укладання договору оренди з новим орендарем , у зв"язку з чим позивач за первісним позовом поніс збиткина суму 192255,00грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов”язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов”язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов”язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб”єкту або суб”єктом господарювання.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв’язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище , суд дійшов висновку , що відповідач за первісним позовом є таким, що порушив свої зобов"язання щодо своєчасного повернення майна.

Вказане свідчить про протиправність та винність дій відповідача , якими спричинено шкоду позивачу за первісним позовом.

Розраховуючи суму завданих збитків, позивач за первісним позовом виходив з розміру орендної плати , зазначеної в листі №01-2/2824 від 11.06.2009р. з якою погодився новий потенціальний орендар.

Пунктом 6.2. договору передбачено відшкодування як пені, так і збитків.

Розмір спричинених позивачу збитків за 5 місяців 2009 р. (травень, червень, липень, серпень, вересень) складає 192 255,00 грн.

Позивач надав обґрунтований розрахунок розміру завданих йому збитків, відповідно якого належна до сплати сума становить 192 255,00 грн., тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

У зв'язку з необхідністю отримання правової допомоги щодо захисту інтересів позивача в господарському суді Харківської області з питання стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості, позивач уклав ТОВ "Правовий центр "Альфа-Омега" договір № 48 про надання юридичних послуг від 03 грудня 2009 року. Відповідно до п. 3.2. передплата за надання юридичних послуг складає 4000,00 грн. Відповідно до наказу № 55/1 від 03 грудня 2009 року про забезпечення виконання договору № 48 про надання юридичних послуг від 03 грудня 2009 року, здійснення представництва інтересів позивача в господарському суді Харківської області було доручено адвокату Корецькій Ларисі Вікторівні. Сплата за договором № 48 про надання юридичних послуг здійснена, відповідно до банківської виписки від 08.12.2009 року по рахунку №260080132764 ТОВ “ПРАВОВИЙ ЦЕНТ “АЛЬФА –ОМЕГА”, що міститься у матеріалах справи, у розмірі 4000,00 грн.

В розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат, які підлягають сплаті при задоволенні позову відповідачем згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У частині розміру вартості послуг за договором на надання правової допомоги, суд задовольняє суму у розмірі 4000,00 грн., виходячи з принципу розумності та справедливості.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача за первісним позовом витрати по сплаті державного мита у розмірі 3677,19 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду, витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. за розгляд зустрічної позовної заяви покладаються на відповідача за зустрічним позовом. А тому стягненню підлягають лише 3592,19грн. державного мита з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи відмовити.

В задоволенні клопотання позивача за первісним позовом про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком" (юридична адреса: 03148, м. Київ, пр-т Леся Курбаса, 2-Б, код 14308747) на користь Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Сатурн" (юридична адреса: 61176, м. Харків, вул. Єнакіївська, 19/318, код 31942314) 151325,80 грн. основного боргу, 192 255,00 грн збитків, 13 670,84 грн. пені, 3 302,46 грн. 3% річних, 10 539,74 грн. інфляційних, 3592, 19 грн. витрат по сплаті державного мита та 4000,00 грн. вартості послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зустрічний позов задовольнити.

Договір оренди №1199ОУ.07 від 01.10.2007р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоком" та Відкритим акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Сатурн" вважати розірваним з 05.05.2009р.

Суддя

Повний текст рішення підписано 25.02.2010р.

Справа №06-5-40/1200/61/292-09.