Вирок № 82649784, 26.06.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Шелестова К.О.

з секретарем - Єременко М.В.

за участю: прокурора - Кліпацької Е.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 201/6966/19 (провадження № 1-кп/201/824/2019), відомості про яке 27 квітня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040650001054, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, раніше судимого: 08 лютого 2013 року вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі, від відбування якого, звільнений на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з дворічним іспитовим строком; 26 грудня 2013 року вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 гривень; 26 червня 2014 року вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі; 13 жовтня 2014 року вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 263 КК України із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України до покарання у виді двох років одного місяця позбавлення волі, звільненого 01 вересня 2016 року за відбуттям строку покарання; 04 вересня 2017 року вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді одного року позбавлення волі, від відбування якого, звільнений на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з трирічним іспитовим строком, не працюючого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 27 квітня 2019 року приблизно в 05 годині 40 хвилин, перебуваючи поблизу підземної кабельної каналізації, розташованої біля буд. № 2 по вул. Севастопольській в м. Дніпрі, маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, повторно, а саме кабельної продукції, поєднаний з проникненням у сховище, побачив кабелі, які належать ВРБ Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком», які ОСОБА_1 визначив, як об`єкт свого злочинного посягання.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме кабельної продукції, поєднаний з проникненням у сховище, повторно, шляхом піддягання металевої кришки люку колодязя, який перешкоджав доступ до приміщення для зберігання кабелів діючих ліній зв`язку, проник до підземної кабельної каналізації, розташованої біля буд. № 2 по вул. Севастопольській в м. Дніпрі, таким чином проник до сховища, яке відведено для зберігання матеріальних цінностей, а саме кабельної продукції.

Далі, обвинувачений ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на таємне, повторне, викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у сховище, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, за допомогою заздалегідь підготовленого інструменту, перерізав кабель ТПП 50x2x0,4, довжиною три метри, у кількості трьох штук та ТПП 100x2x0,4, довжиною один метр, у кількості однієї штуки, таким чином, викрав кабельну продукцію, яка є складовою частиною лінії кабельного зв`язку, вартістю 606 грн. 26 коп.

Після чого, обвинувачений ОСОБА_1 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, так як був затриманий працівниками патрульної поліції.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті.

Ухвалою суду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються визнані судом недоцільними. У зв`язку з чим суд не приводить не дослідженні докази винуватості обвинуваченого у мотивувальній частині вироку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 в незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у сховище, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого ОСОБА_1 , який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом`якшують його покарання. До обтяжуючої покарання обвинуваченого ОСОБА_1 обставини, передбаченої ст. 67 КК України, суд відносить рецидив злочинів, у зв`язку із його засудженням раніше за вчинення умисних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263 і ч. 1 ст. 309 КК України, які не впливають на кваліфікуючі ознаки інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, однак не в максимальному його розмірі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його конкретним обставинам і наслідкам, ступеню здійснення злочинного наміру обвинуваченого ОСОБА_1 та причинам, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, даним про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю цього кримінального правопорушення, в той же час, не працевлаштований і не має постійного доходу, раніше судимий за аналогічні кримінальні правопорушення, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення в період іспитового строку, що свідчить про сталу злочинну поведінку обвинуваченого і його небажання стати на шлях виправлення, а також обставинам, що пом`якшують і обтяжують покарання останнього, а отже, сукупність всіх цих даних свідчить про недоцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, не пов`язаного з реальним його відбуванням, при цьому, призначення останньому покарання у виді позбавлення волі є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також буде відповідати принципам справедливості, достатності, розумності і індивідуальності покарання.

Крім того, судом також встановлено, що ОСОБА_1 04 вересня 2017 року був засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді одного року позбавлення волі, від відбування якого, звільнений на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком три роки, при цьому, в період останнього вчинив нове кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим, суд вважає за потрібне визначити ОСОБА_1 остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, застосувавши в даному випадку принцип часткового приєднання покарання за попереднім вироком.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України, призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2017 року покарання у виді одного місяця позбавлення волі, остаточно визначивши покарання у виді трьох років одного місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 27 квітня 2019 року, залишивши до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати у строк призначеного ОСОБА_1 покарання, строк його попереднього ув`язнення з 27 квітня 2019 року до набрання вироком законної сили, включно, із розрахунку один день тримання під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.

Речові докази - білий промисловий мішок з кабелями, який зберігається у камері зберігання речових доказів Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція б/н) - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи у розмірі 314 грн. (триста чотирнадцять гривень).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: К.О. Шелестов